03 вересня 2025 року м. Житомир справа № 640/23235/20
категорія 111010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,
встановив:
До Окружного адміністративного суду м.Києва звернулась Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення від 26.06.2019 року № 686/26-15-13-21-26/ НОМЕР_1 про виключення позивача з реєстру платника податків.
В обґрунтування позову підприємець зазначила, що у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскарженого рішення, які передбачені абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 статті 298 ПК України, а саме: наявність податкового боргу у позивача.
Крім того, як вказує позивач, оскаржуване рішення прийняте на підставі акта про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи оподаткування № 184/26-15-13-21-27/2092327840 від 14.06.2019 року, у якому зроблено необґрунтований висновок про наявність у позивача боргу по сплаті єдиного податку з фізичних осіб у сумі 10765,20 грн. За твердженням позивача, станом на 01.01.2019 та 01.04.2019 року у неї був відсутній борг, тоді як для встановленого відповідачем порушення необхідна наявність боргу в сумі більше 60 неоподатковуваних мінімумів громадян на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Позивач зазначає, що подавала до відповідача податкові декларації платника єдиного податку за ІІІ та ІV квартали 2018 року із зазначенням сум податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, кошти вчасно надходили на рахунки ДФС, де розподілом коштів займається Державна казначейська служба України. Відтак, на думку позивача, в даному випадку відсутня її вина і відсутнє порушення, передбачене абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 статті 298 ПК України.
При цьому, належних доказів на підтвердження своїх доводів позивач до позову не надала.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.10.2020 року позовну заяву ФОП ОСОБА_1 було залишено без руху, зокрема, з підстави пропуску позивачем строку звернення до суду без клопотання про його поновлення та доказів на підтвердження наявності поважних причин, що перешкоджали вчасному зверненню до суду з цим позовом.
На виконання вимог цієї ухвали позивачем заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, обґрунтоване тим, що оскаржене рішення від 20.06.2019 року було надіслане позивачу лише 15.06.2020 року у відповідь на запит адвоката, що унеможливило його оскарження у встановлені строки. У клопотанні позивач також зазначає, що скарга від 17.07.2020 року на отримане рішення, подана до податкового органу вищого рівня - Державної податкової служби своєчасно, як і вказаний позов до суду після прийняття 14.09.2020 року рішення за наслідками розгляду цієї скарги.
Ухвалою від 18.12.2020 року Окружний адміністративний суд м.Києва відкрив провадження у справі, постановивши здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду та наслідків його вирішення в ухвалі суду не зазначено.
Законом України № 2825-IX від 13 грудня 2022 року "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва, який з дня набрання чинності цим Законом (з 15.12.22 року) припинив здійснювати правосуддя.
В зв'язку з цим справу було передано на розгляд до Житомирського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 12.03.2025 року адміністративну справу № 640/23235/20 прийнято до провадження з ухваленням здійснення розгляду справи спочатку у порядку спрощеного позовного провадження.
Запропоновано позивачу протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали надати Житомирському окружному адміністративному суду свої пояснення по суті позову.
Ухвалою суду від 13.06.2025 року суд, дійшовши висновку про необхідність розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання та повідомленням (викликом) сторін, призначив розгляд цієї справи у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, на 25 червня 2025 року о 14:00.
19.06.2025 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи без його участі. При цьому, інших письмових пояснень по суті спору ні позивачем, ні її представником суду не подано.
24.06.2025 року до суду надійшли додаткові пояснення від відповідача, у яких останній заперечує проти доводів позовної заяви, зазначивши, що позивачем не спростовано належними доказами факту наявності податкового боргу, відтак, оскаржене рішення прийнято правомірно.
Крім того, представник відповідача просила залишити позов без розгляду з підстав пропуску позивачем без поважних причин строку звернення до суду.
В судовому засіданні 25.06.2025 року, у якому взяла учать лише представник відповідача, була оголошена перерва до 08.08.2025 року з надсиланням учасникам справи повісток, а в зв'язку з неявкою учасників справи в засідання суду, призначене на 08.08.2025 року, розгляд справи було відкладено на 27.08.2025 року.
19.08.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про надання доступу до справи через підсистему "Електронний суд", яке задоволено судом.
Однак, в судове засідання, призначене на 27.08.2025 року, представник позивача також не прибув. Відповідне клопотання щодо здійснення розгляду справи у режимі відеоконференції від представника позивача до суду не надходило.
За наведених обставин судом оголошено перерву до 03.09.2025 року.
01.09.2025 року від представника позивача надійшли заперечення на додаткові пояснення відповідача, у яких він зазначив, що відповідач, в порушення ч. 5 ст. 159 КАС України, не ставить перед судом питання щодо надання йому дозволу на подання додаткових пояснень та не вказує, які саме окремі питання потребують додаткових пояснень і які не могли бути подані у відзиві та запереченнях.
Стосовно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду представник позивача зауважив, що твердження відповідача про те, що оскаржуване рішення від 26.06.2019 року мало бути оскаржене протягом 6 місяців, а не з 15.07.2020 року - з моменту отримання відповіді на адвокатський запит, є помилковими. Вважає, що строк звернення до суду слід обчислювати з 15.09.2020 року - дня, наступного за днем прийняття ДПС України рішення про залишення скарги ФОП ОСОБА_1 на рішення податкового органу від 26.06.2019 року без розгляду.
Розглянувши матеріали справи, подані учасниками справи додаткові пояснення, а також клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду, суд зазначає про таке.
Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначено Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), частиною 1 статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Як встановлено частиною 1 статті 122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачають можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальними нормами, якими встановлені окремий порядок захисту порушених прав платників податків, в тому числі і в судовому порядку, є норми Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно із пунктом 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Абзацами першим - третім пункту 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
За змістом пункту 58.19 статті 58 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Відповідно ж до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Застосування норм пунктів 56.18, 56.19 статті 56, пункту 102.1 статті 102 ПК України в системному зв'язку дає підстави для висновку, що нормою пункту 56.18 встановлено спеціальний строк на оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень та інших рішень про нарахування грошових зобов'язань.
У постанові від 24.04.2020 року у справі № 520/6895/19 Верховний Суд, застосовуючи наведені норми, зробив висновок, що законодавець в абзаці першому пункту 56.18 статті 56 ПК України під висловом "або інше рішення контролюючого органу" розумів саме рішення контролюючого органу, яке безпосередньо впливає на розмір грошового (податкового) зобов'язання платника податків.
Також Верховний Суд у постанові від 11.10.2019 року у справі № 640/20468/18 здійснив правовий висновок, за яким рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:
а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому, такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;
б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені Податковим кодексом України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.
При цьому, незважаючи на те, що судом сформульовано у цій постанові правовий висновок щодо строку оскарження у судовому порядку інших рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору, це не змінює підхід до застосування строку звернення до суду з позовами про визнання протиправним рішення контролюючого органу у сфері оподаткування.
Отже, ПК України не встановлює спеціального строку звернення до суду з позовом про оскарження рішень контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов'язань платника податків, а відтак, до позовів платників податків про визнання протиправними рішень контролюючого органу про виключення з реєстру платника єдиного податку застосовуються загальні строки звернення до суду, визначені нормами статті 122 КАС України.
Відтак, строк подання позовної заяви про визнання протиправним і скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку, у разі, коли платником податків не використовувалась процедура адміністративного оскарження такого рішення як досудовий порядок вирішення спору, становить шість місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Оскільки предметом спору в даній справі є рішення Головного управління ДФС у м.Києві № 686/26-15-13-21-26/2092327840 про виключення з реєстру платника єдиного податку від 26.06.2019 року, а позивач звернулась з цим позовом до суду 23.09.2020 року, суд дійшов висновку про те, що позивач пропустила строк звернення до суду з цим позовом.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Вищенаведені правові положення свідчать, що законодавець допускає ймовірність виявлення судом факту недотримання строку звернення до суду і після відкриття провадження у справі, внаслідок чого позов може бути залишений без розгляду. При цьому, приписи статті 123 КАС України передбачають право особи подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з наведенням поважних причин такого пропуску.
Заявляючи клопотання про поновлення строку звернення до суду, позивач зазначила, що оскаржуване рішення їй не надсилалося, а повідомлення про вручення №010112846378, на яке посилається податковий орган як на доказ надсилання оскарженого рішення, містить відмітку про невручення "з інших причин, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення", а не відмітку "за закінченням терміну зберігання", як про це вказує відповідач.
Як вже зазначалося, позивач вказує, що лише 15.07.2020 року їй стало відомо та отримано копію оскаржуваного рішення, яке оскаржено до контролюючого органу вищого рівня, та після отримання рішення за наслідками розгляду скарги вчасно подано позов до суду.
Водночас, у клопотанні про залишення позову без розгляду та додаткових поясненнях представник Головного управління Державної податкової служби м. Києві зазначає про належне та своєчасне повідомлення позивача про прийняття оскаржуваного рішення
При наданні правової оцінки питанню дотримання позивачем строку звернення до суду з позовом, слід встановити день, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
Питання листування платників податків та контролюючих органів унормовано статтею 42 ПК України.
Відповідно до п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У постанові від 12 серпня 2020 року у справі №160/2116/19 Верховний Суд зазначав, що у разі обрання податковим органом способу надіслання кореспонденції поштою та якщо поштова служба не може вручити платнику податків відповідного документа, такий відповідно до абзацу шостого пункту 42.4 статті 42 ПК України вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
При цьому добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків.
Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 20.10.2020 у справі №140/30/20, від 11.06.2020 у справі №823/1606/17.
Відтак, направлення позивачу оскаржуваного рішення за податковою адресою, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, а також не заперечується позивачем і зазначена нею у позові, незважаючи на повернення поштового повідомлення без вручення позивачу, вважається належно врученим позивачу у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення, а саме 01.08.2019 року, а тому саме цей день слід вважати днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів і з цього дня починається відлік строку на звернення до суду.
При цьому, позивач не довела об'єктивних перешкод для того, щоб дізнатися про втрату статусу платника єдиного податку, зокрема, через електронний кабінет платника податків або відкриті реєстри. Більше того, відсутність фактичного ознайомлення з рішенням є наслідком недобросовісної поведінки самого позивача як платника податків, який не забезпечив належне отримання поштової кореспонденції.
Варто зазначити, що наслідки виключення, у тому числі і зміна режиму оподаткування, застосовуються до ФОП з дати такого виключення незалежно від моменту фактичного ознайомлення з рішенням. Після втрати статусу платника єдиного податку ФОП не звільняється від обов'язку здійснювати належний податковий облік та контролювати свій податковий статус. Відповідно до Податкового кодексу України, платник зобов'язаний самостійно вести податковий облік, подавати звітність та сплачувати податки у строки і в порядку, визначеному законом. Відтак, зважаючи на встановлені законом строки подання податкових декларацій, позивач, за умови належного здійснення своїх зобов'язань, мала можливість знати про втрату статусу платника єдиного податку раніше, ніж про це вказано у клопотанні про поновлення строку звернення до суду.
Окремо слід зазначити, що рішенням, яке прийняте щодо скарги позивача від 17.07.2020 року, таку скаргу по суті - з висновком про її задоволення або відмову у задоволенні, не розглянуто.
За наведених обставин суд критично оцінює доводи позивача про те, що строк звернення до суду слід обчислювати з моменту отримання нею рішення, прийнятого за наслідками розгляду скарги, поданої в порядку досудового порядку вирішення спору.
Таким чином, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду, вказаних у позовній заяві та заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Суд звертає увагу на те, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою з порушенням установленого законом строку для звернення до адміністративного суду, а матеріали справи не містять підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Суд також звертає увагу, що судом апеляційної інстанції щодо всіх справ, підсудних окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, та переданих на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України відповідно до Закону, є Шостий апеляційний адміністративний суд.
Керуючись ст.ст. 122-123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко