03 вересня 2025 року № 320/39704/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої Діски А. Б., розглянувши в спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
1. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладене у формі листа від 16.01.2023 № 2600-0205-8/8018 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки в розмірі 12236,71 грн.
2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_2 із врахуванням всіх періодів трудової діяльності до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) №197/26-15-24-01-09-15 від 18.10.2022 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки в розмірі 12236,71 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років, як працівник освіти на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон - № 1788-XII).
У зв'язку з досягненням у 2022 році пенсійного віку та набуттям страхового стажу понад 29 років, позивачка неодноразово зверталась до відповідача з заявою щодо призначення пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки в розмірі 12236,71 грн. Однак їй було відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки має право на призначення пенсії за віком, що передбачено положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020, 2021, 2022 роки.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Ухвалами суду у сторін було витребувано додаткові докази по справі.
Ухвалою суду від 12.06.2025 заяву позивачки про поновлення строку звернення до адміністративного суду з заявою про уточнення позовних вимог було задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено ОСОБА_1 цей строк. Прийнято до розгляду уточнену позовну заяву. Залучено до розгляду справи в якості другого відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області було подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, умовний розрахунок пенсії за віком веде до зменшення розміру пенсії. Розмір пенсії за вислугу років, яку отримує заявниця - 2553,75 грн., розмір пенсії за віком після перерахунку становить - 2416,67 грн
Враховуючи вищезазначене, відмовлено ОСОБА_1 в перерахунку пенсії, а саме переході з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, у зв'язку з недоцільністю (розмір пенсії в результаті перерахунку зменшується).
Також відповідач зазначає, що 12.06.2023 позивачка повторно звернулась до територіального органу Пенсійного фонду з заявою про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, у зв'язку з досягненням загальновстановленого пенсійного віку.
Заява позивача, відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області, яким було прийнято рішення №195 від 15.06.2023 про відмову позивачу в перерахунку пенсії, а саме перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, у зв'язку з відсутністю права, а саме відсутністю страхового стажу.
В подальшому, на звернення позивача, подане через веб-портал Пенсійного фонду України 12.06.2023 №ВЕБ-26002-Ф-С-23-128848, яке зареєстроване14.06.2023 №53058/8, Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві надано роз'яснення від 28.06.2023 за №2600-0202-8/128223 щодо пенсійного забезпечення позивача.
Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об'єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.
З матеріалів справи судом вбачається, що позивачка з 07.09.2005 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до ст. 52 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
04.01.2023 позивач зверталась із заявою до відповідача щодо призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.01.2023 № 930020816351 було відмовлено в перерахунку пенсії, а саме перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, у зв'язку з недоцільністю (розмір пенсії в результаті перерахунку зменшується). У вказаному рішенні відповідач зазначив, що страховий стаж позивачки становить 29 років, 14 днів.
При цьому, листом від 16.01.2023 № 2600-0205-8/8018 Головне управління ПФУ в м. Києві повідомило позивачку про прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області рішення. Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернулась із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Статтею 52 Закону № 1788-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 (далі Закон № 1058-ІV).
З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 2-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з п. 2, 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст. 27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років.
Водночас, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Разом з цим, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у випадку із заявою позивача мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом.
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) висловив правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV. Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.
Як свідчать матеріали справи, первинно позивачці пенсію було призначено за вислугу років відповідно до Закону № 1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Для призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивачка звернулась 04.01.2023.
При цьому ст. 9 Закону № 1058-ІV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Та, посилаючись саме на цю норму, Головне управління ПФУ у Вінницькій області було відмовлено в призначенні пенсії позивачці за віком у зв'язку з недоцільністю, оскільки для розрахунку нового розміру пенсії останнім взято показник середньої заробітної плати не за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком), тобто не за 2020-2022 роки, що й призвело до зменшення розміру пенсії після такого розрахунку.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області про відмову в перерахунку пенсії, станом на час його ухвалення 12.01.2023, страховий стаж позивачки становив 29 років о місяців 14 днів, вік заявниці - 60 років, що було достатнім для призначення пенсії за віком за Законом № 1058-ІV
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Таким чином, досягнувши 60 річного віку та маючи станом на 2022 рік 29 років страхового стажу, позивач мала право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Аналогічна позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена в постанові Верховного Суду України від 29.11.2016 (справа №133/476/15-а), постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 (справа № 876/5312/17, провадження №11-731апп18) та постанові Верховного Суду від 13.02.2019 (справа №265/7301/16-а).
З огляду на викладене, суд вважає, що відповідачем протиправно було застосовано при розрахунку пенсії позивачу за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передували призначенню пенсії за вислугу років.
Отже, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління ПФУ у Вінницькій області щодо застосування в спірних правовідносинах за заявою позивачки від 04.01.2023 норм ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-ІV.
Згідно з ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд зазначає, що таке рішення відповідача не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, у зв'язку з чим, враховуючи вимоги ст. 5, 9 КАС України, рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправними рішення Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 12.01.2023 № 930020816351 та зобов'язання Головне управління ПФУ у Вінницькій області призначити позивачці пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки.
Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-VI, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
Як вбачається з копії паспорта позивачки, 60 років вона досягла 12.01.2022, а звернулася із заявою до пенсійного органу лише 04.01.2023.
Таким чином, оскільки позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії поза межами встановленого ст. 45 Закону №1058-VI тримісячного строку після досягнення пенсійного віку, то пенсію ОСОБА_1 має бути призначено з дня звернення, тобто з 04.01.2023.
Щодо врахування всіх періодів трудової діяльності до страхового стажу згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 та Типового договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування (одноразова сплата єдиного внеску) №197/26-15-24-01-09-15 від 18.10.2022, суд зазначає, що спірним рішенням Головного управління ПФУ у Вінницькій області від 12.01.2023 № 930020816351 було визначено страховий стаж ОСОБА_1 29 років 0 місяців 14 днів, який на дату набуття нею 60 річного віку є достатнім для призначення позивачу пенсії за віком. Відповідач у спірному рішенні не вказує про недостатність у позивачки страхового стажу чи про незарахування будь-яких періодів роботи позивача до її страхового стажу. З огляду на що, на даний час, питання про незарахування будь-яких періодів роботи позивача не є спірним.
Рішенням від 12.01.2023 було відмовлено в призначенні пенсії позивачці саме через не врахування відповідачем показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки, що призвело до зменшення розміру пенсії при такому перерахунку. У зв'язку з чим у суду відсутні підстави для зобов'язання пенсійного органу зарахувати до страхового стажу певних періодів роботи. Тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Також суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, викладеного у формі листа від 16.01.2023 № 2600-0205-8/8018 про відмову в призначенні пенсії за віком є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, оскільки ГУ ПФУ в м. Києві не розглядало заяву позивачки про призначення пенсії, а лише листом повідомило про результати розгляду такої заяви Головним управлінням ПФУ у Вінницькій області.
При цьому, суд не бере до уваги посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 17.07.2019 у справі № 316/358/17, 27.03.202 та 10.11.2022, оскільки вони не є релевантними до спірних правовідносин. У вказаних постановах позивачам призначалась пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 1, а не за вислугу років.
Також є необґрунтованими доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву про те, що кожне наступне рішення територіального органу ПФУ скасовує попереднє, оскільки відповідачем не надано та матеріали справи не містять доказів того, що рішення ГУ ПФУ у Вінницькій області є нечинним чи скасованим. Більш того, нормами пенсійного законодавства не визначено таких умов, про які зазначає відповідач, для скасування рішень уповноважених органів Пенсійного фонду.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату судового збору, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору врегульовані Законом України "Про судовий збір".
В силу положень ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, які пов'язані між собою.
Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про державний бюджет на 2023 рік" з 1 січня 2023 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розмірі 2684 грн.
Відтак, сума судового збору за подання даного позову до суду складає 1073,60 грн.
Таким чином, для звернення до суду з даним позовом позивачу необхідно було надати докази сплати судового збору в сумі 1073,60 грн.
Додатком до позовної заяви позивачем додано квитанцію АТ "Укрпошта" від 19.07.2023 про сплату судового збору в розмірі 2147,20 грн (а.с. 16).
З огляду на вищевикладене та відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ПФУ у Вінницькій області судові витрати в розмірі 1073,60 грн., сплачених за квитанцією від 19.07.2023.
Суд зазначає, що відповідно до вимог п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом в розмірі переплаченої суми.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 12.01.2023 № 930020816351.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) з 04.01.2023 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2020-2022 роки.
В іншій частині адміністративного позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , і.н. НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Діска А.Б.