03 вересня 2025 рокуСправа № 160/33719/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , подана представником позивача - адвокатом Співак Вікторією Анатоліївною, у якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами у зв'язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю першої групи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 . Батько дружини позивача - ОСОБА_2 є особою з інвалідністю першої групи та потребує сторонньої допомоги. У зв'язку з відмовою командира прийняти рапорт позивача про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», та відсутністю інформації про адресу військової частини НОМЕР_1 , 01.11.2023 позивач направив рапорт про звільнення з військової служби на командира військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_1 . До рапорту було додано необхідні нотаріально засвідчені копії документів, які підтверджують підставу звільнення. Крім того, 20.11.2023 рапорт з додатками було надіслано через Міністерство оборони України. Однак листом військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 № 2/184 було відмовлено у розгляді рапорту від 01.11.2023. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною.
Ухвалою від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
05.01.2024 надійшов відзив військової частини НОМЕР_1 , у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» сержанта ОСОБА_1 , який прибув із ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.07.2022 зараховано на посаду сержанта резерву запасної роти військової частини НОМЕР_1 . Відповідно ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII) позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період. Згідно з відпускним квитком № 80118 від 07.11.2023 позивачу надано відпустку з 08.11.2023 до 19.11.2023. Строк повернення до військової частини - 20.11.2023. На час подання відзиву позивач до місця несення служби не повернувся. За інформацією, наданою позивачем до підрозділу, 17.11.2023 він звернувся за медичною допомогою до цивільного закладу охорони здоров'я, де, за наданими документами, перебував до 28.12.2023, попередньо не повідомивши про таке рішення командира. Відповідач зазначає, що позивач зобов'язаний був звернутися за медичною допомогою до військово-медичних закладів охорони здоров'я Міністерства оборони України, якщо є така можливість. 30.11.2023 військовою частиною НОМЕР_1 було отримано через ІНФОРМАЦІЯ_3 рапорт сержанта ОСОБА_1 від 01.11.2023 про звільнення з військової служби та копії доданих до рапорту документів: нотаріально засвідчені копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження ОСОБА_3 , та незасвідчену належним чином копію довідки МСЕК серії 12 ААГ № 558001 від 31.10.2023 щодо інвалідності ОСОБА_2 04.12.2023 військовою частиною НОМЕР_1 було отримано через ІНФОРМАЦІЯ_3 запит адвоката Співак В.А. щодо рішення по суті вищевказаного рапорту. 08.12.2023 військовою частиною НОМЕР_1 на рапорт та адвокатський запит надано відповідь, копію якої додано до позовної заяви. Подання рапорту та доповідь обставин мали бути здійснені позивачем особисто, оскільки вказані дії охоплюються поняттям виконання обов'язку з несення військової служби. Рапорт від 01.11.2023 про звільнення подано з порушенням підпорядкованості (не по команді), до рапорту не долучено оригінали (або належним чином засвідчені копії) документів, що підтверджують підстави для звільнення, зокрема, копія довідки МСЕК не засвідчена належним чином. Докази відмови у прийнятті рапорту позивача про звільнення позивачем не надано. Крім того, рапорт від 01.11.2023 було надіслано до ТЦК кур'єрською доставкою наступного дня після видачі 31.10.2023 довідки МСЕК серії 12 ААГ № 558001. Позовна вимога про зобов'язання військової частини НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби є передчасною. Позивачу було роз'яснено, що для вирішення питання щодо звільнення він зобов'язаний своєчасно повернутися до військової частини та подати по команді рапорт з долученням необхідних для розгляду питання документів. Відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства і не допускав порушення прав позивача.
У відповіді на відзив позивач підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позовній заяві, та не погодився з доводами відповідача. Зазначив, що відповідно до чинного законодавства право на звільнення з військової служби не пов'язано із наданням нотаріально засвідченої копії певного документа, в тому числі довідки МСЕК. Додану до рапорту копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 558001 від 31.10.2023 було засвідчено позивачем. Відповідачем не спростовано наявності оригіналу такої довідки. У відзиві зазначено, що рішення по суті рапорту не приймалось. Позивач вважає, що відзив підписано особою, повноваження якої не підтверджено належним чином. До відповіді на відзив додано нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 558001 від 31.10.2023.
Станом на час розгляду справи заперечення до суду не надійшло. Частиною четвертою статті 159 КАС України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Щодо доводів позивача про непідтвердження повноважень особи, якою подано відзив, на представництво відповідача, суд зазначає таке.
Частиною першою статті 55 КАС України встановлено, що сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб'єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), або через представника.
За змістом п. 1 ч. 1 ст. 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (кваліфікованим електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.
Відзив військової частини НОМЕР_1 було сформовано у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», підписано і подано Черевком М.І., на підтвердження повноважень якого додано сформовану в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» та підписану Майстренком О.С. довіреність від 31.10.2023 у порядку передоручення.
Згідно з копіями доданих до позовної заяви документів ОСОБА_4 є командиром військової частини НОМЕР_1 .
Беручи до уваги вищенаведене, повноваження Черевка М.І. як представника військової частини НОМЕР_1 підтверджено належним чином.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 28.07.2022 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 .
01.11.2023 ОСОБА_1 за допомогою експрес-служби IT LOGISTIC (накладна № 70065842) надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_5 рапорт від 01.11.2023, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 , про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». У рапорті зазначив про небажання продовжувати військову службу та наявність батька дружини - ОСОБА_2 із числа осіб з інвалідністю першої групи, який потребує сторонньої допомоги. У переліку доданих до рапорту документів зазначено нотаріально засвідчені копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , копії довідки форми 5, довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ № 558001, паспорта та РНОКПП.
Згідно з накладною експрес-служби IT LOGISTIC № 70065842 вказаний рапорт отримано ІНФОРМАЦІЯ_1 02.11.2023.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 05.02.2019 ОСОБА_1 05.02.2019 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».
У свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , серії НОМЕР_3 від 01.06.1985, зазначено, що її батьком є ОСОБА_2 .
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 558001 від 31.10.2023 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є особою з інвалідністю І групи, яку встановлено з 31.10.2023 безстроково. У п. 12 довідки «Висновок про умови та характер праці» зазначено, що потребує сторонньої допомоги.
Рапорт ОСОБА_1 від 01.11.2023 зареєстровано у військовій частині 30.11.2023 за вх. № 3109.
За наслідками розгляду зазначеного рапорту листом військової частини НОМЕР_1 від 08.12.2023 № 2/184 повідомлено позивача, що згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 210 від 28.07.2022 сержанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу. Відповідно до відпускного квитка № 80118 від 07.11.2023 сержанта ОСОБА_1 відправлено у відпустку з 08.11.2023 до 19.11.2023. Строк повернення до військової частини 20.11.2023. Станом на 08.12.2023 сержант ОСОБА_1 до місця служби не повернувся. Рапорт ОСОБА_1 від 01.11.2023 про звільнення, що надійшов 30.11.2023 через ІНФОРМАЦІЯ_3 подано з порушенням підпорядкованості (не по команді) та не має оригіналів (або належним чином засвідчених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення. Кожному військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , у тому числі сержанту ОСОБА_1 , забезпечено право із службових та особистих питань звернутися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника. Для звільнення з військової служби за сімейними обставинами ОСОБА_1 рекомендовано повернутися до військової частини НОМЕР_1 та подати по команді відповідний рапорт разом з оригіналами або належним чином завіреними копіями документів, що підтверджують підстави для звільнення. За результатами розгляду рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 буде прийнято відповідне рішення.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов такого висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі також Закон № 2232-ХІІ) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
Частинами першою, п'ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 3 цього Закону правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан продовжувався і триває на час розгляду справи.
24.02.2022 видано Указ Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію». 12.08.2022 видано Указ Президента України № 574/2022 «Про продовження строку проведення загальної мобілізації».
Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу), зокрема, у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі також Положення № 1153/2008).
Пунктом 2 Положення № 1153/2008 передбачено, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом.
За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Відповідно до пункту 233 Положення № 1153/2008 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Згідно зі статтею 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
З матеріалів справи встановлено, що рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби від 01.11.2023, адресований командиру військової частини НОМЕР_1 , було надіслано через ІНФОРМАЦІЯ_1 та зареєстровано у військовій частині НОМЕР_1 30.11.2023. У рапорті позивач зазначив підставою для звільнення підпункт «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - наявність батька дружини із числа осіб з інвалідністю I групи.
Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, зареєстрована у Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за № 438/16454, (далі - Інструкція) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення), затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153.
Відповідно до пункту 12.1 Інструкції (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»:
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно за всіма підставами - командувачами видів Збройних Сил України, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командиром військової частини НОМЕР_4 , начальником Генерального штабу Збройних Сил України, керівником служби персоналу Міністерства оборони України, начальником Національного університету оборони України імені Івана Черняховського;
у військових званнях до бригадного генерала (коммодора) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військових звань включно за всіма підставами - Головнокомандувачем Збройних Сил України;
у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) та прирівняних до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військових звань включно за всіма підставами - Міністром оборони України;
у військових званнях генерала (адмірала) та прирівняному до них згідно із пунктом 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 4 червня 2020 року № 680-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо військових звань військовослужбовців» військовому званні - Президентом України.
Згідно з пунктом 14.10 Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення. Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України. Командири військових частин зобов'язані забезпечити своєчасне здавання посади, проведення усіх необхідних розрахунків з військовослужбовцями, стосовно яких видано наказ по особовому складу про звільнення з військової служби, у порядку, визначеному пунктом 242 Положення, та направлення їх на військовий облік до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем проживання.
Згідно з пунктом 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби (додаток 19 до Інструкції) при поданні до звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413 та визначено підпунктом «г» пунктів 1, 2 частини четвертої, підпунктом «ґ» пункту 2 частини п'ятої, підпунктом «г» пункту 2 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з оскарженням бездіяльності відповідача щодо незадоволення рапорта позивача від 01.11.2023 про звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з наявністю батька дружини із числа осіб з інвалідністю I групи.
Судом встановлено, що військовослужбовець ОСОБА_1 під час воєнного стану надіслав рапорт про звільнення з доданими до нього копіями документів командиру військової частини НОМЕР_1 через ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто не подав рапорт з документами, які підтверджують підстави звільнення, безпосередньому начальнику, що є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008.
До відзиву додано копії відпускного квитка № 80118 від 07.11.2023 про надання позивачу відпустки на строк з 08.11.2023 до 19.11.2023 та медичної документації, відповідно до якої ОСОБА_1 перебував на лікуванні у стаціонарі з 17.11.2023 до 01.12.2023, з 01.12.2023 до 22.12.2023 та з 22.12.2023 до 28.12.2023.
Докази на підтвердження наявності обставин, у зв'язку з якими ОСОБА_1 не подав по команді рапорт про звільнення та документи, які підтверджують підстави звільнення, позивачем не надано. У рапорті від 01.11.2023 не зазначено думку військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. До рапорту було додано копії документів, які підтверджують підстави звільнення. Копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 558001 від 31.10.2023, виданою ОСОБА_2 , було засвідчено ОСОБА_1 .
Військовою частиною НОМЕР_1 листом № 2/184 від 08.12.2023 повідомлено позивача, що рапорт від 01.11.2023 про звільнення подано з порушенням підпорядкованості (не по команді) та не має оригіналів (або належним чином засвідчених копій) документів, що підтверджують підстави для звільнення. Рекомендовано ОСОБА_1 повернутися до військової частини НОМЕР_1 та подати по команді відповідний рапорт разом з оригіналами або належним чином завіреними копіями документів, що підтверджують підстави для звільнення. Зазначено, що за результатами розгляду рапорту командиром військової частини НОМЕР_1 буде прийнято відповідне рішення.
Отже, відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності щодо незадоволення рапорта позивача від 01.11.2023 про звільнення з військової служби. ОСОБА_1 було надано відповідачем інформацію за наслідками розгляду його рапорту від 01.11.2023, у зв'язку з чим позивач був обізнаний із конкретними недоліками поданих ним разом із рапортом від 01.11.2023 документів, які перешкоджали оформленню подання (клопотання) військовою частиною НОМЕР_1 про звільнення військовослужбовця з військової служби. Позивач не зазначав доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджали йому подати по команді відповідний рапорт разом з оригіналами або належним чином засвідченими копіями документів, що підтверджують підстави для звільнення, що необхідно для прийняття відповідачем рішення про задоволення або відмову у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З урахуванням встановлених обставин та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, яка є похідною від вимоги про визнання протиправною оскаржуваної бездіяльності відповідача, у задоволенні якої судом відмовлено, також не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, докази понесення ним інших судових витрат у справі відсутні. Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 .
Повний текст рішення складено 03.09.2025.
Суддя В.В. Рянська