справа №380/15191/25
з питань забезпечення позову
03 вересня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Морської Г.М., розглянувши у письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просить :
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом від 02 травня 2025 року №49 та викладене у повідомленні від 02 травня 2025 року №5418-ю, про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до вимог п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про надання відстрочки відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням висновків суду та поданих позивачем документів (висновок №28 від 22.05.2025 за формою МОЗ №080-4/о та заключення ЛКК №97 від 26.06.2025).
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо направлення звернення до органів Національної поліції України щодо доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 направити до Головного управління Національної поліції у Львівській області повідомлення про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення ОСОБА_1 , як такого, що вчинив адміністративне правопорушення за статтею (статтями) 210 КУпАП до обласного, районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для складання протоколів про адміністративні правопорушення, відповідно до п. 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487.
Ухвалою від 28.07.2025 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, у якій просить:
- заборонити ІНФОРМАЦІЯ_2 та іншим уповноваженим органам державної влади здійснювати мобілізацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до моменту набрання законної сили рішенням суду у справі №380/15191/25;
- зобов'язати відповідача утриматися від будь-яких дій, спрямованих на призов позивача на військову службу під час мобілізації, до остаточного вирішення спору по суті.
Згідно із протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.09.2025, заява про забезпечення позову передана на розгляд судді Морській Г.М.
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач обґрунтовує тим, що відповідач незаконно відмовив позивачу у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, хоча відповідні підстави прямо передбачені п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У повідомленні про відмову зазначено, що позивач «підлягає призову на загальних підставах». Крім того, позивача оголошено у розшук, що дає право органам Національної поліції примусово доставити його до ТЦК та СП, де позивач може бути негайно мобілізований.
Позивач зазначає, що існує реальна загроза, що до ухвалення судом рішення у справі позивача буде призвано на військову службу за мобілізацією. Такий призов призведе до зміни статусу позивача з військовозобов'язаного на військовослужбовця; зробить неможливим ефективний судовий захист, оскільки після мобілізації відсутні правові підстави для реалізації права на відстрочку; фактично позбавить сенсу подальший розгляд цієї справи; порушить права та законні інтереси матері позивача, яка відповідно до медичних документів потребує постійного догляду, оскільки у разі мобілізації позивача вона буде позбавлена належної допомоги. Це створює ризик для її життя і здоров'я та суперечить принципу забезпечення соціального захисту членів сімей військовозобов'язаних.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Згідно із п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи відсутність необхідності отримати додаткові документи або пояснення від учасників справи, суд розглядає заяву позивача без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Надаючи оцінку доводам позивача про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд враховує таке.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, а тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Статтею 151 КАС України передбачено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, відповідно до якого позов може бути забезпечено шляхом:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Частини перша і третя статті 152 КАС України визначає, що заява про забезпечення позову подається у письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності. У заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.
З аналізу наведеної норми вбачається, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, у тому числі й із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Таким чином, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявників щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 826/13306/18, згідно з якою суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо “очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх “якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про “очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя з урахуванням доказів, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема у тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Проте, представник позивача в обґрунтування обставин, про які ним зазначено в заяві про забезпечення позову, не надав належних доказів, що унеможливлює надання їм оцінки судом та встановлення наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність відповідача є очевидно протиправними.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі № 640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Твердження представника щодо імовірності призову позивача на військову службу під час мобілізації в особливий період, та набуття ним юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить виконання рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача, базуються на очевидній неправомірності рішень та дій ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте такі аргументи потребують перевірки в ході судового розгляду.
Імовірність мобілізації під час правового режиму воєнного стану не може вважатись "реальною загрозою", а є виконанням конституційного обов'язку громадянина щодо захисту Вітчизни.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Отже, на такій стадії суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідачів, оскільки заявником не надано належних доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Жодних доказів, на підтвердження існування обставин, які б давали підстави для висновку про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду, представник позивача не подав.
Інших доводів на підтвердження доцільності застосування заходів забезпечення позову представник позивача не зазначив.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених ч. 1 ст. 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, тому у задоволенні заяви слід відмовити.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відтак, суд відмовляє ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення
У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Морська Г.М.