про повернення касаційної скарги
03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 640/31275/21
адміністративне провадження № К/990/36165/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису,
Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради звернувся в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 з вимогами:
- припинити право на виконання будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з незначними наслідками (ССІ): «Реконструкція приміщень житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 від 30.06.2021 №КВ 051210624741;
- скасувати реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (ССІ): «Реконструкція приміщень житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 від 02.09.2021 №КВ 101210819948, замовник будівництва - ОСОБА_1 .
Представником ОСОБА_1 подано зустрічну позовну заяву, з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо проведення повторної позапланової перевірки з 18.11.2021 по 01.12.2021 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція приміщень житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 »;
- визнати протиправним та скасувати припис Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.12.2021 щодо об'єкта будівництва «Реконструкція приміщень житлового будинку» за адресою: АДРЕСА_1 ».
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025, позов Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт задоволено частково:
- скасовано реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1) «Реконструкція приміщень житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 » від 02.09.2021 №КВ 101210819948, замовник будівництва - ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема: що у разі встановлення під час розгляду справи, що об'єкт є самочинним будівництвом відповідно до частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, у зв'язку із наведенням недостовірних даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт та у декларації про готовність до експлуатації об'єкта, суд задовольняє лише одну з таких позовних вимог, а саме скасовує реєстрацію декларації про готовність до експлуатації об'єкта, при цьому повідомлення про початок виконання будівельних робіт втрачає свою юридичну силу та не є документом, на підставі якого можна повторно зареєструвати декларацію про готовність та в подальшому зареєструвати право власності на такий об'єкт.
Також посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема: що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю факту наведення недостовірних даних у повідомленні та у декларації, які дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом, в розумінні частини першої статті 376 Цивільного кодексу України, такий орган може реалізувати покладений на нього обов'язок частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», шляхом звернення до суду із позовною вимогою виключно про скасування реєстрації декларації, при цьому право на початок виконання будівельних робіт припиняється автоматично та, відповідно, не може в майбутньому слугувати підставою для реєстрації декларації про готовність до експлуатації об'єкта.
Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно застосування норми права у подібних правовідносинах, оскільки суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване судове рішення у відповідності до актуальної правової позиції, викладеної Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 17.10.2023 у справі №440/12326/21, де зазначено:
«…82. Аналіз викладених у пункті ІV цієї постанови норм законодавства, дає колегії суддів підстави для висновку про те, що право на виконання будівельних робіт виникає, зокрема, з моменту реєстрації органом державного архітектурно - будівельного контролю відповідного повідомлення (у спірних відносинах про початок виконання будівельних робіт щодо капітального ремонту об'єкта), яке є чинним до завершення будівництва.
83. При цьому після завершення будівництва, до якого належить і капітальний ремонт, особа зобов'язана ввести його в експлуатацію у встановленому законом порядку (шляхом реєстрації відповідної декларації органом архітектурно - будівельного контролю). Зареєстрована декларація про готовність об'єкта до експлуатації є підставою для оформлення права власності на нього.
84. З огляду на викладене колегія суддів вважає, що реєстрація повідомлення про початок виконання будівельних робіт є актом одноразового застосування, який потягнув за собою настання певних правових наслідків, а саме - вчинення замовником дій щодо реалізації наданого їй цією декларацією права на проведення будівельних робіт.
85. Після реєстрації права власності на збудований об'єкт нерухомості на підставі зареєстрованої декларації про готовність об'єкту до експлуатації, остання вичерпує свою дію фактом виконання.
86. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №465/1461/16-а, від 01.10.2019 №826/9967/18, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 23.07.2019 у справі №826/5607/17, від 09.06.2021 у справі №826/2123/18, від 18.06.2021 у справі №420/3572/19 та інших.
87. Колегія суддів також підкреслює, що після реєстрації права власності на об'єкт будівництва, у разі виявлення визначених законом ознак, які дають підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом, орган державного архітектурно - будівельного контролю зобов'язаний вчинити дії, спрямовані на усунення відповідних порушень у сфері містобудівної діяльності та наслідків самочинного будівництва аж до звернення з позовом про знесення самочинно збудованого об'єкта (об'єктів) у порядку, встановленому законом.
88. Вчинення саме таких дій у разі виявлення ознак самочинного будівництва об'єкта, будівельні роботи на якому вже завершено і стосовно якого зареєстровано декларацію про його готовність до експлуатації, зареєстровано право власності на нього, і буде належним виконанням органом державного архітектурно - будівельного контролю своїх повноважень, ефективним способом судового захисту.
89. Цей висновок узгоджується з правовою позицією, яка міститься, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №826/12543/16, а також у постановах Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №815/3172/18, від 30.03.2021 у справі №826/5513/17 та від 24.10.2022 у справі №640/22599/19.
90. У справі ж, яка розглядається, суди установили, що 21.12.2021 ОСОБА_1 подано до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва декларацію про готовність до експлуатації об'єкта з незначними наслідками (СС1).
91. Згідно з Витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва вищевказана декларація про готовність до експлуатації об'єкта зареєстрована 05.01.2022, реєстраційний номер КВ101211221535.
92. Вказана вище декларація складена вже після завершення робіт, щодо початку виконання яких подано повідомлення, й на підставі цієї декларації 10.01.2022 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
93. У зв'язку з цим колегія суддів констатує, що право на виконання будівельних робіт, яке у судовому порядку просить припинити Департамент, станом на момент ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень, вже реалізовано і припинено у зв'язку із завершенням будівництва, введення об'єкта в експлуатацію та реєстрації на нього права власності.
94. Задоволення ж цього позову і припинення права відповідачки на виконання будівельних робіт не призведе до жодних юридичних наслідків й не змінить стану спірних правовідносин, не забезпечить у такому випадку належний судовий захист і не сприятиме виконанню завдань адміністративного судочинства….».
Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою судів щодо обставин справи, які суди встановили у процесі її розгляду.
Водночас за приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить лише посилання на фактичні обставини справи, нормативно-правові акти, а також позицію скаржника про те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено судове рішення з порушенням вимог чинного законодавства України, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025 у справі за позовом Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради до ОСОБА_1 про припинення права на виконання будівельних робіт та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування припису, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя Н.В. Коваленко