Справа № 761/18655/25
Провадження № 2/761/7059/2025
28 липня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Сіромашенко Н. В., розглянувши питання про відкриття провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, визнання незаконним та скасування рішення, визнання правочину недійсним,-
В травні 2025 року позивачка інтереси якої представлені представником звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом доАкціонерного товариства «Акцент-Банк», в якому просила: 1) визнати незаконним та скасувати рішення АТ «Акцент-Банк» відносно клієнта ОСОБА_1 про відмову від підтримання ділових відносин та проведення фінансових операцій; 2) визнати недійсним односторонній правочин вчинений АТ «Акцент-Банк» про розірвання укладеного з клієнтом ОСОБА_1 договору про надання банківських послуг, що був розірваний на прикінці грудня 2024 року; 3) зобов'язати АТ «Акцент-Банк» поновити ділові відносини з клієнтом ОСОБА_1 , забезпечивши відновлення банківських операцій відповідно до умов договору раніш укладеному з позивачем та стягнути судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.05.2025 вищевказана позовна заява надійшла в провадження судді Сіромашенко Н.В..
Розглянувши надані матеріали, суд прийшов до висновку про необхідність направлення справи за підсудністю, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону N 1023-XII, споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Застосування ЗУ "Про захист прав споживачів" до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Післяукладення договору між сторонами виникаютьіншіправовідносини, якірегулюютьсявідповідними законами.
Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 5 від 12.04.96 р. "Про практику розглядуцивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вбачається, щопозовназаява про захист прав споживача повинна міститивідомості, зокрема, про те, яке право споживача, передбачено Законом України "Про захист прав споживача", порушено; коли і в чомуцевиявилося; про способизахисту, якіналежитьвжити суду; про розмірсум, щодояких заявлено вимоги, з відповіднимирозрахунками і обґрунтуванням; про докази, щопідтверджуютьпозов.
У даномувипадкуспірвиникміжфізичною особою (позивачем) та банком (відповідач).
Тобто, права особи як споживачаохоплюються і маютьмісце на стадіїпридбання, замовлення, використання або реалізації наміру придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, а коли така продукція вже придбана, замовлена або використовується, то діють правила і норми відповідних договірних правовідносин.
Отже, як вбачається з даного позову, підставою звернення позивача з вищевказаним позовом не є порушення відповідачем Закону України "Про захист прав споживача" (позов не містить жодного посилання на порушення прав та способи ї хзахисту, передбачених цим Законом), а є визнанням дій проти правними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Враховуючи, що на правовідносини, що виникли між сторонами за вищевказаним позовом, не є захистом прав споживача, а тому на них не поширюються вимоги Закону України "Про захист прав споживача", діють загальні правила підсудності.
Згідно ч.2 ст.27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
За інформацією, яка містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням юридичної особи - Акціонерного товариства «Акцент-Банк», є: м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11,щотериторіальновідноситься до Індустріального районного суду міста Дніпро.
Судом не встановленопідстав для виключної та/абоальтернативноїпідсудностісправи.
У зв'язку з наведеним, суд позбавлений можливості прийняти позовну заяву до свого провадження та вважає за необхідне застосувати до спірних правовідносин загальну підсудність, передбачену ч.2 ст.27 ЦПК України, відповідно до якої належним судом для розгляду даної справи є Індустріальний районний суд міста Дніпро, за місцезнаходженням відповідача, як юридичної особи.
Відповідно до ч. 9 ст. 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розглядіншому суду, якщо справа належить до територіальноїюрисдикції (підсудності) іншого суду.
Згідно ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Згідно Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, Закону України "Про виконання рішень, застосування практики Європейського суду з прав людини", інститут підсудності безпосередньо пов'язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, який закріплений у п. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається "належний суд", тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.
Крім того, недотримання правил територіальної юрисдикції (підсудності) є порушенням процесуального закону, який є підставою для скасування рішення з направленнямсправи на розгляд за встановленою законом підсудністю (ч. 1 ст. 378 ЦПК України).
З огляду на викладене, вважаю необхідним передати справу для розгляду за підсудністю до Індустріального районного суду міста Дніпро.
На підставівикладеного, керуючись ст. ст. 27, 31, 32 ЦПК України, судя
Матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, визнання незаконним та скасування рішення, визнання правочину недійсним- направити за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Індустріального районного суду міста Дніпро (проспект Газети «Правда», 84, Дніпро, Дніпропетровська область, 49000).
Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення та підписання суддею.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.В. Сіромашенко