Житомирський апеляційний суд
Справа №295/8056/17 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л.М.
Категорія 39 Доповідач Талько О. Б.
02 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/8056/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Поліщук Тетяни Олександрівни, на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2017 року, постановлену під головуванням судді Чішман Л.М.,
У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за договором позики у розмірі 66540 грн., три відсотки річних у розмірі 2570 грн. 49 коп. та неустойку у сумі 242874 грн. 50 коп.
У грудні 2017 року представник позивачки звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на належне ОСОБА_2 майно: квартиру АДРЕСА_1 ; квартиру АДРЕСА_2 .
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2017 року заяву задоволено частково.
Накладено арешт на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 122,7 кв.м., вартістю 314667 грн. 83 коп., що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 - адвокат Поліщук Т.О., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постановити нове судове рішення, яким відмовити у застосуванні заходів забезпечення позову.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що квартира, на яку накладено арешт, на час вирішення питання про забезпечення позову була переведена з житлового фонду й на даний час має статус нежитлового об'єкта нерухомості, а саме - приміщення магазину.
Вказує, що з 20 квітня 2015 року єдиним власником цього нерухомого майна є ОСОБА_3 , й на час винесення ухвали про забезпечення позову ОСОБА_2 не була співвласником цього майна.
ОСОБА_3 не є учасником спірних правовідносин, відтак накладення арешту на належне їй нерухоме майно свідчить про порушення її права власності.
В судовому засіданні адвокат Поліщук Т.О. підтримала апеляційну скаргу.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Євтодьєв А.О., зазначив, що при вирішенні даного питання покладається на розсуд суду.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України, зокрема, передбачено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі й задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі в разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа повинна довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обгрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких критеріїв: розумності, обгрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками.
Матеріали справи свідчать, що квартира АДРЕСА_2 належала на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ними та ОСОБА_6 8 квітня 2009 року.
Рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради від 19 червня 2013 року № 272 квартиру АДРЕСА_2 виведено із житлового фонду міськради.
Долучений до матеріалів справи технічний паспорт свідчить про те, що за адресою : АДРЕСА_3 , розташований магазин продовольчих та непродовольчих товарів.
17 квітня 2015 року Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 видано свідоцтво про право власності на це нерухоме майно.
20 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 укладено договір дарування, згідно з яким ОСОБА_7 набула у власність частину приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, розташованого в АДРЕСА_3 .
Наявна в матеріалах справи інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно свідчить про те, що на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 20 квітня 2015 року за №4002, ОСОБА_3 набула право власності на частину приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів, розташованого за вказаною адресою.
Таким чином, з 20 квітня 2015 року єдиним власником магазину продовольчих та непродовольчих товарів, розташованого в АДРЕСА_3 , є ОСОБА_3 .
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд першої інстанції не перевірив зазначену інформацію та наклав арешт на майно, яке не належить ОСОБА_2 , а набуте у встановленому законом порядку ОСОБА_3 , яка не є учасником спірних правовідносин та не залучена до участі у справі.
Враховуючи вищезазначене, ухвала підлягає скасуванню з постановленням нового судового рішення,- про відмову у задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката Поліщук Тетяни Олександрівни, задовольнити.
Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 грудня 2017 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: