03 вересня 2025 рокуСправа №160/22988/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якому позивач просить суд:
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області №047050032794 від 22.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи ОСОБА_1 з 18.01.2000 р. по 31.12.2024 р. у Комунальному підприємстві «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Дніпропетровської обласної ради».
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції закону від 5 листопада 1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1- 5/2018 (764/15) та з урахуванням пільгового стажу за Списком №2 періоду роботи ОСОБА_1 з 18.01.2000 р. по 31.12.2024 р. у Комунальному підприємстві «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Дніпропетровської обласної ради».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням № 047050032794 від 22.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії винесене Головним управлінням пенсійного фонду України в Миколаївській області зокрема зазначено, що у позивачки відсутнє право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці та в зв'язку з недосягненням пенсійного вік. До пільгового стажу за списком № 2 не зараховано періоди роботи з 18.01.2000 по 31.12.2024 згідно з довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.03.2025 № 23/01-03, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2025 року відкрито провадження у справі за цим позовом та ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
26 серпня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позов від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, у якому відповідач вказує, що рішення від 22.07.2025 № 047050032794 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу в шкідливих та важких умовах праці та в зв'язку з недосягненням необхідного пенсійного віку. На день подання заяви про призначення пенсії вік Позивача становить 50 років 02 місяці. На підставі доданих до заяви про призначення пенсії документів та даних, наявних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування страховий стаж Позивача склав 34 роки 00 місяців 13 днів (до страхового стажу зараховано всі періоди). Пільговий стаж за Списком № 2 не визначено. До пільгового стажу роботи за Списком № 2 не зараховано період роботи з 18.01.2000 по 31.12.2024, згідно із довідкою від 26.03.2025 № 23/01-03, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, а саме: за період роботи з 18.01.2000 по 21.10.2009, не зазначено підрозділ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, який чинний на час роботи Позивача; за період роботи з 22.10.2009 по 31.12.2024, не зазначено розділ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, який чинний на час роботи Позивача. Вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
ОСОБА_2 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 14.07.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Заява від 14.07.2025 року та додані до неї документи розглядались за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від № 047050032794 від 22.07.2025 року позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності необхідного віку та відсутності пільгового стажу. Вказано, що позивачка має вік для призначення пенсії 50 років 02 місяці, страховий стаж становить 34 роки 0 місяців 13 днів, пільговий стаж роботи за Списком № 2 не визначено.
За доданими документами до пільгового стажу за Списком № 2 не зараховано періоди роботи 18.01.2000 по 31.12.2024, згідно із довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 26.03.2025 № 23/01-03, оскільки довідка не відповідає вимогам додатку № 5 до п. 20 Порядку № 637, а саме: за період роботи з 18.01.2000 по 21.10.2009, не зазначено підрозділ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, який чинний на час роботи заявниці; за період роботи з 22.10.2009 по 31.12.2024, не зазначено розділ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, який чинний на час роботи заявниці.
Позивачка оскаржує рішення головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 047050032794 від 22.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії та просить суд зарахувати до пільгового стажу за Списком №2 період роботи ОСОБА_1 з 18.01.2000 р. по 31.12.2024 р. у Комунальному підприємстві «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Дніпропетровської обласної ради» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції закону від 5 листопада 1991 року №1788-XII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1 р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1- 5/2018 (764/15) та з урахуванням пільгового стажу за Списком № 2 періоду роботи ОСОБА_1 з 18.01.2000 р. по 31.12.2024 р. у Комунальному підприємстві «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Дніпропетровської обласної ради».
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
У преамбулі Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991(далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Згідно з пунктом «б статті 13 Закону № 1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» № 213-VІІІ від 02.03.2015 (далі - Закон № 213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Статтею 13 Закону № 1788-XII було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок відносно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок), з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 10 років для працівників, зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.
Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.
Законом № 213-VІІІ, який набрав чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
09.07.2003 ухвалено Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-ІV).
Підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників визначені ст. 114 Закону № 1058-IV (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148-VIII, який набрав чинності 11.10.2017, що доповнив Закон № 1058-ІVрозділом XIV-1, який містить пункт 2 частини 2 статті 114, відповідно до якого на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Таким чином, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома абсолютно ідентичними законами, а саме: пунктом «б» статті 13 Закону № 1788-XIIу редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017.
Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України(конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІз урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/3611/20 дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.
Наведені обставини свідчать про те, недосягнення позивачкою пенсійного віку, як одна з підстав для відмови у призначенні пільгової пенсії за Списком № 2, є необґрунтованою.
Щодо зарахування періодів роботи позивачки з 18.01.2000 по 31.12.2024 до пільгового стажу за Списком № 2, суд зазначає наступне.
Відповідачем в оскаржуваному рішенні вказано, що до пільгового стажу за Списком №2 не враховані період роботи з 18.01.2000 по 21.10.2009, з огляду на те, що в довідці від 26.03.2025 року № 25/01-03 не зазначено підрозділ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36, який чинний на час роботи Позивача; за період роботи з 22.10.2009 по 31.12.2024, не зазначено розділ Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 461, який чинний на час роботи Позивача.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637) - основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а уточнюючі довідки необхідні у разі наявності неточнестей або відсутності певної інформації у трудовій книжці.
В матеріалах справи наявна трудова книжка позивачки серії НОМЕР_1 відповідно до записів якої:
запис № 06 - 18.01.2000 р. зачислена в будинок дитини на посаду медсестри по групам з ураженням центральної нервової системи та психіки (наказ № 4 від 17.01.2000 р.);
запис № 07 - 18.01.2000 р. змінити запис № 6 18.01.2000 р. та перейменувати на посаду сестра медична по групам дітей з ураженням центральної нервової системи та порушенням психіки. Згідно класифікатора професій ДК 003-95 (наказ № 106.2 від 30.08.2005 р.);
запис № 08 - 18.01.2000 р. за підсумком атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 (наказ № 68/12 від 12.10.2000 р.);
запис № 09 - 26.10.2004 р. за підсумком атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 (наказ № 139.1 від 26.10.2004 р.);
запис № 10 - 22.10.2009 р. за підсумком атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком № 2 (наказ № 247.2 від 22.10.2009 р.);
запис № 11 - 08.06.2010 р. відповідно до витягу з рішення «Про внесення змін до деяких рішень обласної ради» змінена назва закладу на «Дніпродзержинський спеціалізований будинок дитини Дніпропетровської обласної ради» (наказ № 752 від 08.06.2010 р.);
запис № 12 - 14.10.2014 р. за підсумком атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ № 145 від 14.10.2014 р.);
запис № 13 - 07.11.2016 р. змінена назва закладу на Комунальний заклад «Кам'янський спеціалізований будинок дитини Дніпропетровської обласної ради» (рішення 6 сесії 7 скликання Дніпропетровської обласної ради);
запис № 14 - 30.08.2019 р. за підсумком атестації робочих місць підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення за списком №2 (наказ № 167 від 30.08.2019 р.);
запис № 15 - 01.06.2020 р. переведена на посаду головної медичної сестри (наказ № 101-а від 29.05.2020 р.);
- запис №16 11.05.2023 р. відповідно до витягу з рішення Дніпропетровської обласної ради «Питання діяльності окремих комунальних підприємств та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Дніпропетровської області» «Кам'янський спеціалізований будинок дитини Дніпропетровської обласної ради» реорганізовано шляхом перетворення в комунальне підприємство «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям Дніпропетровської обласної ради» (наказ №1-адм від 11.05.2023 р.);
- запис №17 31.12.2024 р. звільнена з посади в зв'язку зі зміною істотних умов праці п.6. ст. 36 КЗпП України (наказ №175-к/тр від 20.12.2024 р.).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 року.
Згідно із пунктом 10 Порядку №383, для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 р. №637.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає суду підстави стверджувати, що довідки, які підтверджують спеціальний трудовий стаж, надаються виключно, якщо в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.02.2019 року у справі №337/1297/17, ухвалі Касаційного адміністративного суду від 14.04.2020 року №560/3197/19, постанові Верховного Суду від 24.06.2021 року №216/8709/15-а(2-а/216/17).
З трудової книжки вбачається, що позивачка безперервно працювала в будинку дитини на посаді медсестри по групам з ураженням центральної нервової системи та психіки з 18.01.2000 року по 01.06.2020 року. З 01.06.2020 року переведена на посаду головної медичної сестри. 31.12.2024 року позивачка звільнена з посади у зв'язку зі зміною істотних умов праці п.6. ст. 36 КЗпП України.
Окрім того, трудова книжка містить записи про атестацію робочого місця позивачки з посиланням на відповідні накази: наказ № 68/12 від 12.10.1999 р., наказ № 139.1 від 26.10.2004 р., наказ № 247.2 від 22.10.2009 р., наказ № 752 від 08.06.2010 р. наказ №145 від 14.10.2014 р., наказ № 167 від 30.08.2019 р. (а.с. 65-66).
Суд зауважує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а уточнюючі довідки необхідні у разі наявності неточнестей або відсутності певної інформації у трудовій книжці.
Окрім того, відповідач не ставить під сумнів відомості, які занесені до трудової книжки щодо трудової діяльності позивача, а судом, у свою чергу, не встановлено будь-яких виправлень або неточностей у записах трудової книжки.
Таким чином, дослідивши зміст трудової книжки разом з відповідними наказами про атестацію робочих місць суд дійшов висновку про те, що оскаржувані періоди роботи позивачки є документально підтвердженими та підлягають зарахуванню до її пільгового стажу за Списком № 2.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про необґрунтованість підстав для неврахування відповідачем спірних періодів роботи позивачки до пільгового стажу за Списком № 2 при розгляді заяви про призначення пенсії на пільгових умовах.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивачці виповнилось 50 роки, що підтверджується копією паспорта позивача.
Тобто, на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 позивач досягла необхідного віку (50 років) та у неї наявний необхідний стаж для призначення такої пенсії.
З огляду на вищенаведене суд вважає, Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області № 047050032794 від 22.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, як структурний підрозділ органу, що розглянув заяву позивача про призначення пенсії за віком, визначено засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2. Порядку № 22-1, рішення якого про відмову в призначенні пенсії оскаржила позивач.
Викладене свідчить, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до приписів Порядку № 22-1 відсутні повноваження щодо вирішення питання стосовно зарахування та призначення позивачці пенсії за віком на пільгових умовах, а відтак вимоги до нього не підлягають задоволенню.
Аналогічний висновок викладено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2022 року у справі № 340/9245/21, від 08 березня 2023 у справі № 160/11878/22, від 05 квітня 2023 року у справі 160/11235/22, від 05 квітня 2023 року у справі 340/3832/22.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд з урахуванням ч. 1 ст. 2 КАС України та ч. 2 ст. 9 КАС України, вважає, що належним способом захисту прав, свобод, інтересів позивача, буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати період роботи позивача з 18.01.2000 р. по 31.12.2024 р. до пільгового стажу роботи за Списком № 2, та повторно розглянуту заяву позивачки про призначення за віком на пільгових умовах.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ч. 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на користь позивачки підлягає стягненню сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області № 047050032794 від 22.07.2025 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи ОСОБА_1 з 18.01.2000 р. по 31.12.2024 р. у Комунальному підприємстві «Кам'янський центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Дніпропетровської обласної ради» та повторно розглянути заява ОСОБА_1 від 14 липня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умова, у урахування висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ - 13844159) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев