Справа № 560/11280/25
іменем України
03 вересня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання протиправним та скасувати рішення від 27.03.2025 №13, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення позачергової п'ятдесят першої сесії Хмельницької міської ради від 27.03.2025 року №13 в частині відмови ОСОБА_1 в укладенні на новий строк договору оренди землі по АДРЕСА_1 , площею 2100 м. кв., кадастровий номер 6810100000:04:001:0007, під будівництво яхт-клубу. Зобов'язати Хмельницьку міську раду прийняти рішення про укладення на новий строк договору оренди землі по АДРЕСА_1 , площею 2100 м. кв., кадастровий номер 6810100000:04:001:0007, під будівництво яхт-клубу з ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 07 квітня 2010 року між Хмельницькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі із земель житлової та громадської забудови площею 2100 м. кв. , яка знаходиться у АДРЕСА_1 . В подальшому дія вказаного договору продовжувалась на підставі додаткових угод. Однак, за результатами поданих документів для укладення нового договору, які були подані 11.12.2024 року через ЦНАП м. Хмельницького на ім'я Хмельницького міського голови, рішенням позачергової п'ятдесят першої сесії Хмельницької міської ради від 27.03.2025 року №13 ОСОБА_1 також було відмовлено в укладення договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:04:001:0007 із мотивацією про те, що клопотання про укладення нового договору оренди надійшло від позивача 11.12.2014, а також із тим, що речове право оренди ОСОБА_1 припинено. Позивач не погоджується із діями відповідача та його відмовою в укладенні договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:04:001:0007, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Вказує, що нова редакція ст.33 Закону України "Про оренду землі", на відміну від попередньої редакції цієї статті, надає орендарю переважне право перед іншими особами на укладення нового договору, а не поновлення попереднього. Сторони договору оренди можуть погодити істотні умови і укласти новий договір оренди на тих самих або нових погоджених сторонами умовах, при цьому укладення нового договору у відповідності до цієї статті здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно зі статтею 122 ЗК України.
Також нова редакція цієї статті вже не містить положення про можливість поновлення договору на тих самих умовах на той самий строк, яке раніше було зазначено в частині шостій цієї статті та фактично встановлювало механізм "мовчазної згоди", який (механізм) після розмежування процедур переважного права та поновлення договору оренди врегульований законодавцем саме у статті 126-1 ЗК України. Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, адже стаття 126-1 ЗК передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).
Відповідач звертає увагу, що у спірних правовідносинах, договір оренди землі з урахуванням додаткових угод не містив умови про його поновлення в порядку, передбаченому ч.2 ст.126-1 ЗК України, а тому сторонами не було узгоджено можливості поновлення договору оренди землі в порядку визначеному вказаною нормою.
Дослідивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв'язку та сукупності суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що 07 квітня 2010 року між Хмельницькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі із земель житлової та громадської забудови площею 2100 м. кв. , яка знаходиться у АДРЕСА_1 .
30.12.2021 року сторонами було укладено додаткову угоду до договору оренди землі №512/02 , якою було поновлено договір оренди №041074200046 від 07.04.2010 року на новий термін на 3 (три) роки до 30.12.2024.
Згідно декларації про початок виконання будівельних робіт , зареєстрованої Хмельницькою обласною інспекцією ДАБК 09.08.2012 року за №ХМ 082112136860 на орендованій земельній ділянці проводиться будівництво офісного приміщення яхт-клубу.
Станом на 17 січня 2018 року, згідно довідки Хмельницького бюро технічної інвентаризації від 17.01.2018р.за №01-14 готовність незавершеного будівництва об'єкта нерухомого майна офісного приміщення яхт-клубу складала 63 відсотки.
З метою продовження договірних відносин позивач в листопаді місяці 2024 року подав звернення до Хмельницької міської ради про поновлення строку дії договору оренди землі від 07.04.2010 за №041074200046 по вул. Трудовій, 12/1 загальною площею 2100 м.кв. (кадастровий номер 6810100000:04:001:0007).
Листом за №11/2325-04-2024 від 03.12.2024 Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради повідомило позивача про те, що договір оренди землі №041074200046 від 07.04.2010 року не може поновлюватись шляхом укладення додаткової угоди. Відповідно, може бути укладений договір оренди землі на новий строк. Заявнику було повідомлено, що йому необхідно звернутись із клопотанням щодо укладення договору оренди землі по АДРЕСА_2 , загальною площею 2100 м. кв. (кадастровий номер 6810100000:04:01:0007), надати заповнений проект договору оренди землі та всі необхідні до клопотання документи.
Позивачем 11.12.2024 року через ЦНАП м. Хмельницького на ім'я Хмельницького міського голови були подані необхідні документи для укладення договору оренди землі на новий строк.
Листом Управління земельних ресурсів Хмельницької міської ради за №п/2407-04-2024 від 08.01.2025 ОСОБА_1 було повідомлено, що його клопотання про укладення договору оренди землі по АДРЕСА_1 , площею 2100 м.кв. (кадастровий номер 6810100000:04:001:0007) було розглянуто постійною комісією з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища та комісія вирішила відмовити в укладенні на новий строк договору оренди землі.
Рішенням позачергової п'ятдесят першої сесії Хмельницької міської ради від 27.03.2025 року №13 ОСОБА_1 було відмовлено в укладення договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:04:001:0007 в якому вказано, що клопотання про укладення нового договору оренди надійшло від позивача 11.12.2014, а також із тим, що речове право оренди ОСОБА_1 припинено.
Позивач не погоджується із діями відповідача та його відмовою в укладенні договору оренди земельної ділянки, а тому звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує наступне.
Згідно статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР.
Відповідно до положень ч. 5 ст. 16 та ч. 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб'єктами прав власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Відповідно до частини 1 ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Відповідно до статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Частиною 9 статті 93 ЗК України відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
У відповідності до статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Статтею 13 зазначеного Закону передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами земельних торгів.
Згідно ч.ч. 1 -5 статті 33 Закону № 161-XIV в редакції, чинній на момент звернення позивача до суду, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку. До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору. При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 ЗК України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.
Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена статтею 33 Закону № 161-XIV, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.
Суд встановив, що позивач по справі звернувся до відповідача з відповідним листом-повідомленням про намір продовжити договірні відносини в установлений договором та законодавством строк. У свою чергу, Управління земельних ресурсів у відповідь на звернення орендаря повідомила про необхідність надання клопотання про укладення договору оренди на новий строк, проекту договору оренди та додаткових, передбачених чинним законодавством України документів.
Суд встановив, що усі документи, визначені листом Управління земельних ресурсів від 03.12.2024, через ЦНАП м. Хмельницького, були надані відповідачу позивачем.
Суд зазначає, що для застосування частини 1 статті 33 Закону № 161-XIV та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 27 червня 2024 року в справі № 462/8809/21.
Реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбаченого частиною 1 статті 33 Закону №161 -XIV можлива за умови як дотримання встановленої цією норми процедури, так і наявності волевиявлення сторін.
Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.
Частиною 2 статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що суб'єкти містобудування зобов'язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів.
Частиною 2 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", основними складовими вихідних даних є: містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.
Відповідно до частини 1 статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником. Затвердження проектної документації на будівництво об'єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії, здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об'єктів з середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля" (пункт 3 частини 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Згідно з частиною 2 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" зазначені у частині 1 цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
Відповідно до частини 2 статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.
Суд зазначає, що ОСОБА_1 належним чином весь час виконував умови договору оренди землі №041074200046 від 07.04.2010 року із додатковими угодами до договору, що не заперечується відповідачем.
Вказана земельна ділянка використовується згідно цільового призначення, орендна плата сплачувалась належним чином , всі необхідні документи для початку будівництва і для проведення будівництва отримано.
При цьому, ступінь будівельної готовності складає 63,04 відсотки, що підтверджено технічним паспортом на об'єкт незавершеного будівництва.
Крім того, відповідь на клопотання ОСОБА_1 від 08.01.2025 року щодо укладення на новий строк договору оренди землі по АДРЕСА_1 площею 2100 м. кв. (кадастровий номер 6810100000:04:001:0007) обґрунтована рішенням, яке прийнято на засіданні постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища, яким було вирішено відмовити в укладенні договору оренди на новий строк.
Відповідно до Положення про постійні комісії Хмельницької міської ради восьмого скликання, затвердженого рішенням першої сесії Хмельницької міської ради восьмого скликання №8 від 08.12.2020 у постійної комісії з питань містобудування, земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища відсутні повноваження щодо прийняття рішень по укладенню чи у відмові укладення договорів оренди. Комісія є тільки дорадчим та рекомендаційним органом.
08 листопада 2024 року набрав чинності Закон України № 3993-ІХ від 08 жовтня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин, згідно з підпункту 4 пункту 1 якого ЗК України доповнено главою 3-1 Особливості адміністративної процедури у сфері земельних відносин, а статтю 2 Закону №161-XIV доповнено частиною третьою.
Отже, з 08 листопада 2024 року частиною першою статті 17-2 ЗК України передбачено, що подання заяв, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин, до органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб здійснюється лише у письмовій формі шляхом особистого звернення, надсилання поштовим відправленням або подання в електронній формі.
Органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв у порядку, передбаченому Законом України "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин.
Відповідно до абзацу третього статті 2 Закону № 161-XIV вчинення процедурних дій, прийняття процедурних рішень у сфері оренди землі здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про адміністративну процедуру", з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та статтею 17-2 Земельного кодексу України.
Таким чином, правовідносини, які виникають у сфері розпорядження земельними ділянками комунальної власності, регулюються не лише спеціальними законами у сфері земельних відносин, такими як Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон № 161-XIV, які визначають зміст правовідносин, суб'єктний склад, права та обов'язки їх учасників, але й Законом № 2073-ІХ, який запроваджує єдиний підхід до прийняття рішень і здійснення дій у цій сфері шляхом застосування адміністративної процедури, зокрема, шляхом встановлення чітких вимог до строків розгляду заяв, порядку повідомлення сторін та обґрунтування прийнятих рішень.
Верховний Суд у постановах від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18, від 13 березня 2019 року у справі № 826/11708/17 та від 8 липня 2021 року у справі № 160/674/19, від 18 травня 2022 року у справі № 826/12131/17, від 20 травня 2022 року у справі № №340/370/21 та від 21 березня 2023 року у справі № 640/17821/21 наголосив, що правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб'єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.
Закон №2073-IX, який набрав чинності 15 грудня 2023 року, покликаний упорядковувати відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб'єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (частина перша статті 1 Закону № 2073-ІХ).
Відповідно до пунктів 1-11 часини першої статті 2, стаття 27 Закону № 2073-ІХ, визначено, що адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб'єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації. Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов'язків окремої особи (осіб). Адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи. Дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано. Процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті; учасники адміністративного провадження: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).
Отже, саме участь органу місцевого самоврядування як адміністративного органу в межах регламентованої процедури, як правило, свідчить про публічно-правовий характер правовідносин та можливого вирішення спору в суді адміністративної юрисдикції.
Відповідно до частини першої статті 69 цього Закону за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.
Згідно частини першої статті 71 Закону № 2073-IX письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.
Оскільки, предметом спору, що виник у цій справі є ухвалене відповідачем в процесі виконання своїх управлінських функцій адміністративного акта (рішення) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , поданої до адміністративного органу, позивач, враховуючи публічно-правову природу спірних правовідносин, що виникли в межах адміністративної процедури прийняття рішень; наявність у спірних правовідносинах категорій адміністративної процедури (адміністративний орган; адміністративний акт; адміністративне провадження; адміністративна процедура; дискреційне повноваження; учасники адміністративного провадження (особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов'язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), та беручи до уваги те, що оскаржуване рішення Хмельницької міської ради відповідає формі адміністративного акта, суд вважає за необхідне зазначити, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини щодо ухвалення органом місцевого самоврядування рішення у сфері оренди землі - це відносини адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-ІХ з урахуванням, зокрема, положень ЗК України та Закону № 161-XIV. Крім того, у зазначених правовідносинах адміністративний акт (рішення) про відмову у задоволенні заяви про поновлення договору не є реалізацією відповідним суб'єктом владних повноважень принципу свободи договору, а є, головним чином, владним управлінським актом, прийнятим в межах спеціального повноваження, яке контролюється в адміністративному судочинстві.
Рішення суб'єкта владних повноважень, ухвалене за результатами розгляду заяви поданої у межах адміністративного провадження, є адміністративним актом, який породжує спір у сфері публічно-правових відносин, підпорядкованих вимогам Закону України «Про адміністративну процедуру». Такий спір підлягає розгляду саме адміністративними судами, оскільки предметом перевірки є законність процедури ухвалення акта суб'єктом владних повноважень, включаючи дотримання принципів прозорості, участі сторони в адміністративному провадженні, належного інформування особи та обґрунтування мотивів прийняття такого рішення. При цьому, існування попередніх цивільно-правових договірних відносин між сторонами не виключає публічно-правового характеру спору, якщо оскаржуваний адміністративний акт (рішення) було ухвалене суб'єктом владних повноважень в межах його владно-управлінських функцій за регламентованою законом адміністративною процедурою.
Порушення суб'єктом владних повноважень адміністративної процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру», зокрема : принципів забезпечення участі особи у провадженні, надання можливості подання пояснень та доказів, належного інформування про слухання у справі, є самостійною та достатньою підставою для оскарження відповідного адміністративного акта в суді, що здійснює правосуддя в межах адміністративної юрисдикції. У таких справах адміністративний суд насамперед перевіряє дотримання процедурних вимог, що є важливою гарантією законності та справедливості прийнятого адміністративного акта. Навіть за наявності матеріально-правових підстав, недотримання процедурних гарантій може бути самостійною підставою для визнання адміністративного акта протиправним, якщо таке порушення вплинуло на реалізацію прав особи.
Крім того, дискреція це не обов'язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов'язку.
Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб'єктів.
Дискреція не є довільною; вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».
Зв'язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями органами - державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Статтею 15 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ встановлено, що дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи. Сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.
Частиною 3 ст.6 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-ІХ врегульовано, що здійснення адміністративним органом дискреційного повноваження вважається законним у разі дотримання таких умов: 1) дискреційне повноваження передбачено законом; 2) дискреційне повноваження здійснюється у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законом; 3) правомірний вибір здійснено адміністративним органом для досягнення мети, з якою йому надано дискреційне повноваження, і відповідає принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом; 4) вибір рішення адміністративного органу здійснюється без відступлення від попередніх рішень, прийнятих тим самим адміністративним органом в однакових чи подібних справах, крім обґрунтованих випадків.
Висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Адміністративний орган, що порушив право, свободу чи законний інтерес особи, зобов'язаний за власною ініціативою протягом розумного строку з дня виявлення порушення поновити право, свободу чи законний інтерес, не чекаючи подання скарги чи пред'явлення позову та запобігаючи повторенню порушення у майбутньому.
Відповідно до положень ст.ст.60,61 Закону України 2073-ІХ якщо задоволення заяви не потребує додаткових документів та відомостей, залучення учасників адміністративного провадження чи осіб, які сприяють розгляду справи, проведення експертизи чи вчинення інших підготовчих дій, справа повинна бути вирішена невідкладно, крім випадку, якщо невідкладне вирішення справи впливає на об'єктивність і законність рішення або потребує невиправданих витрат часу та інших ресурсів. Справа розглядається у письмовому адміністративному провадженні, якщо вона не може бути вирішена невідкладно і при цьому заслуховування учасників адміністративного провадження не проводиться.
Згідно ч.ч.1,2 Закону України 2073-ІХ адміністративний орган забезпечує належність та повноту з'ясування обставин справи, безпосередньо досліджує докази та інші матеріали справи. Адміністративний орган під час здійснення адміністративного провадження враховує всі обставини, що мають значення для вирішення справи.
Суд звертає увагу, що відповідач без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення прийняв рішення позачергової п'ятдесят першої сесії Хмельницької міської ради від 27.03.2025 року №13 в частині відмови ОСОБА_1 в укладенні на новий строк договору оренди землі по АДРЕСА_1 , площею 2100 м. кв., кадастровий номер 6810100000:04:001:0007, під будівництво яхт-клубу. Зокрема, відповідач не врахував, що позивач своєчасно звернувся до нього із зверненням про поновлення строку дії договору оренди в листопаді 2024 року та із усуненням недоліків щодо необхідних для цього документів 11.12.2024 року.
Крім того, позивач проводить на земельній ділянці будівельні роботи згідно вимог чинного законодавства України, що підтверджено документами, що додані до позовної заяви.
Таким чином, рішення позачергової п'ятдесят першої сесії Хмельницької міської ради від 27.03.2025 року №13 в частині відмови ОСОБА_1 в укладенні на новий строк договору оренди земельної ділянки із кадастровим номером 6810100000:04:001:0007 по АДРЕСА_1 , площею 2100 м.кв. у м. Хмельницькому є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.3 ст.69 Закону України 2073-IX якщо судовим рішенням, що набрало законної сили, або рішенням суб'єкта розгляду скарги адміністративний орган зобов'язано прийняти адміністративний акт певного змісту, повторний розгляд справи не проводиться.
Суд вважає, що для відновлення порушеного права та враховуючи наведені вище, вимоги чинного законодавств України та обставини справи, належним та ефективним способом захисту в даному випадку є зобов'язання відповідача прийняти рішення про укладення на новий строк договору оренди землі по АДРЕСА_1 , площею 2100 м.кв. кадастровий номер 6810100000:04:001:0007, під будівництво яхт-клубу.
Відповідно до ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи наведене вище, з урахуванням досліджених доказів, які містяться в матеріалах справи та з урахуванням обставин вказаних у справі, суд дійшов висновку, що позивач спростував доводи відповідача, щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення, а відповідач при цьому, не обґрунтував та не надав належних та допустимих доказів, які підтверджували правомірність прийнятого рішення, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Хмельницької міської ради про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення позачергової п'ятдесят першої сесії Хмельницької міської ради від 27.03.2025 року №13 в частині відмови ОСОБА_1 в укладенні на новий строк договору оренди землі по АДРЕСА_1 , площею 2100 м. кв., кадастровий номер 6810100000:04:001:0007, під будівництво яхт-клубу.
Зобов'язати Хмельницьку міську раду прийняти рішення про укладення на новий строк договору оренди землі по АДРЕСА_1 , площею 2100 м. кв., кадастровий номер 6810100000:04:001:0007, під будівництво яхт-клубу з ОСОБА_1 .
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької міської ради.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Відповідач:Хмельницька міська рада (вул. Героїв Маріуполя, 3,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013 , код ЄДРПОУ - 33332218)
Головуючий суддя О.П. Шевчук