03 вересня 2025 року м. Житомир справа № 240/11012/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в перерахунку пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.02.2025 за № 063350036009;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби ОСОБА_1 період роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському апеляційному адміністративному суді, призначити та виплатити пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ з 21.02.2025, з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем протиправно, за наявності у неї всіх необхідних умов, визначених законодавством для переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", відмовлено у такому переведенні, з підстав відсутності необхідного стажу на посадах, віднесених до категорій посад державної служби для призначення пенсії. З підстав наведених у позові, просила суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 21.04.2025 заяву ОСОБА_1 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, задоволено, залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Адміністративний позов та копії ухвал від 21.04.2025 у справі було отримано відповідачем 30.04.2025, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції №0691003911902.
Суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.
Однак, даним відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду відзиву на позов та не повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.
Відповідно до ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області письмових пояснень по суті справи до суду не надіслало.
23.05.2025, 29.05.2025 та 13.06.2025 головуюча суддя перебувала на періодичному навчанні, з 07.07.2025 по 25.07.2025, 05.08.2025 по 25.08.2025 - у відпустці.
У відповідності до частини 4 статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Суд встановив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV.
21.02.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ, надавши до заяви довідку про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом.
Після реєстрації заяви ОСОБА_1 та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 28.02.2025 за № 063350036009 про відмову в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
У рішенні зазначено: "Станом на 01.05.2016 в ОСОБА_1 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 9 років 1 місяць 1 день. Згідно наданої довідки від 14.02.2025 №№01-19/18-П, виданої комунальною установою "Трудовий архів м.Житомира" ОСОБА_1 переведена з 17.04.2013 на посаду провідного спеціаліста загального відділу Житомирського окружного адміністративного суду. Оскільки, в наданій довідці не зазначено, що при переведені збережено чи встановлено ранг державного службовця Житомирського окружного адміністративного суду, тому не можливо встановити чи відноситься посада провідного спеціаліста загального відділу до посад державних службовців. Враховуючи вищезазначене, підстави для зарахування до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби періоду роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському окружному адміністративному суді відсутні.".
Про зміст рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області листом від 05.03.2025 № 0600-0210-8/21381 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивачу.
Позивач, вважаючи таке рішення відповідача протиправним, звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з нормами частини 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 цього Закону право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Статтею 9 Закону №1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 10 Закону № 1058-IV встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV визначено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Відповідно до частини 3 статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що находяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
До 01.01.2016 суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу регулювались Законом України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ).
З 01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), згідно з частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Суд зауважує, що фактичною підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ слугувала відсутність в позивача необхідного стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби.
У спірному рішенні відповідачем зазначено, що станом на 01.05.2016 в ОСОБА_1 стаж роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби становить 9 років 1 місяць 1 день.
При цьому, відповідачем не зараховано до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби періоду роботи ОСОБА_1 з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському окружному адміністративному суді, оскільки згідно наданої довідки від 14.02.2025 №01-19/18-П, виданої комунальною установою "Трудовий архів м.Житомира" позивач переведена з 17.04.2013 на посаду провідного спеціаліста загального відділу Житомирського окружного адміністративного суду. Однак в наданій довідці не зазначено, що при переведені збережено чи встановлено ранг державного службовця Житомирського окружного адміністративного суду, тому не можливо встановити чи відноситься посада провідного спеціаліста загального відділу до посад державних службовців.
Надаючи оцінку доводам відповідача, суд зауважує, що згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 від 20.08.1982 серії НОМЕР_1 , наявної в матеріалах справи, позивач в період з 06.01.2011 по 13.12.2018 позивач працювала в Житомирському апеляційному адміністративному суді.
У вищезазначеній трудовій книжці містяться наступні записи:
- №19: 06.01.2011 призначена на посаду спеціаліста І категорії Житомирського апеляційного адміністративного суду (наказ №15-к від 06.01.2011);
- №20: 17.04.2013 переведена на посаду провідного спеціаліста загального відділу (наказ №43-к від 17.04.2013);
- №21: 09.07.2015 переведена на посаду головного спеціаліста загального відділу з урахуванням результатів стажування;
- №22: 09.07.2015 присвоєно десятий ранг в межах п'ятої категорії посад державних службовців (наказ №85-к від 09.07.2015);
- №23: 04.08.2016 присвоєно дев'ятий ранг державного службовця в межах державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби (наказ №51-к від 03.08.2016);
- №24: 09.07.2018 присвоєно черговий восьмий ранг державного службовця в межах категорії "В" посад державної служби (наказ №110-к від 09.07.2018);
- №25: 13.12.2018 звільнена з займаної посади відповідно до пункту 5 статті 36 КЗпП України, пункту 2 частини 1 статті 41 Закону України "Про державну службу" в порядку переведення в Житомирський окружний адміністративний суд (наказ №231-к від 13.12.2018).
Відповідно до архівного витягу Комунальної установи "Трудовий архів м.Житомира" Житомирської міської ради від 14.02.2025 № 01-19/17-П, наказом Житомирського апеляційного адміністративного суду від 06.01.2011 №15-к "Про призначення ОСОБА_1 ", відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №473 від 17.06.1994 "Про деякі питання застосування статей 4, 15 і 27 Закону України "Про державну службу", призначено ОСОБА_1 на посаду спеціаліста І категорії Житомирського апеляційного адміністративного суду з 06.01.2011 з посадовим окладом згідно із штатним розписом. У наказі зазначено про те, що ОСОБА_1 присвоєно одинадцятий ранг державного службовця.
Згідно з архівним витягом Комунальної установи "Трудовий архів м.Житомира" Житомирської міської ради від 14.02.2025 № 01-19/18-П, наказом Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013 № 43-к "Про переведення ОСОБА_1 ", відповідно до ст.32 КЗпП України, Закону України "Про державну службу", Положення про ранги державних службовців, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.1996 № 658, постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 № 268 "Про впорядкування умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів окуратури, судів та інших органів", переведено ОСОБА_1 на посаду провідного спеціаліста загального відділу з 17.04.2013 з посадовим окладом згідно штатного розпису.
Таким чином, в спірний період з 17.04.2013 по 08.07.2015 позивач працювала на посаді провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду, а не в Житомирському окружному адміністративному суді, як зазначає відповідач в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.
Згідно пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до абзацу 3 пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (діяв до набрання чинності Законом України "Про державну службу" №889-VIII), до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольноревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.
Відповідно до частини 3 статті 25 Закону №3723-XII віднесення існуючих посад державних службовців, не перелічених у цій статті, а також віднесення до відповідної категорії нових посад державних службовців проводиться Кабінетом Міністрів України ( 703-2013-п ) за погодженням з відповідним державним органом.
У спірний період віднесення посад працівників апарату судів до категорій посад державних службовців було врегульовано Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. №88-р "Про віднесення посад працівників апарату судів загальної юрисликції до відповідних категорій посад державних службовців", яке втратило чинність на підставі постанови КМУ №465 від 22.07.2016.
За змістом підпункту 6 "б" пункту 1 вказаного Розпорядження посади консультантів, спеціалістів, старших секретарів суду, секретарів судового засідання, секретарів суду, старших судових розпорядників, судових розпорядників апеляційних судів були віднесені шостої категорій посад державних службовців.
Отже, посада провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду, яку позивач обіймала у період з 17.04.2013 по 08.07.2015, відносилася до посад державної служби.
Також, суд зауважує, що на посаду провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного позивач була переведена з посади спеціаліста І категорії Житомирського апеляційного адміністративного суду. А з посади провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду переведена на посаду головного спеціаліста цього ж відділу з присвоєнням десятого рангу в межах п'ятої категорії посад державних службовців.
У свою чергу, на посади державної служби без обов'язкового проведення конкурсу може бути переведений лише державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей. Отож, наведене підтверджує факт безперервного перебування під час роботи в Житомирському апеляційному адміністративного суді на посадах державної служби.
З огляду на такі обставини та на наведені правові норми, суд приходить до висновку, що до стажу державної служби підлягають зарахуванню періоди роботи ОСОБА_1 з 17.04.2013 по 08.07.2015 на посаді провідного спеціаліста загального відділу Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Щодо відсутності у витягу з наказу та трудовій книжці інформації про збереження під час переведення на вказану посаду рангу державного службовця, суд зауважує таке.
Згідно вимог ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень пункту 1 Порядку №637 (у відповідній редакції) основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За вимогами пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), до заяви про призначення пенсії за віком, зокрема, додаються документи про стаж, що визначені Порядком №637.
Відповідно до положень пунктів 3, 17, 18 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження стажу роботи приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Отже, зміст наведених правових норм свідчить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній, їх неправильності чи неточності, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Такими документами, зокрема, є архівні та уточнюючі довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання, тощо. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до п.2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
За позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.
Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а, від 04 вересня 2018 року у справі №423/1881/17, від 11 листопада 2020 року у справі №677/831/17, від 31 січня року у справі № 120/8471/23.
Разом із тим, суд додатково зазначає, що на працівника не слід покладати ризик негативних наслідків (позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії) за формальні недоліки оформлення записів трудової книжки, якщо недоліки допущені із вини адміністрації підприємства.
Європейський суд з прав людини у справі "Рисовський проти України" (заява №29979/04, рішення від 20.10.2011) підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
В контексті обставин цієї справи та доводів відповідача, покладених ним в основу свого рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, суд враховує й те, що за частиною третьою статті 44 Закону №1058-IV органи пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
У даному випадку судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у його трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 .
З огляду на зазначене та з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог та предмета позову, у межах розгляду даної адміністративної справи, встановлено право позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Підсумовуючи вказане, суд приходить до висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.02.2025 № 063350036009.
При цьому, суд враховує, що позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV та звернулась 21.02.2025 до відповідача із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону "Про державну службу".
Як вже зазначалось судом, відповідно до частини 1 статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
Вказане корелюється із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові від 25.05.2023 у справі №580/3805/22 та від 19.12.2023 у справі №600/947/23-а.
Частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
Також суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, яка набрала законної сили 20.07.2024, затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №823), додатками до якого встановлено форми довідок про заробітну плату державного службовця, посаду якого було класифіковано.
Судом встановлено, що до заяви від 21.02.2025 ОСОБА_1 долучено видані Житомирський окружним адміністративним судом довідки за формою додатку №1 до Порядку №823 про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) від 08.01.2025 №07-30/2/25, за формою додатку №2 до Порядку №823 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 08.01.2025 №07-30/3/25 та за формою додатку №3 до Порядку №823 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка працювала на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не перебуває на державну службу від 08.01.2025 №07-30/4/25.
У довідках від 08.01.2025 №07-30/2/25, №07-30/3/25 та №07-30/4/25 вказано, що вони видані для призначення пенсії згідно із п.10, 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII, відповідно до ст.37 Закону №3723-XII; на всі види оплати праці, які включені у довідки, нарахований єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Довідки видані на підставі особових рахунків, платіжних відомостей.
Таким чином, станом на час звернення позивачки до відповідача із заявою від 21.02.2025 про переведення з пенсії за віком за загальним законом на пенсію за віком як держслужбовцю надавались належні довідки про заробітну плату (форми додаток №1, №2 та №3 до Порядку №823), складені відповідно до чинного на момент подання заяви порядку, затвердженого постановою правління ПФУ №823.
З метою належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби період роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському апеляційному адміністративному суді, перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з 21.02.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 4, 6-9, 32, 77, 90, 139, 205, 242-246, 258, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул.Гната Чекірди,10, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29005, ЄДРПОУ: 21318350), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул.О.Ольжича,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 28.02.2025 № 063350036009 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах віднесених до відповідних категорій посад державної служби період роботи з 17.04.2013 по 08.07.2015 в Житомирському апеляційному адміністративному суді, перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10.12.2015 № 889-VIII "Про державну службу", статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" з 21.02.2025, здійснивши нарахування та виплату пенсії з урахуванням довідки про складові заробітної плати державного службовця від 08.01.2025 № 07-30/2/25, виданої Житомирським окружним адміністративним судом.
В іншій частині позовних вимог - відмовити за безпідставністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.А. Панкеєва
03.09.25