Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2025 року Справа№640/16098/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ТРАНС» до Головного управління ДПС в м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0202560902, № 0202580902 від 31.12.2020, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ДВС-ТРАНС» з позовом до Головного управління ДПС в м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0202560902, №0202580902 від 31.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийнято оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, а тому позивач вважає спірне податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач у наданому суду відзиві наголошував, що оскаржуване рішення прийнято податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.
У відповіді на відзив позивач наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 розділу II Закону України від 13 грудня 2022 року № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» справу передано на розгляд Донецькому окружному адміністративному суду.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 травня 2025 року справу передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Череповському Є.В.
Ухвалою Донецького адміністративного суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно розпорядження керівника Донецького окружного адміністративного суду № 346 від 7 серпня 2025 року відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 зі змінами та доповненнями, керуючись частиною 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України на підставі повідомлення Вищої Ради Правосуддя від 16 липня 2025 року № 14961/0/9-25 щодо тимчасового відсторонення судді від здійснення правосуддя, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 640/16098/21.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 7 серпня 2025 року справу №640/16098/21 передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Черниковій А.О.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року прийнято до провадження справу №640/16098/21.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року замінено відповідача у справі №640/16098/21 Головне управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
25 серпня 2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.
У відзиві за позов, Головне управління ДПС у м. Києві з позовними вимогами позивача, не погоджується та зазначає, що перевіркою ТО В «ДВС-ТРАНС» встановлено порушення: п.п. 212.1.15 п. 212.1, п.п. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212, абзацу 2 п. 22 Підрозділу 5 Розділу XX. Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями); ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР, у зв'язку з чим, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ «ДВС-ТРАНС» в повному обсязі.
Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Головним управлінням ДПС у місті Києві на підставі наказу від 25 листопада 2020 року №729-п проведено фактичну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ТРАНС», за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 14.12.2020 №11162/26-15-09-02/35386815.
У висновках акту перевірки податковим органом зазначено, що ТОВ «ДВС-ТРАНС» здійснювало операції з реалізації пального без реєстрації платником акцизного податку у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, чим порушено вимоги п.п. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212, п.п. 212.3.4. п. 212.3 ст. 212, абзац 2 п. 22 Підрозділу 5 «Особливості справляння акцизного податку та екологічного податку» Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України; встановлено факт реалізації ТОВ «ДВС-ТРАНС» пального в період з 01.07.2019 по 04.12.2020 року, без наявності ліцензії на право оптової торгівлі пальним, чим порушено ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР.
На підставі означеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2020 року №0202560902, яким відповідно до положень абзацу 8 частини 2 статті 17 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: оптової торгівлі пальним без наявності ліцензії, застосовано штрафні санкції в розмірі 500 000,00 грн та податкове повідомлення-рішення від 31.12.2020 року №0202580902, яким відповідно до п. 117.3 ст. 117 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), а саме здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального, застосовано штрафні санкції в розмірі 1 239 239,14 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За приписами пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Згідно з пп. 9.1.4 п. 9.1 ст. 9 ПК України акцизний податок є загальнодержавним податком.
Відповідно до пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213 ПК України об'єктами оподаткування акцизним податком є операції з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Відповідно до п. 215.1 ст. 215 ПК України до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, паливо моторне альтернативне; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів; електрична енергія.
Відповідно до абз. 1 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України реалізація підакцизних товарів (продукції) - будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація субєктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками (абз. 2 пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 ПК України).
Таким чином, суб'єкт господарської діяльності, який здійснюватиме будь-які операції, визначені абзацом другим пп. 14.1.212 п. 14.1. ст. 14 Кодексу, є особою, яка реалізує пальне, і відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу є платником акцизного податку.
Згідно пп. 212.3.4 п. 212.3 ст. 212 ПК України особи, які здійснюватимуть реалізацію пального, підлягають обов'язковій реєстрації як платники податку контролюючими органами за місцезнаходженням юридичних осіб, місцем проживання фізичних осіб - підприємців до початку здійснення реалізації пального.
Реєстрація платника податку здійснюється на підставі подання особою не пізніше ніж за три робочі дні до початку здійснення реалізації пального заяви, форма якої затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників акцизного податку з реалізації пального, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками акцизного податку.
Відповідно до п. 117.3 ст. 117 ПК України здійснення суб'єктами господарювання операцій з реалізації пального без реєстрації таких суб'єктів платниками акцизного податку у порядку, передбаченому цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу на юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у розмірі 100 відсотків вартості реалізованого пального.
Судом установлено, що ТОВ «ДВС-ТРАНС» є суб'єктом господарювання, яке створене 10.09.2007 та основним видом діяльності якого є перевезення вантажним автомобільним транспортом (КВЕД 49.41).
ТОВ «ДВС -ТРАНС» укладено договір з ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» договір купівлі-продажу товарів з використанням паливних талонів №39ПК-4559/19 від 26.03.2019, ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ» №39ПТБЗ-4562/19 від 26.03.2019 та договір з ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» про купівлі-продажу товарів з використанням паливних талонів №39ПТБЗ-15746/20 від 20.04.2020.
Предметом вищезазначених договорів є постачання з боку ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» паливних талонів, які надаватимуть змоги отримати паливо на АЗС «Окко» за умови пред'явлення відповідного паливного талону відповідного номіналу та за умови зчитування такого паливного талона сканером QR-кодів у приміщенні АЗС.
Пунктом 3.5 договорів визначено, що право власності на Товар переходить до Покупця виключно з моменту фактичного отримання Товару, що підтверджується даним процесінгового центру. Товаром, за даним договором, вважається паливо-мастильні продукти, скраплений газ та нафтопродукти, реалізація яких відбувається через АЗС з використанням паливних талонів.
Тобто, право власності на паливо переходить до Покупцю виключно тоді, коли Покупець пред'явить паливний талон на АЗС і фізично заправить автомобіль (отримає паливо) на такому АЗС.
Суд звертає увагу, що спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 вересня 2008 року за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Так, відповідно до пункту 1 Інструкції, її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
В пункті 3 Інструкції наведені терміни, які мають визначення в цій Інструкції, зокрема, термін «талон» має таке значення це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Отже, за своєю правовою суттю, паливний талон є документом, який підтверджує право вимоги у його володільця на отримання пального з відповідного акцизного складу (АЗС). В свою чергу, безпосередня передача талона не породжує фізичної передачі/відпуску пального в момент придбання талону або його передачі.
Тобто реалізація талону - не є реалізацією пального у розумінні діючого законодавства України, а є реалізацією виключно права вимоги до АЗС щодо отримання пального.
Також підпунктом 10.3.3.2 пунктом 10.3.3 Інструкції передбачений відпуск нафтопродуктів за талонами, а заправлення за талонами відображається у відповідному звіті АЗС за формою № 17-НП.
На АЗС здійснюється оперативне кількісне контролювання, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманих і відпущених нафтопродуктів. Кількісний облік нафтопродуктів на АЗС здійснюється за формою змінного звіту АЗС № 17-НП (пункт 10.4.1 вказаної Інструкції).
Також, Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20 грудня 1997 року, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами (далі - Правила № 1442), які визначають порядок приймання та роздрібної торгівлі бензином, дизельним паливом, скрапленим вуглеводневим газом, гасом, маслами, мастилами (далі - нафтопродукти), розфасованими нафтопродуктами, а також регламентують вимоги стосовно дотримання прав споживачів щодо належної якості нафтопродуктів, безпеки для життя та здоров'я споживачів, навколишнього природного середовища і рівня торговельного обслуговування (пункт 1).
За змістом пункту 2 зазначеного Правила роздрібний продаж нафтопродуктів здійснюється через мережу автозаправних станцій (далі - АЗС), що призначені для відпуску споживачам нафтопродуктів. Продаж нафтопродуктів (крім бензину, дизельного палива, скрапленого вуглеводневого газу) у дрібній розфасовці здійснюється також через спеціалізовані магазини, що продають товари господарського вжитку (далі - спеціалізовані магазини).
Відповідно до пункту 10 Правил № 1442 розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків.
Особливості порядку продажу нафтопродуктів за готівку та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) встановлюються інструкцією, яка затверджується спільним наказом Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, Мінінфраструктури.
При цьому, заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. Дозволяється також відпускати нафтопродукти (крім скрапленого вуглеводневого газу) в тару споживача (металеві каністри). Відпуск бензину в тару з полімерних матеріалів і в скляну тару забороняється (пункт 34 Правил № 1442).
З урахуванням зазначених норм, обов'язковою умовою для фізичної реалізації палива за талонами (одноразовим відомостям) потрібна наявність самої автозаправочної станції (АЗС), так як учасником операції з реалізації пального є АЗС (а не продавець карток на пальне, зокрема, скретч-карток).
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №440/1971/20 та в постанові від 10.08.2022 у справі № 816/1054/18.
Перевіркою не встановлено, що позивач користується на праві власності чи оренди автозаправочною станцією, що само по собі унеможливлює здійснення операцій з придбання та подальшої реалізації пального.
В результаті господарської діяльності ТОВ «ДВС-ТРАНС» з ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР», позивач придбавав паливні талони відповідного номіналу, що підтверджується накладними на відпуск товарів, які надавались ревізору-інспектору для вивчення, про що зазначено в акті перевірки, а також податковими накладними, які зареєстровані в ЄРПН і наявні у контролюючого органу.
При цьому, слід зазначити, що паливний талон має строк дії, протягом якого, він може бути пред'явлений на АЗС для отримання паливо-мастильних матеріалів.
В свою чергу, в результаті господарської діяльності, у ТОВ «ДВС-ТРАНС» залишались надлишкові талони, строк дії яких закінчувався. З метою недопущення збитків та враховуючи той факт, що талони вже згенеровані постачальником (ПП «ОККО- БІЗНЕС КОНТРАКТ», ТОВ «ОККО БІЗНЕС ПАРТНЕР»), ТОВ «ДВС-ТРАНС» здійснював частковий перепродаж таких талонів іншим суб'єктам господарської діяльності.
Реалізація паливних талонів на користь третіх осіб, зокрема, підтверджується видатковими накладними, які надавались контролюючому органу під час перевірки.
Суд наголошує, що у видаткових накладних в графі «Товар» чітко визначено, що «Бензин А-92 (ПТ)» та/або «Бензин А-95 (ПТ)» та/або «Дизель (ПТ)» тощо. Тобто, в графі «Товар» видаткової накладної чітко зазначено, що відбувається реалізація товару у формі Паливного талону (ПТ).
Фактично, обов'язковою умовою для визнання господарської операції як операції з реалізації пального є фактичне передання (відпуск, відвантаження) пального. А оскільки під час реалізації талонів фізично пальне відсутнє та рух його не відбувається, то реєструватися платником акцизу як особа, що реалізує пальне не виникає обов'язку.
Враховуючи той факт, що з первинних документів вбачається, що ТОВ «ДВС-ТРАНС» реалізовував саме паливні талони і по таким операціям не відбувається перехід права власності на пальне від ТОВ «ДВС-ТРАНС» до його покупців, а також враховуючи те, що ТОВ «ДВС-ТРАНС» здійснювались лише операції з реалізації талонів, за якими пальне отримувалось в пунктах реалізації, що належать іншим суб'єктам господарювання, в такому разі, ТОВ «ДВС-ТРАНС» не зобов'язане реєструватися платником акцизного податку, реєструвати акцизний складі складати акцизні накладні та отримувати ліцензії на оптову або роздрібну торгівлю пальним.
Зокрема, щодо відсутності обов'язку отримувати ліцензію на оптовий продаж пального шляхом реалізації талонів на пальне суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України визначено Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі за текстом -Закон № 481).
У розумінні абз. 25, 51, 55, 58 ст. 1 Закону № 481 ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно з ч.ч. 8, 10 ст. 15 Закону № 481 суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб'єкта господарювання (утому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п'ять років.
Частиною 16 ст. 15 Закону № 481 встановлено, що суб'єкт господарювання (у тому числі іноземний суб'єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
Відповідно до ч. 19 ст. 15 Закону №481 ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються: підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету; підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву; суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто - та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
Частиною 44 ст. 15 Закону № 481 передбачено, що суб'єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб'єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів та ємностей, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження.
Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 17 Закону № 481 до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії - 500 000 гривень.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються податковими органами та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
Відповідно до підпункту 14.1.6. пункту 14.1. статті 14 ПК України акцизний склад - це:
а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Не є акцизним складом:
а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб'єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;
в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб'єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10 000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;
ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.
ТОВ «ДВС-ТРАНС» не може вважатись розпорядником акцизного складу, оскільки він не здійснював виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі.
В свою чергу, як вказувалось вище, оскільки ТОВ «ДВС-ТРАНС» купував у ПП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» виключно паливні талони, то до ТОВ «ДВС-ТРАНС» не переходило право власності на пальне, а виникало виключно право вимоги, що в свою чергу позбавляє ТОВ «ДВС-ТРАНС» можливості продати саме пальне третій особі.
Ураховуючи, що до ТОВ «ДВС-ТРАНС» не переходило право власності, то ТОВ «ДВС-ТРАНС» взагалі був позбавлений можливості подальшої реалізації пального. В свою чергу, пункт 3.5 Договорів, укладених між ТОВ «ДВС-ТРАНС» та НП «ОККО-БІЗНЕС КОНТРАКТ», ТОВ «ОККО-БІЗНЕС ПАРТНЕР» контракт» чітко визначає, що перехід права власності відбувається тільки тоді, коли паливний талон фактично надається у приміщенні АЗС, відбувається зчитування QR-коду і фактично відвантажується пальне у бак автомобіля. При цьому, відвантаження пального при пред'явленні паливного талону відбувається від імені АЗС, а не від імені ТОВ «ДВС-ТРАНС».
Таким чином, ТОВ «ДВС-ТРАНС» не придбавало пальне з метою його подальшого перепродажу в рамках оптової чи роздрібної торгівлі, а тому позивачу не потрібно отримувати відповідні ліцензії. Торгівля талонами чи картками без здійснення операцій безпосередньо з пальним не зобов'язує отримувати ліцензію на оптову чи роздрібну торгівлю пальним.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що в даному випадку мала місце реалізація не пального, а передача талонів відповідно до договорів, то закономірним є висновок про те, що у спірних правовідносинах відсутні ознаки об'єкта оподаткування акцизним податком, а тому у позивача не було обов'язку реєструватись платником акцизного податку та отримувати ліцензію на реалізацію пального.
Підсумовуючи вищевикладене, під час розгляду справи не підтверджені висновки акту перевірки від 14.12.2020 №11162/26-15-09-02/35386815, а тому прийняті на підставі таких висновків податкові повідомлення-рішення №0202560902, №0202580902 від 31.12.2020 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Інші доводи та заперечення сторін не спростовують вище встановленого судом та не мають визначального значення для вирішення спору по суті.
Судом враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно положень ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 22 700,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією від 07.06.2021 № 597.
Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 22 700,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 72-77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ТРАНС» до Головного управління ДПС в м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0202560902, № 0202580902 від 31.12.2020, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0202560902, № 0202580902 від 31.12.2020.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДВС-ТРАНС» (04073, м. Київ, вул. Фрунзе, буд. 121/2; ЄДРПОУ 35386815) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві, як відокремленого підрозділу ДПС (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 22 700,00 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року № 2825-IX до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя А.О.Черникова