02 вересня 2025 року Київ № 320/53913/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
до Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у переведенні з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та застосуванні при обчисленні розміру пенсії за віком позивача показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014, 2015, 2016 роки;
- зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу з 21.06.2024 пенсію за віком відповідно до частини другої статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки (2021-2023), що передували року звернення за призначенням пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та з 01.11.2007 по 20.06.2024 отримувала пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», з 06.11.2017 пенсія була призупинена у зв'язку з роботою на посадах, що дають право на вислугу років. Після досягнення пенсійного віку, 21.06.2024 звернулася до відповідача за призначенням пенсії за віком замість пенсії за вислугу років, яку і було призначено 21.06.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 14.10.2024 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2021-2023 роки, за наслідками розгляду якої отримала відмову за відсутності на те правових підстав.
Ухвалою суду від 26.11.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України та наділена адміністративною процесуальною дієздатністю, що підтверджено паспортом № НОМЕР_1 , перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком з 21.06.2024 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із 01.11.2007 по 20.06.2024 отримувала пенсію за вислугу років призначену відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», що не заперечується учасниками справи.
Зі змісту позовної заяви слідує, що 21.06.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, а саме про перехід на пенсію за іншим законом, - на пенсію за віком замість пенсії за вислугу років. Позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується.
При призначенні пенсії за віком було застосовано показник заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2014-2016 роки.
Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо перерахунку призначеної пенсії за віком відповідно Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2021-2023 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 25.10.2024 № 9950-31058/Л-02/8-1000/24 відмовило позивачу у застосуванні при призначенні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2021-2023 роки, оскільки розмір пенсії перераховано з урахуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки (2014-2016) - 3764,40 грн. Зазначили, що заробітна плата визначена за період з 01.07.2000 по 31.05.2024. Осучаснена середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, застосована у розмірі 7994,47 грн, індивідуальний коефіцієнт по заробітній платі становить 0,90850, середньомісячний заробіток для обчислення пенсії складає 7262,98 грн (7994,47 грн*0,90850).
Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, застосовуючи нормативно-правові акти, чинні на момент їх виникнення, суд виходив із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до преамбули Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону № 1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону № 1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі № 127/7522/17 Верховний Суд зазначив, що за змістом частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватися норми частини третьої статті 45 Закону № 1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Також зазначені висновки Верховного Суду узгоджуються з правовою позицією Верховного суду України, який у постанові від 29.11.2016 у справі № 133/476/15-а (№ 21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV.
Зазначена правова позиція Верховного суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у праві № 876/5312/17.
У справі, що розглядається встановлено, що з 01.11.2007 по 20.06.2024 позивач отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», що учасниками справи не заперечується, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV звернулася 21.06.2024, яку і було призначено.
Однак, звернувшись із заявою про перерахунок пенсії із застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2021-2023 роки, - отримала відмову у перерахунку пенсії відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Із обставин цієї справи та норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку про необґрунтованість відмови відповідача, оскільки позивачу з 01.11.2007 по 20.06.2024 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення» позивач звернулася 21.06.2024, а тому відсутні підстави вважати, що в цьому випадку не мало місце призначення пенсії за іншим законом, тож призначення пенсії за вислугу років та призначення пенсії за віком на загальних підставах мають різні підстави та умови призначення.
Із урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та на нарахування і виплату пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2021-2023 роки, у зв'язку із чим позовні вимоги є обґрунтованими у зазначеній частині, а оскаржувані дії відповідача, відповідно, протиправними.
Щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу, суд зазначає таке.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Із урахуванням тієї обставини, що дії відповідача у розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб'єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко регламентований законодавчо, у цьому випадку задоволення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Щодо позовної вимоги в частині дати, з якої слід зобов'язати відповідача здійснити спірний перерахунок і виплату пенсії, суд зазначає таке.
21.06.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії, а саме - про перехід на пенсію за іншим законом.
Позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що відповідачем не заперечується та підтверджено матеріалами справи.
Тож, ураховуючи наведені норми частини третьої статті 45 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, тож і перерахунок має бути проведений саме з дня звернення із заявою, тобто з 21.06.2024.
Щодо позовної вимоги в частині зобов'язання відповідача виплачувати пенсію, суд зазначає таке.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач у відповідь на заяву позивача про перерахунок пенсії вказав на відсутність правових підстав для такого перерахунку. Із урахуванням викладеного, спір щодо здійснення подальших виплат перерахованої пенсії та щодо порядку здійснення такої виплати у цій справі відсутній.
У той же час, відповідачем не приймалось рішення щодо перерахунку призначеної позивачу пенсії на виконання цього рішення суду, а тому відсутні підстави вважати, що права позивача у зазначеній частині при здійсненні такого перерахунку будуть порушені.
Оскільки судовому захисту підлягають лише порушені права чи інтереси особи, а не ті, що будуть порушені у майбутньому, у задоволенні цієї частини позовних вимог слід відмовити.
Отже підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2021-2023 роки, починаючи з 21.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
За наведеного, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тож із урахуванням часткового задоволення позовних вимог, зазначена сума судового збору підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у відповідності до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за вислугу років відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року призначення пенсії, тобто за 2021-2023 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто за 2021-2023 роки, починаючи з 21.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548; місцезнаходження: 08500, Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.