03 вересня 2025 року м. Кропивницький Справа № 340/3426/25
Суддя Кіровоградського окружний адміністративний суду Притула К.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії обрахованої на підставі Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 27.01.2022 та рішення №935130129426 від 01.02.2022 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та виплатити різницю недотриманого пенсійного забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що позивач в січні 2025 року отримала лист №1100-0307-8/4804 від 23.01.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким було повідомлено про здійснення перерахунку розміру пенсії позивача. Зокрема, зазначено, що в ході проведення додаткової перевірки матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що право на призначення пенсії за віком з 27.01.2022 відповідно до Закону № 889 позивач не має, оскільки з 15.11.2010 вже призначалася пенсія за віком відповідно до Закону № 3723, яку отримувала до 01.04.2015. Таким чином, пенсійну справу приведено у відповідність до чинного законодавства та переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 з 27.01.2022.
Відповідно до протоколу по пенсійній справі Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийняте рішення №935130129426 від 24.01.2025 про перерахунок пенсії. Основний розмір пенсії позивача після перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області був зменшений з 10595 грн. 41 грн. до 4132 грн. 67 коп.
Вважає дані дії відповідача протиправними та просить позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву (Т.1 а.с.254).
06.06.2025 (вх.№ 17603/25) до суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надано відзив на позовну заяву (а.с.1-5), в якому зазначено, що позовні вимоги не визнаються та просять відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що з 16.11.2010, на підставі заяви від 15.11.2010, позивачці призначено дострокову пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства, згідно із Законом України “Про державну службу» (далі - Закон № 3723). Розмір пенсії за віком з 16.11.2010 відповідно до Закону № 3723 становив 1462,52 грн (1681,06 грн (1083,00 грн (посадовий оклад) + 80,00 грн (надбавка за ранг) + 290,75 грн (надбавка за вислугу років ) + 227,31 грн (середній розмір надбавок, премій) х 87%).
З 01.04.2015 виплату пенсії припинено відповідно до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки позивач працювала на посаді, віднесеної до категорій посад державних службовців.
За результатами розгляду поданої 23.12.2016 заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, позивачку переведено на дострокову пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону № 1058 з 23.12.2016. Розмір пенсії з 23.12.2016 становив 1260,52 грн.
27.01.2022 позивачкою подано до Головного управління заяву про переведення на пенсію за віком за нормами Закону України “Про державну службу» (далі - Закон№ 889). Подану заяву та долучені до неї документи розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, рішенням якого від 01.02.2022 № 935130129426 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 з 27.01.2022.
В ході проведення додаткової перевірки матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що право на призначення пенсії за віком з 27.01.2022 відповідно до Закону № 889 позивачка не має, оскільки з 15.11.2010 позивачці вже призначалася пенсія за віком відповідно до Закону № 3723, яку вона отримували до 01.04.2015.
Таким чином, пенсійну справу приведено у відповідність до чинного законодавства та переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058 з 27.01.2022.
Рішенням від 27.12.2024 № 935130129426 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком як матір особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону з 27.01.2022.
Також, відповідачем зазначено, що Вимоги заявлені з 27.01.2022, при цьому з позовною заявою до суду звернувся тільки 22.05.2025 з пропуском шестимісячного строку на звернення до суду.
11.06.2025 (вх. № 17860/25) до суду позивачем надано відповідь на відзив (Т. ІІ а.с.55-58).
З огляду на вказане, виходячи з положень п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної адміністративної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши подані представниками сторін пояснення, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та з 29.03.2006 по 31.03.2007 отримувала пенсію по інвалідності ІІІ групи за нормами Закону України «Про державну службу» № 1058-IV (далі - Закон № 1058 - IV).
16.11.2010 на підставі заяви, позивачці призначено дострокову пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства, згідно із Законом України «Про державну службу» № 3723 (далі - Закон № 3723).
З 01.04.2015 виплату пенсії ОСОБА_1 припинено, відповідно до Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки позивач працювала на посаді, віднесеної до категорії посад державних службовців.
23.12.2016 на підставі заяви позивачки, її було переведено на дострокову пенсію за віком, як матері особи з інвалідністю дитинства відповідно до Закону № 1058.
27.01.2022 ОСОБА_1 подано до Головного управління заяву про переведення на пенсію за віком за нормами Закону України «Про державну службу» № 889 (далі - Закон № 889).
Подану заяву та долучені до неї документи розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області, рішенням якого від 01.02.2022 № 935130129426 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 889 з 27.01.2022.
В результаті проведеного перерахунку розмір пенсії за віком за нормами Закону № 889 з 27.01.2022 склав 10595,41 грн (17659,02 грн (4670,00 грн (посадовий оклад) + 300,00 грн (надбавка за ранг) + 2335,00 грн (надбавка за вислугу років ) + 10354,02 грн (середній розмір надбавок, премій та інших виплат за грудень 2021 року) х 60 %).
Відповідно до пояснень відповідача, в ході проведення додаткової перевірки матеріалів електронної пенсійної справи встановлено, що право на призначення пенсії за віком з 27.01.2022 відповідно до Закону № 889 позивачка не має, оскільки з 15.11.2010 позивачці вже призначалася пенсія за віком відповідно до Закону № 3723, яку вона отримували до 01.04.2015.
Рішенням від 27.12.2024 № 935130129426 ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком як матір особи з інвалідністю з дитинства відповідно до Закону № 1058 з 27.01.2022.
На поштову адресу позивача в січні 2025 року надійшов лист №1100-0307-8/4804 від 23.01.2025 від Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яким було повідомлено про здійснення перерахунку розміру пенсії позивача.
Після отримання вище зазначеного листа позивач 12.02.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області з заявою про отримання копій пенсійної справи. 20.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області надало копії завірених документів пенсійної справи.
Відповідно до протоколу по пенсійній справі ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийняте рішення №935130129426 від 24.01.2025 про перерахунок пенсії. Основний розмір пенсії позивача після перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області був зменшений з 10595 грн. 41 грн. до 4132 грн. 67 коп.
Не погодившись із відповідним рішенням, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності з 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом №3723-XI.
01 травня 2016 року набрав чинності Закон №889-VIII, пунктом 2 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення якого визнано такими, що втратили чинність: Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Так згідно з пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
За приписами частини першої статті 37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стаж державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №822/524/18).
Отже, після 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.
Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10 липня 2018 року у справі №591/6970/16-а.
За своєю суттю спірні правовідносини у цій справі стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою 27.01.2022 ОСОБА_1 отримувала пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.
Суд згідно з приписами частини п'ятої статті 242 КАС України враховує також висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 25 травня 2023 року у справі №580/3805/22 (де спір стосується переведення позивачки з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-ХІІ), які полягають у такому.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.
Як вказав Верховний Суд (пункти 29, 30), ані розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ані стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII. Верховний Суд вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.
Верховний Суд у наведеній справі виснував, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Отже те, що позивачці раніше було призначено пенсію відповідно до Закону №3723-XII, не позбавляє її права перейти з пенсії за віком, яку вона отримує наразі за Законом №1058-IV, на пенсію в межах дії Закону №889-VIII, адже за наявності в особи права на пенсію за різними законами або на різні види пенсії в межах одного закону, законодавець не забороняє після призначення пенсії перейти з одного виду пенсії на інший або звернутись із заявою про переведення пенсії за іншим законом. Одержавши заяву позивачки про переведення на пенсію за іншим законом, відповідач міг виходити лише з оцінки об'єктивних обставин, тобто відповідного права особи, яке вона має, або ж відсутності такого права (наприклад за відсутності необхідного стажу роботи на посадах державної служби станом на відповідний момент часу).
Здійснюючи переведення на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058, відповідачем не розглядалось питання, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи (стажу державної служби), що б унеможливлювало вирішення цього питання.
Як видно з матеріалів пенсійної справи, у позивачки станом на 27.01.2022 наявний страховий стаж (понад 42 років), стаж державної служби (понад 23 років станом на 01 травня 2016 року), вона досягла пенсійного віку.
Таким чином, рішенням № 935130126426 від 01.02.2022 Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області правомірно призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно відмовлено було скасовано право позивачки на отримання пенсії за віком за нормами Закону № 889 з 27.01.2022 та переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд присуджує на користь позивача всі здійснені, документально підтверджені, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача (а.с.1).
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802, 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7А) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 27.01.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області поновити ОСОБА_1 виплату пенсії обрахованої на підставі Закону України «Про державну службу» на підставі заяви від 27.01.2022 та рішення №935130129426 від 01.02.2022 Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та виплатити різницю недотриманого пенсійного забезпечення.
Присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного Фонду України в Кіровоградській області судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА