Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4113/21 Головуючий у 1-й інст. Сингаївський О. П.
Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.
01 вересня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Коломієць О.С.
суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.
з участю секретаря
судового засідання Драч Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №296/4113/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Сингаївського О.П.
Позивач у квітні 2021 року звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла в зв'язку з невиконанням вимог кредитного договору б/н, укладеного між сторонами 24.09.2019, за яким відповідач отримав кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Оскільки належним чином зобов'язання відповідачем не виконувались, станом на 13.04.2021 виникла заборгованість в розмірі 121 729,48 грн., яка складається із заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 80 059,97 грн., за простроченим тілом кредиту в сумі 33 009,33 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4 975,08 грн. та простроченими відсотками в сумі 3 685,10 грн., які позивач і просить стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2025 рокупозов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»заборгованість за договором б/н від 24.09.2019 в розмірі 121 729,48 грн. та 2 270,00 грн. сплаченого банком судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов банку задовольнити частково на суму 80 059,97 грн., в задоволенні решти вимог відмовити. В обґрунтування вимог зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» не надав жодних доказів, які б підтверджували наявність між сторонами договірних відносин щодо отримання кредиту за договором б/н від 24.09.2019 у визначеному Банком розмірі. Вважає, що даний договір не можна вважати укладеним, оскільки не погоджені істотні умови договору, які до того ж не підписані позичальником. Позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що надані банком Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, в тому числі і щодо нарахування відсотків. Крім того, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості, який не є первинним документом, та виписка по рахунку не є безспірними доказами існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості.
Апеляційна скарга представника відповідача також містить клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» оригіналів письмових документів, які були долучені до позовної заяви, а саме: анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.09.2019, роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг від 24.09.2019), з метою призначення у справі почеркознавчої експертизи.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
З матеріалів справи слідує, що аналогічне клопотання представника відповідача (а.с.147 т.1) було розглянуто судом першої інстанції та задоволено, про що свідчить ухвала суду про витребування доказів від 31.01.2024 (а.с.150 т.1). Представником позивача на виконання ухвали суду були подані письмові копії вказаних документів та надано пояснення, що анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24.09.2019 та Паспорт споживчого кредиту від 24.09.2019 року були підписані Клієнтом в електронному вигляді за допомогою стілусу на планшеті (тобто створений на екрані електронного сенсорного пристрою). Також додатково повідомило, що запитувані документи, підписані клієнтом в електронному вигляді були направлені на електрону адресу Корольовського районного суду м. Житомира (а.с.172 т.1).
Таким чином, враховуючи, що вказане клопотання було вирішено судом першої інстанції, будь-яких клопотань про призначення на стадії апеляційного розгляду експертизи сторона відповідача не заявляє, підстави для його задоволення відсутні.
Правом подати відзив на апеляційну скаргу позивач не скористався.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом під час розгляду справи встановлено, що 24 вересня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем укладено договір, згідно з умовами якого останній отримав кошті у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
У даній заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з вказаними умовами, які розміщені на офіційному сайті www.privatbank.ua.
До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карт та Паспорт споживчого кредиту у якому, зокрема, визначена процента ставка у межах пільгового періоду процентів річних, процента ставка за межами пільгового періоду процентів річних, процента ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язань щодо повернення кредиту, розмір пені, штрафів, який підписаний відповідачем.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 13.04.2021 становить 121 729,48 грн., яка складається із заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 80 059,97 грн., за простроченим тілом кредиту в сумі 33 009,33 грн., заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 4 975,08 грн. та простроченими відсотками в сумі 3 685,10 грн.
Задовольняючи вимоги банку в повному обсязі, суд першої інстанції, врахувавши доведеність позивачем факту укладення між сторонами 24 вересня 2019 року кредитного договору, обізнаності відповідача з умовами кредитування, з урахуванням визнання відповідачем позову в частині заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 80 059,97 грн., дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку заборгованостічерез неналежне виконання останнім зобов'язань за вказаним кредитним договором.
Проте повністю з таким висновок суду погодитись неможливо виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Спірний договір укладений між сторонами шляхом підписання анкети-заяви, у якій зазначено, що вона разом з Умовами та правилами надання банківських послуг становить договір про надання банківських послуг.
Також з матеріалів справи слідує, що Банком на підтвердження обґрунтування позову, суду першої інстанції, крім розрахунку заборгованості, надано виписку по рахунку, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року №578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитних карток зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем будь-якими доказами не спростована (а.с.22-73 т.2).
Крім того, до позовної заяви була надана довідка про встановлення кредитного ліміту у розмірі 110 000,00 грн. (а.с.16 т.1), а також довідка про видачу трьох кредитних карток за договором, строк дії останньої до 30 вересня 2022 року (а.с.19 т.1).
Отже, враховуючи вищенаведене, а також ті обставини, що відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, фактично отримані та використані кошти в добровільному порядку банку повністю не повернув, а також з урахуванням частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення прав банку, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача фактично отриманих, використаних, але не повернутих ним Банку коштів в розмірі 113 068,90 грн., яка складається із заборгованості за поточним тілом кредиту в сумі 80 059,97 грн. та за простроченим тілом кредиту в сумі 33 009,33 грн.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з рішенням суду в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 8 660,18 грн. виходячи з наступного.
Так звертаючись з позовом до суду, банк на підтвердження заявлених вимог надав до суду копію анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 24 вересня 2019 року, роздруківку з інформацією про деякі умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг від 24.09.2019), витяг з тарифів обслуговування преміальних кредитних карт.
Однак, у анкеті-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 24 вересня 2019 року, яка підписана сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді відсотків за користування кредитними коштами та за порушення зобов'язання.
Додана до заяви підписана сторонами роздруківка інформації (Паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг від 24.09.2019) також містить відомості по семи типах кредитного продукту, в тому числі Універсальна та Універсальна Gold.
При цьому, доказів який саме тип кредитної картки було обрано відповідачем матеріали справи не містять.
Також із наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 24.09.2019 вбачається, що заборгованість за простроченими відсотками за період дії договору нараховувалася за різною щорічною процентною ставкою 74%, 37%, 36%, що відрізняється від визначених тарифів підписаних відповідачем у заяві про приєднання до Умов та Привал надання банківських послуг.
Отже, сама по собі підписана заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами.
Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що у цьому конкретному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 вересня 2019 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (28 квітня 2021 року), тобто банк міг додати до позовної заяви витяг з тарифів обслуговування преміальних кредитних карт у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частинах першій - третій статті 89 ЦПК України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», відсутність у анкеті-заяві конкретної домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з тарифів обслуговування преміальних кредитних карт, як і роздруківка з інформацією про деякі умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту до умов та правил надання банківських послуг від 24.09.2019) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 (провадження №61-14545сво20) зроблено висновок, що під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину.
Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту».
З урахуванням вищевикладеного, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості занарахованими відсотками в сумі 4 975,08 грн. та простроченими відсотками в сумі 3 685,10 грн. є помилковим.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог з вищевказаних підстав.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За подачу позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., за подачу апеляційної скарги відповідачем - 3 405,00 грн., а тому з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог (93%) з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати зі сплати судового збору у розмірі 211,10 грн., а з позивача на користь відповідача - 238,35 грн.
Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.2 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 13 січня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) станом на 13.04.2021 заборгованість за договором б/н від 24.09.2019 в розмірі 113 068,90 грн. та судовий збір в розмірі 2 111,10 грн.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 238,35 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Повни текст постанови складено 03 вересня 2025 року.
Головуючий Судді