Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 вересня 2025 року Справа№200/4626/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Загацької Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд
- визнати протиправною триваючу бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати заборгованості з нарахованої суми пенсії громадянину України ОСОБА_1 за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 в сумі 317527,63 грн.;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області нараховану, але не виплачену пенсію за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 в сумі 317527,63 грн. на користь громадянина України ОСОБА_1 .
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що перебуває на обліку як отримувач пенсії в ГУ ПФУ в Донецькій області. Вказана пенсія призначена з 12.09.2022 по довічно на виконання рішення Донецького окружного адміністративного від 19.04.2023 у справі №200/4912/22, яке набрало законної сили. Вважає, що бездіяльність відповідача відбулася з моменту виконання рішення суду і триває по цей час. На звернення виплатити заборгованість Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 23.06.2025 №20010-16573/Я-02/8-0500/25 повідомило: «На момент підготовки відповіді заборгованість по пенсійній справі за рішеннями суду, яка становить 317527,63грн, облікована в Головному управлінні та буде виплачена відповідно до Порядку №1165 після затвердження відповідних бюджетних призначень на 2025 рік. Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на даний час не затверджено.» Вважає, що відповідач порушив права позивача у частині не виплати нарахованої пенсії за період з12.09.2022 по 30.09.2024 в сумі 317527,63грн.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30.06.2025 суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) без виклику учасників справи. Задоволено клопотання позивача про розгляд справи у спрощеному провадженні без його участі.
Відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній просив залучити у справу третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, Головне управління державної казначейської служби України у Донецькій області, також у окремому клопотанні просив закрити провадження у справі. Також зазначав про відсутність підстав для задоволення позову.
Ухвалами Донецького окружного адміністративного суду від 03.09.2025 залишено без задоволення клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про закриття провадження у справі; у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про залучення до участі у справі Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - відмолено.
За правилами частини 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином за допомогою програмного забезпечення “Електронний суд».
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 12.09.2022 року звернувся до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», до якої додав необхідні копії документів.
За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області позивачу було винесено рішення про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/4912/22 від 19.04.2023 яке набрало законної сили 22.08.2023, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ: 13844159) повторно розглянути заяву на призначення пенсії від 12.09.2022 року ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) із зарахуванням до пільгового стажу за списком №1 як працівника провідних професій періодів роботи: з 22.03.1999 по 15.08.2000 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ДВАТ «Шахтоуправління «Кіровське»; з 29.08.2000 по 30.07.2002 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу»; з 29.09.2002 по 14.04.2004 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ТОВ «Шахтовуглесервіс»; з 19.04.2004 по 31.10.2008 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ДВАТ ШУ «Донбас»; з 01.11.2008 по 28.02.2009 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ТОВ «Шахта «Донбас»; з 01.03.2009 по 07.11.2017 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ПАО «Шахтоуправління «Донбас»; з 08.07.2019 по 25.01.2021 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ВСП ШУ «Добропільське» ТОВ ДТЕК «Добропіллявугілля»; з 26.01.2021 по 24.05.2022 року - прохідник підземний 5-го розряду з повним робочим днем під землею ШУ «Добропільське» ДП «Добропіллявугілля-видобуток» з врахуванням коефіцієнта 1,3 (3 місяці за 1 рік роботи по провідній професії прохідник) із визнанням права на пенсію незалежно від віку, відповідно до ст.114 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.14 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».
23.10.2023 Головним управлінням Пенсійного фонду в Донецькій області було призначено пенсію за віком на пільгових умовах, проте при прийняті розпорядження від 24.10.2023 року, відповідач не застосував надбавку 80% за престижність шахтарської праці згідно ст. 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/7539/23 від 25.03.2024 яке набрало законної сили 12.09.2024, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій (місцезнаходження: Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, б.3, код ЄДРПОУ: 13486010) здійснити обчислення та донарахування розміру пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з дати її призначення у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
Як вбачається з листа відповідача - Головного управління ПФУ в Донецькій області від 23.06.2025 №20010-16573/Я-02/8-0500/25 позивач перебуває на обліку в Головному управлінні як внутрішньо переміщена особа та одержуєте пенсію за віком на пільгових умовах призначену відповідно до частини 3 статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №200/4912/22 Головним управлінням призначено пенсію за віком з 12.09.2022 з урахуванням висновків суду.
Виплату поточної пенсії, призначеної згідно з рішенням суду, розпочато з листопада 2023 року.
За рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №200/4912/22 нараховано заборгованість за період з 12.09.2022 по 31.10.2022 у сумі 256013,41 грн, яка облікована Головним управлінням та включена до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2024 року.
Відповідно до Порядку №1165 проведено виплату коштів на погашення заборгованості в межах бюджетних призначень, а саме:
- в жовтні 2024 року в розмірі 2361,00 грн,
- в листопаді 2024 року в розмірі 2361,00 грн,
- в грудні 2024 року в розмірі 2361,00 грн в межах бюджетних призначень.
Таким чином, загальна сума виплачених пенсійних коштів за минулий період становить: 7083,00грн. Залишок пенсійних виплат за минулий період, нарахованих на виконання рішення суду від 19.04.2025 складає 248930,41 грн.
Відповідно до рішення Донецького окружного адміністративного суду від 25.03.2024 у справі №200/7539/23 Головним управлінням здійснено обчислення розміру пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря відповідно до вимог статті 8 Закону України від 02.09.2008 №345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» з 12.09.2022.
Виплату пенсії у розмірі 23610,00 грн розпочато з жовтня 2024 року.
Заборгованість за період з 12.09.2022 по 30.09.2024, яка становить 68597,22 грн облікована Головним управлінням та включена до переліку отримувачів виплат станом на 1 січня 2025 року.
Рішення суду виконані Головним управлінням в повному обсязі в межах функціональних повноважень.
Механізм виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), які не виплачено за період до місяця відновлення їх виплати (далі - пенсійні виплати за минулий період) внутрішньо переміщеним особам органами Пенсійного фонду України визначений «Порядком виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), не виплачених за період до місяця відновлення їх виплати внутрішньо переміщеним особам та особам, які відмовилися відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи і зареєстрували місце проживання та постійно проживають на контрольованій Україною території», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.11.2021 №1165 (далі-Порядок №1165).
Відповідно до Порядку №1165 пенсійні виплати за минулий період, у тому числі нараховані на виконання рішень суду, що набрали законної сили, проводяться отримувачам за окремою програмою, передбаченою в бюджеті Пенсійного фонду України на відповідну мету, за рахунок коштів Державного бюджету України на відповідний рік.
Облік сум пенсійних виплат за минулий період ведеться територіальними органами Пенсійного фонду України, в яких особи перебувають на обліку як одержувачі пенсій, в базах даних одержувачів пенсій (електронних пенсійних справах) на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України про відновлення виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), а також про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку із смертю пенсіонера з числа внутрішньо переміщених осіб або осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України і не були взяті на облік як внутрішньо переміщені особи на контрольованій Україною території (за наявності нарахованих сум, що підлягають виплаті за період до місяця відновлення виплати пенсій або до місяця смерті особи) (далі - рішення), та у сформованому на їх підставі переліку отримувачів виплат за минулий період (далі - перелік отримувачів).
На момент підготовки відповіді заборгованість по пенсійній справі позивача за рішеннями суду, яка становить 317527,63 грн, облікована в Головному управлінні та буде виплачена відповідно до Порядку №1165 після затвердження відповідних бюджетних призначень на 2025 рік.
Бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік на даний час не затверджено.
Отже, предметом спору у даній справі є наявність правових підстав для не виплати позивачу нарахованої суми заборгованості з пенсії за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03.05.1996, ратифікована Законом України від 14.09.2006 № 137-V, яка набрала чинності 01.02.2007 (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (п. 23 ч. І).
Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у ч. І Хартії.
Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Частиною 3 ст. 4 Закону №1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до ст. 5 Закону №1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного та соціального страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Суд зауважує, що право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Відповідно до ст. 46 Закону №1058-VI нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Судом встановлено, що відповідач фактично визнає ту обставину, що пенсійні кошти за спірний період нараховані та обліковані в органі Пенсійного фонду, як заборгованість по виплаті пенсії.
При цьому, суд зауважує, що жодних змін до Закону №1058-IV з приводу не виплати пенсіонерам заборгованості з пенсії Верховною Радою України не вносилось.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Конституційне поняття Закон України, на відміну від поняття законодавство України, не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у рішенні від 03.05.2018 за результатами розгляду зразкової справи № 805/402/18.
Верховний Суд України у своїх судових рішеннях неодноразово вказував, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі № 21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10) і таку правову позицію підтримав Верховний Суд у постановах від 15.02.2018 у справі № 820/6514/17, від 12.02.2019 у справі № 820/1410/18, від 24.09.2021 у справі № 370/2610/17.
Встановлення Кабінетом Міністрів України механізму виплати нарахованих сум пенсій, не звільняє державу в особі уповноваженого органу Пенсійного фонду України, від обов'язку виконання приписів Закону №1058-VI та здійснити таку виплату, та не може позбавляти права особи на отримання належних їй сум пенсій.
Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсійної виплати, суд вважає таким, що не ґрунтується на вимогах Закону.
У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно “суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.
Втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Тлумачення та застосування національного законодавства - прерогатива національних судів, але спосіб, у який це тлумачення і застосування відбувається, повинен призводити до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики ЄСПЛ.
Першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).
Європейський суд з прав людини у пунктах 16, 17 рішення від 24.11.2016 у справі "ТОВ "Полімерконтейнер" проти України" (Заява № 23620/05) наголосив, що першою і найбільш важливою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади у мирне володіння майном має бути законним (див. рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" [ВП], № 31107/96, п. 58, ЄСПЛ 1999-II). Умова законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах "Хентріх проти Франції", від 22 вересня 1994 року, п. 42, серія A № 296-A, та "Кушоглу проти Болгарії", № 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10.05.2007).
У пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" Суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Отже, встановлення судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено.
Суд вважає за необхідне зауважити, що підхід відповідача не враховує принципи верховенства права, законності та добросовісності у діяльності держави. У спірних правовідносинах, відповідач не врахував положення Закону, який за місцем в ієрархічній структурі має більшу юридичну силу у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян в Україні та відповідно є пріоритетним у застосуванні до правовідносин, що виникають при виплаті раніше призначених щомісячних страхових виплат особам, які втратили працездатність внаслідок професійного захворювання.
Отже, правових підстав для невиплати заборгованості по пенсійним виплатам судом не встановлено.
Щодо посилань відповідача на відсутність відповідних бюджетних асигнувань, суд зазначає, що Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Так, відповідно до рішень ЄСПЛ "Кечко проти України" (заява № 63134/00, п. п. 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява №67534/01, п. 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
У справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23). У п. 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
У рішеннях ЄСПЛ у справі “Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі “Бакалов проти України» (заява №14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (п.п. 48 та 40 цих рішень відповідно).
Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Суд звертає увагу, що тривала не сплата особі належних їй пенсійних виплат є втручанням у право позивача на мирне володіння своїм майном.
Суд не приймає посилання відповідача на те, що спір у цій справі є тотожним спору у справі №200/4912/22 та №200/7539/23.
Суд звертає увагу, що в межах справ №200/4912/22 та 200/7539/23, спірним питанням було право позивача на призначення пенсії з урахуванням також вимог ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».
У межах даної справи (№200/4626/25), спірним питанням є право позивача на отримання нарахованих сум після перерахунку. При цьому, питання виплати або стягнення сум пенсії не було предметом у межах справи №200/4912/22 та 200/7539/23.
Отже, вказані вимоги, що є предметом позову у справі №200/4912/22 та 200/7539/23 не є тотожними вимогам у даній справі. При цьому, фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, також не є тотожними.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості з виплати пенсії, суд виходить з такого.
Питання про належний спосіб захисту наведено у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №465/273/16-а, в якій розмежовано способи захисту зобов'язання нарахувати та виплатити і стягнення коштів.
Так, Верховний Суд зазначив, що реалізація права на отримання пенсії чи соціальної допомоги передбачає певну послідовність дій та рішень: звернення особи до повноваженого органу; перевірку наявності у неї права на відповідну виплату; розрахунок її розміру; прийняття рішення про призначення пенсії чи соціальної допомоги; проведення виплати. Спір може виникнути на будь-якій стадії правовідносин.
Якщо спір виник щодо неправомірної, на думку позивача, відмови у призначенні пенсії, допомоги чи іншої виплати або неправильного визначення її розміру, належним способом захисту є зобов'язання вчинити дії - нарахувати і виплатити відповідну пенсію чи допомогу. При цьому немає підстав стягувати відповідну суму, оскільки рішенням відповідного органу її ще не призначено.
Якщо пенсію чи допомогу призначено, конкретний обсяг заборгованості державного органу-боржника перед позивачем встановлений і не є предметом спору (визнається сторонами), а заборгованість виникла внаслідок протиправної бездіяльності боржника, наприклад, затримки виплати вже нарахованих коштів, або якщо сума заборгованості встановлена рішенням суду, що набрало законної сили, а суб'єкт владних повноважень не здійснює виплати, належним способом захисту порушених прав є стягнення коштів у встановленому розмірі на користь позивача.
Конкретний спосіб захисту визначає позивач. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже, умовою виходу за межі позовних вимог (а отже і обраного позивачем способу захисту), є досягнення найбільш повного, ефективного захисту прав особи, що узгоджується із метою адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Суд зазначає, що заборгованість з пенсії нарахована позивачу та ця сума не є спірною між сторонами, а тому враховуючи висновки Верховного Суду викладені у постанові від 01.12.2020 у справі №465/273/16-а, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості з пенсії, нарахованої на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду у справі №200/4912/22 та 200/7539/23 за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у загальному розмірі 317 527,63 грн.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
За наслідками судового розгляду суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не виплати позивачу заборгованості з пенсії за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн та стягнення з відповідача на корить позивача заборгованості з пенсії за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, судовий збір у розмірі 3509,18 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-262, 293-295 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, буд. 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо не виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсії за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у розмірі 317527,63 грн.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з пенсії, нарахованої на виконання рішень Донецького окружного адміністративного суду від 19.04.2023 у справі №200/4912/22 та від 25.03.2024 у справі № 200/7539/23 за період з 12.09.2022 по 30.09.2024 у загальному розмірі 317527 (триста сімнадцять тисяч п'ятсот двадцять сім) гривень 63 копійки.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 3509,18 грн.
Повне судове рішення складено 03.09.2025.
Рішення може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Т.В.Загацька