Номер провадження: 22-ц/813/6361/25
Справа № 522/3131/22
Головуючий у першій інстанції Павлик І. А.
Доповідач Драгомерецький М. М.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
02.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Драгомерецького М.М.,
суддів: Громіка Р.Д., Сегеди С.М.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», в інтересах якого діє Романенко Михайло Едуардович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (до перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 , треті особи - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» та ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, -
04 липня 2023 року рішенням Приморського районного суду м. Одеси у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 , треті особи - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» та ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, 23 червня 2025 року представник ТОВ «Він Фінанс» - Романенко М.Е., подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2023 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Також скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження так як його було пропущено з поважних підстав.
Згідно супровідного листа, матеріали справи надійшли до Одеського апеляційного суду 17 липня 2025 року.
Перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що у відкритті апеляційного провадженні за апеляційною скаргою слід відмовити, за наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Передбачений статтею 358 ЦПК України строк є присічним (преклюзивним), який не підлягає поновленню. З його спливом особа втрачає право на апеляційне оскарження безвідносно до поважності причин його пропуску, за винятком випадків неповідомлення особи про розгляд справи та виникнення обставин непереборної сили.
Отже, виходячи із викладеного, перевірці підлягають лише дві підстави, існування яких дає можливість поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо особа звернулась до суду зі спливом більш ніж одного року.
Так, щодо обізнаності ТОВ «Він Фінанс» про розгляд справи, апеляційний суд вважає за необхідне вказати наступне.
З матеріалів справи вбачається, що саме ТОВ «Він Фінанс» (до перейменування ТОВ «Довіра та гарантія») є позивачем, а отже ініціатором судового розгляду даної справи.
Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії" від 07.07.1989).
Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.
Тобто, ТОВ «Він Фінанс» як ініціатор судового розгляду, має самостійно або через свого представника, з розумним інтервалом часу цікавитись стадією розгляду ініційованого питання.
Згідно матеріалів справи (а.с. 207) представник ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» - Явтушенко Д.С. звернувся до приморського районного суду м. Одеси із заявою про ознайомлення з матеріалами справи.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі скаржник не повідомляє про необізнаність щодо існування оскаржуваного рішення суду, а лише пояснює причини такого пропуску та наголошує на їх поважності.
З огляду на вказане, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Він Фінанс» було обізнаним про розгляду справи в суді першої інстанції.
Щодо обставин непереборної сили апелянт повідомив, що підставою пропуску строку на апеляційне оскарження є введення на території України воєнного стану та його дія становм і на даний момент.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК та ст. 14-1 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
ТПП України листом від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія рф проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).
У постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні», а також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.
Отже, кожен суб'єкт господарювання має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Апеляційний суд наголошує на тому, що апелянтом не повідомлено та не надано доказів щодо того, в чому саме полягає вплив введення військового стану на його звернення із апеляційною скаргою та чому саме введення військового стану і яким чином впливає на такі процесуальні дії позивача.
Апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Також, прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
В кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.
Враховуючи вищевикладене та те, що апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, повідомленою належним чином про розгляд справи та відсутністю доказів пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили, апеляційний суд у відповідності до ч. 2 ст. 358 ЦПК України, приходить до висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», в інтересах якого діє Романенко Михайло Едуардович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2023 року.
Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України, Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», в інтересах якого діє Романенко Михайло Едуардович, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 липня 2023 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (до перейменування Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія») до ОСОБА_1 , треті особи - Публічне акціонерне товариство «Імексбанк» та ОСОБА_2 про скасування реєстрації права власності на нерухоме майно.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів.
Судді Одеського апеляційного суду: М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
С.М. Сегеда