02 вересня 2025 рокуСправа №160/33205/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області ( код ЄДРПОУ №21084076) в Рішенні №046850016293 від 05.12.2024 року за вих. №27370/03-16 щодо врахування Довідки від 17.11.2015р., без номеру, а також Довідок №4415 від 25.09.2015р. та №4414 від 25.09.2015р. про заробітну плату за 1989-1992 роки під час нарахування та обчислення розміру пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) та скасувати рішення від 05.12.2024 року №27370/03-16 про відмову у перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ №21910427) нарахувати та обчислити розмір пенсії ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з врахуванням Довідки від 17.11.2015р., без номеру, державної бюджетної установи охорони здоров'я Республіки Комі «Княжпогостська центральна районна лікарня (мовою оригіналу - Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Республики Коми «Княжпогостская центральная районная больница»), м.Ємва, Княжпогостський район, Республіка Комі, російска федерація та Довідок №4415 від 25.09.2015р. та №4414 від 25.09.2015р. муніципальної бюджетної установи «Інтінський міський архів документів по особовому складу (МБУ «Міськархів») (мовою оригіналу-Муниципального бюджетного учреждения «Интинский городской архив документов по личному составу» (МБУ «Горархив»), м. Інта, Республіка Комі, російська федерація про заробітну плату за період з 1 листопада 1989 року по 15 травня 1992 року та здійснити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату її пенсії, починаючи з 01.12.2024 р.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 року. 29.11.2024 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії із врахуванням заробітної плати за 30,5 календарних місяців страхового стажу підряд, а саме з 1 листопада 1989 року по 15 травня 1992 року на підставі довідок про заробітну плату. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046850016293 від 05.12.2024 року позивачці було відмовлено в перерахунку пенсії на підставі довідки від 17.11.2015р., без номеру, а також довідок №4415 від 25.09.2015р. та №4414 від 25.09.2015р. мотивуючи відмову тим, що з 01.01.2023р. російська федерація припинила виконання зобов'язань відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. Позивач не погоджується з рішенням пенсійного органу та вважає, що оскільки в неї наявні записи у трудовій книжці про вищезазначений період роботи, а також довідки про заробітну плату, то вона має право на здійснення перерахунку пенсії з врахуванням цих довідок. Позивач не погодилася з таким рішенням відповідача-1, тому, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 25 грудня 2024 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представниками відповідачів-1 та 2 - 30.12.2024 року, про що в матеріалах справи містяться довідки про доставку електронних листів.
17 січня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 29.11.2024 позивач звернулася до пенсійного органу із заявою щодо проведення перерахунку пенсії по стажу у зв'язку із наданням додаткових документів. Розглянувши заяву та додані до неї документи Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області 05.12.2024 прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку пенсії за №046850016293 у зв'язку з тим, що підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні. Позивач не надав належних документів, на яких проставлений уповноваженим на це державним органом спеціальний штамп апостиля. За приписами частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Також відповідач-2 зазначає про те, що довідки про заробітну плату та стаж роботи на території російської федерації від 25.09.2015 №№ 4413, 4414, 4415 та від 17.11.2015 № б/н немає підстав враховувати, оскільки згідно постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 з 01.01.2023 припинила свою дію Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Розмір пенсії громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації обчислюється відповідно до норм Закону № 1058, зокрема, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною 1 статті 40 цього Закону. До стажу роботи на підставі трудової книжки та інших документів зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року.
Також відповідачем-2 разом із відзивом було надано належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
Правом на подання відзиву відповідач - 1 не скористався.
Частиною першою статті 261 КАС України визначені особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем - 1 відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачам ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на викладене, суд зазначає, що вжив заходи щодо належного повідомлення відповідача - 1 про розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеному КАС України.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонеркою, отримує пенсію за віком, призначену на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
29.11.2024 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із наданням додаткових документів щодо розміру заробітної плати, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046850016293 від 05.12.2024 року позивачу було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідних документів.
Рішення мотивоване тим, що до заяви про перерахунок пенсії надано довідки від 25.09.2015р №4413, №4414, №441 довідка від 17.11.2015р б/н про заробітну плату та стаж роботи на території російської федерації. 3 01 січня 2023 року російська федерація припинила виконання зобов'язань відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Пенсії громадянам, які проживали працювали на території російської федерації призначаються на умовах, визначених Законом України №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». До страхового стажу на підставі трудової книжки та інших документів зараховуються періоди роботи (служби) на території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу на умовах, визначених статтею 40 Закону №1058. Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 01 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 01 липня 2000 року за даними, що містяться системі персоніфікованого обліку. Враховуючи зазначене, прийнято рішення про відмову позивачу в перерахунку пенсії відповідно до заяви №1120 від 29.11.2024 року у зв'язку із наданими додатковими документами у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись з відмовою відповідача-1 у здійсненні перерахунку пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Статтею 4 Закону України 1058 встановлено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до вимог ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за № 1058-IV № 1058-IV, з наступними змінами та доповненнями.
Статтею 8 даного Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 ст. 4 цього ж Закону визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв ч.1 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
До заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу). (ч.1 ст. 66 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до положень ч. 3 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/118461.1 (далі Порядок від 25.11.2005 № 22-1).
Згідно з п.п.3 п.2.1 Порядку від 25.11.2005 №22-1, за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) до 01 липня 2000 року із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до п.2.10. вищевказаного Порядку від 25.11.2005 №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення в трьохмісячний термін з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року- за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Пунктом 2.1 Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, такі документи: 3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 3, 4 до Положення). За бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам. У разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1).
Згідно з абз.1, 2 пункту 2.10 Порядку №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.
Таким чином, зміст зазначених норм права свідчить, що роботодавець має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у відповідних первинних документах за відповідний період. Єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.09.2018 у справі №539/1386/17, від 10.07.2019 у справі №539/2726/16-а та від 05 березня 2020 року у справі №539/3234/16-а.
Відомості про розмір заробітної плати позивача за період з 01.11.1989 р. по 15.05.1992 р., що зазначені у довідці від 17.11.2015р., без номеру, державної бюджетної установи охорони здоров'я Республіки Комі «Княжпогостська центральна районна лікарня» та довідках №4415 від 25.09.2015р. та №4414 від 25.09.2015р. муніципальної бюджетної установи «Інтінський міський архів» документів по особовому складу не є спірним. Довідки підприємств містять інформацію про первинні документи, на підставі яких їх було видано (на підставі особових рахунків за 1989-1992), їх місцезнаходження та адреси.
Суд зазначає, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності відомостей зазначених у довідці від 17.11.2015р., без номеру, державної бюджетної установи охорони здоров'я Республіки Комі «Княжпогостська центральна районна лікарня» та довідках №4415 від 25.09.2015р. та №4414 від 25.09.2015р. муніципальної бюджетної установи «Інтінський міський архів» відповідач-1, в силу приписів ч. 3 ст. 44 Закону №1058, мав можливість здійснити перевірку первинних документів, на підставі яких видано довідку.
При цьому суд звертає увагу на той факт, що пенсійним органом під час призначення пенсії за віком, було враховано до страхового стажу роботи позивача періоди роботи в державній бюджетній установі охорони здоров'я Республіки Комі «Княжпогостська центральна районна лікарня» в період з 1989 року 1992 рік.
До того ж, ризик неможливості здійснення перевірки з незалежних від особи причин не може бути покладений на особу, що звернулась за перерахунком пенсії, якщо вимоги до форми довідки про заробітну плату були дотримані підприємством, що її видало, а факт роботи особи на цьому підприємстві підтверджений записами у трудовій книжці.
Суд вважає, що право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Саме пенсійний орган повинен вжити всіх можливих заходів спрямованих на перевірку достовірності інформації наведеної у довідці про заробітну плату.
Суд також зазначає, що ні Порядком №22-1, ні іншим нормативним документом не визначено вичерпного переліку тих первинних документів, яким повинна підтверджуватись довідка про заробітну плату для обчислення пенсії, а також не передбачено порядок підтвердження довідки про заробіток первинними документами, якщо відомості про заробітну плату відсутні в архівній установі.
Підставою для неврахування довідок про заробітну плату, при прийнятті відповідачем-1 рішення про відмову в перерахунку пенсії, було припинення з 01 січня 2023 року російською федерацією виконання зобов'язань відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, між тим, суд критично ставиться до вказаної позиції, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною в періоди роботи позивача), яка підписана Україною 13.03.1992 року, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частиною 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 листопада 2022 р. №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення".
В контексті вказаного судом також враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто заробіток позивача з 01.11.1989 року по 15.05.1992 року на території РРФСР та РФ, визнавався для пенсійного забезпечення в Україні.
Стосовно необхідності легалізації (проставлення апостиля відповідним органом) довідок про заробітну плату, виданих державною бюджетною установою охорони здоров'я Республіки Комі «Княжпогостська центральна районна лікарня» (мовою оригіналу, рос. - Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Республики Коми «Княжпогостская центральная районная больница») та №4415 від 25.09.2015р., №4414 від 25.09.2015р., виданих муніципальною бюджетною установою «Інтінський міський архів документів по особовому складу» суд зазначає, що Україна залишається учасницею іншого міжнародного договору, а саме Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року. Російська Федерація та Республіка Білорусь також залишаються учасницями цієї Конвенції. Зазначена Конвенція передбачає проставлення апостиля, якшо угода між двома чи декількома договірними державами не відміняють чи не спрощують дану формальну процедуру або не звільняють сам документ від легалізації (ст. 2.3 цієї Конвенції).
Вказана Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Таким чином, твердження пенсійного органу щодо необхідності проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, є безпідставним.
Крім того суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04.02.2023р. №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач-1 протиправно відмовив у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі наданих довідок.
При цьому суд зауважує, що фактично відповідач-1 відмовив позивачу у проведенні перерахунку пенсії з врахуванням довідок про заробітну плату за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу, а саме - з 01.11.1989 року по 15.05.1992 року, шляхом прийняття рішення, а не бездіяльності, як помилково зазначила позивач у своїх позовних вимогах, а відтак суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права буде - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046850016293 від 05.12.2024 року про відмову у перерахунку пенсії.
Щодо дискреційних повноважень в частині зобов'язання відповідача-2 нарахувати та обчислити розмір пенсії позивача з врахуванням Довідки від 17.11.2015р., без номеру, державної бюджетної установи охорони здоров'я Республіки Комі «Княжпогостська центральна районна лікарня (мовою оригіналу - Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Республики Коми «Княжпогостская центральная районная больница»), м.Ємва, Княжпогостський район, Республіка Комі, російска федерація та Довідок №4415 від 25.09.2015р. та №4414 від 25.09.2015р. муніципальної бюджетної установи «Інтінський міський архів документів по особовому складу (МБУ «Міськархів») (мовою оригіналу-Муниципального бюджетного учреждения «Интинский городской архив документов по личному составу» (МБУ «Горархив»), м. Інта, Республіка Комі, російська федерація про заробітну плату за період з 1 листопада 1989 року по 15 травня 1992 року та здійснити перерахунок та виплату її пенсії, починаючи з 01.12.2024 р., суд зазначає наступне.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 № 21-87а13.
Тобто, призначення пенсії, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії та іншу є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої статті 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем-1 було відмовлено позивачу у здійсненні перерахунку пенсії за віком через відмову у прийнятті до розгляду довідок про заробітну плату, а здійснення обрахунку пенсії відноситься до повноважень пенсійного органу суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу наявна дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є - саме зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду.
Щодо визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду у цій справі, суд зазначає про таке.
Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки рішення про відмову в проведенні перерахунку пенсії за віком позивачці будо прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, належним відповідачем в частині зобов'язання повторного розгляду заяви про перерахунок пенсії, є саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях здійснення перерахунку пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на перерахунок пенсії вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії від 29.11.2024 року, з врахуванням довідки від 17.11.2015р., без номеру, державної бюджетної установи охорони здоров'я Республіки Комі «Княжпогостська центральна районна лікарня (мовою оригіналу - Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Республики Коми «Княжпогостская центральная районная больница»), м.Ємва, Княжпогостський район, Республіка Комі, російска федерація та довідок №4415 від 25.09.2015р. та №4414 від 25.09.2015р. муніципальної бюджетної установи «Інтінський міський архів документів по особовому складу (МБУ «Міськархів») (мовою оригіналу-Муниципального бюджетного учреждения «Интинский городской архив документов по личному составу» (МБУ «Горархив»), м. Інта, Республіка Комі, російська федерація про заробітну плату за період з 1 листопада 1989 року по 15 травня 1992 року, з урахуванням висновків суду та положень п. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В ході розгляду справи відповідачами не було наведено належними доказами правомірності відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл витрат здійснюється у відповідності до положень частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №046850016293 від 05.12.2024 року про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) про перерахунок пенсії від 29.11.2024 року, з врахуванням довідки від 17.11.2015р., без номеру, державної бюджетної установи охорони здоров'я Республіки Комі «Княжпогостська центральна районна лікарня (мовою оригіналу - Государственного бюджетного учреждения здравоохранения Республики Коми «Княжпогостская центральная районная больница»), м.Ємва, Княжпогостський район, Республіка Комі, російска федерація та довідок №4415 від 25.09.2015р. та №4414 від 25.09.2015р. муніципальної бюджетної установи «Інтінський міський архів документів по особовому складу (МБУ «Міськархів») (мовою оригіналу-Муниципального бюджетного учреждения «Интинский городской архив документов по личному составу» (МБУ «Горархив»), м. Інта, Республіка Комі, російська федерація про заробітну плату за період з 1 листопада 1989 року по 15 травня 1992 року, з урахуванням висновків суду та положень п. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (місцезнаходження: 33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд., 7, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривен 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева