02 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/407/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000387/1 від 09.10.2024;
- визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці Державної митної служби України №UA101020/2024/007592 від 09.10.2024.
В обґрунтування позову вказує, що надані до митного оформлення документи повністю кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар, його ціну і відомості, які у сукупності підтверджують числові значення митної вартості (її складових), з огляду на що оскаржувані рішення підлягають скасуванню як протиправні. Просить позов задовольнити.
Разом з тим, відповідно до інформації, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за кодом ЄДРПОУ 44005610, яка вказує у позові позивача, зареєстрована Житомирська митниця, а не Житомирська митниця Державної митної служби України.
Суддя своєю ухвалою прийняла позовну заяву до розгляду, відкрила спрощене позовне провадження та зобов'язала Житомирську митницю Державної митної служби України надати до суду у термін, протягом п'ятнадцяти днів, з дня отримання даної ухвали, належним чином завірену копію митної декларації №24 UА100380339638U7 від 01.10.2024.
Відповідач надіслав до суду відзив. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а також відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, з огляду на що, рішення про коригування митної вартості від 09.10.2024 №101000/2024/000387/1 та картка відмови від 09.10.2024 №101020/2024/007592 прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а тому є законним. Просить відмовити у задоволенні позову.
У період із 30.06.2025 по 18.07.2024 та, із 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що 15 серпня 2023 року між Компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) (продавець/виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Він-Вуд" (покупець) було укладено контракт № 15/08, згідно умов якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити товар (фанеру клеєну) на умовах зазначених у проформі інвойс до цього контракту.
У п. 1.2. Контракту №15/08 вказано, що кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі інвойс до цього контракту. Товар поставляється протягом терміну дії цього договору окремими партіями відповідно до проформи інвойсу до цього контракту. Найменування та партії товару, умови поставки поставляється протягом терміну дії цього контракту, якісні, технічні та інші характеристики товару зазначаються у проформі інвойс до цього контракту.
Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п. 2.2 контракту).
Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту (п.3.1 контракту).
З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2024 року компанією "Estonian Plywood AS" (Естонія) було надано ТОВ "Він-Вуд" комерційну пропозицію, а 25.09.2025- попередній рахунок-фактуру №EPW-008862.
Встановлено, що 09.10.2024 з метою імпорту товару «фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини (іншої, ніж бамбук), кожний лист завтовшки не більш як 6 мм, що має хоча б один зовнішній шар з берези (Betula spp.), у листах, з покриттям та без покриття - 30,440 м3»; що ввозився на адресу ТОВ «Він-Вуд», подано митну декларацію № 24UA101020035537U6 (А.С. 99).
Разом з митною декларацією були подані такі документи:
- контракт від 15.08.2023 № 15/08;
- пакувальний лист від 02.10.2024 № EPW-006828 (а.с. 105);
- інвойс від 02.10.2024 № EPW-007665 (а.с. 103-104);
- автотранспортна накладна CMR від 02.10.2024 № б/н (а.с. 106 на звороті);
- рахунок фактуру №СФ-000304 від 02.10.2024 (а.с. 107);
- договір-заявку про транспортне експедитування №300 від 01.10.2024 (а.с. 108);
- довідка про транспортні витрати від 02.10.2024 № б/н (а.с. 107 на звороті).
На вимогу митного органу декларантом додатково було надано:
- калькуляція транспортних витрат від 30.08.2024 № б/н ;
- калькуляція транспортних витрат від 02.10.2024 № б/н (а.с. 120 на звороті);
- балансова довідка №02-10 від 02.10.2025 (а.с. 111 на звороті);
- прибуткова накладна №418 від 25.09.2024 (а.с. 112);
- експертний висновок від 09.10.2024 № В-3337. (а.с. 113-115);
- копію митної декларації країни відправлення (а.с. 116-117);
- проформа інвойс від 25.09.2024 № EPW-008862 (а.с. 117 на звороті - 119);
- платіжна інструкція в іноземній валюті №19 від 01.10.2024 (а.с. 119 на звороті);
- прайс - лист на вересень 2024 року від 09.09.2024 (а.с. 120);
- договір-заявка про надання транспортно-експедиційних послуг №300-П від 01.10.2024;
- договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №А-105 від 27.02.2022;
- комерційна пропозиція від 16.09.2024.
Матеріали справи свідчать, що для визначення митної вартості товарів, що імпортувалися на територію України, було обрано основний метод визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
Митним органом, за результатами аналізу поданої декларантом позивача до митного оформлення МД та долучених документів, прийнято рішення №UA101000/2024/000387/1 від 09.10.2024 (а.с. 15-17) про коригування митної вартості товарів, якою визначено митну вартість товару за методом 2-б - вартість операції з подібними товарами, що продаються на експорт в Україну, яка визначена на підставі МД №24UA100380339638U7 від 01.10.2024. У п. 33 "Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувались митним органом для визначення митної вартості" вказано: "На виконання вимог Методичних рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, в тому числі тих, виробником яких є Estonian Plyvyood AS, торговельної марки ESTPLY. Попередні митні оформлення імпортера подібного/аналогічного товару здійснювались із застосуванням резервного методу.
Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:
Відповідно до п. 1. Контракту № 15/08 від 15.08.2023 продавець зобов'язується передати у власність покупця фанеру клеєну на умовах, зазначених у проформі інвойс до цього контракту. Кількість товару, що постачається за цим контрактом, визначено у проформі інвойс (п. 1.2 Контракту). Ціна товару визначається та підтверджується відповідно до проформи Інвойс до цього контракту, що обумовлюють обсяг та ціну кожного постачання товару (п. 2.2 Контракту). Усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок Продавця згідно із проформою інвойс ( п. 3.1 Контракту). Отже, документом, який згідно із умовами Контракту визначає перелік товару, його кількість та ціну є проформа інвойс, однак даний документ до митної декларації не долучений, що позбавляє митний орган можливості перевірити ціну товару.
Відповідно до відомостей інвойсу №EPW-007665від 02.10.2024 товар підлягає 100% передоплаті.
До митного оформлення додатково надано проформу інвойс від 25.09.2024 № EPW-008862 відповідно до якої оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати 25.09.2024. Згідно із відомостями, що містяться у додатково наданий платіжній інструкції в іноземній валюті № 19 оплата за товар здійснена не у відповідності до вимог проформи-інвойсу, а саме - 01.10.2024. У зв'язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця. Враховуючи виявлені розбіжності, платіжна інструкція № 19 від 01.10.2024 не може бути використана як належний та допустимий доказ фактично сплаченої ціни за товар.
Додатково надані балансова довідка №02-10 від 02.10.2024 та прибуткова накладна №418 від 25.09.2024 не можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки у них зазначений не весь асортимент оцінюваного товару.
Додатково наданий експертний висновок № В-3337 від 09.10.2024 не може бути використаний для підтвердження ціни товару, у зв'язку з тим, що: Відповідно до Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2013 №1440, під час підготовки висновку оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел, їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані із об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна та іншу істотну інформацію. Зібрані оцінювачем вихідні дані та інша інформація повинні відображатися у звіті про оцінку майна з посиланням на джерело їх отримання та у додатках до нього. Долучені до висновку додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що позбавляє митний орган можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінюваними. Також, даний висновок містить арифметичні помилки на ст..2 л.4 таблиці в якій зазначено вартість продукції, а також в розділі 7 висновку: сума прописом не відповідає цифровому значенні".
За результатом перевірки митної декларації, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України, поданих уповноваженою особою декларанта, митним органом прийнято картку відмови №UА101020/2024/007592 у митному оформленні (випуску) товарів, якою повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів (а.с. 18-19).
Вважаючи оскаржувані рішення митного органу протиправними, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини виникли у сфері митної справи і стосуються процедури визначення митної вартості товарів та правомірності рішень відповідача щодо коригування митної вартості товару, котрий імпортується на митну територію України, та регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012р. №4495-VI (зі змінами та доповненнями), відповідно до статті 49 якого митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, Митним кодексом України передбачено, та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України).
Частиною 2 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до ч.6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Згідно зі ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно зі ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов'язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вбачається зі змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2024/000387/1 від 09.10.2024, підставами для здійснення відповідачем спірного коригування митної вартості стало:
- документом, який згідно із умовами Контракту визначає перелік товару, його кількість та ціну є проформа інвойс, однак даний документ до митної декларації не долучений, що позбавляє митний орган можливості перевірити ціну товару;
- у зв'язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця (до митного оформлення додатково надано проформу-інвойс від 25.09.2024 № ЕРW-008862 відповідно до якої оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати 25.09.2024. Згідно із відомостями, що містяться у додатково наданий платіжній інструкції в іноземній валюті №19 оплата за товар здійснена не у відповідності до вимог проформи-інвойсу, а саме - 01.10.2024);
- додатково надані балансова довідка №02-10 від 02.10.2024 та прибуткова накладна №418 від 25.09.2024 не можуть бути використані для підтвердження заявленої митної вартості, оскільки у них зазначений не весь асортимент оцінюваного товару;
- додатково наданий експертний висновок № В-3337 від 09.10.2024 не може бути використаний для підтвердження ціни товару, у зв'язку з тим, що долучені до висновку додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що позбавляє митний орган можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінюваними. Також, даний висновок містить арифметичні помилки на ст..2 л.4 таблиці в якій зазначено вартість продукції, а також в розділі 7 висновку: сума прописом не відповідає цифровому значенні.
Щодо обґрунтованості спірного рішення митного органу в частині, що документом, який згідно із умовами Контракту визначає перелік товару, його кількість та ціну є проформа інвойс, однак даний документ до митної декларації не долучений, що позбавляє митний орган можливості перевірити ціну товару, суд зазначає наступне.
Відповідачем у відзиві зазначається, що декларантом до митного оформлення вказаного у митній декларації товару додано проформу-інвойс (попередній рахунок-фактура) від 25.09.2024 № EPW-008862.
У сьомому абзаці пункту 33 оскаржуваного рішення митним органом вказано: "До митного оформлення додатково надано проформу-інвойс від 25.09.2024 №EPW-008862".
Окрім того, копію такого документу додано митним органом до відзиву на позовну заяву, що свідчить про надання такого документу до митного оформлення товару позивача та про помилковість висновків митного органу в цій частині та підтверджує надання вказаного документу до митного оформлення товару згідно МД №UA1010200035537U6.
Щодо висновків митного органу, що у зв'язку із тим, що товар не оплачений у встановлені продавцем строки, його ціна може бути змінена для покупця (до митного оформлення додатково надано проформу-інвойс від 25.09.2024 № ЕРW-008862 відповідно до якої оплата за товар здійснюється в розмірі 100% передплати 25.09.2024. Згідно із відомостями, що містяться у додатково наданий платіжній інструкції в іноземній валюті №19 оплата за товар здійснена не у відповідності до вимог проформи-інвойсу, а саме - 01.10.2024).
За умовами контракту №15/08 від 15.08.2023, усі платежі за цим контрактом здійснюються шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно із проформою інвойс до цього контракту не пізніше строку дії контракту. Порядок проведення розрахунків за цим договором визначається у проформі Інвойс інвойсе і може здійснюватись одним із способів: 100% передоплата шляхом банківського переказу на рахунок продавця згідно з Проформою Інвойсом до цього контракту чи 50% передоплата (п.3.1 контракту).
Як вбачається з матеріалів справи, декларантом до митного оформлення вказаного у митній декларації товару додано проформу-інвойс (попередній рахунок-фактура) від 25.09.2024 № EPW-008862 вартість товару (фанера) у відповідному асортименті становить 27942,95 Євро.
У інвойсі від 02.10.2024 №EPW 007665 також вказано суму за відповідний асортимент товару - 27942,95 Євро.
У платіжній інструкції в іноземній валюті №19 від 01 жовтня 2024 року міститься інформація, що Товариство з обмеженою відповідальністю сплатило на рахунок "Estonian Plywood AS" (Естонія) кошти в сумі 27942,95 Євро. Призначення платежу містить посилання на контракт №15/08 від 15.08.2023 та проформу-інвойс № EPW-008862 від 25.09.2024.
Щодо висновку митного органу, що " додатково наданий експертний висновок №В-3337 від 09.10.2024 не може бути використаний для підтвердження ціни товару, у зв'язку з тим, що долучені до висновку додатки з мережі Інтернет подані митному органу в поганій якості (нечіткість зображення), що позбавляє митний орган можливості перевірити наявність в них посилання на джерело їх отримання, опис та якісні характеристики товарів, використаних для порівняння з оцінюваними. Також, даний висновок містить арифметичні помилки на ст..2 п.4 таблиці в якій зазначено вартість продукції, а також в розділі 7 висновку: сума прописом не відповідає цифровому значенні", суд зазначає наступне.
Митну вартість підтверджують документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України, і експертний висновок у цьому переліку відсутній.
Натомість, частина 1 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в України" передбачає, що торгово-промислові палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.
Відповідно до частини другої статті 11 цього Закону методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Декларант долучив до МД експертний висновок, згідно яким вартість пред'явленої продукції станом на 09.10.2024 складає 27542,95 Євро.
З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.
У зв'язку з наведеним суд вважає, що відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що буде сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
За приписами статті 60 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.
Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.
Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
Водночас, митна вартість товарів, вказаних у №24UA101020035537U6 визначена митним органом за методом 2б- вартість операції з подібними товарами, що продаються на експорт в Україну, яка визначена на підставі МД № 24UA100380339638/7U від 01.10.2024.
Однак, у оскаржуваному рішенні не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Окрім того, товар, який розмитнювався позивачем і товар, вказаний у митній декларації, МД 24UA100380339637U7 не є подібним (аналогічним), оскільки, на переконання суду:
- різні товари: позивачем згідно МД №24UA101020035537U6 розмитнювався товар: "фанера клеєна, яка складається винятково з листів деревини (іншої, ніж бамбук), кожний лист завтовшки не більш як 6 мм, що має хоча б один зовнішній шар з берези (Betula spp.), у листах, з покриттям та без покриття: березова фанера сорту КіLо; плівкова березова фанера, дротяна сітка темна DE IIGRANDE, плівкова березова фанера 2 сорт FO IIGRANDE; березова фанера WGEWGE; плівкова березова фанера, дротяна сітка темна DEСК".
У МД 24UA100380339637U7 товаром є: "Фанера клеєна, загального призначення, кожний лист завтовшки не більш як 6мм, не ламінована, з берези, відповідає стандартам EN 13986"
Окрім того, товар у вказаних митних деклараціях має різні розміри та артикули.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вказана декларація не може вважатися об'єктивним джерелом інформації в цілях коригування митної вартості товару, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. До того ж, вищезазначена декларація не розкриває умов поставки товару, що безпосередньо впливає на його митну вартість під час митного оформлення.
Враховуючи наведене, суд вважає, що митна декларація № 24UA100380339638U7 від 01.10.2024 не містить параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність з товарами, що ввозились позивачем.
Висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості раніше імпортованого товару є недоведеним за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
У ході розгляду справи, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
Суд дійшов до висновку, що позивачем подано до митного органу належного та достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2024 №UA101000/2024/000387/1 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Підставою для прийняття карти відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA101020/2024/007592 є рішення про коригування митної вартості товарів від 09.10.2024 №UA101000/2024/000387/1, яке, як встановлено судом, є протиправним та підлягає скасуванню, а тому й прийнята на його підставі картка відмови також підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень у спірних правовідносинах. Натомість, доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, а факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження.
Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що не відповідають встановленим у ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а тому підлягають скасуванню як протиправні.
Отже, позов слід задовольнити повністю.
Щодо судових витрат.
У п. 3 прохальної частини позову позивач просить стягнути з відповідача судові витрати: 6056 грн сплаченого судового збору та 12000 грн витрат на правничу допомогу.
До позову додано: платіжну інструкцію №353 від 01.11.2024 про сплату судового збору в розмірі 6056 грн (а.с. 14); копію договору про надання правничої допомоги від 02.10.2023; рахунок від 31.10.2024, що містить опис послуг та їх вартість (а.с. 83); платіжна інструкція №352 від 01.11.2024 на оплату послуг на правничу допомогу (а.с. 84).
Із вказаних документів вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 12000 грн.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, у силу пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України визначено, що Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Разом з тим, у відзиві не вказано та відповідачем до суду не подано заперечень щодо відшкодування позивачу витрат на оплату послуг адвоката та не заявлено клопотання про зменшення витрат на оплату цих послуг.
Верховний Суд у постанові від 19 серпня 2025 року у справі №380/22356/23 виснував, що зважаючи на усталену та послідовну позицію Верховного Суду щодо застосування статей 134, 139 КАС України у контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та зважаючи на відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів не може оцінювати відповідність їхнього розміру критеріям, що передбачені у частині п'ятій статті 134 КАС України.
Із доданих до позову документів вбачається, що позивачем виконані вимоги частин третьої, четвертої статті 134 КАС України щодо підтвердження відповідними доказами розміру судових витрат, понесених під час розгляду справи.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати у розмірі 18056 грн = (6056 грн + 12000 грн).
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІН-ВУД" (вул. Сергія Параджанова, 84,м. Житомир, 10001, ЄДРПОУ: 43786487) до Житомирської митниці (вул. Перемоги, 25,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 44005610) про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000387/1 від 09.10.2024.
Визнати протиправним та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Житомирської митниці №UA101020/2024/007592 від 09.10.2024.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці на користь документально підтверджені судові витрати у сумі 18056 ( вісімнадцять тисяч п'ятдесят шість ) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
02.09.25