02 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/14265/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду, у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі відповідач) про утримання надміру виплачених сум пенсій за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 105930,00 грн;
- зобов'язати відповідача повернути утримані із пенсії на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №240/8449/22 кошти з 01.01.2024 по 30.11.2024 загальною сумою 105930,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області. Відповідачем безпідставно утримано з його пенсії суми, що підлягали виплаті з 01.01.2024 по 30.11.2024. Вважає, що утримання пенсійним органом надміру сплачених коштів є протиправним, оскільки будь-яких зловживань з його боку не було. У зв'язку з тим, що за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 з її пенсії утримано кошти в загальному розмірі 105930,00 грн, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
У період з 30.06.2025 по 18.06.2025 та, з 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.
Частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до положень ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №240/8449/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 02.11.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання зазначеного рішення відповідачем проведено нарахування та виплату пенсії позивачці з урахуванням підвищення як непрацюючій пенсіонерці, яка проживає на території радіоактивного забруднення у розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, згідно з законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Інформацію про суму заборгованості внесено до підсистеми "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України.
Вважаючи, що зменшення розміру пенсії з 24.02.2025 обумовлено утриманням ГУ ПФУ в Житомирській області надміру виплачених сум пенсії за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 в розмірі 105930,00 грн, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від встановленого прожиткового мінімуму.
За змістом частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 102 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-ХІІ), пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.
Згідно зі статтею 103 Закону №1788-XII суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.
Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, врегульований Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 21.03.2003 №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.05.2003 за №374/7695 (далі - Порядок №6-4).
Згідно з пунктом 3 вказаного Порядку суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до частини першої статті 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що надмірно виплачені суми можуть бути утримані із пенсії за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.
При цьому, відповідно до статті 101 Закону №1788-XI органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Суд зазначає, що пенсіонер не може нести відповідальність за зміст та достовірність офіційних документів, які видаються органами державної влади, іншими організаціями та установами на виконання їх повноважень.
Отже, на пенсіонера може бути покладений обов'язок про повернення надміру виплаченої пенсії лише у випадку встановлення і доведення об'єктивними даними зловживань з його боку, тобто за умови об'єктивно встановленої вини в наданні недостовірних даних.
Для цілей застосування статті 50 Закону №1058-IV зловживання пенсіонера є формою умисного протиправного діяння, яке слід доводити відповідними доказами. При цьому тягар доведення зловживання пенсіонера покладається на відповідний орган Пенсійного фонду, який про це стверджує.
Верховний Суд у постанові від 04.12.2024 у справі №340/1173/23 зазначає, що для правильного вирішення питання про утримання надміру сплачених сум пенсії необхідним є встановлення наявності свідомих, активних та навмисних дій з боку пенсіонера, які призвели до надмірної виплати йому пенсії.
Передумовою прийняття рішення про утримання надміру сплачених сум пенсії є встановлення органом, що уповноважений призначати пенсії, факту переплати пенсії, яка мала місце у зв'язку із поданням пенсіонером недостовірних відомостей, що враховуються при її обчисленні.
Схожого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07.02.2019 у справі №344/6370/14-а.
Відповідно до приписів частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, матеріалами справи встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №240/8449/22, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 02.11.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
На виконання вказаного рішення відповідачем з 02.11.2021 проведено перерахунок пенсії позивача, з урахуванням підвищення як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає на території радіоактивного забруднення.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач вчинив дії щодо стягнення з його пенсії надміру виплачених сум, оскільки у лютому 2025 року отримав меншу суму пенсії.
З цього приводу суд звертає увагу, що з набранням чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" змінено правове регулювання правовідносин щодо проведення нарахування та виплати доплати до пенсії за проживання в зоні радіоактивного забруднення, які також унормовані статтею 39 Закону України №796-XII.
Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" установлено, що у 2024 році розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, становить 1600 гривень.
Отже, зменшення відповідачем суми доплати до пенсії, передбаченої статтею 39 Закону України №796-XII, зумовлене приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік".
Розглядаючи по суті позовну вимогу про визнання протиправними дій щодо утримання надміру виплачених сум, суд звертає увагу на таке.
Дії пенсійного органу стосовно зменшення суми в розрахунку заборгованості та в підсистемі "Реєстр судових рішень" інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України відрізняються від законного утримання надміру виплачених сум пенсії, і їх не можна ототожнювати.
Так, коригування розміру заборгованості є фактично адміністративною операцією, спрямованою на приведення обліку до фактичного стану речей. Пенсійний фонд вправі виявити помилку в нарахуваннях і відкоригувати суму, внесену до реєстру судових рішень для фінансування з держбюджету, не втручаючись у спосіб виконання рішення суду.
У свою чергу, утримання надміру виплачених сум здійснюється лише у разі зловживань пенсіонера або подання ним недостовірних відомостей. Воно може здійснюватися лише на підставі окремого рішення територіального органу ПФУ або суду, чого в даному випадку матеріалами справи не підтверджується.
Суд звертає увагу, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2022 у справі №240/8449/22 відповідачем здійснено розрахунок заборгованості, яку включено до реєстру судових рішень для подальшої виплати при надходженні відповідного фінансування.
За змістом статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Судове рішення, яке набрало законної сили, у відповідності до ч.2 ст.14, ч.1 ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковим до виконання всіма органами державної влади, фізичними і юридичними особами.
Згідно з правовою позицією, висловленою в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №806/2143/15, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень, оскільки виконання судового рішення являє собою завершальну стадію судового провадження.
Нараховуючи суму заборгованості та включаючи її до реєстру судових рішень, Пенсійний фонд України виконав рішення суду, яке набрало законної сили і яке є обов'язковим до виконання на всій території України відповідно до ч.1 ст.370 КАСУ та ст.129-1 Конституції України. Виконання такого рішення можливе лише у спосіб і в порядку, визначених самим рішенням суду та Законом України "Про виконавче провадження".
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не вирішується.
Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, відмовити .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
02.09.25