справа № 619/5101/25
провадження № 1-кп/619/509/25
іменем України
03 вересня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області
у складіголовуючого - суддіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12025221230000589 від 07.06.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, освіта середня, не одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України,
за участю сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження:
прокурораОСОБА_4
обвинуваченогоОСОБА_3 .
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Законом України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Згідно положень п. п. 1, 2, 3, 4, 5, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Наказом начальника Головного управління національної поліції в Харківській області № 10 о/с від 11 січня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено на посаду інспектора СРПП відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № З Головного управління Національної поліції у Харківській області.
Разом з тим, наказом начальника Головного управління національної поліції в Харківській області № 450 о/с від 16 серпня 2022 року ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , призначено на посаду інспектора сектору реагування патрульної поліції (надалі за текстом також - СРПП) відділу поліції № 3 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції у Харківській області.
У відповідності до посадових інструкцій інспекторів СРПП ВП № З ХРУП № З ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , їхніми завданнями, обов'язками та повноваженнями, серед інших, є: стеження за безпекою дорожнього руху; виявлення адміністративних правопорушень, складання у межах компетенції протоколів про адміністративні правопорушення; здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у разі отримання інформації про вчинення кримінальних, адміністративних правопорушень та інших подій, невідкладна організація оперативного реагування СРПП на них; у разі виявлення СРПП ознак кримінального правопорушення доповідати заступникові начальника СРПП (старшому інспектору черговому) про необхідність направлення слідчо- оперативної групи на місце його вчинення.
Отже, інспектори СРПП ВП № 3 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є представниками влади та службовими особами.
Відповідно до статті 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ (Національної поліції) мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Згідно графіку несення служби особовим складом СРПП ВП № З ХРУП № З ГУНП в Харківській області на добове чергування з 09:00 год 06.06.2025 по 09:00 год 07.07.2025 зони обслуговування ЛОПАНЬ- 39 (м. Дергачі), заступили в спільний автопатруль на службовому автомобілі «Renault Duster» р/н « НОМЕР_1 » наступні працівники, а саме: інспектор СРПП ВП № З ХРУП № З ГУНП в Харківській області ОСОБА_5 , інспектор СРПП ВП № З ХРУП № З ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 .
Під час перебування в зоні обслуговування ЛОПАНЬ-39, а саме по вул. Тисячники, поблизу будинку №41 у с-ще Слатине, Харківського району Харківської області, інспектори СРПП зупинили транспортний засобів, а саме мопед «SUZUKI», р/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку із тим що водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом у нестандартній манері, з'їжджав з проїзної частини, що могло свідчити про ймовірну причетність водія до вчинення кримінального чи адміністративного правопорушення.
В ході перевірки документів, що посвідчують особу та її право на керування відповідним транспортним засобом, встановлено, що водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, зокрема, запахом алкоголю з порожнини рота, незв'язним мовленням, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Так, 06.06.2025, ОСОБА_3 під час складання протоколу за ст. 130 КУпАП України маючи на меті надання неправомірної вигоди службовим особам: інспектору СРПП ВП № З ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області старшому лейтенанту поліції ОСОБА_6 та інспектору СРПП ВП № З ХРУП № З ГУНП в Харківській області лейтенанту поліції ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи протиправність, суспільну небезпечність та кримінально-протиправні наслідки своїх дій, свідомо бажаючи настання таких наслідків, з метою впливу на прийняття рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, зокрема, уникнення від адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, будучи достовірно обізнаним про те, що вказані вище службові особи являються співробітниками правоохоронного органу, неодноразово вербально висловив пропозицію надати неправомірну вигоду у розмірі 30000 грн (тридцять тисяч гривень), за не складання протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції» неправомірна вигода - це грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи не грошового характеру, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.
Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за злочин, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які виразилися у пропозиції службовій особі неправомірної вигоди за невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує таку вигоду будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, суд кваліфікує за ч. 1 ст. 369 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, підтвердив факти і обставини його вчинення, так як це зазначено вище.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, сумнівів у добровільності його позиції немає, останньому роз'яснено, що у такому випадку, він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
З урахуванням вимог ч. 4 ст. 349 КПК України суд обмежився допитом обвинуваченого та дослідженням доказів, які характеризують його особу. Вина обвинуваченого у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
Повно, всесторонньо, об'єктивно проаналізувавши й оцінивши кожний доказ із точки зору належності, допустимості і достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення обвинувального вироку у цьому кримінальному провадженні, враховуючи, що дане провадження в цілому є справедливим, порушень кримінального процесуального закону під час досудового розслідування допущено не було, та дотримуючись загальних засад кримінального провадження, суд дійшов висновку про обґрунтованість висунутого щодо обвинуваченого ОСОБА_3 обвинувачення та доведеність стороною обвинувачення під час судового розгляду його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Згідно з вимогами ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Частиною 5 ст. 9 КПК України передбачено, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у п. 65 справи «Коробов проти України» (заява №39598/03, остаточне рішення від 21.10.2011) зазначив, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n.161, Series А заява №25). Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Показання обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінальних правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Жодних розумних сумнівів щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення у суду немає та будь-які належні, допустимі і достовірні докази на спростування вищевказаного відсутні, жодних клопотань з цього приводу не заявлялося.
Отже, вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, доведена в повному обсязі і підтверджується доказами, які є в матеріалах кримінального провадження, і обвинуваченим не оспорюються.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Частиною шостою статті 368 КПК України визначено, що обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, які містяться у постанові від 27 листопада 2019 року (кримінальне провадження № 629/847/15-к) щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення, або відшкодування завданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.
Каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, відверту негативну оцінку своєї злочинної поведінки, визнання тих обставин, які ставляться в провину, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
Матеріали кримінального провадження містять відомості на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_3 визнав свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні та всі обставини, які ставляться йому у провину, щирий жаль з приводу цього, осуд своєї поведінки та бажання виправити ситуацію, яка склалася, і нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України щире каяття ОСОБА_3 , та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення визнаються судом обставинами, які пом'якшують його покарання.
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Вивченням відомостей про особу ОСОБА_3 установлено, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем мешкання характеризується посередньо, не судимий.
Положеннями статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного.
Статтею 65 КК України визначені загальні засади призначення покарання, відповідно до яких суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення та відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.
При цьому, враховується ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Виходячи з засади співмірності призначене покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та відомостям про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують. Без урахування й належної оцінки всіх цих обставин у своїй сукупності обрана міра покарання не може вважатися справедливою.
Верховний Суд у своїй постанові від 02 листопада 2021 року (справа № 750/5031/18, провадження № 51-2761км21) зазначив, що процес призначення покарання, а саме врахування усіх факторів, які мають бути взяті до уваги для обрання виду та розміру покарання, слід розцінювати як сукупність етапів, послідовність яких має значення для прийняття обґрунтованого судового рішення в цій частині. При цьому первинним етапом має бути оцінка ступеня тяжкості кримінального правопорушення, який має значною мірою звузити межі для прийняття конкретного рішення щодо виду та розміру покарання. Наступним етапом вже є врахування обставин, які позитивно або негативно характеризують особу винного, та обставин, які пом'якшують чи обтяжують покарання. Водночас, визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальному правопорушеннів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
У судовому засіданні прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За таких обставин справи, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, ставлення винного до скоєного, обставини, які пом'якшують покарання, відсутність завданої шкоди, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у виді штрафу в розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 369 КК України.
З урахуванням вимог статей 176, 177, 377 КПК України у суду відсутні підстави для обрання запобіжного заходу обвинуваченому.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 368-371, 373-376, 392, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 369 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 20 400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1