02 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/17254/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 17.05.2023;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , період роботи в колгоспі з 02.07.1989 по 02.01.1993 та період навчання в Великолукському лісотехнічному технікумі Міністерства лісового господарства РРСФР з 01.09.1980 по 01.03.1985, а також призначити пенсію за віком з 30.04.2023 (дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував, що звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії за віком, до якої додав всі необхідні й підтверджучі наявність у нього страхового стажу необхідної тривалості документи, втім суб'єкт владних повноважень відмовив йому у призначенні такої пенсії, оскільки протиправно не зарахував до страхового стажу періоди роботи в колгоспі з 02.07.1989 по 02.01.1993 та період навчання в Великолукському лісотехнічному технікумі Міністерства лісового господарства РРСФР з 01.09.1980 по 01.03.1985. Вважаючи таке рішення відповідача протиправним й таким, що порушує його право на належний соціальний захист, ОСОБА_1 просить його скасувати та зобов'язати призначити йому пенсію за віком з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, тобто з 30.04.2023.
Ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачі у відзивах на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Вказували, що у зв'язку із непідтвердженням ОСОБА_1 належними та допустимими доказами наявності у нього страхового стажу достатньої для призначення пенсії за віком тривалості, йому цілком правомірно було відмовлено у її призначенні на підставі оскаржуваного рішення.
Розглянувши дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257 - 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою від 04.05.2023 про призначення йому пенсії за віком, до якої додав, зокрема, трудову книжку, архівний витяг від 18.04.2023 № 76, довідки віл 01.05.2023 № 18, від 18.04.2023 № 77, від 21.04.2023 № 15 (щодо приєднання бази).
Заява позивача за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, яке 11.05.2023 прийняло рішення № 064150012342 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з огляду на недостатність у нього страхового стажу необхідної тривалості.
При цьому, до страхового стажу ОСОБА_1 пенсійним органом не було зараховано період роботи в колгоспах ім. Шевченка та "Обухівський" з 02.07.1989 по 02.01.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1998, у зв'язку з відсутністю даних про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в колективних господарствах, а також період навчання з 01.03.1980 по 01.03.1985 згідно диплома серії НОМЕР_2 від 01.03.1985, оскільки він перетинається з проходженням військової строкової служби.
Будь-яких інших підстав для відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не містить.
Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. А починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Згідно з приписами статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За правилами, встановленими статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України та статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з положень Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Разом з тим, згідно приписів як Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 № 162, так і Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, заповнення трудової книжки здійснюється виключно роботодавцем, а не працівником.
Тобто, відповідальним за заповнення трудової книжки є саме підприємство-роботодавець, а відтак вина позивача в тому, що його трудова книжка могла бути заповнена роботодавцем з якимись недоліками, відсутня.
Крім того, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки виключно для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а відтак й не може впливати на його особисті права.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 (провадження № К/9901/1298/17).
В той же час, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у його постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, жодним діючим нормативним актом не передбачено права пенсійного органу на незарахування певних документально підтверджених періодів роботи до страхового стажу пенсіонера, в зв'язку з чим, покладення відповідачем відповідальності на заявника у вигляді незарахування останньому певних періодів його роботи до трудового стажу є неприйнятним.
Отже, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, приймаючи оскаржуване рішення, не врахувало, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах та наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Аналогічну правову позицію викладено і в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.
Таким чином, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження пенсійним органом особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Цей висновок відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постанові від 25.04.2019 у справі № 593/283/17.
Крім того, при оформленні документів для призначення пенсій органами Пенсійного фонду України застосовується Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846.
Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії, визначений Розділом 2 цього Порядку.
Згідно з пунктом 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.2 цього Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Відповідно до приписів пункту 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Тобто, пенсійний орган визначає наявність або відсутність права особи на пенсію після всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів.
В даному випадку, у разі виникнення сумнівів в достовірності поданих позивачем документів пенсійний орган міг скористатись наданими йому законом повноваженнями для повного та об'єктивного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, зокрема, надіслати запити або витребувати необхідні, на його думку, документи тощо, чого однак не зробив.
Отже, у Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не існувало законних підстав для незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи в колгоспах ім. Шевченка та "Обухівський" з 02.07.1989 по 02.01.1993 згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.07.1998 у зв'язку із допущеним його роботодавцем недоліком при її заповненні у вигляді відсутності даних про встановлений та відпрацьований мінімум трудової участі в колективних господарствах, оскільки цей період страхового стажу позивача підтверджується сукупністю записів у цій трудовій книжці у розділі відомостей про роботу, архівним витягом від 18.04.2023 № 76, довідкою від 18.04.2023 № 77.
Таким чином, період роботи ОСОБА_1 в колгоспах ім. Шевченка та "Обухівський" з 02.07.1989 по 02.01.1993 є підтвердженим.
Крім того, Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області не зарахувало до страхового стажу позивача період його навчання з 01 вересня 1980 року по 01 березня 1985 року, оскільки навчання перетинається з проходженням військової cлужби.
Відповідачі не заперечують, що до страхового стажу ОСОБА_1 зараховано лише період проходження ним строкової військової служби з 24.10.1981 року по 09.11.1983 року.
Втім, як вже зазначалось в цьому рішенні, основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника з огляду на положення статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ є трудова книжка.
За змістом пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Як передбачено пунктом 2.16 Інструкції №58, для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів.
Записи трудової книжки ОСОБА_1 свідчать про те, що 01 вересня 1980 року він вступив на навчання до Великолукського лісотехнічного технікуму Міністерства лісового господарства РРСФР та 01 березня 1985 року був відрахований у зв'язку з його закінченням.
Ці обставини підтверджуються й копією диплома ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 01 березня 1985 року.
Тобто, зарахуванню до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає період його навчання у вищому навчальному закладі за виключенням строку проходження військової служби, який вже зарахований пенсійним органом, а саме - з 01 вересня 1980 року по 23 жовтня 1981 року та з 13 листопада 1983 року по 01 березня 1985 року.
Така ж правова позиція викладена й у судовій практиці, зокрема, постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2025 року у справі №560/7868/24.
Відтак, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області протиправно не зараховано до страхового стажу позивача період його навчання з 01 вересня 1980 року по 23 жовтня 1981 року та з 13 листопада 1983 року по 01 березня 1985 року.
Проаналізувавши викладене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.05.2023 № 064150012342 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним, незаконним й таким, що підлягає скасуванню.
При цьому, суд враховує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Якщо ж таким суб'єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб'єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб'єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов'язати суб'єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.
Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Відтак, за обставин, що склались у даній справі, та беручи до уваги, що відповідачем визнано страховий стаж позивача тривалістю 21 рік 3 місяці 12 днів, зарахування спірних періодів роботи з 02.07.1989 по 02.01.1993 та навчання з 01 вересня 1980 року по 23 жовтня 1981 року та з 13 листопада 1983 року по 01 березня 1985 року є таким, що потребує оцінки пенсійним органом в контексті встановлення обставин наявності у позивача сукупно страхового стажу тривалістю 30 років як умови для призначення пенсії, зважаючи на що суд не може перебрати на себе повноваження пенсійного органу та прийняти рішення про призначення пенсії. Саме відповідач з урахуванням наведених у цьому судовому рішенні висновків має вирішити питання про достатність у позивача страхового стажу для призначення пенсії, для чого суд зобов'язує його повторно розглянути заяву про призначення пенсії.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на все наведене вище в сукупності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
З приводу ж відшкодування позивачеві витрат на професійну правничу допомогу слід вказати таке.
Позивачем заявлено клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та в підтвердження їх понесення додано копії додатку до договору № 1 про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт, а також квитанцію до прибуткового касового ордеру № 119.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 КАС України).
Згідно з частиною 3 статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом частини 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3 статті 134 КАС України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Згідно з частиною 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 9 статті 139 КАС України).
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон України №5076-VI).
Статтею 30 Закону України №5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні витання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, він не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та умови договору.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 22.12.2020 у справі №520/8489/19.
Підсумовуючи викладене та зважаючи, що розгляд даної справи відбувався у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін, беручи до уваги часткове задоволення позову, а також те, що подана представником позивача відповідь на відзив у справі не є документом, подання якого обов'язково передбачено спрощеним провадженням, суд вважає, що витрати на правничу допомогу за такі послуги є завищеними.
Отже, суд дійшов висновку, що реальний та співмірний розмір витрат позивача на правничу допомогу, надану йому в межах розгляду даної справи, слід визначити в сумі 2000,00 грн., враховуючи приписи статті 139 КАС України, належить стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72 - 77, 139, 242 - 246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. О. Ольжича, 7, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7-А, код ЄДРПОУ 209632802) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 11.05.2023 № 064150012342 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про призначення пенсії за віком, зарахувавши до його страхового стажу період роботи в колгоспах ім. Шевченка та "Обухівський" з 02.07.1989 по 02.01.1993 та навчання з 01 вересня 1980 року по 23 жовтня 1981 року та з 13 листопада 1983 року по 01 березня 1985 року.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у сумі 1000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко