29 серпня 2025 року справа №320/17620/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ К» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ К» з позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 14.02.2023 №00113660704, №00113690704 та №00113720704.
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю прийняття оскаржуваних рішень.
Відповідачем до суду подано відзив, відповідно до якого проти задоволення позовних вимог заперечує.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.05.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
На підставі ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, Головним управлінням ДПС у м. Києві на підставі наказу від 16.04.2021 №3420-п, відповідно до п.п. 78.1.8 ст. 78, ст. 79 ПК України проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ФОРМАТ К», за результатами якої 11.05.2021 складено акт №38096/26-15-07-04-05/35761138 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФОРМАТ К» з питань законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., за лютий 2021 року» (далі по тексту - Акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення:
п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 1 890 603грн. за лютий 2021 року;
п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України в результаті чого завищено податкові зобов'язання за лютий 2021 року на суму 1 704 714грн.;
перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій, їх реальності та повноти відображення в обліку по взаємовідносинах з контрагентами - покупцями ТОВ «СТАРЛІНК-ГРУПП» (код 43384849), ТОВ «СТАРЛІНК ГРУП» (код 37047332), ТОВ «АРЕНА-Україна» (код 25266609) за лютий 2021 року на загальну суму ПДВ 1 722 764грн. по ланцюгу подальшої реалізації та з контрагентами - нерезидентами з постачання товарів на загальну суму ПДВ 1 890 603грн.;
п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, «г» п. 198.5, 198.6 ст. 198, 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України, в результаті чого знижено податок на додану вартість на загальну суму 5 036 694грн. за лютий 2021 року та завищено суму від'ємного значення. Що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 21 Декларації) на загальну суму 6 923 948грн. за лютий 2021 року;
п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 ПК України - не надано документи до перевірки (з урахуванням вимог п. 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.
На підставі встановлених порушень відповідачем 14.02.2023 прийняті податкові повідомлення-рішення:
№00113690704, яким за порушення п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, «г» п. 198.5, 198.6 ст. 198, 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України позивачу зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у розмірі 6 923 948грн. за лютий 2021 року;
№00113660704, яким за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України позивачу зменшено суму податкового зобов'язання у розмірі 1 704 714грн. та суму податкового кредиту у розмірі 1 890 603грн.;
№00113720704, яким за порушення п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, «г» п. 198.5, 198.6 ст. 198, 200.1 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 ПК України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5 036 694грн. за податковим зобов'язанням та застосовано штрафні санкції у розмірі 1 259 174грн.
У порядку адміністративного оскарження податкові повідомлення - рішення залишені без змін.
Позивач, вважаючи оскаржувані рішення відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування, яким, зокрема, встановлено порядок адміністрування податку на додану вартість в державі.
Так, положення п. 4.1 ст. 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також; документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питаний про прийняття рішення.
Абзацом 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Відповідно до ст. 81 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі і документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Податковий кодекс України дозволяє платнику податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
У той же час, відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 ПК України (станом на момент проведення перевірки) документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
Таким чином, законодавством встановлений обов'язок контролюючого органу повідомити платника податків про дату початку та місце проведення перевірки, а платнику, в свою чергу, гарантується право оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою. Невиконання вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України щодо пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення перевірки та копії наказу про проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.
Така позиція узгоджується також з висновками, викладеними Верховним Судом України в постанові від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та від 09.02.2016 (справа № 21-5864а15) та Верховним Судом від 09 лютого 2021 року у справі №804/3329/15.
З матеріалів справи встановлено, що наказ №3420-п від 16.04.2021 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФОРМАТ К», яким з 23.04.2021 провести перевірку по дату завершення перевірки, тривалістю 5 робочих днів, лист ГУ ДПС у м. Києві від 16.04.2021 «Про надання інформації», запит про надання пояснень та їх документального підтвердження від 21.04.2021 №1 та повідомлення від 16.04.2021 №604/26-15-07-04-05 направлено відповідачем засобами поштового зв'язку.
Згідно інформаційного ресурсу УДППЗ «Укрпошта» зазначене відправлення отримано ТОВ «ФОРМАТ К» 28.04.2021.
Відповідно до п. 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином був повідомлений про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
З Акту перевірки вбачається, що перевірка контролюючим органом проводилась з 23.04.2021 по 29.04.2021.
На момент проведення перевірки позивачем не надані документи, які витребовувались контролюючим органом.
Суд відхиляє доводи позивача, що документальна позапланова невиїзна перевірка повинна була бути розпочата не раніше 30 календарного дня з дати надсилання повідомлення та копії наказу, оскільки на момент призначення перевірки та її проведення (16.04.2021-29.04.2021) редакція п. 79.2 ст. 79 ПК України таких термінів не передбачала.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем 10.06.2021 на Акт перевірки подані заперечення №10/06-01, відповідно до яких просить контролюючий орган провести повторну перевірку підприємства, для якої він зобов'язується надати необхідні для цього первинні документи.
За результатами розгляду заперечень позивача на Акт перевірки, відповідно до п.п. 78.1.5 ст. 78 ПК України наказом №5201-п від 22.06.2021 призначено позапланову виїзну перевірку з питань, що стали предметом оскарження, протягом 10 робочих днів після звершення мораторію на проведення документальних перевірок, в якому завершується дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами), про що повідомлено позивача листом від 25.06.2021 №16616/1/26-15-07-04-05-13.
Головне управління ДПС у м. Києві на підставі п.п. 78.1.5 ст. 78 ПК України, у зв'язку зі змінами у п.п. 69.2 п. 69 підр. 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, внесеними Законом України від 03.11.2022 №2719-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законів України щодо приватизації державного і комунального майна, яке перебуває у податковій заставі, та забезпечення адміністрування погашення податкового боргу» та згідно з наказом від 06.12.2022 №5484-п здійснено виїзд 06.02.2023 на податкову адресу: м. Київ, вул. Здолбунівська, 3, для вручення наказу та пред'явлення направлень від 06.02.2023 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань, що стали предметом оскарження.
Однак, за вказаною адресою підприємства його посадові особи були відсутні, про що складено акт від 06.02.2023 №483/26-15-07-04-05 про неможливість проведення перевірки ТОВ «ФОРМАТ К» у терміни, зазначені у наказі від 06.12.2023 №5484-п та направленнях від 06.02.2023.
Листом від 07.02.2023 №3414/1/26-15-07-04-05-07 «Про розгляд заперечень» відповідач повідомив, що, враховуючи викладені обставини, документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ФОРМАТ К» з питань, що стали предметом оскарження, не розпочата, та відповідно висновки акта від 11.05.2021 №38096/26-15-07-04-05/35761138 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
Так, положення п. 4.1 ст. 44 ПК України передбачають, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з п. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також; документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Відповідно до п. 44.6 ст. 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Абзацом 2 п. 44.7 ст. 44 ПК України передбачено, що протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.
Відповідно до ст. 81 ПК України для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.
Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі і документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Податковий кодекс України дозволяє платнику податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки надати документи і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що господарські операції для визначення податкового зобов'язання мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат.
Господарською діяльністю згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції.
Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган, зокрема, вказував про ненадання платником для здійснення контрольного заходу первинних документів.
Утім, вирішуючи спір, суд враховує, що надання платником фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих ним показників податкового обліку. Обов'язок платника зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
Судом встановлено, що позивачем до перевірки не було надано первинної документації, а також не було надано доказів, що така документація була вилучена під час виїмки правоохоронними органами або іншими компетентними органами.
Також позивачем і до заперечень на Акт перевірки не було надано контролюючому органу витребуваної первинної документації.
Верховний Суд у постановах від 06.08.2019 у справі №160/8441/18, від 28.10.2021 у справі №802/880/18-а, від 06.09.2022 у праві №640/772/21, від 14.12.2022 у справі № 640/637/19, від 07.02.2023 у справі №640/9880/19, від 22.04.2024 у справі № 640/8953/21 здійснив загальний підхід щодо правозастосування ст. 44 та ст. 85 ПК України у спорах між платниками податків та контролюючими органами, що виникають за результатами проведення податкових перевірок (оскарження податкових повідомлень-рішень) за умови ненадання під час перевірки документів, що свідчить про те, що документи, які не були надані під час перевірки (чи на протязі 10 днів після її проведення) вважаються відсутніми у такого платника податків.
У платника податків існує обов'язок надання платником податків документів для перевірки, а також юридичний наслідок недотримання цього правила як виключення факту наявності документів на час складення податкової звітності. Пункт 44.6 ст. 44 ПК України є складовою механізму правового регулювання податкового обліку і не входить в будь-яку конкуренцію з процесуальними нормами, якими встановлені правила доказування в адміністративному судочинстві.
Надання первинних документів згодом, у тому числі під час розгляду справи у суді чи надання їх до скарги, яка подається і до ДПС України, не змінює статусу цих документів як таких, що були відсутні на час формування даних звітності, а їх надання згодом не має правових наслідків для цілей підтвердження правомірності формування спірних сум податкових вигод у відповідний податковий період.
Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Під час розгляду справи судом не встановлено порушень проведення контролюючим органом документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФОРМАТ К» та процедури розгляду заперечень на Акт перевірки від 11.05.2021 №38096/26-15-07-04-05/35761138.
Таким чином, з підстав викладеного вище, враховуючи те, що позивачем не було надано контролюючому органу первинної документації, суд приходить до висновку про правомірність висновків ГУ ДПС у м. Києві, викладених в Акті перевірки та правомірність прийняття податкових повідомлень - рішень від 14.02.2023 №00113660704, №00113690704 та №00113720704.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Отже, з підстав викладеного у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРМАТ К» має бути відмовлено повністю.
У зв'язку із тим, що у задоволені позовних вимог відмовлено, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.