02 вересня 2025 рокуСправа №160/9436/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Тулянцевої І.В.
розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому позивач просить:
- визнати недійсним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.12.2024 року № 047250013817 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 стаж роботи: з 02.03.1987 по 05.03.1989 роки, з 06.10.2006 по 01.03.2007 рік, з 15.12.2007 по 25.08.2008 рік, з 09.06.2009 по 12.02.2010 рік, з 28.01.2011 по 27.09.2011 рік, з 19.11.2012 по 13.06.2013 рік, з 23.04.2014 по 11.11.2014 рік, з 26.08.2015 по 02.03.2016 рік, з 03.04.2017 по 23.10.2017 рік, з 25.07.2018 по 01.02.2019 рік, з 24.01.2020 по 14.10.2020 рік, з 12.07.2021 по 10.02.2022 рік. з 02.11.2005 по 28.07.2006 рік період отримання допомоги по безробіттю;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10.12.2024 року (дати звернення з заявою про призначення пенсії).
В обґрунтування позову зазначено, що позивач 10.12.2024 року завернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 047250013817 від 17.12.2024 року було відмовлено в призначені пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу та зазначено про те, що неможливо зарахувати періоди роботи з 02.03.1987 по 05.03.1989 рік згідно з довідкою від 07.03.1989 № 56-к, оскільки в ТК відсутній запис про період роботи, надані копії наказів про прийняття на роботу, звільнення, особової картки, трудового договору, видані та засвідчені установою російської федерації, дані яких не враховано при обчисленні страхового стажу, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави, з 30.05.2005 по 27.04.2006 отримання допомоги по безробіттю, оскільки в підставах внесення запису про припинення виплати допомоги наявне виправлення дати наказу, з червня 2006 року по червень 2024 року роботи на території російської федерації, оскільки до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 рік. Позивач вважає, що оскільки в неї наявні записи в трудовій книжці, яка є основним документом для підтвердження стажу роботи, а за недоліки внесені роботодавцем до трудової книжки позивач, як працівник, не несе відповідальності, а також додатково надано архівні довідки, що підтверджують спірні періоди, тому вона має право на зарахування цих періодів до загального страхового стажу роботи, а відтак і на призначення пенсії за віком. Позивач не погодилася з таким рішенням відповідача-2, тому, звернулася до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 28 квітня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
13 травня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву, в якому відповідач-1 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач 10.12.2024 року звернулася із заявою до територіальних органів Пенсійного фонду України, про призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 047250013817 від 17.12.2024 року позивачці відмолено у призначені пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ч. 2 ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV). Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону № 1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років. Згідно вищезазначеного рішення, за доданими документами до загального страхового стажу не зараховано: період роботи з 02.03.1987 по 05.03.1989 р.р., згідно з довідкою від 07.03.1989 р. № 56-к, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.04.1982 р. відсутній запис про періоди роботи. Надано копії наказів про прийняття, звільнення, особової картки, трудового договору, видані та засвідчені установою російської федерації, дані яких не враховано при обчисленні страхового стажу, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави. З 01.01.2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. У в'язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 р. Документи необхідні для призначення пенсії, зокрема про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12.04.1982 р. отримання допомоги по безробіттю з 30.05.2005 по 27.04.2006 р.р., оскільки в підставах внесення запису про припинення виплати допомоги наявне виправлення дати наказу; роботи на території російської федерації протягом червня 2006 року червня 2024 року, оскільки до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 р. Також відповідачем-1 разом із відзивом було надано належним чином завірену копію матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .
16 травня 2025 року до суду через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на позовну заяву, в якому відповідач-2 пред'явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернулася 10.12.2024 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 та 17.12.2024 прийнято рішення № 047250013817, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. На день подання заяви про призначення пенсії вік Позивача становить 62 роки 11 місяців. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 1058, починаючи з 01.01.2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років. 3 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992. Постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2023 № 639 дію Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про трудову діяльність та соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн, вчиненої 14.01.1993, припинено. На сьогодні двосторонні угоди/договори в галузі пенсійного законодавства між Україною та росією не укладено. Отже, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РФСР рп 31.12.1991. У такому ж порядку при обчисленні пенсії враховується й заробітна плата. Відповідно до статей 3, 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (укр/рос) від 05.10.1961 єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріпоений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Отже документи, необхідні для призначення пенсії, про стаж роботи до 31.12.1991 враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений. За результатами розгляду заяви про призначення пенсії позивачу встановлено, що під час призначення пенсії за віком до страхового стажу не були враховано наступні періоди: згідно з довідкою від 07.03.1989 № 56-к: з 02.03.1987 по 05.03.1989, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.04.1982 відсутній запис про період роботи. Надано копії наказів про прийняття, звільнення, особової картки, трудового договору, видані та засвідчені установою російської федерації, дані яких не враховано при обчисленні страхового стажу, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави; згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12.04.1982: з 30.05.2005 по 27.04.2006 отримання допомоги по безробіттю, оскільки в підставах внесення запису про припинення виплати допомоги наявне виправлення дати наказу; протягом червня 2006 року червня 2024 року роботи на території російської федерації, оскільки до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Страховий стаж позивача становить 21 рік 09 місяців 17 днів. Отже, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за заявою від 10.12.2024 у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу.
30 травня 2025 року до суду засобами поштового зв'язку від позивача надійшла відповідь на відзив в якій наведені аргументи щодо обґрунтованості позовних вимог, аналогічні, що зазначені у позовній заяві, а також позивач заперечує проти відзиву на позовну заяву та просить задовольнити позовну заяву у повному обсязі.
Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 10.12.2024 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 року.
У зв'язку з впровадженням екстериторіальності її заяву було направлено для опрацювання до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області та розглянуто ним.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №047250013817 від 17.12.2024 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Рішення мотивоване тим, що пенсійний вік, відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 63 роки. Вік заявниці 62 роки 11 місяців. Необхідний страховий стаж відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить від 22 до 32 років. Страховий стаж особи становить 21 рік 09 місяців 17 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди: роботи з 02.03.1987 по 05.03.1989, згідно з довідкою від 07.03.1989 № 56-к, оскільки в трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.04.1982 відсутній запис про період роботи. Надано копії наказів про прийняття, звільнення, особової картки, трудового договору, видані та засвідчені установою російської федерації, дані яких не враховано при обчисленні страхового стажу, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави. 3 01.01.2023 pосійська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. В зв'язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Документи, необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31 грудня 1991 року, уточнюючі довідки про пільговий характер роботи, про навчання та інші документи враховуються при призначенні пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений; згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 12.04.1982: отримання допомоги по безробіттю з 30.05.2005 по 27.04.2006, оскільки в підставах внесення запису про припинення виплати допомоги наявне виправлення дати наказу; роботи на території російської федерації протягом червня 2006 року - червня 2024 року, оскільки до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991. Отже у позивача відсутнє право на призначення пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки.
Не погоджуючись з відмовою відповідача-2 у призначенні пенсії за віком та не зарахуванням періодів з 02.03.1987 по 05.03.1989, з 02.11.2005 по 28.07.2006, з 06.10.2006 по 01.03.2007, з 15.12.2007 по 25.08.2008, з 09.06.2009 по 12.02.2010, з 28.01.2011 по 27.09.2011, з 19.11.2012 по 13.06.2013, з 23.04.2014 по 11.11.2014, з 26.08.2015 по 02.03.2016, з 03.04.2017 по 23.10.2017, з 25.07.2018 по 01.02.2019, з 24.01.2020 по 14.10.2020, з 12.07.2021 по 10.02.2022 до страхового стажу, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частина 1 статті 24 Закону № 1058-IV визначає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Частиною 1 ст. 44 Закону України № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.
Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.
У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду (ч. 2 ст. 44 Закону України № 1058-IV).
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (ч. 3 ст. 44 Закону України № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон № 1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеним нормам відповідає пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок № 637), відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, законодавець чітко визначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка і саме за відсутності такої або відповідних записів у ній, стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, що також визначено і Порядком №637.
Згідно із записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , позивач у спірні періоди працювала (записи №№ 1, 4-6, 23-44) (далі мовою оригіналу - рос.):
- 12.04.1982 принята в столовую №19 поваром (пр. №120 от 12.04.1982) (запис №1);
- 28.02.1987 откомандирована в распоряжение производственного обьединения «Арктикуголь» для работы на архипелаге Шпицберген (Норвегия) (пр. №28 от 10.02.1987) (запис №4);
- 06.06.1989 принята после окончания срока договора на о. Шпицберген в ОРС Марганецкого ГОК поваром столовой №19 (пр. №19к то 06.06.1989) (запис №5);
- 31.10.1992 уволена по переводу ст 36 п 5 КзОТ УССР (пр. 347 от 16.10.1992) (запис №6);
- 06.10.2006 принята шеф-поваром в ресторан «Корчма «Хуторок» (пр. №95-ТК от 06.10.2006) (запис №23);
- 01.03.2007 уволена в связи с истечением трудового договора ч.1 п.2 ст. 77 ТК РФ (пр. №12-УВ от 01.03.2007) (запис №24);
- 15.12.2007 принята шеф-поваром в ресторан «Корчма «Хуторок» в ЗАО «Концерн Арбат» (пр. №83 ТК от 15.12.2007) (запис № 25);
- 25.08.2008 уволена по инициативе работника (по собственному желанию) ч.1 п.3 ст. 77 ТК РФ (пр. №36-УВ от 25.08.2008) (запис №26);
- 09.06.2009 принята шеф-поваром в ресторан «Корчма «Хуторок» в ЗАО «Концерн Арбат» (пр. №11-К от 09.06.2009) (запис № 27);
- 12.02.2010 уволена по инициативе работника (по собственному желанию) ч.1 п.3 ст. 77 ТК РФ (пр. №6-УВ от 12.02.2010) (запис №28);
- 28.01.2011 принята поваром в ресторан «Корчма «Хуторок» в ЗАО «Концерн Арбат» (пр. №54-ТК от 28.01.2011) (запис № 29);
- 27.09.2011 уволена по инициативе работника (по собственному желанию) ч.1 п.3 ст. 77 ТК РФ (пр. №33-УВ от 27.09.2011) (запис №30);
- 19.11.2012 принята шеф-поваром в ресторан «Корчма «Хуторок» в ЗАО «Концерн Арбат» (пр. №56-К от 19.11.2012) (запис № 31);
- 13.06.2013 уволена по инициативе работника (по собственному желанию) ч.1 п.3 ст. 77 ТК РФ (пр. №29-УВ от 13.06.2013) (запис №32);
- 23.04.2014 принята шеф-поваром в ресторан «Корчма «Хуторок» в ЗАО «Концерн Арбат» (пр. №127К от 23.04.2014) (запис № 33);
- 11.11.2014 уволена по инициативе работника (по собственному желанию) ч.1 п.3 ст. 77 ТК РФ (пр. №55-УВ от 11.11.2014) (запис №34);
- 26.08.2015 принята шеф-поваром в ресторан «Корчма «Хуторок» в ООО «Концерн Арбат» (пр. №37-ТК от 26.08.2015) (запис № 35);
- 02.03.2016 трудовой договор расторгнут по инициативе работника п.3 ч.1 ст.77 ТК РФ (пр. №18-УВ от 02.03.2016) (запис № 36);
- 03.04.2017 принята поваром в ресторан «Корчма «Хуторок» в ООО «Концерн Арбат» (пр. №23-ТК от 03.04.2017) (запис № 37);
- 23.10.2017 трудовой договор расторгнут по инициативе работника п.3 ч.1 ст.77 ТК РФ (пр. №79-УВ от 23.10.2017) (запис № 38);
- 25.07.2018 принята на должность повара в ресторан «Корчма «Хуторок» в ООО «Концерн Арбат» (пр. №52-ТК от 25.07.2018) (запис № 39);
- 01.02.2019 трудовой договор расторгнут по инициативе работника п.3 ч.1 ст.77 ТК РФ (пр. №9-УВ от 01.02.2019) (запис № 40);
- 24.01.2020 принята на должность повара в ресторан «Корчма «Хуторок» в ООО «Концерн Арбат» (пр. №5-ТК от 24.01.2020) (запис № 41);
- 14.10.2020 трудовой договор расторгнут по инициативе работника п.3 ч.1 ст.77 ТК РФ (пр. №52-УВ от 14.10.2020) (запис № 42);
- 12.07.2021 принята на должность повара в ресторан «Корчма «Хуторок» в ООО «Концерн Арбат» (пр. №37-ТК от 12.07.2021) (запис № 43);
- 10.02.2022 трудовой договор расторгнут по инициативе работника п.3 ч.1 ст.77 ТК РФ (пр. №6-УВ от 10.02.2021) (запис № 44).
Крім того в матеріалах справи наявна архівна довідка №4544-с від 19.09.2023 року, видана Федеральною казенною установою «Российский государственный архив экономики», відповідно до якої позивач працювала на руднику «Пирамида» Арктичного виробничого об'єднання по видобуванню вугілля «Арктикуголь»: в період з 02.03.1987р. (наказ № 23/к від 05.03.1987р. та трудовий договір від 02.03.1987р.) по 08.03.1989р. (наказ № 19/к від 03.03.1989р.) на посаді повара.
Згідно із довідкою №56-к від 07.03.1989 року, що видана Арктичним виробничим об'єднанням по видобутку вугілля на о. Шпіцберген «Арктикуголь», рудник «Пирамида», Демченко (Шарова - дівоче прізвище згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.12.1992) ОСОБА_2 прийнята на посаду повара - 02.03.1987 р., а звільнена - 05.03.1989 р.
Відповідно до архівної довідки №4545-с від 19.09.2023 року, видана Федеральною казенною установою «Российский государственный архив экономики», про заробітну плату ОСОБА_3 - дівоче прізвище згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.12.1992) ОСОБА_4 , остання отримувала заробітну плату працюючи на руднику «Пирамида» Арктичного виробничого об'єднання по видобуванню вугілля «Арктикуголь» з березня 1987 по березень 1989.
Також в матеріалах справи міститься копія витягу з наказу №23/к від 05.03.1987 р. по підприємству на руднику «Пирамида» Арктичного виробничого об'єднання по видобуванню вугілля «Арктикуголь», згідно якого ОСОБА_5 (Шарова - дівоче прізвище згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 від 26.12.1992) ОСОБА_2 прийнята на посаду повара, а також міститься копія витягу з наказу №19/к від 03.03.1989 р., згідно якого вбачається, що ОСОБА_1 звільнена з посади «повара», за закінченням строку трудового договору.
Згідно із відомостями, що містяться у довідці про стаж роботи позивача №1 від 07.06.2024 р., вбачається, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ресторані «Корчма «Хуторок» на посаді «повара» та «шеф-повара»:
- з 06.10.2006 (підстава - наказ №95-ТК від 06.10.2006) по 01.03.2007 (підстава - наказ №12-УВ від 01.03.2007);
- з 15.12.2007 (підстава - наказ №83-ТК від 15.12.2007) по 25.08.2008 (підстава - наказ №36-УВ від 25.08.2008);
- з 09.06.2009 (підстава - наказ №11-К від 09.06.2009) по 12.02.2010 (підстава - наказ №6-УВ від 12.02.2010);
- з 28.01.2011 (підстава - наказ №54-ТК від 28.01.2011) по 27.09.2011 (підстава - наказ №33-УВ від 27.09.2011);
- з 19.11.2012 (підстава - наказ №56-ТК від 19.11.2012) по 13.06.2013 (підстава - наказ №29-УВ від 13.06.2013);
- з 23.04.2014 (підстава - наказ №12-ТК від 23.04.2014) по 11.11.2014 (підстава - наказ №55-УВ від 11.11.2014);
- з 26.08.2015 (підстава - наказ №37-ТК від 26.08.2015) по 02.03.2016 (підстава - наказ №18-УВ від 02.03.2016);
- з 03.04.2017 (підстава - наказ №23-ТК від 03.04.2017) по 23.10.2017 (підстава - наказ №79-УВ від 23.10.2017);
- з 25.07.2018 (підстава - наказ №52-ТК від 25.07.2018) по 01.02.2019 (підстава - наказ №9-УВ від 01.02.2019);
- з 24.01.2020 (підстава - наказ №5-ТК від 24.01.2020) по 14.10.2020 (підстава - наказ №52-УВ від 14.10.2020);
- з 12.07.2021 (підстава - наказ №37-ТК від 12.07.2021) по 10.02.2022 (підстава - наказ №6-УВ від 10.02.2022);
- з 09.06.2023 (підстава - наказ №37-ТК від 09.06.2023) по 07.06.2024 (підстава - наказ №38-УВ від 07.06.2024).
Згідно із довідками від 07.06.2024 року, що видані ТОВ «Колымский производственно-коммерческий концерн «Арбат», ОСОБА_1 за періоди з 06.10.2006 по 01.03.2007, з 15.12.2007 по 25.08.2008, з 09.06.2009 по 12.02.2010, з 28.01.2011 по 27.09.2011, з 19.11.2012 по 13.06.2013, з 23.04.2014 по 11.11.2014, з 26.08.2015 по 02.03.2016, з 03.04.2017 по 23.10.2017, з 25.07.2018 по 01.02.2019, з 24.01.2020 по 14.10.2020, з 12.07.2021 по 10.02.2022, з 09.06.2023 по 07.06.2024 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.
Також в матеріалах справи міститься довідка №3 від 07.06.2024 р., що видана ТОВ «Агат», згідно якої ОСОБА_1 працювала в період з 15.06.2006 (згідно із наказом про прийняття №55-ТК від 15.06.2006) по 05.10.2006 (згідно із наказом про звільнення №112-УВ від 05.10.2006) на посаді шеф-повара, а також згідно із довідкою від 05.06.2024 р., позивач у період з 15.06.2006 по 05.10.2006 отримувала заробітну плату.
Крім того, матеріали справи містять копії трудових договорів від 15.06.2006, 06.10.2006, 15.12.2007, 09.06.2009, 28.01.2011, 19.11.2012, 09.06.2013, 23.04.2014, 26.08.2015, 03.04.2017, 25.07.2018, 24.01.2020, 12.07.2021 згідно з якими ОСОБА_1 працювала на посадах «повара» та «шеф-повара» в спірні періоди.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду отримання допомоги по безробіттю з 30.05.2005 по 27.04.2006, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу на те, що самі лише формальні неточності у документах, в тому числі записи, оформлені неналежним чином, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Суд зазначає, що на момент заповнення трудової книжки в спірних записах, порядок ведення трудових книжок працівників регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці і соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі- Інструкція №162), яка втратила чинність на підставі Наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993 «Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників».
Відповідно до пункту 1.1 Інструкції №162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців.
Згідно пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція) (аналогічна норма є в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджений наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993) до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції № 162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.
Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Абзацами першим та другим пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до абзацу першого пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року в справі № 677/277/17 висловлено правову позицію, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Слід також урахувати, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року в справі № 754/14898/15-а.
Верховним Судом у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
З вищенаведених мотивів щодо покладення відповідальності за неналежне ведення трудових книжок на особу, яка допустила такі порушення, а не на робітника, а також зважаючи, що вказані записи містять всю необхідну інформацію про період зайнятості позивача на вказаного підприємства, характер виконуваної нею роботи, не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого періоду роботи позивача до її страхового стажу.
Під час розгляду справи відповідачами не було надано до суду жодного доказу на підтвердження того, що записи у трудовій книжці позивача є недійсними та недостовірними.
Суд повторно наголошує на тому, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Таким чином, суд приходить до висновку, що підстава зазначена відповідачем-2 в оскаржуваному рішення, а саме «в підставах внесення запису про припинення виплати допомоги наявне виправлення дати наказу», не є підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду з 30.05.2005 по 27.04.2006 - отримання допомоги по безробіттю, а відтак зазначений період повинен бути зарахований пенсійним органом, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо відмови органів ПФУ у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду роботи з 02.03.1987 по 05.03.1989, а також періодів роботи на території російської федерації протягом червня 2006 року - червня 2024 року та неврахування уточнюючих довідок, наказів та інших документів на підтвердження стажу роботи, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що спір з приводу зарахування вказаного періоду до страхового стажу виник у зв'язку з тим, що в трудовій книжці НОМЕР_1 від 12.04.1982 відсутній запис про період роботи, а уточнююча довідка від 07.03.1989 № 56-к, копії наказів про прийняття, звільнення, особові картки, трудові договори, не приймається пенсійними органами, у зв'язку з тим, що видані та засвідчені установою російської федерації, дані яких не враховано при обчисленні страхового стажу, оскільки на документах не проставлено апостиль компетентним органом держави та періоди роботи на території російської федерації протягом червня 2006 року - червня 2024 року, оскільки до страхового стажу зараховуються лише періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991.
Так, на підтвердження зазначених спірних періодів роботи, позивачем надано для суду та для пенсійного органу архівну довідку №4544-с від 19.09.2023 року, архівну довідку №4545-с від 19.09.2023 року про заробітну плату, які підтверджують, що ОСОБА_1 в період з 02.03.1987 (наказ №23/к) по 05.03.1989 (наказ №19/к) працювала на посаді «повара» на руднику «Пирамида» Арктичного виробничого об'єднання по видобуванню вугілля «Арктикуголь» (мов. Ориг. рос.), та отримувала в цей період заробітну плату.
Згідно із відомостями, що містяться у довідці про стаж роботи позивача №1 від 07.06.2024 р., вбачається, що ОСОБА_1 працювала повний робочий день в ресторані «Корчма «Хуторок» на посаді «повара» та «шеф-повара»:
- з 06.10.2006 (підстава - наказ №95-ТК від 06.10.2006) по 01.03.2007 (підстава - наказ №12-УВ від 01.03.2007);
- з 15.12.2007 (підстава - наказ №83-ТК від 15.12.2007) по 25.08.2008 (підстава - наказ №36-УВ від 25.08.2008);
- з 09.06.2009 (підстава - наказ №11-К від 09.06.2009) по 12.02.2010 (підстава - наказ №6-УВ від 12.02.2010);
- з 28.01.2011 (підстава - наказ №54-ТК від 28.01.2011) по 27.09.2011 (підстава - наказ №33-УВ від 27.09.2011);
- з 19.11.2012 (підстава - наказ №56-ТК від 19.11.2012) по 13.06.2013 (підстава - наказ №29-УВ від 13.06.2013);
- з 23.04.2014 (підстава - наказ №12-ТК від 23.04.2014) по 11.11.2014 (підстава - наказ №55-УВ від 11.11.2014);
- з 26.08.2015 (підстава - наказ №37-ТК від 26.08.2015) по 02.03.2016 (підстава - наказ №18-УВ від 02.03.2016);
- з 03.04.2017 (підстава - наказ №23-ТК від 03.04.2017) по 23.10.2017 (підстава - наказ №79-УВ від 23.10.2017);
- з 25.07.2018 (підстава - наказ №52-ТК від 25.07.2018) по 01.02.2019 (підстава - наказ №9-УВ від 01.02.2019);
- з 24.01.2020 (підстава - наказ №5-ТК від 24.01.2020) по 14.10.2020 (підстава - наказ №52-УВ від 14.10.2020);
- з 12.07.2021 (підстава - наказ №37-ТК від 12.07.2021) по 10.02.2022 (підстава - наказ №6-УВ від 10.02.2022);
- з 09.06.2023 (підстава - наказ №37-ТК від 09.06.2023) по 07.06.2024 (підстава - наказ №38-УВ від 07.06.2024).
Згідно із довідками від 07.06.2024 року, що видані ТОВ «Колымский производственно-коммерческий концерн «Арбат», ОСОБА_1 за періоди з 06.10.2006 по 01.03.2007, з 15.12.2007 по 25.08.2008, з 09.06.2009 по 12.02.2010, з 28.01.2011 по 27.09.2011, з 19.11.2012 по 13.06.2013, з 23.04.2014 по 11.11.2014, з 26.08.2015 по 02.03.2016, з 03.04.2017 по 23.10.2017, з 25.07.2018 по 01.02.2019, з 24.01.2020 по 14.10.2020, з 12.07.2021 по 10.02.2022, з 09.06.2023 по 07.06.2024 нараховувалась та виплачувалась заробітна плата.
Також в матеріалах справи міститься довідка №3 від 07.06.2024 р., що видана ТОВ «Агат», згідно якої ОСОБА_1 працювала в період з 15.06.2006 (згідно із наказом про прийняття №55-ТК від 15.06.2006) по 05.10.2006 (згідно із наказом про звільнення №112-УВ від 05.10.2006) на посаді шеф-повара, а також згідно із довідкою від 05.06.2024 р., позивач у період з 15.06.2006 по 05.10.2006 отримувала заробітну плату.
Крім того, матеріали справи містять копії трудових договорів від 15.06.2006, 06.10.2006, 15.12.2007, 09.06.2009, 28.01.2011, 19.11.2012, 09.06.2013, 23.04.2014, 26.08.2015, 03.04.2017, 25.07.2018, 24.01.2020, 12.07.2021 згідно з якими ОСОБА_1 працювала на посадах «повара» та «шеф-повара» в спірні періоди.
Також суд зауважує, що трудова книжка позивача серії НОМЕР_1 містить записи про спірні періоди роботи з 06.10.2006 року по 10.02.2022 року.
Відповідно до п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої наказом Держкомпраці СРСР № 162 від 20.06.1974 року, чинної на час внесення запису про прийняття/звільнення позивача з роботи, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переводу на іншу роботу чи звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження).
Згідно п. 4.7. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Матеріалами справи підтверджено, що підставою незарахування вказаних періодів трудової діяльності позивача виявилось те, що документи, які не мають установленої форми, приймаються на території України за умови проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, про що безпосередньо було зазначено в Рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.12.2024 року № 047250013817.
Згідно зі статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Згідно зі ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Таким чином, призначення і виплата пенсій в Україні здійснюється також на підставі міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають.
Метою Угоди є взаємне визнання і виконання державами-учасницями зобов'язань "відносно непрацездатних осіб, які набули право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди". Держави-учасниці цієї Угоди, визнавши відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, взяли на себе зобов'язання щодо захисту їхніх пенсійних прав.
Статтею 5 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (яка була чинною в періоди роботи позивача), яка підписана Україною 13.03.1992 року, передбачається, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.
Частиною 2 ст. 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності Незалежних Держав в області пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року передбачено, що для встановлення права на пенсію громадянам держав-учасників Угоди враховується трудовий стаж, придбаний на території будь-якої з цих держав, а так само на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди. Таким чином, на громадян України, які працювали на територіях інших держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, які приєднались до вказаної Угоди, розповсюджувалась дія нормативних актів приймаючої Держави в галузі пенсійного забезпечення, у тому числі тих, які визначали порядок зарахування трудового стажу. Статтею 3 Угоди також передбачено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.
З огляду на викладене, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при призначенні пенсії, а відтак і заробіток за відповідний період підлягає включенню при обчисленні пенсії.
Суд звертає увагу, що Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 29 листопада 2022 р. №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення".
В контексті вказаного судом також враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Тобто періоди роботи позивача з 02.03.1987 року по 05.03.1989 року на території РРФСР, а також періоди роботи з 06.10.2006 по 01.03.2007, з 15.12.2007 по 25.08.2008, з 09.06.2009 по 12.02.2010, з 28.01.2011 по 27.09.2011, з 19.11.2012 по 13.06.2013, з 23.04.2014 по 11.11.2014, з 26.08.2015 по 02.03.2016, з 03.04.2017 по 23.10.2017, з 25.07.2018 по 01.02.2019, з 24.01.2020 по 14.10.2020, з 12.07.2021 по 10.02.2022 визнавались для пенсійного забезпечення в Україні.
Стосовно необхідності легалізації (проставлення апостиля відповідним органом) довідок, виданих Федеральною казенною установою «Российский государственный архив экономики» (мовою ориг. рос.) суд зазначає, що Україна залишається учасницею іншого міжнародного договору, а саме Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів 1961 року. Російська Федерація та Республіка Білорусь також залишаються учасницями цієї Конвенції. Зазначена Конвенція передбачає проставлення апостиля, якшо угода між двома чи декількома договірними державами не відміняють чи не спрощують дану формальну процедуру або не звільняють сам документ від легалізації (ст. 2.3 цієї Конвенції).
Вказана Конвенція поширюється на офіційні документи, які були складені на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави.
Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: a) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.
Таким чином, твердження пенсійного органу щодо необхідності проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений, є безпідставним.
Крім того, суд зазначає, що Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову від 04.02.2023р. №107 "Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав", якою передбачено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування, документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 р. такі документи приймаються на території України без спеціального посвідчення.
Між тим, суд звертає увагу на ту обставину, що статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Відповідно до п.1, п.2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Матеріалами справи підтверджено, що залучена позивачем трудова книжка серії НОМЕР_1 містить відомості про період трудової діяльності з 02.03.1987 по 05.03.1989 на території РРФСР (на руднику «Пирамида» Арктичного виробничого об'єднання по видобуванню вугілля «Арктикуголь»), зокрема записи №№ 4-5.
Між тим, до пенсійного органу були надані інші документи, що підтверджують трудовий стаж позивача за спірний період, а саме: архівну довідку №4544-с від 19.09.2023 року, архівну довідку №4545-с від 19.09.2023 року про заробітну плату, які підтверджують, що ОСОБА_1 в період з 02.03.1987 (наказ №23/к) по 05.03.1989 (наказ №19/к) працювала на посаді «повара» на руднику «Пирамида» Арктичного виробничого об'єднання по видобуванню вугілля «Арктикуголь» (мов. Ориг. рос.), та отримувала в цей період заробітну плату.
Таким чином, позивачем були надані всі необхідні документи для підтвердження трудового стажу за період з 02.03.1987 по 05.03.1989, які не потребували легалізації, а також за періоди з 06.10.2006 по 01.03.2007 рік, з 15.12.2007 по 25.08.2008 рік, з 09.06.2009 по 12.02.2010 рік, з 28.01.2011 по 27.09.2011 рік, з 19.11.2012 по 13.06.2013 рік, з 23.04.2014 по 11.11.2014 рік, з 26.08.2015 по 02.03.2016 рік, з 03.04.2017 по 23.10.2017 рік, з 25.07.2018 по 01.02.2019 рік, з 24.01.2020 по 14.10.2020 рік, з 12.07.2021 по 10.02.2022, згідно із довідкою про стаж роботи позивача №1 від 07.06.2024 р., що видана ТОВ «Колымский производственно-коммерческий концерн «Арбат» та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , у зв'язку із чим, не зарахування спірних періодів до загального стажу, є протиправним, а відтак і рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.12.2024 року № 047250013817 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Крім того, зважаючи на ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для заявника є підхід, коли для письмових документів, створених під час існування Держави - Союз Радянських Соціалістичних Республік у цілях соціального захисту громадянина України у формі пенсійного забезпечення не можуть бути застосовані підвищені вимоги стосовно додаткового підтвердження юридичної сили і достовірності.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання призначити пенсію за віком, суд зазначає наступне.
Відповідно до Рекомендації № R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.
Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Отже, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки відповідачем-2 було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком через недостатність страхового стажу, а здійснення обрахунку стажу відноситься до повноважень пенсійного органу, суд вважає, що у даному випадку у пенсійного органу наявна дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є - саме зобов'язання повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду.
При цьому, суд зазначає, що порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005р. №22-1, зареєстрованою в Мін'юсті України 27 грудня 2005 р. за №1566/11846 (далі Порядок №22-1).
Відповідно до абз.13 п.4.2 Порядку №22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Згідно з абз.1-3 п.4.3 Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці будо прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, належним відповідачем в частині зобов'язання зарахування спірних періодів до страхового і повторно розгляду заяви про призначення пенсії, є саме - Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області.
Враховуючи викладене, з метою належного способу захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту прав та інтересів позивача буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 02.03.1987 по 05.03.1989, з 06.10.2006 по 01.03.2007 рік, з 15.12.2007 по 25.08.2008 рік, з 09.06.2009 по 12.02.2010 рік, з 28.01.2011 по 27.09.2011 рік, з 19.11.2012 по 13.06.2013 рік, з 23.04.2014 по 11.11.2014 рік, з 26.08.2015 по 02.03.2016 рік, з 03.04.2017 по 23.10.2017 рік, з 25.07.2018 по 01.02.2019 рік, з 24.01.2020 по 14.10.2020 рік, з 12.07.2021 по 10.02.2022, згідно із довідкою про стаж роботи позивача №1 від 07.06.2024 р., що видана ТОВ «Колымский производственно-коммерческий концерн «Арбат» та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а також період отримання допомоги по безробіттю з 30.05.2005 по 27.04.2006 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 10.12.2024 року та додані до неї матеріали, з урахуванням висновків суду, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною 1 ст. 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ході розгляду справи відповідачами не було доведено правомірності своїх дій та прийнятих рішень, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до відповідача-1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427), відповідача-2 Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54008, Миколаївська обл., м.Миколаїв, вул. Морехідна, буд., 1, код ЄДРПОУ 13844159) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 17.12.2024 року № 047250013817 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) періоди роботи з 02.03.1987 по 05.03.1989, з 06.10.2006 по 01.03.2007, з 15.12.2007 по 25.08.2008, з 09.06.2009 по 12.02.2010, з 28.01.2011 по 27.09.2011, з 19.11.2012 по 13.06.2013, з 23.04.2014 по 11.11.2014, з 26.08.2015 по 02.03.2016, з 03.04.2017 по 23.10.2017, з 25.07.2018 по 01.02.2019, з 24.01.2020 по 14.10.2020, з 12.07.2021 по 10.02.2022, згідно із довідкою про стаж роботи позивача №1 від 07.06.2024 р., що видана ТОВ «Колымский производственно-коммерческий концерн «Арбат» та трудовою книжкою серії НОМЕР_1 , а також період отримання допомоги по безробіттю з 30.05.2005 по 27.04.2006
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) про призначення пенсії за віком від 10.12.2024 року та додані до неї матеріали, з урахуванням висновків суду
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (місцезнаходження: 54008, Миколаївська обл., м. Миколаїв, вул. Морехідна, буд., 1, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривен 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.В. Тулянцева