Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 вересня 2025 року Справа № 520/35661/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садова М.І., розглянувши в м. Харкові в приміщення суду в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 березня 2025 року у справі № 520/35661/24 позов задоволено повністю: визнано протиправними дії головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті з 25 червня 2024 року доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб»; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити нарахування та виплатити ОСОБА_1 з 25 червня 2024 року щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення набрало законної сили 19 червня 2025 року.
На виконання рішення суду в червні 2025 року головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області проведено індивідуальний перерахунок пенсії з 25 червня 2024 року, поновлено виплату щомісячної доплати до пенсії з урахуванням раніше виплачених сум. Однак, за твердженням заявника, відповідач не провів виплату різниці між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії, розпочавши фактичну виплату перерахованої пенсії з 1 серпня 2025 року. Заявник зазначає, що період заборгованості становить з 25 червня 2024 року по 1 серпня 2025 року, а сума - приблизно 28 000,00 грн (14 місяців Ч 2000,00 грн).
У відповідь на запит заявника головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом № 30628-30644/О-02/8-0500/25 повідомило про виконання рішення в повному обсязі в межах повноважень та чинного законодавства, з виплатою заборгованості в межах бюджетних призначень, черговість якої визначається датою набрання законної сили рішеннями суду. При цьому відповідач вказав період заборгованості з 1 червня 2024 року по 28 лютого 2025 року та суму 2861,80 грн, що, за твердженням заявника, не відповідає дійсності. Станом на серпень 2025 року заборгованість не виплачено, рішення суду залишається невиконаним.
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просить суд: витребувати у головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області уточнену інформацію про суму заборгованості; змінити спосіб і порядок виконання рішення суду від 28 березня 2025 року у справі № 520/35661/24 з зобов'язання відновити нарахування та виплатити доплату на стягнення з головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат за період з 25 червня 2024 року по 1 серпня 2025 року у сумі, яку буде надано відповідачем.
В обґрунтування заяви зазначено, що невиконання рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили є самостійною підставою для зміни способу та порядку виконання шляхом стягнення відповідних виплат з суб'єкта владних повноважень. Причиною невиконання є неналежне фінансування з боку держави, що істотно ускладнює виконання рішення.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечує проти заяви, посилаючись на ст. 1, 33 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 378 КАС України, практику Верховного Суду (постанови від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17 тощо). Відповідач зазначає, що вжито всіх заходів для виконання рішення в межах компетенції: проведено перерахунок, нараховано 2861,80 грн заборгованості. Невиплата повної суми зумовлена незалежними обставинами - відсутністю бюджетного фінансування. Бюджет Пенсійного фонду формується відповідно до Бюджетного кодексу України, постанови правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, постанови Кабінету Міністрів України від 11 жовтня 2024 року № 1156. Черговість виплат визначається датою набрання законної сили рішеннями суду; на 2024 рік передбачено 500 млн грн, використано повністю для рішень до 19 листопада 2020 року. Бюджет на 2025 рік не затверджено. Зміна способу виконання не призведе до фактичного виконання, оскільки залежить від фінансування. Невиконання не є бездіяльністю відповідача, а зміна способу не відповідає суті захисту прав. Виконання рішень про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком № 845. Просить відмовити в задоволенні заяви.
Сторони у судове засідання, призначене на 02.09.2025 об 11:30 год, не прибули, про дату, час та місце розгляду заяви були повідомлені своєчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
За приписами ч. 2 ст. 378 КАС України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцяти денний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України, беручи до уваги, що сторони у судове засідання не прибули, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та подану заяву про зміну способу виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Частинами першою-четвертою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Порядок та підстави для зміни способу, порядку та встановлення строку виконання судового рішення закріплені ст. 378 КАС України.
Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою стягувача чи виконавця (у випадках встановлених законом), може встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення.
Підставою для встановлення або зміни способу виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Неможливість виконання рішень зобов'язального характеру, боржником за яким є державний орган, відповідно до встановленого Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" порядку безспірного списання відповідних коштів із рахунків такого державного органу фактично призводить до неможливості їх виконання в цілому. Така обставина є підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення.
Суд звертає увагу на те, що поняття "спосіб і порядок" виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об'єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, від 16.05.2018 у справі № 556/2609/14-а, від 11.11.2020 у справі № 817/628/15 та від 17.02.2021 у справі № 295/16238/14, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18.
Спосіб виконання судового рішення є способом реалізації захисту порушених прав позивача, який визначений самим рішенням та повинен відповідати вимогам закону. Під зміною ж способу і порядку виконання судового рішення необхідно розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації прийнятого рішення. Ці заходи мають забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення.
Водночас, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати рішення по суті, торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду, а також змінювати обраний судом при ухваленні цього рішення спосіб відновлення порушеного права позивача.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012, держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган, державні підприємство, установа, організація.
Зазначені приписи чинного законодавства свідчать, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Суд відмічає, що суттю спору в заяві є не стільки невиконання рішення суду в частині зобов'язання відновити нарахування та виплату доплати, скільки розбіжності щодо правильності застосування базового показника, вираженого у грошовому еквіваленті (розмір доплати 2000,00 грн, період та сума заборгованості). Заявник оскаржує розрахунок суми заборгованості (2861,80 грн проти 28000,00 грн), період (з 1 червня 2024 року по 28 лютого 2025 року проти з 25 червня 2024 року по 1 серпня 2025 року), що свідчить про спір щодо правильності дій відповідача під час виконання рішення, зокрема застосування нормативних актів при перерахунку.
Такий спір не є підставою для застосування ст. 378 КАС України, оскільки стосується не зміни способу виконання через обставини, що роблять його неможливим (наприклад, відсутність фінансування як самостійна підстава), а оцінки законності дій суб'єкта владних повноважень у процесі виконання. Зміна способу виконання не може змінювати зміст рішення суду, а лише забезпечувати його реалізацію в разі об'єктивної неможливості (практика Верховного Суду, зокрема постанова від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17).
Позивач не надав доказів того, що відповідач узагалі не виконує судове рішення чи виконує його в спосіб, який унеможливлює реалізацію прав позивача.
Натомість спір стосується правильності застосування базового показника вираженого у грошовому еквіваленті, що не є підставою для встановлення порядку виконання відповідно до статті 378 КАС України, а може бути окремим предметом розгляду щодо визнання дій відповідача протиправними під час виконання судового рішення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відсутні обставини, які істотно ускладнюють виконання постанови суду від 28 березня 2025 року у справі № 520/35661/24 або роблять його неможливим. Заява позивача спрямована на уточнення змісту судового рішення, а не на усунення перешкод у його виконанні, що виходить за межі повноважень суду в межах розгляду заяви за статтею 378 КАС України.
Зміна порядку виконання судового рішення шляхом уточнену інформацію про суму заборгованості фактично означала б зміну суті резолютивної частини постанови від 28 березня 2025, що суперечить принципам судового розгляду та межам повноважень суду при розгляді таких заяв.
Обраний спосіб відновлення порушених прав позивача фактично свідчить про зміну резолютивної частини рішення суду, із зобов'язального характеру у спосіб стягнення конкретної суми, що суперечить усталеній позиції Верховного Суду (постанова від 10.07.2018 у справі №490/9519/16-а, від 30.07.2019 у справі № 281/1618/14-а, від 24.07.2023 у справі № 420/6671/18).
Суд зазначає, що зобов'язання відповідача вчинити певні дії і стягнення з відповідача грошових коштів є різними за своєю суттю способами захисту прав та інтересів позивача, які обираються позивачем при поданні позову, а судом - при ухваленні рішення, та передбачають відмінний механізм виконання судових рішень.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.02.2023 у справі №340/6875/21.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оскільки у справі, що розглядається встановлено, що способом відновлення порушеного права позивача у цій справі судом обрано зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а стягнення конкретних сум не було предметом позовних вимог та способом відновлення порушених прав, суд доходить висновку про неможливість зміни способу та порядку виконання рішення суду у спосіб, який просить стягувач, адже запропонований останнім спосіб виконання судового рішення фактично змінює зміст резолютивної частини судового рішення у справі.
Зміна на підставі ст. 378 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до ст. 245 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014 у справах № 21-394а14, № 21-475а14, та в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 755/7078/16-а.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.01.2018 у справі № 281/1820/14-а, в якій суд відмітив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права.
Інших обставин, що були би підставами для зміни способу і порядку виконання судового рішення, заявником не наведено та судом не встановлено.
Контроль за виконанням судового рішення здійснюється судом відповідно до ст. 382 КАС України, де суд може витребувати звіт про виконання, винести окрему ухвалу про усунення недоліків, накласти штраф тощо.
Заява про зміну способу виконання не є належним засобом для вирішення заявленого стягувачем питання, оскільки це виходить за межі процесуальних повноважень за ст. 378 КАС України.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви.
Керуючись ст. ст. 241, 248, 256, 294, 295, 297, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
у заяві ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання судового рішення по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Ухвала складена та підписана суддею 02.09.2025.
Суддя М. І. Садова