Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1537/24 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Категорія 69 Доповідач Талько О. Б.
02 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Григорусь Н.Й.,
за участю секретаря Антоневської В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 278/1537/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною представника ОСОБА_2 - адвоката Семенюти Руслана Анатолійовича, на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Дубовік О.М.,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що з 17 листопада 2021 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із відповідачем.
Від даного шлюбу дітей не мають.
Вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося, тому що у них різні погляди на сімейне життя та обов'язки, відсутнє взаєморозуміння та повага один до одного. На підставі цього вони припинили спілкування та не підтримують подружніх стосунків. Вважає подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливим.
Таким чином, просила суд розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем.
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 10 липня 2024 року позов задоволено.
Розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 17 листопада 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) ( актовий запис №2010).
В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
На підтвердження доводів апеляційної скарги зазначає, що суд дійшов до передчасного висновку про неможливість збереження шлюбу, укладеного між сторонами. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження цієї обставини.
Наголошує на тому, що відповідач докладає зусилля для збереження шлюбу, бажає й надалі підтримувати подружні стосунки з позивачкою, яка до пред'явлення позову жодного разу не повідомила його про свій намір розірвати шлюб.
Вважає, що суд безпідставно відмовив у наданні сторонам строку для примирення, не з'ясував фактичні обставини справи та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17 листопада 2021 року Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином США, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянкою України, про що складено відповідний актовий запис за №2010.
Відповідно до частини першої статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
За правилами частин третьої та четвертої статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до збереження шлюбних відносин є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
Частиною першою статті 110 СК України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Отже, принцип добровільності шлюбу передбачає як право на шлюб, так і право на розірвання шлюбу, що усуває порушення прав людини та випадків можливої дискримінації.
Головним завданням сімейного законодавства є зміцнення сім'ї. Проте завдання СК України щодо подальшого зміцнення сім'ї не виключає існування права на розлучення. Держава заінтересована у збереженні лише такої сім'ї, яка б відповідала принципам моралі і вимогам закону. Відсутність почуття любові і поваги, неможливість подолання непорозумінь, неприязні стосунки між чоловіком та дружиною,- все це негативно відображається на особистому житті кожного із подружжя.
Основою сімейних відносин є добровільний шлюб жінки та чоловіка, що грунтується на вільних від матеріальних розрахунків почуттях взаємної любові, дружби та поваги усіх членів сім'ї.
Відповідно до правил статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Статтею 112 СК України передбачено, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року « Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Позивачка скористалася наданим їй правом на звернення до суду з позовом про розірвання шлюбу. Право ОСОБА_1 на припинення шлюбних відносин за жодних обставин не може бути обмежене. Під час судового розгляду вона наполягала на розірванні шлюбу й стверджувала, що не бажає надалі перебувати у зареєстрованому шлюбі з відповідачем й підтримувати подружні стосунки з ним. Та обставина, що відповідач заперечує проти позову, не може бути підставою для збереження шлюбу, оскільки це призведе до порушення прав ОСОБА_1 .
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 28 січня 2025 року сторонам надано строк для примирення, терміном три місяці. Однак, після закінчення цього строку ОСОБА_1 не відмовилася від позовних вимог.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, оскільки шлюб між сторонами існує формально, докази про можливість збереження сім'ї відсутні.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Семенюти Руслана Анатолійовича, залишити без задоволення, а рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 10 липня 2024 року,- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді: