03 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/2957/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючої-судді Казанчук Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України та Міністерства соціальної політики про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач), через свого представника - адвоката Соколовську Оксану Володимирівну, звернувся до суду з позовною заявою, у якій просить:
- визнати протиправним рішення Міністерства оборони України (надалі - відповідача-1), що прийнято у вигляді протоколу №85/975 від 28.02.2025р. засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних суд Гребенюку Сергію Васильовичу;
- зобов'язати Міністерство оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) вирішити питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) недоплаченої одноразової грошової допомоги з урахуванням права на отримання одноразової грошової допомоги як особі з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини у розмірі 300 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня 2024 року - рік, в якому встановлено інвалідність ОСОБА_1 ;
- стягнути з Міністерства соціальної політики України (надалі - відповідача-2) моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 5000000 (п'ять мільйонів) гривень;
- стягнути відповідача судові витрати на правову професійну допомогу у розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у 2024 році позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, через поранення, яке пов'язане із захистом Батьківщини та визнаний непридатним до військової служби, а відтак має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, у разі встановлення інвалідності ІІ групи. Проте, всупереч вказаному, позивач отримав 182700 гривень одноразової допомоги, оскільки згідно з рішенням Міністерства соціальної політики України, вказана сума є різницею між раніше виплаченою одноразовою допомогою, яка розрахована станом на 2015 рік. Зазначає, що позивачу встановлена ІІ група інвалідності 23.05.2024 року у зв'язку із пораненням, яке було отримане у 2023 році, а тому розмір одноразової грошової допомоги має бути обрахований виходячи із розміру мінімального прожиткового мінімуму станом на 2024 рік.
Ухвалою судді від 12.05.2025 року відкрито провадження у даній справі, та вирішено провести розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, сторонам встановлено процесуальні строки на подання заяв по суті справи.
Міністерство оборони України (надалі відповідач 1) поданий відзив на позов, яким позовні вимоги не визнаються з підстав правомірності прийнятого рішення щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги. Вказано, що позивачу, як військовослужбовцю, звільненому з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв). Оскільки позивачу вперше встановлено інвалідність у 2015 році ІІІ групу та виплачена одноразова грошова допомога, а відтак після зміни групи інвалідності на ІІ групу, позивачу нарахована та виплачена різниця сум одноразової грошової допомоги.
24.08.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про прискорення розгляду справи.
У період з 23.06.2025 по 04.06.2025, з 23.07.2025 по 25.07.2025 та з 11.08.2025 по 29.08.2025 року суддя Казанчук Г.П. перебувала у щорічній відпустці.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінив надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд, -
Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 10 ААВ №863610 ОСОБА_1 за результатом первинного огляду встановлено ІІІ групу інвалідності з 08.05.2015 року; причини інвалідності - травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби; інвалідність встановлена до 01.06.2016 року (а.с.21).
У довідці до акту огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 12 ААА №610402 ОСОБА_1 за результатом повторного огляду визначено ІІІ групу інвалідності безтерміново; причини інвалідності - травма пов'язана з виконанням обов'язків військової служби (а.с.22).
У травні 2024 року позивачу була встановлена II група інвалідності внаслідок поранення, травми, пов'язаного із захистом Батьківщини, безтерміново, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Сергія 12ААГ №605345 від 23.05.2025 року (а.с.23).
25.09.2024 року позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності ІІ групи внаслідок поранення пов'язаного із захистом Батьківщини до Міністерства оборони України (а.с.28).
Згідно Витягу з протоколу від 28.02.2025 року №85/975 ОСОБА_1 , у зв'язку із зміною групи інвалідності та причинного зв'язку інвалідності, на підставі довідок МСЕК серія 10ААВ №863610 від 25.05.2015 та серії 12 ААГ №605345 від 23.05.2024 призначено одноразову грошову допомогу у розмірі різниці між 300 та 150 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатним осіб, на 1 січня календарного року, в якому встановлено інвалідність (2015), в сумі 182700 (надалі - спірне рішення, а.с.44).
Отже, законність та справедливість спірного рішення є предметом спору, переданого на вирішення адміністративного суду.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Ключовим питанням у справі є правильність застосування до спірних правовідносин положень пункту "б" частини першої статті 16-2, пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призначені на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги у разі зміни підстави її виплати.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно підпункту 4 пункту 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи.
За правилами пункту 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
У разі встановлення більшого ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності у відсотках чи зміни його причинного зв'язку, що дає право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата допомоги здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (крім випадків поранення, травми, контузії, каліцтва, отриманих у різний період часу, за якими виплата допомоги здійснюється окремо, без урахування раніше виплачених сум).
Пунктом 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено, що одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.
На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16 - 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975, у редакції, чинній на час винесення спірного рішення), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 975 у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Отже, Порядком № 975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
Пунктом 19 Порядку № 975 визначено, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що навіть отримання військовослужбовцем різних, не пов'язаних між собою захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв не призводить до отримання іще раз одноразової грошової допомоги, а може бути підставою лише для отримання різниці у розмірі одноразової грошової допомоги.
Наведені правові норми встановлюють, що розмір одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України і такий розмір одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язаний з днем встановлення інвалідності вперше.
Зазначений висновок узгоджується з правової позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 08 квітня 2024 року у справі № 240/512/22, від 08 травня 2024 року у справі № 240/17749/20 та від 18 червня 2024 року у справі № 240/20065/20.
Слід зазначити, що нормами Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв'язку настання інвалідності.
Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям "одноразова грошова допомога", яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв'язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності.
Натомість вищезазначеними нормами передбачено, що якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Оскільки, як установлено позивачу вперше встановлено ІІІ групу інвалідності у 2015 році, яка настала внаслідок захворювання пов'язаного з проходженням військової служби, а у 2024 році, при повторному огляді змінено на II групу інвалідності, із зміненою її причинного зв'язку, суд вважає помилковим висновок доводи представника позивача, що одноразова грошова допомога у зв'язку із встановленням позивачу ІІ групи, яка пов'язана із захистом Батьківщини, повинна бути визначена (обрахована), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 01 січня календарного року, в якому інвалідність пов'язана із захистом Батьківщини встановлена вперше, а саме на 01 січня 2024 року.
У довідці МСЕК від 23.05.2024 року зазначено про повторний огляд інваліда.
Згідно статті 7 Закону України ''Про державний бюджет України на 2015 рік'' розмір прожиткового мінімуму громадян станом на 01 січня 2015 року становив - 1218 гривень.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що виплативши позивачу різницю між 300 та 150-кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2015), у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідки МСЕК серія 12 ААГ №605345, в сумі 182700,00 грн (1218 х 150), відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законами України.
Суд, розглядаючи вказану справу, застосовує висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08 квітня 2024 року у справі № 240/512/22, від 08 травня 2024 року у справі № 240/17749/20, від 18 червня 2024 року у справі № 240/20065/20 та від 14 листопада 2024 року у справі 560/419/24.
Отже, у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним рішення Міністерства оборони України від 28.02.2025 року №85/975 та зобов'язання виплатити недоплачену суму одноразової допомоги слід відмовити.
Позовна вимога, спрямована на Міністерства соціальної політики України про стягнення моральної шкоди у розмірі 5000000 грн є обґрунтована лиш протиправністю дії посадових осіб Міністерства соціальної політики України, при цьому такі дії не конкретизовані та не є предметом даного спору.
З огляду на відмову в позові про скасування рішення Міністерства оборони України, а також відсутність протиправних дій Міністерства соціальної політики України, позовна вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню.
У зв'язку із викладеним, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, а також висновок суду про відмову у задоволенні позову, питання щодо розподілу судових витрат суд не здійснює.
Керуючись статтями 9, 75, 76, 77, 94, 243, 245, 246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (проспект Повітряних сил України, 6, м. Київ, 03168; ЄДРПОУ 00034022) та Міністерства соціальної політики (вул. Еспланадна, 8/10, м. Київ, 01601; ЄДРПОУ 37567866).
Рішення суду направити сторонам.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. КАЗАНЧУК