03 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/12030/24
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Гуріна Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення за період з 06.10.2023 по 09.11.2023;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 відомість доплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення за період з 06.10.2023 по 09.11.2023;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наданої військовою частиною НОМЕР_1 відомості, виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення за період з 06.10.2023 по 09.11.2023.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що набув право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн за період стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), яка отримана за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини. До вказаного звернення, на думку позивача, ним було надано вичерпний перелік документів, однак відповідач надіслав відповідь про відмову в задоволенні його звернення. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
25.07.2024 на адресу суду від відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшов відзив на адміністративний позов вх. №41633/24, відповідно до змісту якого відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує та просить відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування відзиву відповідач вказав, що відповідно до вимог пунктів 3 та 8 розділу I Порядку №260 таке грошове забезпечення позивачу виплачується виключно на підставі наказу командира (начальника, керівника), тобто, начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , де позивач проходив військову службу. Підготовка проєктів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди покладається на підрозділи, що відповідають за ведення обліку особового складу. В наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 07.05.2024 №128 про звільнення позивача з військової служби та виключення із списків особового складу, відсутні жодні відомості щодо наявності чи відсутності у позивача права на спірні виплати та щодо наявності чи відсутності підстав для виплати відповідних грошових сум. Будь-яких інших наказів, стосовно здійснення виплат позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, до ІНФОРМАЦІЯ_1 не надходило. Зазначене свідчить, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 , були відсутні підстави для проведення спірних нарахувань та виплат.
Відповідач - В/ч НОМЕР_1 відзив на адміністративний позов не надала, про причини неподання відзиву не повідомив, тому суд, у відповідності до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач з 09.06.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , яка до 01.02.2024 перебувала на фінансовому забезпеченні в ІНФОРМАЦІЯ_5 , наказом командира від 07.05.2024 №128 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 07.05.2024.
При проходженні військової служби позивач брав безпосередню участь в бойових діях під час захисту Батьківщини від російської агресії.
Під час участі в бойових діях 25.09.2023 позивач отримав поранення, що підтверджено довідкою в/ч НОМЕР_1 від 02.10.2023 №3132 (а.с.16).
Згідно довідки ВЛК від 09.11.2023 №119 (а.с.26) травма важка.
Відповідно до довідки ВЛК від 20.11.2023 №8729 (а.с.27) травма, поранення пов'язано із захистом Батьківщини.
Внаслідок отриманого поранення позивач в період з 25.09.2023 по 02.10.2023, з 06.10.2023 по 09.11.2023 проходив стаціонарне лікування, що підтверджено медичними документами (а.с.16, 26-27).
За час стаціонарного лікування позивач набув право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) у розмірі 100000,00 грн на місяць.
Проте відповідач нарахував таку додаткову винагороду лише частково в сумі 18516,13 грн, що відображено в картці особового рахунку (а.с.12-13).
В червні 2024 року представник позивача звернувся до В/ч НОМЕР_1 та до ІНФОРМАЦІЯ_6 із адвокатськими запитами надати інформацію про виплачену позивачу за час стаціонарного лікування додаткову винагороду та доплатити належні суми такої винагороди.
У відповідь листом від 07.06.2024 №9/1353 (а.с.15) ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив, що направив запит для розгляду до В/ч НОМЕР_1 .
Листом від 20.06.2024 №1338 (а.с.11) відповідач відмовив у виплаті позивачу додаткової винагороди за час стаціонарного лікування внаслідок поранення.
Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовим відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
В силу статті 1-2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно пункту 1 статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частиною 2 статті 9 Закону №2011-XII передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 4 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв'язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.
Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
При цьому, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захистом Батьківщини або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.
Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.
Згідно пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260 військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров'я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров'я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров'я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.
Спірним питання в межах розгляду даної справи є наявність у позивача права на нарахування та виплату додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікуванні, у зв'язку з отриманим 07.02.2023 пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини.
Суд зазначає, що документально підтверджено, що ОСОБА_1 25.09.2023 під час участі в бойових діях отримав поранення: стан після МВТ від 25ю09ю2023. Вогнепальне дотичне поранення лівої лобної ділянки. Перелом VII ребра справа. Акубаротравма у вигляді суб'єктивного вушного шуму, цефалгічного синдрому.
Згідно довідки ВЛК від 09.11.2023 №119 (а.с.26) травма важка.
Відповідно до довідки ВЛК від 20.11.2023 №8729 (а.с.27) травма, поранення пов'язано із захистом Батьківщини.
Внаслідок отриманого поранення позивач в період з 25.09.2023 по 02.10.2023, з 06.10.2023 по 09.11.2023 проходив стаціонарне лікування, що підтверджено виписним епікризом №4351 (а.с.19-20), випискою №5475 (а.с.21-22), випискою №5678 (а.с.23-24), випискою №5936 (а.с.25).
Отже за час стаціонарного лікування внаслідок важкого поранення позивач набув право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць.
Водночас відповідно до пункту 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260 грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий.
Тобто грошове забезпечення за вересень 2023 року виплачується в жовтні 2023 року, за жовтень 2023 року - в грудні 2023 року тощо.
Згідно картки особового рахунку в жовтні 2023 року Військова частина НОМЕР_1 нарахувала позивачу 30000,00 грн додаткової винагороди за вересень 2023 року, а також 14000,00 грн додаткової винагороди за вересень 2023 року за час лікування (а.с.12-13).
Всього військовою частиною НОМЕР_1 нараховано позивачу 44000,00 грн додаткової винагороди за вересень 2023 року.
Водночас, у період з 25.09.2023 по 30.09.2023 включно, позивач проходив стаціонарне лікування внаслідок тяжкого поранення.
За цей період розмір додаткової винагороди складає 14000,00 грн із розрахунку: (10000,00 грн - 30000,00 грн)/30*6 = 14000,00 грн.
Також, в період з 01.10.2023 по 02.10.2023 військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу 4516,13 грн додаткової винагороди із розрахунку: (10000,00 грн - 30000,00 грн)/31*2 = 4516,13 грн.
При цьому, під час розгляду справи відповідач не надав до суду доказів та не вказав аргументованих доводів щодо підстав невиплати позивачу додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", у розмірі до 100000 грн за період стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), яка отримана за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Суд констатує, що обидві умови (пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини; факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення) у даних спірних правовідносинах дотримані та підтверджуються медичними документами складеними відносно позивача, які містяться у матеріалах справи.
Особи, які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини (включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого) або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії включаються до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень.
Довідкою про обставини травми (поранення, контузію, каліцтво) №3132 від 02.10.2023 встановлено обставини отримання позивачем травм, довідкою військово-лікарської комісії №119 від 09.11.2023 встановлена пов'язаність даних травм із захистом Батьківщини та їх тяжкий ступінь, з первинної медичної карти (а.с.18), виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №4351 (а.с.19-20), виписок №5475, №5678, №5936 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (а.с.21-25) вбачається, що позивач проходив лікування вищезазначених травм. Всі вищевказані документи є дійсними і не оспорюваними.
Отже, позивачем було повністю дотримано порядок визначений у Постанові №168.
Вказана постанова не передбачає кожного разу після лікування травм повторно встановлювати їх пов'язаність із захистом Батьківщини та тяжкість, оскільки усі ці обставини вже були встановлені військово-лікарською комісією і докази на підтвердження даних тверджень надавались разом із зверненням.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 у справі №560/1146/24.
Виходячи з встановлених фактичних обставин справи, приймаючи до уваги повноваження суду при вирішенні справи, передбачені ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає що належним способом захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах буде зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 відомість доплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення за період з 06.10.2023 по 09.11.2023, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наданої військовою частиною НОМЕР_1 відомості, виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі збільшеному до 100000 грн за період стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), яка отримана за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору та не поніс судових витрат, тому суд не стягує з відповідача на користь позивача судові витрати.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
вирішив:
Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 яка полягає у ненарахуванні ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 100000 грн на місяць за час стаціонарного лікування внаслідок тяжкого поранення за період з 06.10.2023 по 09.11.2023.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 скласти, оформити належним чином та надати до ІНФОРМАЦІЯ_1 відомість доплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн за період стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), яка отримана за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 , на підставі наданої військовою частиною НОМЕР_1 відомості, виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100000 грн за період стаціонарного лікування в закладах охорони здоров'я у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), яка отримана за обставин безпосередньої участі у бойових діях, під час захисту Батьківщини.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Д.М. Гурін
03.09.25