03 вересня 2025 року Чернігів Справа № 620/6387/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Соломко І.І., перевіривши матеріали, додані позивачем до позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа № 620/6387/25.
16.06.2025 ухвалою суду розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У свою чергу суд зазначає, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-XII.
Водночас, Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми статті 116-117 Кодексу законів про працю України.
Наведене відповідає правовій позиції щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців з військової служби, наведеній у постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 у справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16 та від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
Відтак, норми трудового законодавства підлягають застосуванню у спірних правовідносинах.
В даному випадку слід встановити, чи надано згоду позивачем на виключення зі списків частини до проведення розрахунків, в порядку пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 .
Пунктом 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, встановлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30.11.2020 у справі №480/3105/19 викладено такі правові висновки щодо застосування норм права: "застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати згаданої компенсації на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008".
Відповідно до частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд зазначає, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем згоди на його виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків, про що зазначив Верховний Суд, у пункті 47 постанови від 10 жовтня 2024 року у справі №420/1717/22. А у пунктах 51-52 постанови від 27 січня 2021 року у справі № 340/680/20 Верховним Судом наведено висновки, що застосування передбаченої статтею 117 КЗпП України відповідальності здійснюється у разі невиплати належної суми на день виключення особи зі списків особового складу військової частини. Виключенням із цього правила є надання військовослужбовцем на те відповідної згоди, передбаченої пунктом 242 Положення №1153/2008.
Однак докази, чи були претензії у позивача до командування частини, та чи надавав він згоду на його виключення зі списків особового складу військової частини до проведення з ним усіх необхідних розрахунків, відсутні.
Більш того, відзив не містить жодних мотивів та обґрунтувань щодо заперечень військової частини про відсутність вини відповідача у не проведенні повного розрахунку з позивачем у день його звільнення.
Вказана позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.08.2025 у справі № 620/518/25.
За змістом положень ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Згідно з ч. 4 ст. 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до положень ст. 80 КАС України про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Крім того, суд враховує, що в силу приписів ч. 2 ст. 94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із ч. 4, 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
З огляду на наведені норми процесуального права та враховуючи, що докази, а саме: чи були претензії у позивача до керівництва ДБР щодо проведення розрахунку при звільненні, та чи надавав він згоду на його звільнення зі служби в ДБР до проведення з ним усіх необхідних розрахунків, має безпосереднє значення для справи, суд доходить висновку про необхідність витребування їх у відповідача.
Відповідно до ч. 6 ст. 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.
Суд ще раз наголошує, що згідно з ч. 7, 8 ст. 80 КАС України особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом.
Положеннями ст. 144 КАС України визначені підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу, види яких передбачені ст. 145 КАС України.
Згідно з ч. 1 зазначеної статті, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
В свою чергу, частина 3 ст. 145 КАС України визначає, що застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
Суд звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 147 КАС України у разі неподання без поважних причин письмових, речових чи електронних доказів, що витребувані судом, або неповідомлення причин їх неподання суд може постановити ухвалу про тимчасове вилучення цих доказів державним виконавцем для дослідження судом.
Керуючись статтями 72, 77, 80, 149, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Витребувати у Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську письмову інформацію: чи були претензії у ОСОБА_1 до керівництва ДБР щодо проведення розрахунку при звільненні, та чи надавав він згоду на його звільнення зі служби в ДБР до проведення з ним усіх необхідних розрахунків, а також наведення мотивів та обґрунтувань щодо заперечень ТУ ДБР про відсутність вини відповідача у не проведенні повного розрахунку з позивачем у день його звільнення.
Витребувану інформацію надати у строк до 29.09.2025 .
Суддя І.І. Соломко