Справа № 752/8537/25
Провадження №: 2/752/5621/25
02.09.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (далі - ТОВ «Комфорт-Таун») звернулося до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №03/200 від 29 січня 2024 року за період з 01 січня 2024 року по 28 лютого 2025 року, що становить 5948,94 грн, а також судові витрати у справі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 20 грудня 2022 року і по теперішній час позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 . 29 січня 2024 року між позивачем та відповідачем, як власником квартири АДРЕСА_2 в указаному будинку, укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком №03/200, за умовами якого позивач зобов'язується надавати відповідачу послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач зобов'язується оплачувати позивачу послугу з управління та інші платежі згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. Свої обов'язки по оплаті витрат на утримання будинку й прибудинкової території відповідач не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки, в добровільному порядку відповідач не сплачує заборгованість, ТОВ «Комфорт-Таун» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним, та просить стягнути заборгованість за надані послуги.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 11 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
24 липня 2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшли пояснення директора ТОВ «Комфорт-Таун» - Соколова Артема Івановича, за змістом яких, відповідачем 23 квітня 2025 року, після відкриття провадження у справі сплачено суму заборгованості, проте не сплачено витрати, які поніс позивач, а саме, суму судового збору та витрати на правову допомогу.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляді вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
У контексті завдань цивільного судочинства (статті 2, 4 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод або законних інтересів позивача.
Отже, особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21).
Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Комфорт-Таун» просило стягнути на його користь з відповідача заборгованість за період з 01 січня 2024 року по 28 лютого 2025 року у сумі 5 948,94 грн.
В своїх поясненнях представник позивача стверджує, що 23 квітня 2025 року ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Комфорт-Таун» заборгованість за договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком.
Відтак, судом встановлено, що між сторонами не залишилося неврегульованих питань.
Враховуючи те, що після пред'явлення позову відсутній предмет спору щодо стягнення заборгованості за надання послуг з управління багатоквартирним будинком, то суд приходить до висновку про закриття провадження у даній справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України.
Главою 8 ЦПК України регламентовано питання судових витрат, зокрема нормами статті 142 ЦПК України визначено розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.
Частиною третьою статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Позивач не подає заяву про відмову від позову, однак подає заяву про стягнення судових витрат, тому що відповідачем була погашена заборгованість після відкриття провадження у справі, тобто, фактично позивач не підтримує своїх вимог, у зв'язки з їх задоволенням відповідачем.
Суд вважає, що з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Комфорт-Таун» підлягають стягненню судові витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 3 028 грн 00 коп., оскільки на час звернення з позовом до суду існувала заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги і лише після відкриття провадження у справі відповідач в добровільному порядку сплатив суму боргу.
При цьому, витрати щодо сплати витрат на правничу допомогу не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з частиною першою, другою статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За змістом частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 756/15736/18.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (висновки постанови Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 826/856/18).
Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Зазначений висновок викладено у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18.
Таким чином, для документального доведення понесених стороною витрати на правову допомогу, необхідно надати: договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат (висновки постанови Верховного Суду від 28 вересня 2023 року у справі № 686/31892/19.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Суд зазначає, що повноваження представника позивача підтверджується наявним у матеріалі справи ордером на надання правничої допомоги серії № 1825864, у якому зазначено, що він виданий на підставі договору про надання правничої допомоги/доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги №- від 12 червня 2024 року.
Водночас, у позовній заяві зазначено, що позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500 грн 00 коп.
Суд звертає увагу на те, що представником позивача на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу не надано договору про надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Адамановим Алім Діляверовичем та позивачем.
Причини неможливості надання даного договору при зверненні до суду та під час перебування справи в провадженні суду, стороною позивача не повідомлялись.
Ураховуючи те, що в матеріалах справи відсутній договір про надання правової допомоги, який укладений з позивачем, суд позбавлений можливості, в тому числі, пересвідчитись щодо пов'язаності витрат на правничу допомогу з указаною справою, дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару та порядку його обрахування (у погодинній оплаті чи у фіксованому розмірі), тощо.
Суд наголошує, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
З огляду на викладене вище, а також ураховуючи той факт, що фактичні витрати позивача на професійну правничу допомогу не підтвердженні належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що правові підстави для стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 500,00 грн відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статями 142,255,259,260 ЦПК України, суд,
Провадження у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Роз'яснити позивачу, що у зв'язку із закриттям провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» (ЄДРПОУ 376529126535, адреса: вул. Регенераторна, буд. 4, Дніпровський р-н, м. Київ) судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфорт-Таун» про стягнення витрат на професійну правову допомогу відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Ухвала виготовлена 02 вересня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук