03 вересня 2025 року № 320/36299/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Державної судової адміністрації України
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправною та скасування постанови,
І. Зміст позовних вимог
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна судова адміністрація України (далі - позивач) з позовом до Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач) в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладання штрафу від 24.06.2025 ВП № 77999348.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувана постанова відповідача є протиправною, оскільки Державна судова адміністрація України в межах своїх повноважень вжила відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 160/29989/24.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що оскаржувана постанова є правомірною, оскільки невиконання рішення суду без поважних причин у встановлений виконавцем строк є підставою відповідно до частини першої статті 75 Закону №1404-VIII для накладення на боржника штрафу (на юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання).
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідачем надіслано до суду матеріали ВП №77999348.
ІІІ. Процесуальні дії суду у справі
Ухвалою суду від 23.07.2025 позовну заяву залишено без руху.
Позивач, у строк та спосіб викладений в ухвалі, усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою суду від 07.08.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 02.09.2025 о 15:00.
14.08.2025 до суду надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі третьої особи.
26.08.2025 до суду надійшло клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про залучення третьої особи.
02.09.2025 у судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про причини неявки не повідомив, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Представником відповідача заявлено клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно з ч. 4 ст.287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Враховуючи строки розгляду справи, передбачені ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що неявка всіх учасників справи не перешкоджає розгляду справи по суті, отже клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами підлягає задоволенню.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі №160/29989/24 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 31.12.2024, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Зобов'язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 31.12.2024, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 01.08.2024 по 31.12.2024, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102,00 грн.
Зобов'язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 на підставі ч.ч. 2, 3 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2024 в сумі 3028,00 грн, щомісячних доплат за вислугу років в розмірі 40% від посадового окладу, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті за період з 01.08.2024 по 31.12.2024, з урахуванням виплачених сум.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 160/29989/24 набрало законної сили.
На виконання вказаного рішення, Дніпропетровський окружний адміністративний суд видав позивачеві виконавчий лист про зобов'язання Державної судової адміністрації України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 31.12.2024, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
До Відділу примусового виконання Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов виконавчий лист Київського окружного адміністративного суду № 160/29989/24 від 14.04.2025 року.
07.05.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 77999348. Даною постановою зобов'язано боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Копію постанови в порядку вимог частини другої статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» скеровано боржнику до виконання до електронного кабінету ЄСІТС.
Станом на 22.05.2025 рішення суду боржником не виконано та не надано жодних пояснень такого невиконання.
Державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5 100 грн.
22.05.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України направлено на адресу боржника відповідну вимогу №77999348/6-20.1.
Листом від 30.05.2025 № 10-10921/25 Державна судова адміністрація України повідомила, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється відповідно до законодавства України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суддів і працівників апаратів суддів», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Крім того, зазначено, що 09.01.2025 ДСА України затвердила кошторис на 2025 рік за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», зокрема для Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області у сумі 23,4 тис. грн. До вказаного листа додано копію зазначеного кошторису.
Разом з тим, із наданого кошторису неможливо встановити, що ДСА України забезпечила Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1
24.06.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200 грн.
Копію постанови скеровано боржнику до виконання 24.06.2025, про що свідчить повідомлення № 7329909 про доставку документа в АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.
Крім того, боржника попереджено, що у випадку подальшого невиконання рішення суду державний виконавець буде змушений звернутися до правоохоронних органів із повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України - невиконання судового рішення.
25.06.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено подання до Національної поліції України про кримінальне правопорушення посадовими/службовими особами Державної судової адміністрації України.
25.06.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №7799934.
Не погоджуючись з винесеною постановою відповідача від 24.06.2025 про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200 грн., позивач звернувся до суду з цим позовом.
V. Норми права, які застосував суд
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України передбачає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 1291 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (Далі - Закон) та Інструкції з примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція).
У відповідності до вимог ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюється Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
За правилами ч. 1ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа.
Статтями 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Так, у відповідності до вимог даних статей Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин, виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на боржника- юридичну особу- 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
У відповідності до ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Згідно з частиною 1 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
VI. Оцінка суду
Судом встановлено, що до відповідача надійшов виконавчий лист на виконання рішення суду зобов'язального характеру.
У позовній заяві позивач стверджує, що ним вжито всіх залежних від нього заходів щодо добровільного виконання рішення суду, а тому оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Так, позивач зазначає, що з метою виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 160/29989/24 для забезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 31.12.2024, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн. ним вжито наведені нижче заходи.
ДСА України листами від 30.04.2024 № 11-10400/24, від 22.07.2024 № 11-14862/24, від 11.10.2024 № 11-19998/24, від 03.02.2025 № 11-2404/25, від 06.03.2025 № 11-4566/25, від 07.04.2025 № 11-6770/25 та від 12.05.2025 № 11-9437/25 неодноразово зверталась до Комітету Верховної Ради України з питань бюджету із пропозицією щодо внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" у частині збільшення бюджетних призначень за бюджетною програмою 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя" на суми 1 318,0 млн гривень, 1 428, 43 млн гривень, 1 502,98 млн гривень, 1 495,2 млн гривень, 1 503,6 млн гривень, 1 525,2 млн гривень та 1 538,6 млн гривень відповідно. Міністерством фінансів України зазначені пропозиції не були підтримані, так
як у період дії воєнного стану наявні фінансові ресурси держави насамперед спрямовуються на виконання завдань щодо відсічі збройної агресії, забезпечення недоторканості державного кордону та захисту держави, забезпечення життєво необхідних потреб жителів, реалізації заходів територіальної оборони та захисту безпеки населення.
Ураховуючи викладене, позивач вважає, що в межах своїх повноважень ним вжито відповідних заходів, спрямованих на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 160/29989/24.
Однак з такими доводами позивача, суд не може погодитись, зважаючи на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст.26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до ч.2 ст.63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, на боржника- юридичну особу- 300 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
22.05.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення штрафу на боржника в сумі 5 100 грн., а також направлено на адресу боржника відповідну вимогу №77999348/6-20.1.
Позивач листом від 30.05.2025 № 10-10921/25 повідомив, що виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється відповідно до законодавства України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень суддів і працівників апаратів суддів», головним розпорядником якої є ДСА України, у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період.
Крім того, зазначено, що 09.01.2025 ДСА України затвердила кошторис на 2025 рік за програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апаратів судів та працівників органів і установ системи правосуддя», зокрема для Територіального управління ДСА України в Дніпропетровській області у сумі 23,4 тис. грн. До вказаного листа додано копію зазначеного кошторису .
Судом встановлено, що із наданого кошторису неможливо встановити, що ДСА України забезпечила Територіальне управління ДСА України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .
У відповідності до ч.2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
24.06.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 10 200 грн.
Обґрунтовуючи протиправність винесення відповідачем постанови про накладення штрафу позивач вказує на те, що ним було рішення суду неможливо виконати через поважні причини, про що було повідомлено державного виконавця.
Щодо таких посилань позивача суд зазначає, що передумовою для накладення на боржника штрафу за невиконання без поважних причин в установлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника вчинити дії, є встановлення виконавцем за наслідками перевірки, що проводиться наступного дня після спливу десятиденного терміну з дня отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, факту невиконання такого рішення.
Так, приписами частини першої статті 129-1 Конституції України встановлено обов'язковість виконання рішення суду, що набрало законної сили.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.
Відсутність у стягувача можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном. Відповідно, необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.
Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання. Сама особа, на користь якої ухвалено рішення, не повинна ще займатись ініціюванням виконавчих процедур.
Варто також зауважити, що у справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» ЄСПЛ констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (до прикладу справа «Сук проти України»).
Отже, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
З приводу доводів позивача, що ним буде виконане рішення суду після надходження фінансування за бюджетною програмою «Забезпечення виконання рішень суду», суд зазначає таке.
Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" встановлюються гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.
Держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
У цьому випадку виконується рішення зобов'язального характеру, а не стягнення коштів, та в матеріалах справи відсутні докази того, що стягнення за виконавчим листом Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/29989/24 здійснюється за бюджетною програмою, казначейська служба не здійснює виконання судового рішення, а виконавче провадження відкрито виконавчою службою.
Матеріали справи не містять доказів, що можуть служити підтвердженням як такі, що вчинялись позивачем для фактичного виконання рішення суду.
Інших доказів та обґрунтувань на підтвердження виконання рішення суду та факт поважності причин його невиконання, крім посилань про надходження фінансування за бюджетною програмою КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів» позивачем наведено не було.
Відтак, суд вважає, що відповідач правомірно, за наявності підстав, передбачених статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження", прийняв спірну постанову про накладення штрафу.
Враховуючи викладене, суд вважає що позовні вимоги є необґрунтованими.
VII. Висновок суду
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та аргументів, наведених учасниками справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
VIІI. Розподіл судових витрат
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Леонтович А.М.