02 вересня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/3588/24-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 , за абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час проведення мобілізації та під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 , за абзацом 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за контрактом під час проведення мобілізації та під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на користь позивача сплачений судовий збір.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що проходить військову службу за контрактом на посаді стрільця 2 відділення 1 взводу стрілецької роти (резервної) у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Зазначив, що не бажаючи проходити військову службу, звернувся до командира стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом разом з додатками про звільнення з підставі абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
При цьому, звертав увагу суду на те, що його дружина - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК, а також у відповідності до заключення ЛКК № 1519/23 від 19.04.2024 року потребує постійного стороннього догляду та допомоги.
Відтак, позивач вважає, що має законну підставу для звільнення з військової служби Національної гвардії України, а його рапорт підтверджений належними письмовими документами, тому підстав відмови у задоволенні поданого рапорту немає.
Разом з тим, 23 червня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено позивача, про відмову у звільненні із посиланням на те, що в даній довідці МСЕК серії 12 ААГ № 800427 від 18.04.2024 року, відсутні будь-які записи про те, що дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду та допомоги.
Також, додане до рапорту заключення ЛКК КНП “Міська поліклініка №1» № 1519/23 від 19.04.2024 року ставить під сумнів те, що в ОСОБА_2 наявність потреби у постійному сторонньому догляді, згідно видачі довідки ЛКК 19.04.2024 року, тобто наступного дня після обстеження МСЕК.
Додатково, в повідомленні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зазначено, що заключення ЛКК від 19.04.2024 року № 1519/23 не може бути взяте до уваги, оскільки необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повинно бути підтверджено відповідним медичним висновком МСЕК.
Також вказують, що згідно висновку № 1519/23 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі до рапорту не додано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 внесено уповноваженим органом до реєстру осіб - отримувачів соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та не надано витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, що підтверджує його статус надавача послуг та отримання відповідних компенсації.
Таким чином, на їх думку, через вище зазначені обставини, у військовослужбовця ОСОБА_1 відсутні правові підстави для звільнення його з військової служби в запас, передбачені абзацом 10 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу».
Позивач вважає, що дії відповідача щодо відмови у звільненні з військової служби відповідно до абзацу 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232-ХІІ), за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи є протиправними, оскільки останній наділений правом на звільнення з військової служби, що підтверджується доказами наданими до рапорту.
2. Відповідач правом на подання відзиву передбаченим ст. 162 КАС України не скористався та відзиву не подав.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ В СПРАВІ.
1. Ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.
1. Молодший сержант, ОСОБА_1 , проходить військову службу за контрактом на посаді стрільця 2 відділення 1 взводу стрілецької роти (резервної) у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
2. 24 травня 2024 року військовослужбовець ОСОБА_1 звернувся по команді до командира стрілецької роти (резервної) військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи. До рапорту надані копії необхідних документів.
3. Згідно довідки МСЕК серії 12 ААГ № 800427 від 18.04.2024 року, ОСОБА_2 встановлено інвалідність II групи строком до 01 травня 2025 року.
4. Згідно з висновком ЛКК № 1519/23 від 19.04.2024 року КНП Міської поліклініки №1 ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи, висновок дійсний до 19.04.2025 року.
5. Також в матеріалах справи наявне заключення ЛКК № 1519/23 від 19.04.2024 року, видане КНП Міська поліклініка № 1, згідно якого ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
6. 23 червня 2024 року командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України повідомлено військовослужбовця ОСОБА_1 про відмову у звільненні із посиланням на те, що в даній довідці МСЕК серії 12 ААГ № 800427 від 18.04.2024 року, відсутні будь-які записи про те, що його дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує постійного стороннього догляду та допомоги.
Також, додане до рапорту заключення ЛКК КНП “Міська поліклініка №1» № 1519/23 від 19.04.2024 року ставить під сумнів те, що в ОСОБА_2 наявність потреби у постійному сторонньому догляді, згідно видачі довідки ЛКК 19.04.2024 року, тобто наступного дня після обстеження МСЕК.
Додатково, в повідомленні командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України зазначено, що заключення ЛКК від 19.04.2024 року № 1519/23 не може бути взято до уваги, оскільки необхідність постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 повинно бути підтверджено відповідним медичним висновком МСЕК.
Також вказують, що згідно висновку № 1519/23 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі до рапорту не додано документів, які б підтверджували, що ОСОБА_2 внесено уповноваженим органом до реєстру осіб - отримувачів соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та не надано витяг з Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, що підтверджує його статус надавача послуг та отримання відповідних компенсації.
ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.
1. Згідно з частинами 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
2. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу») військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
3. За змістом статті 1 Закону України “Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
В подальшому указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
4.Частиною 7 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
5. Відповідно до пунктів 6, 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі Положення), початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України" Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно п. 12 розділу І Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
6. Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п. 225 цього Положення, яким передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення п. 233 Положення передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз. 3 п. 241 Положення).
Згідно з п. 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
7. Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454 передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п. 5 Додатку 19 при поданні до звільнення з військової служби за підставами: через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 та визначено підпунктом “г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом “ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом “г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», подаються копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Відповідно до п. 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
8. Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу на особливий період звільняються з військової служби на підставах, визначених ст. 26 Закону № 2232-XII.
9. Так, згідно з пп. “г» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції станом на 23.06. 2024 день розгляду матеріалів і прийняття рішення військовою частиною) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби на підставах: під час проведення мобілізації та дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Відповідно до ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII (у редакції станом на 23.06.2024) військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі, зокрема, необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
10. Звертаючись до суду позивач наводив аргументи з приводу того, що має право звільнитись з військової служби за сімейними обставинами - у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю І чи II групи.
При цьому, звертав увагу суду на те, що його дружина - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю II групи, що підтверджується довідкою МСЕК, а також у відповідності до заключення ЛКК № 1519/23 від 19.04.2024 року потребує постійного стороннього догляду та допомоги.
11. Разом з тим, відмовляючи позивачеві у звільненні з військової служби відповідач зазначив, що позивачем не надано доказів про необхідність здійснювати постійний догляд, а наданий висновок ЛЛК не є тим доказом, що підтверджує зазначені обставини.
12. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд звертає увагу на те, що не може бути підставою для звільнення у випадку позивача - висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, оскільки такий висновок не може підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за дружиною - оскільки стосовно підтвердження такого факту уповноваженим органом є інша установа.
Так, відповідно до абзацу 6 постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 "Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема:
- необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років.
В редакції постанови №413 від 27.12.2024 абз.6 наведено в такій редакції: «необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;»
Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком саме медико-соціальної експертної комісії.
Позивач висновку медико-соціальної експертної комісії, якою була би підтверджена необхідність постійного догляду за дружиною - не надав, що свідчить про відсутність підстав для його звільнення з військової служби та правомірність залишення рапорту останнього без реалізації.
При вирішенні даного спору, суд наголошує на тому, що нормативно-правові приписи постанови КМУ від 12.06.2013 № 413 деталізують положення Закону України № 2232-XII, з огляду на специфіку регулювання спірних правовідносин в контексті співвідношення діяльності закладів охорони здоров'я та проходження такого особливого виду служби як військова ( в т.ч. і під час військового стану). Закон встановлює загальні правові норми, якими передбачено перелік документів і органів, які можуть підтверджувати відповідні обставини. У свою чергу, приписи постанови КМУ розмежовують повноваження таких органів в залежності від суб'єкта, якому надається відповідний висновок. Жодних суперечностей у викладеному правовому регулюванні не існує, позаяк воно не передбачає одночасної можливості різних суб'єктів підтверджувати ідентичні обставини.
Крім того, з проведеного ретельного аналізу наведених нормативних актів в контексті розподілення повноважень між ЛКК та МСЕК, суд дійшов висновку, що необхідність постійного стороннього догляду за хворою особою (повнолітньою) підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. В той же час, необхідність постійного стороннього догляду за хворою дитиною підтверджується висновком лікарсько-консультативної комісії.
За таких обставин, норми Закону №2232-XII та Постанови КМУ №413 не містять конфлікту щодо їх змісту, оскільки положення Постанови конкретизують суб'єкт, який видає медичний висновок у залежності від віку особи, яка потребує стороннього догляду, відтак і доводи позивача з даного приводу є безпідставними.
Отже, довідка ЛКК, надана позивачем, не може бути визнана судом належним документом, передбаченим чинним законодавством, на підставі якого позивач підлягає звільненню з військової служби, оскільки висновок, виданий такою комісією, може підтверджувати відповідні обставини лише стосовно особи, яка не досягла 18 років.
Суд також звертає увагу на те, що позивачем долучено до матеріалів справи два висновки лікарських установ, один із яких відповідає за формою первинної облікової документації №080-4/о, в якому рукописним текстом внесено відомості. При цьому, у вказаному висновку відсутні відомості про необхідність постійного стороннього догляду за дружиною. Також, позивачем долучено заключення ЛКК № 1519/23 з відомостями про необхідність постійного стороннього догляду (довільної форми), який з огляду на законодавче регулювання вказаних правовідносин, за своєю формою не затверджений відповідним нормативним актом.
Як зазначено вище, разом із рапортом про звільнення з військової служби, позивачем за формою первинної облікової документації №080-4/о, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407, надано висновок №1519/23 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, згідно якого дружині позивача рекомендована соціальна послуга - з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Вказаний висновок за своєю суттю є підставою для організації надання соціальної послуги з догляду за особою, у тому числі з порушеннями функцій організму.
Постійний сторонній догляд - це догляд, який надається особам з дуже тяжкою інвалідністю, спричиненою професійним захворюванням, каліцтвом або нещасним випадком, що призводить до значного обмеження життєдіяльності, які надзвичайно потребують постійного стороннього догляду, допомоги або нагляду з боку третьої особи і не здатні до обслуговування себе.
Однак, соціальна послуга з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи - це комплекс заходів по догляду, без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Отже, терміни, які визначені законодавчо як "постійний догляд" і "догляд на непрофесійній основі від фізичної особи" не є тотожними та застосовуються для різного правового регулювання.
Порядок видачі та заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о (далі - висновок) визначає Інструкція щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о "Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі", яка затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України 09 березня 2021 року № 407 (далі - Інструкція №407).
За вказаного нормативного регулювання, у п.4 Висновку зазначається вичерпний перелік рекомендованих комісією послуг, а саме: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (п. 7 Інструкції №407).
Пунктом 9 Інструкції №407 передбачено, що Висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
13. При цьому, механізм призначення і виплати компенсації за догляд, що призначається фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду без провадження підприємницької діяльності на непрофесійній основі, без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг особам із числа членів своєї сім'ї, які спільно з нею проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки встановлює Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 23 вересня 2020 року № 859.
Таким чином, законодавцем чітко врегульовано підстави і мету отримання висновку про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та його призначення, що не кореспондує із цілями ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
14. Наказом Міністерства охорони здоров'я України № 667 від 31.07.2013, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.09.2013 за № 1666/24198, затверджено форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (висновок ЛКК) та Інструкцію про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (Інструкція № 677).
Згідно із п. 3 Інструкції № 677 висновок ЛКК видається протягом одного робочого дня за наявності заяви особи, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та здійснює за ним постійний сторонній догляд, у довільній формі, а також медичної карти амбулаторного хворого за формою № 025/0, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 № 661/20974.
Відповідно до пунктів 4, 5 Інструкції № 677 підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I групи внаслідок психічного розладу є встановлення медико-соціальною експертною комісією І групи інвалідності внаслідок психічного розладу. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Підставою для надання висновку ЛКК закладу охорони здоров'я щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу є постійна (упродовж не менше місяця) наявність в особи з інвалідністю одного з перелічених видів обмеження життєдіяльності: обмеження самообслуговування - здатність до самообслуговування за допомогою інших осіб та нездатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до самостійного пересування - здатність до самостійного пересування за допомогою інших осіб та нездатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності до орієнтації - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування - здатність до спілкування за допомогою інших осіб та нездатність до спілкування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності контролювати свою поведінку - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою інших осіб. Обмеження життєдіяльності повинні бути зумовлені психічним розладом.
Особам з інвалідністю I групи висновок ЛКК видається на строк встановлення їм інвалідності. Особам з інвалідністю II групи висновок ЛКК видається строком не більше ніж до завершення строку встановлення їм інвалідності, але не менше ніж на 6 місяців, а у разі якщо за особою з інвалідністю II групи догляд здійснюється непрацюючим пенсіонером (особою з інвалідністю), висновок ЛКК видається строком не менше ніж на 12 місяців (п. 6 Інструкції № 677).
При цьому, форму висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затверджено Міністерством охорони здоров'я України з метою виконання статті 5 Закону України "Про психіатричну допомогу" та пункту 7 Порядку надання щомісячної грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.08.2000 № 1192.
Таким чином, як визначення "постійний догляд", "догляд на непрофесійній основі від фізичної особи", так і призначення, мета і порядок одержання висновку про наявність порушень функцій організму у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі та висновку медико-соціальної експертної комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою - є різними за своєю природою та наслідками подальшого використання і реалізації.
В даному випадку, долучений позивачем до заяви висновок, внаслідок якого дружина позивача потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі не можливо визнати належною підставою для звільнення від проходження військової служби, оскільки він не відноситься до документів, що підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за дружиною позивача, а його призначенням є отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
15. Слід також зауважити, що висновок не містить жодного посилання на безтермінову необхідність постійного отримання сторонньої допомоги, що очевидно вказує на обмежену часову межами компетенцію лікарсько-консультативної комісії з цього питання. Так, у висновку ЛЛК на який посилається позивач (станом на час прийняття рішення вичерпав свою дію), зазначається лише про те, що ОСОБА_2 за станом здоров'я рекомендована потреба в догляді і допомозі. Очевидним є те, що такий висновок наданий лікарями на час огляду ОСОБА_2 , у той час як позивач ініціює остаточне звільнення з військової служби.
Крім того згідно довідки до акта медико - соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 8000427 інвалідність ОСОБА_2 встановлена на строк до 1 травня 2025 року, тобто станом на день розгляду справи така довідка втратила чинність.
Наведені висновки суду також узгоджуються з правовою позицією Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка викладена в постанові від 01.08.2023 року в справі 240/5021/23 та від 21.05.2024 року в справі № 600/1980/24-а в аналогічних правовідносинах.
16. Таким чином, відмова відповідача у звільненні позивача з військової служби як військовослужбовця, який проходить військову службу під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю 1 чи 2 групи, є правомірною.
17. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що відсутні законні підстави для звільнення позивача з військової служби на підставі поданого рапорту, а дії та рішення відповідача узгоджуються з вимогами чинного законодавства на час прийняття рішення.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 90 КАС України).
18. Системний аналіз наведеного вище дає підстави дійти висновку, що дії відповідача правомірні та узгоджуються з вимогами встановленими частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов задоволенню не підлягає.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
2. Враховуючи те, що в задоволенні адміністративного позову відмовлено, суд не вирішує питання про розподіл судових витрат в частині стягнення з суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
2. Розподіл судових витрат не здійснюється.
У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_2 );
Відповідач - Військова частина НОМЕР_1 Національної Гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ).
Суддя О.В. Боднарюк