03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 340/7812/23
адміністративне провадження № К/990/46444/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Смоковича М.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Кривоноса Андрія Ілліча
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року (головуючий суддя - Чередниченко В.Є., судді: Шальєва В.А., Чепурнов Д.В.)
у справі № 340/7812/23
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Департаменту інфраструктури Кіровоградської обласної державної адміністрації, Конкурсного комітету з організації та проведення конкурсів на перевезення пасажирів на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Кіровоградської області,
третя особа: Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення від 30 серпня 2023 року, яким третю особу визнано переможцем конкурсу щодо перевезення пасажирів за маршрутом «Вільшанка - Кропивницький».
2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
3. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
5. Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року скасовано ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року, справу № 340/7812/23 направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
6. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження. Відмовлено у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача.
7. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, представник позивача звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
8. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової між суддями від 27 серпня 2025 року для розгляду справи № 340/7812/23 (провадження № К/990/46444/24) визначено колегію суддів у складі: Білак М.В. (головуюча суддя), судді: Загороднюк А.Г., Смокович М.І.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
11. Суд апеляційної інстанції зазначив, що підстави наведені позивачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження є неповажними та відмовив у його задоволенні.
12. При цьому суд апеляційної інстанції зауважив, що позивач не був позбавлений можливості скласти та подати апеляційну скаргу до суду після отримання копії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, тобто після 21 лютого 2024 року, самостійно або скориставшись послугами іншого адвоката. Сам факт знаходження представника позивача на амбулаторному лікуванні не тривалий час не свідчить про обмеження його у можливості протягом строку на апеляційне оскарження підготувати апеляційну скаргу, а позивач в свою чергу, не був позбавлений можливості її подати до суду.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. В касаційній скарзі представник позивача зазначає, що суд апеляційної інстанції проігнорував важливий юридичний факт, що подання цієї апеляційної скарги було повторне, а перше подання відбулось в межах передбаченого строку на апеляційне оскарження.
14. Також скаржник не погодився з висновком суду апеляційного суду, що зазначені ним в клопотанні обставини є неповажними причинами пропуску строку на апеляційне оскарження.
15. При цьому зауважив, що позивач фактично цілодобово задіяний як водій власного автобусу у перевезенні пасажирів на внутрішньообласних автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території Кіровоградської області, право на які він отримав раніше. Тому позивач позбавлений можливості самостійно вивчити нормативну базу зі спірного питання, судову практику, підготувати процесуальні документи, відіслати їх до суду, тощо. Позивач в силу завантаженості по роботі, скрутного матеріального становища не мав вільного часу на пошук і фінансових можливостей на оплату правничих послуг у справі іншого адвоката, під час хвороби свого законного представника, який у зв'язку з наявністю гострого інфекційного захворювання з 21 по 26 березня 2024 року, тобто 6 днів, з яких 23, 24 березня були вихідними, знаходився на амбулаторному лікуванні. Хворому було рекомендовано постільний режим, в зв'язку з чим його мобільність та можливість особистого спілкування з іншими людьми, в тому числі з позивачем, у якого відсутні електронна пошта та електронний кабінет, з метою запобігання розповсюдження інфекційної хвороби, була обмежена, що підтверджується відповідною медичною документацією. Тому, апеляційна скарга була підготовлена та надана особисто на підпис та відправку позивачу на наступний день після його одужання - 27 березня 2024 року.
16. У зв'язку з чим, затримка з поданням апеляційної скарги у три дні виникла в силу об'єктивних причин: у зв'язку з гострою інфекційною хворобою представника позивача, що тимчасово унеможливило його особистий контакт з позивачем.
17. Крім того, скаржник посилаючись на висновок Верховного Суду у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21, відповідно до якого процесуальний строк, зокрема, строк на апеляційне оскарження в разі повторного подання апеляційної скарги, може бути поновлено у разі дотримання одночасно відповідних умов.
18. На думку скаржника матеріали справи підтверджують наявність зазначених у вказаній постанові Верховного Суду чинників, тому позивач має право на поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції в разі повторного подання апеляційної скарги.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.
20. Касаційне провадження у вказаній справі відкрито з підстави, передбаченої абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України щодо оскарження судового рішення, зазначеного в частині третій статті 328 цього Кодексу, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
21. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
22. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при вирішенні питання дотримання позивачем строку на апеляційне оскарження, колегія суддів виходить із такого.
23. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України.
24. Право на апеляційний перегляд справи, передбачене пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є гарантованим правом на перегляд у суді апеляційної інстанції справи, розглянутої судом першої інстанції по суті (абзац 8 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2020 року №5-р/2020).
25. За змістом частини першої статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
26. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
27. Строк на апеляційне оскарження визначений у статті 295 КАС України, відповідно до якої апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
28. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
29. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
30. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
31. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
32. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
33. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки. Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
34. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
35. Частиною першою статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
36. У випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави.
37. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Без наявності строків на процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
38. Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для поновлення строку на оскарження в кожній конкретній справі залежить від вказаних у заяві причин, підтверджених відповідними засобами доказування.
39. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, необхідно виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, що виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
40. Усталеною є практика Верховного Суду, що при вирішенні питання про поновлення строку, в межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що стали перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності.
41. З матеріалів справи слідує, що за наслідками розгляду справи Кіровоградський окружний адміністративний суд у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження ухвалив рішення від 19 лютого 2024 року, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
42. Копія вказаного судового рішення доставлена в Електронний кабінет представника позивача Кривонос А.І. 20 лютого 2024 року о 18:55, про що складено довідку про доставку електронного листа (а.с.49).
43. 05 березня 2024 року, в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, представником позивача Кривонос А.І. подано апеляційну скаргу до Кіровоградського окружного адміністративного суду як до суду першої інстанції.
44. 20 березня 2024 року вказана апеляційна скарга разом з матеріалами справи № 340/7812/23 надійшли на адресу Третього апеляційного адміністративного суду.
45. Проте ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини четвертої статті 298 КАС України, оскільки апеляційна скарга подана в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції.
46. 27 березня 2024 року повторно позивач направив засобами поштового зв'язку до Третього апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 19 лютого 2024 року. Одночасно просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись на неотримання ним копії оскаржуваного судового рішення, оскільки копію цього рішення отримав його представник. Зазначив, що у нього відсутня електронна адреса та електронний кабінет, в судовому засіданні присутній не був, зазначене судове рішення у встановленому законом порядку йому до теперішнього часу не вручене.
47. Третій апеляційний адміністративний суд ухвалою від 03 квітня 2024 року визнав неповажними повідомлені скаржником підстави пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, тож залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував скаржнику протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків вказавши інші поважні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
48. Свою позицію апеляційний суд пояснив тим, що днем вручення скаржнику копії оскаржуваної ухвали суду є 21 лютого 2024 року, а з апеляційною скаргою фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду 27 березня 2024 року, тому ним пропущено встановлений законом тридцятиденний строк для звернення до суду з апеляційною скаргою. Стосовно посилання позивача як на підставу для поновлення йому строку звернення до суду з апеляційною скаргою у цій справі на не отримання ним копії оскаржуваного судового рішення, то суд апеляційної інстанції зазначив про їх безпідставність, оскільки копію цього рішення отримано його представником, тому бажання позивача дізнатися про стан відомого йому судового провадження залежала виключно від нього самого та його домовленостей з представником, якого він сам обирав.
49. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції, 09 квітня 2024 року представник позивача Кривонос А.І. направив засобами поштового зв'язку заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка надійшла до суду апеляційної інстанції 11 квітня 2024 року. У вказаній заяві зазначив, що йому як представнику позивача вручена копія оскаржуваного рішення 21 лютого 2024 року, тобто тридцятиденний термін подання апеляційної скарги сплив 22 березня 2024 року. Проте, у зв'язку з наявністю у нього гострого інфекційного захворювання з 21 березня 2024 року по 26 березня 2024 року він знаходився на амбулаторному лікуванні, йому було рекомендовано постільний режим, в зв'язку з чим його мобільність була обмежена. Зауважив, що він є ветераном органів СБУ, тому знаходиться на медичному обліку у військово-медичній службі Управління СБУ в Кіровоградській області. Тому апеляційна скарга підготовлена та надана на підпис та відправку позивачу ФОП ОСОБА_1 лише 27 березня 2024 року. Отже, затримка з поданням апеляційної скарги виникла у зв'язку з його хворобою.
50. З огляду на повідомлені обставини, представник позивача просив суд апеляційної інстанції визнати поважною причину пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року в цій справі та поновити цей строк.
51. Суд апеляційної інстанції в ухвалі від 21 травня 2024 року, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, зазначив в мотивувальній частині, що не вважає зазначені обставини поважними підставами пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки позивач не був позбавлений можливості скласти та подати апеляційну скаргу до суду після отримання копії рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2024 року, тобто після 21 лютого 2024 року, самостійно або скориставшись послугами іншого адвоката. При цьому, суд апеляційної інстанції додатково зауважив, що сам факт знаходження представника позивача на амбулаторному лікуванні не тривалий час не свідчить про обмеження його у можливості протягом строку на апеляційне оскарження підготувати апеляційну скаргу, а позивач в свою чергу, не був позбавлений можливості її подати до суду.
52. Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2024 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, з огляду на невідповідність мотивувальної частини судового рішення його резолютивній частині.
53. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 20 листопада 2024 року, з урахуванням постанови Верховного Суду, визнав неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження наведені у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, що надійшло до суду 11 квітня 2024 року та відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, що надійшло до суду 11 квітня 2024 року.
54. За вказаних обставин суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача.
55. В касаційній скарзі скаржник звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції проігнорував важливий юридичний факт, що вперше звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в межах передбаченого строку на апеляційне оскарження, однак апеляційна скарга була повернута. Вдруге затримка з поданням апеляційної скарги у три дні виникла в силу об'єктивних причин, а саме гострим інфекційним захворюванням представника позивача та перебуванням на амбулаторному лікуванні в період з 21 по 26 березня 2024 року, тобто 6 днів, з яких 23, 24 березня були вихідними. При цьому, сам позивач в силу завантаженості по роботі, скрутного матеріального становища не мав вільного часу на пошук і фінансових можливостей на оплату правничих послуг у справі іншого адвоката, під час хвороби свого законного представника. У зв'язку з чим, апеляційна скарга була підготовлена та надана особисто на підпис та відправку позивачу на наступний день після його одужання - 27 березня 2024 року.
56. Як вбачається з матеріалів справи, вперше представник позивача оскаржив в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України. Рішення про повернення апеляційної скарги ухвалене 25 березня 2024 року, а вже 27 березня 2024 року скаржник повторно подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду. При цьому, подання апеляційної скарги з затримкою у три дні, з дати отримання рішення суду першої інстанції, скаржник пов'язує з виникненням об'єктивних причин (гострою інфекційною хворобою представника позивача).
57. З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що сукупність установлених у цій справі обставин свідчить, що в цьому випадку скаржник не допустив тривалого зволікання з поданням другої апеляційної скарги. При цьому пропуск строку на апеляційне оскарження був незначним і перегляд судового рішення суду першої інстанції не порушив би принципу res judicata.
58. Європейський суд з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, варто звертати увагу на обставини справи.
59. Як уже зазначено вище, одним із конституційних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи (пункт 8 частин друга стаття 129 Конституції України).
60. Таким чином, колегія суддів вважає, що у цій справі при вирішенні питання поважності наведених позивачем причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції мав перевірити матеріали справи та врахувати також обставини звернення позивача вперше з апеляційною скаргою, яке відбулось в межах строку на апеляційне оскарження та обставини, що слугували підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
61. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції встановивши, що днем вручення скаржнику копії оскаржуваного рішення суду першої інстанції є 21 лютого 2024 року, а з апеляційною скаргою скаржник звернувся до суду 27 березня 2024 року, тобто поза межами встановленого строку для звернення до суду з апеляційною скаргою, однак не врахував, що пропуск такого строку є незначним, оскільки становить лише три дні.
62. При цьому, колегія суддів враховує, що така затримка виникла в силу об'єктивних причин, а саме гострим інфекційним захворюванням представника позивача та перебуванням на амбулаторному лікуванні в період з 21 по 26 березня 2024 року, тобто 6 днів, з яких 23, 24 березня були вихідними, тому апеляційна скарга була підготовлена та надана особисто на підпис та відправку позивачу на наступний день після його одужання - 27 березня 2024 року. Вказані обставини також були зазначені в клопотанні про поновленні строку на апеляційне оскарження, однак суд апеляційної інстанції визнав їх неповажними.
63. У розглядуваному випадку, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, занадто формально підійшов до оцінки обставин в частині пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження, не взявши до уваги обставини цієї справи (звернення позивача вперше з апеляційною скаргою в межах строку на апеляційне оскарження) та наведені ним аргументи стосовно пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, що призвело до порушення права на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (в аспекті доступу до суду).
64. Колегія суддів вважає, що в контексті обставин цієї справи висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою позивача є помилковим, з огляду на те, що позивач не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ'єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду, а пропуск строку для звернення до суду з апеляційною скаргою є незначним.
65. У зв'язку з викладеним, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження підлягає скасуванню, оскільки судом порушено норми процесуального права, а також принцип рівності сторін, допущено надмірний формалізм та непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, наслідком чого стало порушення права скаржника на судовий захист.
66. Як вже зазначалось, однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України, є забезпечення апеляційного перегляду справи. При цьому право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частини першої статті 55 Конституції України є складовою права кожного на звернення до суду. КАС України також визначено принципи здійснення адміністративного судочинства, одним із яких є забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Цей принцип полягає у тому, що особам, які беруть участь у справі, а також іншим особам, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи чи інтереси, у випадках та порядку, визначених цим Кодексом, надається право оскарження ухвалених судом рішень. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.
67. Водночас суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженнях щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, та, на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, в якій закріплені особливості обчислення процесуальних строків в окремих категоріях адміністративних справ, передбачений статтею 295 цього Кодексу строк на апеляційне оскарження, не є преклюзивним.
68. Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.
69. У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
70. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання варто звертати увагу на обставини справи.
71. Відповідно до частини першої статті 353 КАС підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
72. Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
73. З огляду на результат касаційного розгляду, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 345, 353, 359 КАС України, Верховний Суд
Касаційну скаргу представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвоката Кривоноса Андрія Ілліча задовольнити.
Ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі №340/7812/23 скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
А.Г. Загороднюк
М.І. Смокович,
Судді Верховного Суду