Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2025 року Справа№200/4577/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
У червні 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - УПФ), в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області № 045550025389 про перерахунок пенсії від 13.05.2025 року в частині визначення стажу судді ОСОБА_1 у розмірі 21 рік 09 місяців та 25 днів та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру 50% від суддівської винагороди;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області зарахувати до стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, стаж роботи в галузі права, вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді тривалістю 2 роки 2 місяці 18 днів, половину строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів, а саме 2 роки 5 місяців 15 днів;
3) зобов'язати відповідача провести з 23.04.2024 року перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу у розмірі 25 років 10 місяців 10 днів та відсотку від грошового забезпечення 60 %;
4) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести виплату заборгованості із щомісячного довічного грошового утримання, що утворилась з 23.04.2024 року з урахуванням раніше сплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 04.06.2024 року звернулася до відповідача із заявою про призначення/перерахунок щомісячного довічного грошового утримання. Проте, рішенням № 045550025389 від 13.05.2025 року УПФ не врахований стаж роботи адвокатом у юридичній консультації Ленінського району м. Донецька - 2 роки 2 місяці 18 днів та половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців.
Позивач вважає таке рішення УПФ протиправним, оскільки спірний стаж підтверджений належними документами, в тому числі рішенням ВРП. У зв'язку з чим позивач звернулася до суду із даним позовом.
30 червня 2025 року відкрито провадження у справі, керуючись статті 12, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, про що постановлена відповідна ухвала. В ухвалі було запропоновано відповідачу надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження.
10 липня 2025 року від представника УПФ надійшов відзив на позов, в якому останній, посилаючись на приписи частини третьої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIІІ від 02.06.2016 вважає відсутніми правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402- VIII, а розміру відсотку - за Законом № 2453-VI.
Також, представник УПФ зазначив, що відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 позивач навчалася в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого з 01.09.1994 по 30.06.1999. Запис зроблено на підставі диплома НОМЕР_2 .
Відповідно до особистої заяви позивача від 04.06.2025 та матеріалів пенсійної справи позивач надавала диплом НОМЕР_3 .
З урахуванням наведеного, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
03 вересня 2025 року позивачу поновлено строк для звернення до суду із вказаним позовом, про що постановлено відповідну ухвалу.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в УПФ та отримує довічне грошове утримання судді у відставці.
Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя № 1175/0/15-24 від 18 квітня 2024 року позивача звільнено з посади судді Волноваського районного суду Донецької області у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Згідно вказаного рішення загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає їй право на звільнення у відставку, становить 25 років 10 місяців 10 днів.
Згідно з довідкою про розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, виданою ОСОБА_1 , до зазначеного стажу враховано:
- навчання за денною формою у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (половина строку навчання) - 02 роки 05 місячці 00 днів;
- помічник прокурора Ленінського району м. Донецька - 03 роки 10 місяців 17 днів;
- старший помічник прокурора Ленінського району м. Донецька - 00 років 06 місяців 08 днів;
- консультант Донецької обласної колегії адвокатів - 02 роки 02 місяці 19 днів;
- суддя Волноваського районного суду Донецької області (з 22.08.2022 відряджена до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська) - 16 років 10 місяців 05 днів.
Всього тривалість стажу становить: 25 років 10 місяці 19 днів.
04 червня 2024 року позивач через звернулася із заявою про призначення довічного грошового утримання судді у відставці.
Рішенням від № 045550025389 від 13.06.2024 року позивачу з 24.04.2024 року призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно вказаного рішення страховий стаж - 21 років 08 місяців 25 днів; в тому числі: судді - 16 років 10 місяців 05 днів.
Згідно довідки РС-право, періоди навчання позивача у Національній юридичній академії України ім. Ярослава Мудрого та роботи в юридичній консультації Ленінського района м.Донецька зараховано до страхового стажу позивача, але не зараховано до стажу роботи судді.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України, статус суддів визначається виключно законами України, матеріальне та соціально-побутове забезпечення, у тому числі й суддівська винагорода, є елементами статусу судді. Забезпечення суддів у відставці визначено Законом України «Про судоустрій і статус суддів», яким запроваджено особливий порядок обчислення розміру щомісячного довічного утримання суддів.
Згідно з преамбулою Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VІІІ (далі - Закон № 1402-VІІІ), який діяв під час виникнення спірних правовідносин та діє станом на час розгляду даної справи, цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 Закону № 1402-VІІІ судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Згідно з ч. 2 цієї ж статті суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого ч. 1 цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого ч. 1 цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 3 ст. 142 Закону № 1402-VI встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Абзацом 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Вказані норми кореспондують зі ст. 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Як встановлено судом на підставі трудової книжки позивача та відомостей сайту Верховної Ради України, позивача призначено на посаду судді Волноваського районного суду Донецької області строком на п'ять років Указом Президента України від 2 червня 2007 року № 485/2007 (https://www.president.gov.ua/documents/4852007-5946).
На день призначення ОСОБА_1 на посаду судді питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося ч. 4 ст. 43 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ) та постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів».
Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону № 2862-ХІІ, до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов'язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.
Із копії трудової книжки вбачається, що після здобуття повної вищої освіти до призначення на посаду судді ОСОБА_1 працювала на таких посадах: помічник прокурора Ленінського району міста Донецька (з 22 березня 2000 року по 8 лютого 2004 року); старший помічник прокурора Ленінського району міста Донецька (з 9 лютого 2004 року по 16 серпня 2004 року).
Статтею 56 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ) визначено, що під поняттям «прокурор» слід розуміти: Генеральний прокурор України та його заступники, підпорядковані прокурори та їх заступники, старші помічники і помічники прокурора, начальники управлінь і відділів, їх заступники, старші прокурори і прокурори управлінь і відділів, які діють у межах своєї компетенції.
Отже, з огляду на зазначену норму Закону № 1789-ХІІ та абзац другий частини четвертої статті 43 Закону № 2862-ХІІ до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж роботи ОСОБА_1 на посадах помічника та старшого помічника прокурора, що становить 4 роки 4 місяці 23 дні.
Абзацом 2 п. 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» установлено, що до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах, вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/1995 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховуються, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Із копій диплома (серія НОМЕР_3 ) та доданих до заяви про відставку документів убачається, що з 1 вересня 1994 року до 30 червня 1999 року ОСОБА_1 навчалася за денною формою в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого, отримала повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста.
Отже, до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, що становить 2 роки 5 місяців.
Вказані висновки узгоджуються із позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 8 березня 2018 року у справі № 308/6953/17, від 19 червня 2018 року у справі № 243/4458/17, від 5 грудня 2019 року у справі № 592/2737/17, від 31 березня 2021 року у справі № 235/7316/16-а, від 13 лютого 2020 року у справі № 592/5433/17, від 12 травня 2020 року у справі № 303/1504/17-а, від 30 березня 2023 року у справі № 280/2167/21.
Частиною 2 ст. 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, чинній з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абз. 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з прийняттям Закону України “Про Вищий антикорупційний суд»», яким внесено зміни до ст. 137 Закону № 1402-VIII, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме такий правовий висновок викладено у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У цій постанові Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину 2 ст. 137 Закону № 1402-VІІІ (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагався законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року № 2862-XII, яка була чинною станом на час призначення позивача на посаду судді, суддею міг бути громадянин України, який має стаж роботи у галузі права не менш як три роки.
ОСОБА_1 з 30 березня 2005 року до 18 червня 2007 року була членом колегії адвокатів, працювала адвокатом у юридичній консультації Ленінського району міста Донецька. Стаж роботи на цій посаді підлягає зарахуванню як стаж роботи, вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді. Отже, стаж роботи в галузі права судді ОСОБА_1 становить 2 роки 2 місяці 18 днів.
Зазначене відображено у рішенні Вищої ради правосуддя № 1175/0/15-24 від 18 квітня 2024 року, яким позивача вирішено звільнити позивача з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку, в якому також зазначено, що станом на дату ухвалення даного рішення загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку, становить 25 років 10 місяців 10 днів.
За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 55 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII питання про звільнення судді з підстав, визначених п.п. 1 та 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України, розглядається на засіданні Вищої ради правосуддя. За результатами розгляду питання про звільнення судді з підстав, визначених п.п. 1, 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України, Вища рада правосуддя ухвалює вмотивоване рішення.
Суд вважає за необхідне зазначити, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18, яка також підтримана в подальшому Верховним Судом у постановах від 30 січня 2020 року у справі № 592/3694/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 620/1944/20, від 24 жовтня 2024 року у справі № 420/10628/21, від 29 жовтня 2024 року у справі № 420/22024/23.
Частиною 1 ст. 57 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» передбачено, що рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з посади з підстав, визначених п.п. 1, 2 та 4 ч. 6 ст. 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження скасування рішення Вищої ради правосуддя № 1175/0/15-24 від 18 квітня 2024 року, яким позивача вирішено звільнити позивача з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Отже, при визначенні відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання відповідач мав встановити розмір 60 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (20 років - 50 відсотків, 5 років - 10 відсотків), але протиправно встановив розмір щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Враховуючи, що позивач має повних 25 роки стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного утримання судді у відставці, що підтверджується як вищезазначеним рішенням Вищої ради правосуддя, так і розрахунком стажу судді позивача, здійсненим Бабушкінським районним судом Дніпропетровської області, суд вважає за необхідне зазначити, що довічне утримання судді у відставці має бути розраховано з 60 % сум суддівської винагороди судді (50% + 5х2%).
Разом з цим, суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Зважаючи на обставини справи, суд вважає, що спірне рішення про відмову у перерахунку пенсії за віком не впливає на розмір пенсії позивача.
В даному випадку Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області допустило бездіяльність щодо не зарахування до стажу роботи на посаді судді спірних періодів з моменту призначення довічного грошового утримання.
Таким чином, скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про перерахунок пенсі ї№ 045550025389 від 13.05.2025 року (вид перерахунку: індексація заробітку) не створює для позивача жодних наслідків та не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Стаття 2 та частина 4 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі “Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Згідно положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд вважає, що для повного та ефективного захисту прав, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо незарахування до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців, періодів роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора - 4 роки 4 місяці 23 дні, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки 2 місяці 18 днів а також зобов'язання: зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці спірних періодів та збільшити відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 10%, а саме з 50% до 60%; здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60% від суддівської винагороди судді, з урахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 23.04.2024 року.
Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незарахування до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає право на обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців, періодів роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора - 4 роки 4 місяці 23 дні, стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді - 2 роки 2 місяці 18 днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, який дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 2 роки 5 місяців, періоди роботи на посадах помічника та старшого помічника прокурора - 4 роки 4 місяці 23 дні, стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді, - 2 роки 2 місяці 18 днів та збільшити відсотковий розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на 10%, а саме з 50% до 60%.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці із розрахунку 60 відсотків від суддівської винагороди судді, з урахуванням раніше сплачених сум, починаючи з 23 квітня 2024 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 900 (дев'ятсот) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.В. Лазарєв