про повернення касаційної скарги
03 вересня 2025 року
м. Київ
справа № 460/5855/24
адміністративне провадження № К/990/36002/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання довідки військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 у 2022-2023 роках до ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку пенсії позивача;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо відмови відповіддю від 27.05.2024 №39/803 надати довідку військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 до ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до судового рішення від 16.10.2023 у справі №460/19338/23 для перерахунку пенсії позивача;
- зобов'язати відповідачів надати довідку військової частини НОМЕР_2 від 12.12.2022 №36/1060 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для надсилання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 скасовано та провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, Суд виходить із такого.
Справу в суді першої інстанції розглянуто за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Як вбачається зі змісту поданої ОСОБА_1 касаційної скарги, підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач, з посиланням на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зазначає положення пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 та положення пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник також вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без врахування висновків Верховного Суду, який викладений у постановах від 27.04.2020 у справі №813/4351/16, від 12.10.2023 у справі №600/422/22-а, від 31.10.2023 у справі №380/15723/22, від 29.02.2024 у справі №990/175/23 та від 21.03.2025 у справі №460/21284/23.
В справі, що розглядається спірні правовідносини виникли щодо визнання протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненадання до ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до судового рішення від 16.10.2023 у справі №460/19338/23 довідки від 12.12.2022 №36/1060 для надсилання її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для перерахунку пенсії позивача.
Верховний Суд вважає нерелевантними посилання скаржника на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду, оскільки обставини справ, на які посилається скаржник, є відмінними від спірних правовідносин у цій справі. Так, у постанові 27.04.2020 у справі №813/4351/16 предметом спору були дії Національної поліції України щодо неналежного розгляду клопотання про порушення конституційних прав та притягнення до дисциплінарної відповідальності у відповідності до Закону України «Про звернення громадян» та Наказу Міністерства внутрішніх справ України №1177 від 10.10.2004 «Про затвердження Положення про порядок роботи зі звернення громадян і організації їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України»; від 12.10.2023 у справі №600/422/22-а - протиправна бездіяльність щодо неналежного розгляду звернення; від 31.10.2023 у справі №380/15723/22 - протиправна бездіяльність щодо неналежного розгляду звернення; від 29.02.2024 у справі №990/175/23 - протиправна бездіяльність у ненаданні відповіді на звернення та відмова звільнити позивача з військової служби у зв'язку з втратою довіри до Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України; від 21.03.2025 у справі №460/21284/23 - протиправні дії щодо невирішення порушених питань у зверненнях та зобов'язання повторно розглянути вказані звернення.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Отже, наведені доводи вказують на відсутність підстав відкриття касаційного провадження, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, скаржник формально посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень, зазначаючи при цьому, що судом не досліджені зібрані у справі докази, що мають істотне значення для вирішення справи. Ця підстава для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд передбачена пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
Натомість, виходячи зі змісту цього пункту, прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу, яких у касаційній скарзі не викладено.
Крім того, з огляду на зміст оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій, надали правову оцінку наявним в матеріалах справи доказам у сукупності зі встановленими фактичними обставинами, але скаржник не зазначає, які саме зібрані у справі докази залишилися не дослідженими під час судового розгляду.
Водночас касаційна скарга ОСОБА_1 не містить аргументів щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції конкретних норм процесуального права, які стосуються закриття провадження у справі.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20.11.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності та дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Суддя Н.В. Коваленко