Головуючий І інстанції: С.С. Бойко
03 вересня 2025 р. Справа № 440/1638/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, по справі № 440/1638/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області "Про призначення пенсії" № 163750031992 від 05.02.2025, прийняте у формі розпорядження щодо призначення пенсії, в частині не зарахування всього стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання, - всього 30 років 1 місяць 18 днів та в частині обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, замість 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати весь стаж ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання - всього 30 років 1 місяць 18 днів та провести ОСОБА_1 з 20 грудня 2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 задоволено позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області "Про призначення пенсії" № 163750031992 від 05.02.2025, в частині не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання: половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів; стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, та в частині обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу ОСОБА_1 роботи на посаді судді, що дає право на відставку та на отримання щомісячного довічного грошового утримання: стаж роботи безпосередньо на посаді судді - 24 роки 8 місяців 19 днів; половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів; стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки, всього 30 років 1 місяць 18 днів та провести ОСОБА_1 з 20 грудня 2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з розрахунку 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погоджуючись з судовим рішенням, подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправомірного висновку, просило його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що зарахування до стажу роботи на посаді судді, для обчислення (розрахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності) у галузі права, необхідного для призначення на посаду судді чинним законодавством не передбачено. Апелянт також зазначив, що відповідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402 при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивачу має враховуватись стаж його роботи на посаді судді - 24 роки 7 місяців 17 днів, а, відповідно, відсоткове значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, становить 58%, відтак на підставі викладеного розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці позивача відповідачем розраховано та призначено вірно згідно вимог чинного законодавства.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судовим розглядом, рішенням Вищої ради правосуддя № 3695/0/15-24 від 19.12.2024 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Октябрського районного суду м. Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку" ОСОБА_1 звільнено з посади судді Октябрського районного суду міста Полтави у зв'язку з поданням заяви про відставку.
22.01.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області із заявою за призначення/перерахунком пенсії, у якій просила призначити довічне грошове утримання судді у відставці та з пакетом документів, перелік яких зазначено у розписці-повідомленні від 22.01.2025, зокрема: паспорт громадянина України; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру, довідку про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці; рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади, трудову книжку, диплом про навчання, свідоцтво про шлюб.
Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області рішенням № 163750031992 від 05.02.2025 ОСОБА_1 з 20.12.2024 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 58% суддівської винагороди судді, з урахуванням страхового стажу (повний) 34 років 5 місяців 2 дні, у тому числі, судді - 24 роки 7 місяців 17 днів.
Позивач, не погоджуючись із рішенням пенсійного органу, звернулась до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції задовольняючи позов, виходив з того, що законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, було визначено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України.
Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечення права кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII.
За приписами ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VI).
Згідно з ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIIIдо стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд" від 12 липня 2018 року №2509-VIII статтю 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" доповнено частиною другою, згідно з якою до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Закон не зазначає, що ця робота має обов'язково передувати призначенню на посаді судді.
Разом з тим, абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом №2453-VIзазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон № 2862-ХІІ).
Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково.
З аналізу наведених норм вбачається, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж роботи судді в галузі права, який вимагався законом, як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 9901/302/19.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18 зазначено, що частину другу статті 137 Закону про судоустрій 2016 року потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення.
Частиною 1 ст. 7 Закону № 2862-ХІІ (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) було передбачено, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Водночас, ч. 3 ст. 127 Конституцій України (у редакції, чинній на час призначення позивача на посаду судді) встановлено, що на посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший двадцяти п'яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж роботи у галузі права не менш як три роки, проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Тобто на час зайняття позивачем посади судді районного суду відповідно до ч. 3 ст. 127 Конституцій України вимагався мінімальний стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
За приписами ст. 8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії.
Частинами 3, 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі невідповідності правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України. Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.
Так, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягає застосуванню ч. 3 ст. 127 Конституцій України, яка була чинною на день призначення позивача на посаду судді, та якою вимагався мінімальний стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
Таким чином, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає позивачу право для призначення на посаду судді 3 роки, підлягає зарахуванню до стажу роботи судді ОСОБА_1 .
Також відповідно до абзацу 2 статті 1 Указу Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» від 10.07.1995 № 584/95 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Після втрати чинності ст. 1 вказаного Указу Президента України питання зарахування в стаж роботи судді інших періодів діяльності було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 11.06.2008 № 545.
При цьому, постановою Кабінету Міністрів України № 545 пункт 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 (865-2005-п) «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» доповнено абзацом такого змісту: «До стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби». Зазначена постанова Кабінету Міністрів України (№ 865-2005-п) втратила чинність 01 січня 2012 року.
Отже, законодавством, яке діяло на момент набрання чинності Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, було визначено право зарахування до стажу, що дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу, періоду проходження строкової служби, а також роботу на посадах прокурорів і слідчих.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 08.03.2018 справа № 308/6953/17, від 19.06.2018 справа № 243/4458/17, від 05.12.2019 справа № 592/2737/17, від 31.03.2021 справа № 235/7316/16-а, від 13.02.2020 справа № 592/5433/17, від 12.05.2020 справа № 303/1504/17-а, від 30.03.2023 справа № 280/2167/21.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу 24 роки 7 місяців 17 днів, який відповідач врахував при обрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, необхідно також врахувати й половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 4 місяці 29 днів (з 1 вересня 1991 по 29 червня 1996 навчання на денному факультеті Української юридичної академії), стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого була визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 3 роки.
Отже, стаж роботи позивачки на посаді судді в загальному розмірі складає 30 років 1 місяць 18 днів, що дає право на обрахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 20.12.2024 в розмірі 70 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + (2%*10 років, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді), тоді як у спірному рішенні такий обрахунок здійснено в розмірі 58 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, чим порушено право позивача на належне щомісячне грошове утримання судді у відставці.
На підставі викладеного вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 163750031992 від 05.02.2025 в частині не зарахування до стажу роботи позивачки на посаді судді, що дає право на отримання довічного щомісячного грошового утримання та в частині обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 58 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, замість 70 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, прийняте відповідачем не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на наведене правове регулювання та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення не вбачається.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 03.04.2025 по справі № 440/1638/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло