03 вересня 2025 року справа №320/42010/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №932300133970 від 12.08.2024 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням наданих довідок про заробітну плату;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, призначеної на умовах статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XІІ з врахуванням відомостей довідки Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу на роботах на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 23.05.2024 №03-06-08/263 а також довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця від 23.05.2024 №03-06-08/262.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що спірним рішенням їй відмовлено у переведені на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки відповідач вказує на те, що позивачка вже отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому вказаний закон не передбачає проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям.
Позивачка не погоджується з правомірністю прийняття відповідачем спірного рішення та зазначає, що вона на момент звернення із заявою про призначення пенсії державного службовця досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж та відповідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, а отже, набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015. Зазначає, що раніше їй не призначалась та не виплачувалась пенсія державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" в тому числі й до 01.10.2017.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано від відповідачів докази по справі.
Відповідач, ГУ ПФУ в Донецькій області, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що в ході аналізу пенсійної справи встановлено, що позивачка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №889, а з 01.10.2017 позивачку було переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону №1058. Окрім того, до вказаного відзиву було долучено документи з пенсійної справи позивачки.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області заперечувало проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись, зокрема, на те, що належним відповідачем у справі є ГУ ПФУ в Донецькій області, яким було прийнято спірне рішення.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Іванківським РВ ГУ МВС України в Київській області 04.12.1997.
Позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Київській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058).
Відповідно до запису в трудовій книжці, 06.02.2024 позивачка звільнена з посади головного спеціаліста відділу обслуговування розпорядників коштів та інших клієнтів Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області, відповідно до ст. 38 КЗпП України, п. 7 ч.1 ст. 83, Закону України "Про державну службу" у зв'язку з досягненням 65-річного віку.
Судом встановлено, що позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із заявою від 05.08.2024 про переведення з пенсії за віком згідно ст.26 Закон № 1058 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII), однак за результатом розгляду документів, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком №932300133970 від 12.08.2024.
Підставою для відмови у призначенні пенсії стало те, що за результатом розгляду документів встановлено, що позивачка вже отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому вказаний закон не передбачає проведення перерахунків раніше призначених пенсій державним службовцям. Враховуючи вищевикладене, відповідачем прийнято рішення відмовити в переході з пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахування наданих довідок про заробітну плату.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у призначенні пенсії позивачка звернулася з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).
Згідно з частиною третьою статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульоване Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723 - ХІІ (далі - Закон № 3723).
Натомість з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII. Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII.
Згідно з частиною першою статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пунктів 10-12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі, стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Як встановлено судом, на момент звернення із заявою про призначення пенсії державного службовця позивачка досягла пенсійного віку, мала необхідний страховий стаж та відповідний стаж роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що не заперечується відповідачами.
Таким чином, позивач набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-XII від 16.12.1993 на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" №889-VIII від 10.12.2015.
Водночас, як вбачається зі змісту рішення ГУ ПФУ в Донецькій області №932300133970 від 12.08.2024, при розгляді заяви ОСОБА_1 відповідачем встановлено, що позивачка отримувала пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, а з 01.10.2017 її було переведено на пенсію за віком, відповідно до Закону №1058.
Окрім того, у відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Донецькій області зазначає, що за заявою від 08.08.2016 позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №889. З 01.10.2017 ОСОБА_1 було переведено на пенсію за віком, відповідно до пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону №1058.
Однак, вказане твердження є необґрунтованим, оскільки не підтверджується жодними належними доказами.
Зокрема, згідно документів з пенсійної справи, які були надані відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, у матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 від 08.08.2016. Окрім того, сам факт написання заяви на переведення з одного виду на пенсії на інший не є належним доказом фактичного переведення та отримання пенсії державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".
Таким чином, відповідачем не доведено факт переведення та отримання ОСОБА_1 пенсії держслужбовця відповідно до Закону України "Про державну службу" починаючи з 08.08.2016 по 01.10.2017.
Також, як вбачається зі змісту рішення ГУ ПФУ в Донецькій області, відповідач не врахував довідки Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу на роботах на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, а також довідку про складові заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця.
З цього приводу суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 37 Закону № 3723-ХІІ особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, пенсія згідно Закону України "Про державну службу" призначається у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Таким чином, для визначення розміру пенсії згідно Закону України "Про державну службу" необхідно встановити розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, від якого, в свою чергу, визначається розмір пенсії, що становить 60 відсотків від розміру такої заробітної плати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок № 622).
Так, пунктом 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб визначено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. При цьому:
посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби);
розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на 60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні;
у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць;
матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з пунктом 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб визначено форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Так, відповідно до пунктів 2, 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу", пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 2014 року № 280, та пункту 5 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2016 року № 622, правління Пенсійного фонду України постановою від 17.01.2017 № 1-3 затвердило форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу".
Судом встановлено, що 23.05.2024 УДКСУ в Іванківському районі видано довідку № 03-06-08/263 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу на роботах на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, згідно якої: вихідна допомога при виході на пенсію - 19 740,52 грн., компенсація за невикористані відпустки - 40 836,70 грн. Разом 60 577,22 грн. На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату за лютий 2024 року.
Відповідно до довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №03-06-08/262, яка видана УДКСУ в Іванківському районі від 23.05.2024 ОСОБА_1 , заробітна плата станом на 25.03.2024 становить: посадовий оклад - 13633,00 грн, надбавка за ранг - 400,00 грн, надбавка за вислугу років (30%) - 4089,90 грн. Усього: 18 122,90 грн. На всі види оплати праці, включені в довідку, нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Довідка видана на підставі особових рахунків, платіжних відомостей або інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату.
Довідки від 23.05.2024 №03-06-08/263 та №03-06-08/262 відповідають формам довідок, затверджених постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3.
Факт долучення вказаних довідок до заяви позивачки від 05.08.2024 про переведення на пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" не заперечується відповідачами.
Суд звертає увагу на те, що всі відображені в довідках від 23.05.2024 №03-06-08/263 та №03-06-08/262 види оплати праці, - є складовими частинами заробітної плати позивачки, з якої сплачені внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а тому такі довідки мають бути враховані при розрахунку розміру пенсії позивачки як державного службовця.
Такий висновок суду узгоджується з положеннями пункту 1 частини першої статті 41 Закону № 1058-ІV, відповідно до якої до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються: суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону.
Оскільки відповідачами не доведено перебування позивачки на пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", слідує, що в спірному випадку пенсія позивачці на підставі Закону України "Про державну службу" призначається вперше, а тому пенсійний орган при призначенні такої пенсії повинен враховувати і подану заяву, і додані до неї документи.
Враховуючи те, що на момент звернення 05.08.2024 позивачка мала більше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до посад державних службовців, однак вже не працювала на посадах державної служби, вона мала право відповідно до Порядку № 622 на призначення пенсії з заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб'єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення ГУ ПФ України в Донецькій області, оформленого рішенням №932300133970 від 12.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки таке рішення прийнято безпідставно та необґрунтовано.
У зв'язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №932300133970 від 12.08.2024 про відмову в перерахунку пенсії позивачці відповідно до Закону України "Про державну службу".
Враховуючи, що спірне рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, суд вважає за необхідне зобов'язати саме вказаного відповідача призначити позивачці пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки саме цей орган порушив права позивачки та, відповідно, має їх відновити.
При цьому суд зазначає, що задоволення позову у такий спосіб не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, з огляду на таке.
Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідач неправомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", у той час як право на отримання пенсії підтверджується документально, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
З урахуванням викладеного, враховуючи підтвердження обґрунтованості позовних вимог відповідними доказами, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, враховуючи відсутність підстав для задоволення позову відносно ГУ ПФУ у Київській області.
Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує таке.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною третьою цієї статті визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що під час звернення до суду позивачка не сплачувала судовий збір внаслідок наявних у неї пільг, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №932300133970 від 12.08.2024 про відмову ОСОБА_1 в переході на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням наданих довідок про заробітну плату.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком, відповідно до Закону України "Про державну службу", з врахуванням відомостей довідки Управління Державної казначейської служби України в Іванківському районі Київської області про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу на роботах на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби від 23.05.2024 №03-06-08/263, а також довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії держаного службовця від 23.05.2024 №03-06-08/262, починаючи з дня звернення за перерахунком пенсії, а саме: з 05 серпня 2024 року.
4. В іншій частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Дудін С.О.