03 вересня 2025 року Справа № 280/175/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий Ігор Вікторович, перевіривши матеріали адміністративного позову
за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Головного управління ДПС у Запорізькій області (пр.Соборний, буд.166, м.Запоріжжя, 69107; код ЄДРПОУ ВП 44118663); Державної податкової служби України (вул. Львівська площа, буд.8, м. Київ, 04053; код ЄДРПОУ 43005393)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
08.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому позивач з урахуванням уточненої позовної заяви (вх.№5691 від 06.02.2025) просить суд:
- поновити позивачу строк звернення до суду із позовною заявою про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача-1 №00076320709 від 13.05.2024 та №00076340709 від 13.05.2024;
- відкрити та зупинити провадження у справі №280/175/25 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №500/2276/24;
- податкові повідомлення-рішення відповідача-1 №00076320709 від 13.05.2024 та №00076340709 від 13.05.2024 - визнати протиправними та скасувати в повному обсязі;
- судові витрати розподілити у відповідності до вимог статті 139 КАС України.
Ухвалою суду від 13.01.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання:
- оформленої відповідно до КАС України позовної заяви з уточненими позовними вимогами, сформульованими у відповідності до вимог статей 5, 19, 245 КАС України;
- оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом;
- доказів сплати судового збору в розмірі ставки, встановленої статтею 4 Закону України «Про судовий збір».
Ухвалою суду від 07.02.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та надано позивачу 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 11.03.2025 заяву позивача про роз'яснення судового рішення у справі №280/175/25 - повернуто заявнику без розгляду.
Ухвалою суду від 11.03.2025 виправлено описку в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 07.02.2025 про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви у справі №280/175/25, шляхом викладення абзацу четвертого резолютивної частини у наступній редакції: «Встановити строк для усунення недоліків позовної заяви терміном 10 календарних днів з дня вручення копії цієї ухвали».
Ухвалою суду від 11.03.2025 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви та надано позивачу 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою суду від 09.04.2025 відкрито провадження у справі №280/175/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Ухвалою суду від 09.04.2025 задоволено клопотання позивача про зупинення провадження у справі та зупинено провадження в адміністративній справі №280/175/25 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №500/2276/24 щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Ухвалою суду від 11.08.2025 поновлено провадження у справі №280/175/25.
Ухвалою суду від 11.08.2025 позовну заяву було залишено без руху на підставі ст. 169 КАС України, позивачу було надано 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання оформленої відповідно до статті 167 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з зазначенням поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Так, при залишенні позовної заяви без руху судом було зазначено наступне:
«…зі змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач фактично висловлює незгоду із прийнятими відповідачем-1 податковими повідомленнями рішеннями від 13.05.2024 №00076320709 №00076340709 та зазначає про їх протиправність.
Статтею 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу, частина четверта цієї статті передбачає, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов'язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Пунктом 102.2 статті 102 Податкового кодексу України визначені випадки, коли грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.
Отже, пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.
Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Дослідження змісту аналізованих приписів статей Податкового кодексу України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.
При цьому, положення статті 56 Податкового кодексу України є спеціальними по відношенню до положень статті 122 КАС України, а тому саме положення статті 56 Податкового кодексу України підлягають застосування під час вирішення питання дотримання позивачем строку звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проводилась процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень - рішень від 13.05.2024 №00076320709 та №00076340709.
Рішенням ДПС України від 25.07.2024 у задоволенні скарги позивача відмовлено. Зазначене рішення отримане позивачем 31.07.2024, про що ним самостійно зазначено у позовній заяві.
Отже, з огляду на фактичні обставини справи, якими позивач обґрунтовує заявлені позовні вимоги та з урахуванням процедури адміністративного оскарження позивач мав місячний строк для звернення з позовом до суду щодо оскарження податкових повідомлень - рішень від 13.05.2024 №00076320709 та №00076340709, проте позовна заява подана до суду лише 08.01.2025, тобто з пропуском передбаченого чинним законодавством України строку звернення до суду.
Жодних пояснень щодо причин пропуску строку звернення до суду, як і заяв про його поновлення позовна заява не містить.
Разом із тим, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до автоматизованої системи документообігу суду, яка ведеться в Запорізькому окружному адміністративному суді позивач 12.09.2024 (адміністративна справа №280/8580/24) вже звертався до Запорізького окружного адміністративного суду із аналогічними позовними вимогами із пропуском встановленого чинним законодавством строку звернення до суду, однак ухвалою суду від 30.09.2024 залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2024, позовна заява була повернута позивачу у зв'язку із тим, що строк звернення до адміністративного суду позивачем пропущений без наявності на те поважних причин».
Водночас, в обґрунтування дотримання строку звернення до суду позивач зазначав про недоцільність застосування встановленого пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України та необхідність застосування передбачених КАС України строків звернення до суду.
З огляду на вказані доводи позивача, суд дійшов висновку, що формування правової позиції Великою Палатою Верховного Суду у справі №500/2276/24 щодо строків звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень може суттєво вплинути на наслідки розгляду цієї справи, а тому за клопотанням позивача провадження у справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №500/2276/24 щодо строку звернення до суду з позовами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Судом встановлено, що при вирішенні питання щодо конкуренції строків, визначених Податковим кодексом України та статтею 122 КАС України Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16.07.2025 по справі №500/2276/24 зазначено наступне:
«22. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 зазначає, що як юридичну колізію потрібно розуміти певний конфлікт, суперечку в правовій сфері, в основі яких суперечності між правовими актами й нормами, прийнятими з одного й того ж питання. Ці норми й акти можуть бути прийняті одним або різними суб'єктами правотворчості, але спрямовані на регулювання одних суспільних правовідносин, і їх застосування дає різний, зокрема і протилежний, результат. Колізії можуть бути: темпоральні (часові) - ті, які виникають внаслідок видання в різний час і з того самого питання принаймні двох норм права; ієрархічні - ті, які виникають тоді, коли на врегулювання одних фактичних відносин претендують норми, що розміщуються на різних щаблях в ієрархічній (вертикальній) структурі законодавства, а тому мають різну юридичну силу; змістовні колізії - ті, які є конфліктними відносинами між нормами, що виникають унаслідок часткового збігу обсягів їх регулювання, обумовлених специфікою суспільних відносин.
Велика Палата в пункті 9.56 постанови від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 звертала увагу на співвідношення між загальною та спеціальною нормами. Спеціальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у певних випадках, визначених такою нормою, а загальна норма встановлює правила, які підлягають застосуванню у всіх випадках, крім тих, на які поширюється гіпотеза спеціальної норми.
У пункті 51 постанови Великої Палати від 20 листопада 2024 року у справі № 918/391/23 також сказано, що одним із підходів, який суди застосовують для подолання колізій у законодавстві між правовими нормами однакової юридичної сили, є надання переваги спеціальним нормам перед загальними, тобто використання принципу lex specialis (спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого за розбіжності загального і спеціального законів діє спеціальний закон; а також принципу lex specialis derogat generali, суть якого полягає в тому, що спеціальний закон скасовує дію загального закону, спеціальна норма має перевагу над загальною.
Велика Палата вчергове наголошує, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, а отже, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов'язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Аналогічні підходи суди використовують в судовій практиці вже тривалий час. Так, зокрема, було враховано саме такий висновок при ухваленні постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2024 року у справі № 280/10147/23, в якій зазначено, що відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Згідно з пунктом 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. У разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті (пункт 56.19 статті 56 ПК України).
23. Із системного аналізу означених правових норм чинного законодавства, які регулюють правовідносини при дотриманні строків звернення до суду з позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень після застосування процедури досудового (адміністративного) оскарження таких повідомлень-рішень, Велика Палата дійшла висновку, що загальною нормою є частина четверта статті 122 КАС України, а спеціальною нормою є пункт 56.19 статті 56 ПК України.
24. Ці дві правові норми (загальна і спеціальна) не породжують колізію, адже має місце не суперечність між правовими нормами, а доповнення норми спеціальної дії та встановлення системного законодавчого регулювання, а тому спеціальна норма, передбачена ПК України, має пріоритет у регулюванні спірних правовідносин.
25. Велика Палата звертає увагу на те, що судова практика Верховного Суду є усталеною і тривалий час незмінною, тому у платників податків не повинно бути двозначного розуміння положень чинного законодавства щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про оскарження податкових повідомлень-рішень після процедури адміністративного оскарження цих повідомлень-рішень.
Позиція Великої Палати щодо відступу від своїх висновків, викладених у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20
26. Великій Палаті необхідно роз'яснити свої висновки, викладені у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 та від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20, зокрема, що строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється на право платника податків оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56). Крім того, в цих постановах Велика Палата зазначила, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Саме ці висновки стали підставою для направлення справи на розгляд Великої Палати.
У межах розгляду справи № 140/1770/19 суди встановили законність вимоги фізичної особи - підприємця до Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області на свою користь заборгованості бюджету з відшкодування податку на додану вартість у розмірі, який підтверджено судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Ключовим питанням у цій справі був безпосередньо строк реалізації позивачем права з відшкодування податку на додану вартість та спосіб (порядок і строк) його судового захисту за правового регулювання та обставин, що склалися, а саме строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України та статтею 102 ПК України.
У свою чергу предметом розгляду справи № 320/12137/20 була правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю до Головного управління Державної податкової служби про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області на свою користь: пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості; збитків; інфляційних витрат; 3 відсотків річних; моральної шкоди.
Головним питанням у межах розгляду цієї справи стало дотримання позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 102 ПК України.
Велика Палата за результатом розгляду справи № 140/1770/19 дійшла, зокрема, таких висновків:
«98. ПК України не містить прямої норми, яка б визначала строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку з несвоєчасним відшкодуванням ПДВ державою.
99. Строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, поширюється, зокрема, на право контролюючого органу щодо проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов'язань (пункт 102.1); стягнення податкового боргу (пункт 102.4); право платника податків на подання заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування (пункт 102.5); право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56).
100. При цьому положення пункту 102.5 статті 102 ПК України не регулюють питань строків звернення до адміністративного суду, а встановлюють лише строк для подання платником податків заяви до контролюючого органу про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом.
101. У справі, що розглядається, відсутні підстави для врахування й положень норми пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки остання, встановлюючи спеціальні строки звернення до суду, є відсильною до статті 102 цього Кодексу та регулює виключно правовідносини щодо оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу…>
103. Ураховуючи наведене, стаття 102 ПК України, у тому числі й пункт 102.5 цієї статті, не є тим «іншим законом», яким установлені спеціальні строки звернення до суду із вимогами, спрямованими на захист та відновлення порушених прав платників податків у відносинах, що виникають у зв'язку із несвоєчасним відшкодуванням бюджетної заборгованості з ПДВ та/або пені, нарахованої на таку заборгованість, а тому підлягають застосуванню положення частини другої статті 122 КАС України, якою встановлений загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду».
Наведені висновки зазначеної постанови в подальшому були підтримані Великою Палатою у постанові від 13 квітня 2023 року у справі № 320/12137/20.
Разом із цим у межах розгляду вказаних справ перед Великою Палатою не ставилося питання і не надавалася правова оцінка щодо застосування норм пунктів 56.18 та 56.19 статті 56 ПК України в контексті процесуальних строків звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання, тому Велика Палата не формулювала нових правових висновків, що строк давності у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, є процесуальним строком звернення до суду для реалізації платником податків права оскаржити в суді зазначені рішення.
Таким чином, висновок Великої Палати, викладений у пункті 99 постанови від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, не змінює та не протирічить судовій практиці щодо строків оскарження податкових повідомлень-рішень або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання після процедури адміністративного оскарження, сформованої у постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19.
Оскільки строк давності не є процесуальним строком, а отже, не визначає строк звернення до суду із позовом, тому не містять протиріч із усталеною судовою практикою щодо строку звернення до суду і наведені у зазначених постановах висновки про те, що право платника податків на оскарження в суді податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу (пункт 56.18 статті 56) може бути реалізовано протягом строку давності у 1095 днів, встановленого статтею 102 ПК України.
27. Разом із тим застосоване у пункті 101 постанови Великої Палати від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19 формулювання щодо сфери правового регулювання пункту 56.18 статті 56 у сукупності і з статтею 102 ПК України про встановлення нею спеціального строку звернення до суду містить неузгодженість із правовим висновком щодо застосування вказаних норм права, сформованим судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 27 січня 2022 року у справі № 160/11673/20, про те, що процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення визначається частиною другою статті 122 КАС України і становить шість місяців.
Велика Палата зауважує, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні (пункт 49).
Задля гарантування юридичної визначеності Велика Палата має відступати від попередніх висновків лише за наявності для цього належної підстави. Так, вона може повністю відмовитися від певного висновку на користь іншого або конкретизувати попередній висновок, застосувавши відповідні способи тлумачення юридичних норм.
З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин у певній сфері або їх правового регулювання.
Враховуючи підстави прийняття цієї справи до свого розгляду, Велика Палата вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в пункті 101 постанови Великої Палати від 19 січня 2023 року у справі № 140/1770/19, про те, що норма пункту 56.18 статті 56 ПУ України встановлює спеціальні строки звернення до суду, відсилаючи в цьому питанні до статті 102 цього Кодексу.
У контексті зазначеного Велика Палата висновує, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не встановлює строку звернення до судуз позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення та не є відсильною до норми, яка їх встановлює, а отже, не є тим «іншим законом», яким встановлені спеціальні строки звернення до суду.
Строк у 1095 днів, встановлений статтею 102 ПК України, є саме строком давності, у межах якого за платником податків зберігається право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу, а не строком звернення до суду із такими вимогами.
Велика Палата зауважує, що вона відступає не від постанов у вказаних справах, а від конкретного висновку, викладеного в них. Цей висновок міг бути сформульований не тільки у зазначених постановах. Відсутність згадки повного переліку постанов, від висновку хоча б в одній із яких щодо застосування норм права Велика Палата відступила, не означає, що відповідний висновок надалі застосовний (див. постанову Великої Палати від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц).
28. В аспекті наведеного, повертаючись до змісту правовідносин цієї справи, Велика Палата вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права, зокрема дійшовши висновку, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, а тому має перевагу в застосуванні правовідносин у цій справі».
Так на виконання вимог ухвали суду від 11.08.2025 про залишення позовної заяви без руху 01.09.2025 (вх.№43691) до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла заява позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду.
Дослідивши надану позивачем заяву про поновлення процесуального строку звернення до суду, судом встановлено, що в обґрунтування наявності підстав для поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою позивач фактично посилається на ті самі обставини, яким судом вже було надано оцінку при залишенні позовної заяви без руху, в результаті чого зазначено, що наведені позивачем обставини пропуску строку звернення до суду є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважними для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою.
Разом із тим, судом було зазначено, що висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.07.2025 по справі №500/2276/24 спростовуються доводи позивача про недоцільність застосування встановленого пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України та необхідність застосування передбачених КАС України строків звернення до суду.
При цьому, судом враховуються доводи позивача щодо здійснення ним волонтерської діяльності у вигляді добровільної матеріальної допомоги Збройним Силам України та долучені до матеріалів заяви про поновлення строку звернення до суду докази на підтвердження цих обставин. Однак, сам факт здійснення волонтерської діяльності під час воєнного стану не може бути автоматичною підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки такі обставини мають об'єктивно унеможливлювати/перешкоджати протягом встановленого строку особі звернутись до суду.
Суд наголошує, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: (1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; (2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; (3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; (4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 25.04.2025 по справі №440/9435/24 та інших.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що позивачем не наведено жодних обґрунтованих причин пропуску строку звернення до суду та не надано жодних доказів на підтвердження поважності пропуску такого строку, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою.
Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Підсумовуючи вище наведене у сукупності суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленого позивачем клопотання про поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою, та як наслідок наявність підстав для залишення позовної заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області; Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень без розгляду.
Частиною 3 статті 240 КАС України визначено, що про залишення позову без розгляду суд постановляє ухвалу.
Відповідно до частини 4 статті 240 КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Таким чином, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє останнього права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240, 241-243, 248 КАС України, суд -
У задоволенні клопотання фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду із даною позовною заявою - відмовити.
Позовну заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Запорізькій області; Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без розгляду.
Роз'яснити фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 , що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі виготовлена та підписана 03.09.2025.
Суддя І.В. Садовий