03 вересня 2025 р. Справа № 520/8090/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Калиновського В.А.,
Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Кухар М.Д., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.06.25 по справі № 520/8090/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області
про визнання протиправним та скасування пункту наказу,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області, в якому просив суд:
- визнати протиправними та скасувати пункт 4 (четвертий) наказу ГУ НП в Харківській області №330 від 20.03.2025 (зі змінами внесеними наказом ГУ НП в Харківській області № 347 від 24.03.2025), яким до інспектора взводу № 1 роти № З батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0147611) застосоване дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ГУНП в Харківській області (ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму судового збору, сплаченого при поданні адміністративного позову.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає протиправним наказу ГУ НП в Харківській області №330 від 20.03.2025 (зі змінами внесеними наказом ГУ НП в Харківській області № 347 від 24.03.2025), яким до інспектора взводу № 1 роти № З батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0147611) застосоване дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність. В зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання протиправним та скасування пункту наказу задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу ГУ НП в Харківській області №330 від 20.03.2025 (зі змінами внесеними наказом ГУ НП в Харківській області № 347 від 24.03.2025), яким до інспектора взводу № 1 роти № З батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0147611) застосоване дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 968 грн. 96 коп.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.
Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 не виконав наказ керівника ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 № 18 о/с дск, у службове відрядження не відбув, отже в найважчі часи обрав пасивну поведінку, чим на власному прикладі показав повне нехтування та зневажання своїм статусом та посадою поліцейського, абсолютно безвідповідальним ставленням його до Українського народу, якому він зобов'язаний служити, своїх службових обов'язків, що є грубим порушенням службової дисципліни та абсолютно дискредитує позивача як поліцейського.
Епізод вчинку позивача у вигляді невиконання наказу керівника ГУНП в Харківській області від 18.02.2025 № 18 о/с дск (тобто активної зовнішньої форми поведінки) має однократний (разовий, в аспекті щоденності) характер, усвідомлену природу, вольову спрямованість, не міг відбутися під впливом добросовісної та розумної помилки, необачливості, необережності чи у результаті прийнятного професійного ризику, є недотичними до будь-якої зловмисної штучної провокації третіх сторонніх осіб, негативно обтяжені відсутністю дії факторів нездоланності, непереборності, вимушеності, був вчинений у період запровадженого правового режиму воєнного стану і полягав в ухиленні від виконання завдань поліцейської служби, у відсутності активних дій із захисту суверенітету України, територіальної цілісності України, відсічі збройної агресії ворога.
Необхідно зазначити, що суттєвою обставиною, за якої вчинений дисциплінарний проступок є воєнний стан, тобто той стан, коли на поліцейського покладено додаткові повноваження, а Український народ розраховує на те, що поліцейські як представники держави, будуть сумлінно виконувати свої обов'язки.
Отже, наведені позивачем причини невиконання наказу керівника ГУНП в Харківській області у вигляді проходження обстеження в офтальмологічній клініці «Офтальміка», в умовах дії воєнного стану, не можуть бути кваліфіковані у якості виправдання вчинення дисциплінарного проступку.
Навіть якщо поліцейський фактично виїхав у відрядження через декілька днів після визначеного строку, сам факт невиконання наказу у встановлений термін свідчить про наявність порушення службової дисципліни. Затримка у виконанні наказу без належних підстав та без погодження з керівництвом свідчить про недотримання принципів підпорядкування та службової дисципліни, що є неприпустимим в умовах проходження служби у поліції.
Представник відповідача вважає, що дії поліцейського мають вагоме виховне та організаційне значення. Його поведінка подає приклад для інших співробітників поліції. Вчинок, коли наказ керівництва ігнорується або виконується із запізненням без об'єктивних причин, може створити прецедент для аналогічної поведінки іншими поліцейськими, що негативно впливає на загальний рівень дисципліни в органах поліції.
Таким чином, на переконання апелянта, навіть за умови подальшого виконання наказу, факт його несвоєчасного виконання становить порушення службової дисципліни та є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що він раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно.
Вважає, за наслідками розгляду справи суд прийняв єдине обґрунтоване рішення, що у діях позивача відсутні встановлені законом підстави для застосування до нього вказаного дисциплінарного стягнення та застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є неспівмірним із учиненим діянням та занадто суворим.
Окрім цього, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд прийшов до висновку, що відповідач не довів відповідності рівня тяжкості скоєного проступку рівню обраної міри дисциплінарного покарання при цьому застосував до позивача одно із найсуворіших дисциплінарних стягнень та, таким чином, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позивач зазначає, що відповідачем фактично визнаний факт виконання ОСОБА_1 наказу керівництва, так як 15.02.2025 останній прибув до місця дислокації БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області в м. Краматорськ Донецької області та приступив до виконанню службових обов'язків у підпорядкуванні командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють». Окремо слід відмітити наслідки сумлінного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків, присяги поліцейського та вищезазначеного наказу. Так, у ході виконання конституційного обов'язку по захисту Батьківщини, безпосередньо перебуваючи на лінії зіткнення передових підрозділів ОСОБА_1 отримав важкі поранення, у зв'язку з чим по цей час перебуває на стаціонарному лікуванні.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 проходить службу в поліції на посаді інспектора взводу № 1 роти № 3 БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області.
17.02.2025 т.в.о. командира батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_2 направлено доповідну записку № 285/119-38/14-2025 за фактом можливого безпідставного невиконання наказу ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 № 18 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють» та припинення виконання завдань» окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області.
Наказом ГУНП в Харківській області від 19.02.2025 № 589 т.в.о. командира БПОП (стрілецький) ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2 від 17.02.2025 № 285/119-38/14-2025 призначено службове розслідування.
Відповідно до зазначеної доповідної записки, зокрема, інспектор взводу № 1 роти № 3 БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 зобов'язаний виконати наказ № 18 о/с дск від 12.02.2025 та вибути до відрядження у підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють», однак останній повідомив, що виконати даний наказ не може, оскільки має проблеми зі здоров'ям, у відрядження не вибув при цьому підтверджуючих документів не надав.
В подальшому, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 вибув у відрядження та на момент проведення службового розслідування перебував у Донецькій області.
Судом з матеріалів службового розслідуванням встановлено, що 13.02.2025 близько 16:00 т.в.о. командира БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_2 довів позивачу, який перебував на робочому місці, наказ ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 № 18 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють» та припинення виконання завдань». Відповідно до змісту вказаного наказу, позивач зобов'язаний з 13.02.2025 вибути у відрядження у підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють».
Ознайомившись із наказом, позивач повідомив майора поліції ОСОБА_2 , що готовий його виконати, але у зв'язку із станом здоров'я в даний час виконати його не може.
Дисциплінарною комісією встановлено, що позивач в подальшому, 14.02.2025 звернувся до командування БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області та повідомив про те, що він готовий виконати наказ ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 № 18 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють» та припинення виконання завдань» та 15.02.2025 він прибув у зазначене відрядження та приступив до виконання службових обов'язків, таким чином останній добровільно вжив заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, в зв'язку із чим старший лейтенант поліції ОСОБА_1 заслуговує на менш суворе дисциплінарне стягнення, не пов'язане із звільненням з Національної поліції України.
За результатами проведення службового розслідування, дисциплінарна комісія встановила факти вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, який виразився в тому, що 13.02.2025 всупереч наказу ГУНП в Харківській області від 12.02.2025 № 18 о/с дск «Про відрядження поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють» та припинення виконання завдань» з метою забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в порядку взаємодії підрозділів поліції зі військовими частинами Збройних Сил України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, представниками інших складових сектору безпеки й оборони інспектор взводу № 1 роти № 3 БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області старший лейтенант поліції ОСОБА_1 у службове відрядження з 13.02.2025 по 04.08.2025 не вибув, в підпорядкування командира зведених підрозділів Департаменту поліції особливого призначення «Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_2 » не прибув, таким чином не виконав наказ прямого керівника - начальника ГУНП в Харківській області полковника поліції Петра Токаря, чим порушив Присягу поліцейського, передбачену частиною першою статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» в частині негідного несення високого звання поліцейського та невиконання своїх службових обов'язків, вимоги частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України в частині невиконання наказу керівника, пунктів 1, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту в частині невиконання Присяги, не мужнього служіння народу України та невиконання наказу керівника, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» в частині невиконання наказу та недотримання Присяги, тим самим вчинив дисциплінарний проступок.
20.03.2025 начальником ГУНП в Харківській області затверджено висновок службового розслідування.
Наказом начальника ГУНП в Харківській області від 20.03.2025 № 330 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області» із змінами внесеними наказом ГУНП в Харківській області від 24.03.2025 № 347 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні Присяги поліцейського, передбаченої частиною 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію»; вимог частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, пунктів 1, 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», з урахуванням пом'якшуючих обставин, на підставі пункту 4 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність.
В позовній заяві позивач посилається на те, що після оголошення наказу № 18 о/с дск від 12.02.2025, він повідомив про готовність виконання вищезазначеного наказу, але має обмеження за рішенням лікаря. Вищезазначені відомості підтверджуються випискою з медичної картки №154877 Медичного центру «Офтальміка», відповідно до якої 14.02.2025 ОСОБА_1 перебував на обстеженні у вищезазначеному медичному закладі, за попередньою реєстрацією, здійсненої 11.02.2025. Після проходження 14.02.2025 медичного обстеження позивачем повідомлено керівництву про готовність приступити до виконання вищезазначеного наказу. У подальшому, 15.02.2025 позивач прибув до місця дислокації БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області в Донецької області та приступив до виконання службових обов'язків у підпорядкуванні командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють.» Таким чином, фактично виконав наказ № 18 о/с від 12.02.2025, проте до нього, за результатами службового розслідування, застосовано одне з найсуворіших дисциплінарних стягнень у виді попередження про неповну службову відповідність, що є неспівмірним, характеру, обставинам та наслідкам вчиненого проступку, в зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що у діях позивача відсутні встановлені законом підстави для застосування до нього вказаного дисциплінарного стягнення та застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є неспівмірним із учиненим діянням та занадто суворим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Відповідно до пунктів 1,2 ч. 1. ст.18 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський зобов'язаний:1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179 під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно із частинами першою та другою статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України “Про Дисциплінарний статут Національної поліції України » від 15.03.2018 р. №2337-VIIІ.
Положеннями ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Дисциплінарного статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі ст. 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Частиною 2 ст. 14 Дисциплінарного статуту визначено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Відповідно до ч.4 ст.14 Дисциплінарного статуту підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 р. за № 1355/32807.
Пунктом 1, 2 розділу 2 вказаного Порядку передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до п. 1-3 розділу 5 Порядку № 893 від 07.11.2018, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Відповідно до п. 1 Розділу VІ Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.(п.2)
У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.(п.8)
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
Порядок накладення дисциплінарних стягнень визначений ст.19 Дисциплінарного статуту, де, крім іншого, указано, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. (ч.3 ст.19).
Отже для дотримання правила юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст.8 Конституції України принципу верховенства права, а також з метою додержання критеріїв законності рішень згідно з ч.2 ст.2 КАС України відповідач повинен був у тексті спірного рішення обґрунтувати обраний до застосування вид дисциплінарного стягнення, ступінь тяжкості скоєного дисциплінарного проступку, тощо.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення та чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 06 квітня 2023 року у справі №620/4545/22.
З урахуванням викладених висновків в цій справі колегія суддів зазначає, що для вирішення питання про правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення, необхідним є з'ясування чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення та чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що не заперечується відповідачем та зазначено в матеріалах службового розслідування, що позивач, після відвідування лікаря 14.02.2025, не зволікаючи, звернувся до безпосереднього керівника та повідомив, що готовий виконати наказ, після чого була організована його відправка та на виконання наказу № 18 о/с від 12.02.2025 позивач 15.02.2025 прибув до місця дислокації БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області в Донецької області та приступив до виконання службових обов'язків у підпорядкуванні командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють».
Таким чином, колегія суддів вважає, що фактично ОСОБА_3 виконав наказ № 18 о/с від 12.02.2025.
Вказане також підтверджується довідкою т.в.о. командира БПОП (стрілецького) ГУНП в Харківській області майор поліції Есаулко В.І. від 15.02.2025 року, відповідно до якої старший лейтенант поліції ОСОБА_1 (0147611), інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйонну поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області, знаходиться у відрядженні до ОСУВ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в підпорядкування командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ Лють» з 13.02.2025 згідно наказу № 18 о/с дек від 12.02.2025 з метою забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України в порядку взаємодії підрозділів поліції зі (військовими частинами) Збройними Силами України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України Збройними Силами України, представниками інших складових сектору безпеки й оборони.
При цьому, слід врахувати, що позивач раніше до дисциплінарної відповідальності не притягувався, характеризується позитивно.
Отже, за наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у діях позивача відсутні встановлені законом підстави для застосування до нього вказаного дисциплінарного стягнення та застосоване до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення є неспівмірним із учиненим діянням та занадто суворим.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не довів відповідності рівня тяжкості скоєного проступку рівню обраної міри дисциплінарного покарання при цьому застосував до позивача одно із найсуворіших дисциплінарних стягнень. Отже, для повного та ефективного захисту порушених прав позивача, необхідно визнати протиправними та скасувати пункт 4 наказу ГУ НП в Харківській області №330 від 20.03.2025 (зі змінами внесеними наказом ГУ НП в Харківській області № 347 від 24.03.2025), яким до інспектора взводу № 1 роти № З батальйону поліції особливого призначення (стрілецького) ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0147611) застосоване дисциплінарне стягнення у виді попередження про неповну службову відповідність.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.
Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 року по справі № 520/8090/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2025 по справі № 520/8090/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя В.А. Калиновський
Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова