01 вересня 2025 рокуСправа № 160/20994/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними, скасування наказу та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення,
Позивач 18.07.2025 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, яка передана судді 21.07.2025 р., в якій просить:
- визнати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №447 від 14.11.2022 р. в частині накладення на нього дисциплінарного стягнення сувора догана протиправним та скасувати вказаний наказ;
- стягнути з ВЧ НОМЕР_1 на нього суму недоотриманого грошового забезпечення (заробітної плати) за листопад 2022 року в сумі 37 363,30 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та протягом 10 днів запропоновано позивачу надати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням та доказами поважності причин такого пропуску, в примірниках відповідно до кількості учасників справи.
На виконання ухвали суду позивачем 18.08.2025 р. було надано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яка обґрунтована тим, що він в період з 01.03.2022 р. по 10.06.2023 р. проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 . В період служби щодо нього було видано наказ №447 від 15.11.2022 р. «Про підсумки службових розслідувань», згідно із яким йому було оголошено сувору догану за нібито скоєне правопорушення - самовільне залишення військової частини, в результаті чого на підставі п.4 розділу XVI та п.14 розділу XXXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом МО України №260 від 07.06.2018 р. та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197, у листопаді 2022 року при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення йому не було нараховано та виплачено додаткову винагороду та виплачено премію у розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії, тобто на 7 363,30 грн. менше, загалом ним недоотримано 37 563,30 грн. Також, просить врахувати, що з 01.03.2022 р. по 10.06.2023 р. він був обмежений у доступі до правової допомоги через виконання обов'язків військової служби та витяг із оспорюваного наказу він зміг отримати лише 10 - 15 квітня 2025 р. Листом від 03.01.2025 р. відповідач йому повідомив, що за вказаним фактом (предметом спору) ним провадиться службове розслідування, про результати якого його буде повідомлено додатково. Однак, до теперішнього часу його так і не повідомили про вказані результаті розслідування. Крім того, після військової служби в нього істотно погіршився стан здоров'я. З підстав наведеного, позивач просить поновити строк звернення до суду з позовом.
Розглянувши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду по справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом приписів п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 р. у справі №362/643/21 визначила, що військова служба є різновидом публічної служби.
Положеннями ч.5 ст.122 КАС України обумовлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою становить 1 місяць.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені; рішення скероване на її адресу поштовим повідомленням, яке вона відмовилася отримати або не отримала внаслідок неповідомлення відправника про зміну місця проживання; про порушення її прав знали близькі їй особи.
День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналогічні правові висновки були висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 року у справі № 809/1087/17 та від 22.11.2018 року у справі №815/91/18.
Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску.
Тобто, з врахуванням вище встановленого, строк подачі цього позову повинен обчислюватися з моменту коли позивач дізнався, або мав би дізнатися про наказ командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №447 від 14 листопада 2022 р.
Як зазначає сам позивач, про порушення своїх прав йому стало відомо 10 - 15 квітня 2025 року.
Отже відповідно до ч.5 ст.122 КАС України позивач міг звернутися з позовною заявою протягом місячного строку. В порушення вказаних вимог позивач звернувся до суду лише 18 липня 2025 року, коли строк на звернення до суду вже сплинув.
Посилання позивача на те, що він проходив військову службу, не можуть визнаватися підставами для поновлення строків звернення до суду, оскільки згідно із військового квитка серії НОМЕР_2 його звільнено у відставку наказом Голови Адміністрації АССТ №60 від 13.05.2023 року, звертається останній до суду лише 18 липня 2025 року, тобто більше ніж два роки після звільнення.
Стосовно посилання позивача, що після військової служби в нього істотно погіршився стан здоров'я. З цього приводу, суд також зазначає, що на підтвердження вказаних обставин, позивачем не надано до суду жодних доказів.
Крім того, позивач самостійно в межах адміністративних справ №160/10720/25, №160/13545/25 надавав процесуальні документи, а саме: позовну заяву, заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, про що також останній зазначив в заяві про поновлення строку на звернення до суду. Відтак, доводи позивача щодо відсутності представника є безпідставними та неповажними, оскільки, позивачем не вказано та не надано доказів того, як відсутність представника вплинула на неможливість подання ним позовної заяви в цій справі вчасно.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Верховний Суд у справі № 240/12017/19 вказав, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. За висновком Суду, чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.01.2020 року у справі № 420/3001/19, від 25.02.2020 року у справі № 360/1870/19, від 12 квітня 2023 року у справі № 380/14933/22, від 21 грудня 2022 року у справі № 0440/6992/18, від 30 березня 2023 року у справі № 420/1640/19, від 05 липня 2023 року у справі № 826/13146/18, від 13 липня 2023 року у справі №200/10431/21.
Таким чином, позивачем пропущений строк звернення до суду, не надано доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску та не наведено достатніх, переконливих аргументів, внаслідок чого суд не вбачає підстав для визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду та задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом.
За приписами частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Згідно зі частиною 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною 2 статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовом після закінчення встановленого законом строку, а вказані у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду підстави не можуть бути визнані поважними, суд вважає за необхідне повернути позовну заяву позивачу.
При вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду, суд також звертає увагу на практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).
Разом з тим, ч.8 ст.169 КАС України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
У період з 04.08.2025 року по 31.08.2025 року (включно) суддя Кучма К.С. перебував у щорічній відпустці, у зв'язку з чим ухвалу постановлено у перший робочий день 01.09.2025 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.169, ст.ст.243, 248 КАС України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду по адміністративній справі №160/20994/25 - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій незаконними, скасування наказу та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення - повернути позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до ч.8 ст.169 КАС України, повернення позовної заяви, не позбавляють права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку статті 256 КАС України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма