Справа № 752/26955/24
Провадження №: 2/752/3372/25
Іменем України
02.09.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.
при секретарі судового засідання - Сінчук І. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у залі судового засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,
У грудні 2024 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району міста Києва» (далі - КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути на свою користь солідарно з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) станом на 01 листопада 2024 року у розмірі 67 798,29 грн, яка складається із: основного боргу у розмірі 45 162,41 грн; інфляційних втрат у розмірі 16 712,66 грн; 3% річних в розмірі 5 523,23 грн та судові витрати у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 01 травня 2015 року і по теперішній час позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій у будинку АДРЕСА_1 . Відповідачі є співвласниками квартири № 129 у цьому будинку. Свої обов'язки по оплаті витрат на утримання будинку й прибудинкової території відповідачі не виконують належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. Оскільки, в добровільному порядку відповідачі не сплачують заборгованість, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» звернулось до суду за захистом права, яке вважає порушеним, та просить стягнути заборгованість за надані послуги, на яку нараховано 3% річних та інфляційні витрати, з відповідачів у солідарному порядку.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено Кирильчук І. А. та матеріали справи передано для розгляду.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у вказаній справі з призначенням розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, учасникам процесу роз'яснено право подати заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань відповідно до положень чинного ЦПК України.
Ухвала суду про відкриття провадження та позовна заява з додатками, двічі направлялися за адресою реєстрації відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однак всі конверти повернулися з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» та «За закінченням терміну зберігання».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
У встановлений судом строк відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзив на позов не подали.
07 січня 2025 року за вх. №341 на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання позовні вимоги в частині стягнення з неї заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не визнає, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Відзив мотивовано тим, що з 2011 року ОСОБА_3 не є співвласником квартири АДРЕСА_3 та відповідно споживачем комунальних послуг за цією ж адресою, оскільки 1/3 частини квартири була нею відчужена на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в рівних долях кожному на підставі договору дарування, посвідченого 01 квітня 2011 року державний нотаріусом Другої київської державної нотаріальної контори Ткач О. А. Оскільки 100% квартири АДРЕСА_3 належить родині ОСОБА_4 (відповідачам у справі), то позовні вимоги до ОСОБА_3 є безпідставними.
17 січня 2025 року за вх. №3748 від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» надійшла відповідь на відзив, в якій останнє посилається на те, що надана відповідачкою ОСОБА_3 копія фотокопія договору дарування частини квартири від 01 квітня 2011 року не засвідчена належним чином та не підтверджує дійсність здійсненого правочину. Разом із тим, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявний запис про зареєстроване право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 за відповідачкою ОСОБА_3 . У зв'язку з чим, з врахуванням наведеного, просить задовольнити позов в повному обсязі.
21 січня 2025 року до суду надійшло від ОСОБА_3 клопотання про витребування доказів.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 27 січня 2025 року клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у державного нотаріуса Другої київської нотаріальної контори Ткач О. А. (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 45) належним чином завірену копію договору квартири АДРЕСА_3 , від 01 квітня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-381, складеному на державному бланку ВРЕ UA № 960630. В іншій частині клопотання відмовлено.
Ухвала суду про витребування доказів неодноразово направлялася для виконання до державного нотаріуса Другої київської нотаріальної контори Ткач О. А. (м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 45), зокрема, 27 січня, 21 лютого,17 березня, 21 травня, 19 червня, 22 червня, 30 червня та 21 липня 2025 року.
Також копія ухвали суду про витребування доказів неодноразово направлялася на електронну адресу державного нотаріуса Другої київської нотаріальної контори Ткач О. А. ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зазначена як офіційна адреса в інтернет ресурсах.
Лише, 25 липня 2025 року до суду надійшов лист вх. № 47403 від державного нотаріуса Другої київської нотаріальної контори Ткач О. А., у якій остання повідомила суд про направлення ухвали суду про витребування доказів за належністю до Київського державного нотаріального архіву.
12 серпня 2025 року до суду надійшов лист вх. № 51379 з Київського державного нотаріального архіву державного нотаріуса Гуль Л. О., додатком до якого була завірена копія договору квартири АДРЕСА_3 , від 01 квітня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-381, складеному на державному бланку ВРЕ UA № 960630.
27 серпня 2025 року до суду надійшов повторний лист вх. № 54807 з Київського державного нотаріального архіву державного нотаріуса Гуль Л. О. разом із завіреною копією договору квартири АДРЕСА_3 , від 01 квітня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-381, складеному на державному бланку ВРЕ UA № 960630.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази та пояснення відповідача ОСОБА_3 , суд приходить до таких висновків.
Судом установлено, що позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву» здійснює утримання будинків та прибудинкової території, в тому числі і будинку АДРЕСА_1 , на підставі рішення Голосіївської районної в м. Києві ради від 19 жовтня 2010 року № 41/10, яким 31 жовтня 2010 року передано майно територіальної громади Голосіївського району м. Києва на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району».
Рішенням Київської міської ради від 09 жовтня 2014 року № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством м. Києва» комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду Голосіївського району» перейменовано на комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києву» та віднесене до сфери управління Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації.
Відповідно до пункту 2.2. Статуту Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», предметом його діяльності є: утримання житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та закріплений за підприємством на праві господарського відання, а також обслуговування житлового та нежитлового фонду, що належить до комунальної власності м. Києва, на договірних засадах у встановленому законом порядку; надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій та інших житлово-комунальних послуг, виконання функцій балансоутримувача житлового та нежитлового фонду, укладання договір на надання житлово-комунальних послуг, контроль за виконанням умов договорів у встановленому порядку.
На виконання взятих на себе зобов'язань з утримання та обслуговування житлового і нежитлового фонду, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» укладаються відповідні договори з виробниками житлово-комунальних послуг (вивіз сміття, вивіз листя та снігу, електропостачання, обслуговування ліфтів тощо), які після набуття підприємством надаються споживачам поряд з іншими послугами. Несвоєчасне внесення чи не внесення споживачами коштів за надані їм житлово-комунальні послуги не дає можливостей для задоволення потреб населення і господарського комплексу в житлово-комунальних послугах відповідно до встановлених нормативів і національних стандартів, порушує інтереси інших споживачів-співвласників багатоквартирних будинків, порушує майнові права та законні інтереси позивача.
Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_3 , відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 02 серпня 2024 року № 389511916. Право власності у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникло на підставі договору міни від 26 жовтня 2010 року № 1234, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, а у ОСОБА_3 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину віл 18 лютого 2011 року № 1-639, виданого шостою Київською державною нотаріальною конторою.
У той же час, відповідно до договору дарування частини квартири АДРЕСА_3 , від 01 квітня 2011 року, зареєстрованого в реєстрі за № 3-381, складеному на державному бланку ВРЕ UA № 960630, завірена копія якого на запит суду надійшла від Київського державного нотаріального архіву державного нотаріуса Гуль Л. О., вбачається, що відповідач ОСОБА_3 1/3 частини належної їй квартири подарувала на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_1 в рівних долях кожному.
Крім того, відповідач ОСОБА_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , що встановлено з інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування фізичних осіб Печерської РДА від 19 грудня 2024 року № 123758433.
Тобто, відповідач ОСОБА_3 не є ні співвласником квартири АДРЕСА_3 , ні споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, відтак у неї відсутній обов'язок нести витрати з утримання вказаного майна.
З урахуванням наведеного у задоволенні позову до відповідача ОСОБА_3 слід відмовити.
Що стосується відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , то вони є співвласниками квартири АДРЕСА_3 .
ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської РДА від 19 грудня 2024 року № 123758432.
Тобто, відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачем житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.
Відповідно до статті 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Між сторонами не укладався письмовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, відтак до правовідносин сторін застосовуються положення про уніфікований публічний договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до частини третьої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини другої статті 382 Цивільного кодексу України та частини першої статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Разом з тим, хоч у частині першій статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги (пункт 5 частина друга стаття 7 Закону).
Відсутність укладеного між сторонами договору про надання послуг не може слугувати підставою для відмови у позові, оскільки укладення вказаного договору є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.
Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі №176/456/17 (провадження №61-63св18) та у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.
Статтею 162 Житлового кодексу України передбачено, що власник зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.
Відповідачі як власники квартири споживають житлово-комунальні послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
У відповідності до статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов'язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості.
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не відмовилися від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачами надано не було.
Відповідачі не зверталися до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», як до надавача комунальних послуг, із заявами (повідомленнями) про не проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , про бажання припинити отримання послуг (як повністю так і на певний період) тощо.
Також з матеріалів справи вбачається, що протягом спірного періоду відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , споживаючи комунальні послуги, не надсилали позивачу жодних скарг чи претензій (передбачених пунктами 45-52 Правил надання послуги з управління багатоквартирним будинком та Типового договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 вересня 2018 року №712, та статтею 27, 28 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачам житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.
Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що станом на 01 листопада 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкової території виникла заборгованість, що підтверджується долученими до матеріалів справи позивачем доказами, зокрема, розрахунком заборгованості за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, яка становить 45 162,41 грн.
Згідно із частиною першою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог статей 70-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано, як і не надано доказів щодо належного виконання грошових зобов'язань щодо сплати за надані житлово-комунальні послуги.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості із споживачів комунальних послуг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо квартири АДРЕСА_3 .
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Отже, позивач і відповідачі є сторонами у зобов'язанні, а згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Таким чином платежі встановлені статтею 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд зазначає, що зобов'язання відповідачів щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг є грошовими, а їх прострочення тягне нарахування інфляційних втрат та 3% річних відповідно до вимог законодавства. Водночас заявлений до стягнення період інфляційних втрат і 3% річних за період з січня 2018 року по жовтень 2024 року не підлягає стягненню у повному обсязі з огляду на таке.
Згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.
З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» до 29 грудня 2023 року було визначено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Однак, відповідно до пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України №1405 від 29 грудня 2023 року «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати житлово-комунальних послуг», яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, пункт 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року №206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» викладено у такій редакції: «1. Установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється:
нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 року № 285);
стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285);
нарахування плати за житлово-комунальні послуги з дати початку по дату завершення тимчасової окупації територій, включених до переліку тимчасово окупованих російською федерацією територій України, відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, та стягнення заборгованості за ці послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року за відповідний період окупації, споживачів та/або членів їх сімей на відповідній території.».
Таким чином, основні зміни полягають в тому, що з 30 грудня 2023 року заборона на нарахування штрафних санкцій, припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у зв'язку з неоплатою їх в не повному обсязі стосується виключно територій, де ведуться бойові дії (можливих бойових дій) або тимчасово окупованих територій.
Місто Київ у період з 24 лютого по 30 квітня 2022 року входило до переліку територій можливих бойових дій, затверджених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією».
Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що нарахування позивачем інфляційних втрат та 3% річних за період з березня 2022 року по грудень 2023 року включно є не обґрунтованим.
Тому в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних суд керується власним розрахунком і визначає до стягнення з відповідача на користь позивача 13509,07 грн, що обчислено судом на підставі розрахунку представника позивача з урахуванням виключення із загальної суми частини, яка припадає на період дії заборони на нарахування інфляційних втрат і 3 % річних.
Отже, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума 13509,07 грн, що складається з інфляційних втрат (9850,64 грн) та 3 % річних ( 3658,43 грн) за періоди з січня 2018 року по лютий 2022 року та з січня по жовтень 2024 року включно, оскільки нарахування за інші періоди не підлягає стягненню у зв'язку з установленою законодавчою забороною.
Крім того, будь-яких клопотань в частині застосування до позовних вимог строків позовної давності зі сторони відповідача до суду не надходило.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що обґрунтування позову знайшли своє об'єктивне підтвердження в ході розгляду справи, від відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відзив на позовну заяву та інші клопотання до суду не надходили, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати понесені, останнім, зі сплати судового збору при зверненні з позовом до суду пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог (87,05%) у рівних частинах по 1317,94 грн з кожного.
На підставі викладеного та керуючись статями 11, 509, 526, 530, 625 ЦК України, статтею 162 Житлового кодексу України, статтями 1, 13, 14, 20, 21, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», статями 10, 12, 13, 76-81, 83, 141, 258, 263-265, 268, 273, 280-281, 354 ЦПК України, суд,
Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» 58 671,48 грн (п'ятдесят вісім тисяч шістсот сімдесят одну гривню 48 коп.) заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території (квартплата) станом на 01 листопада 2024 року, яка складається із суми основного боргу - 45 162,41 грн (сорок п'ять тисяч сто шістдесят дві гривні 41 коп.); інфляційних втрат - 9850,64 грн (дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят гривень 64 коп.); 3% річних - 3658,43 грн (три тисячі шістсот п'ятдесят вісім гривень 43 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» судовий збір по 1317,94 грн (тисячу триста сімнадцять гривень 94 коп.) з кожного.
У задоволенні решти вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити.
У задоволенні позову Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», адреса: проспект Голосіївський, буд. 17-Б м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 32375554, розрахунковий рахунок: р/р НОМЕР_2 в ТВБВ № 10026/01 філії Головного управління по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», МФО 322669.
Відповідач-1: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач-2: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач-3: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .
Повне рішення суду виготовлено 02 вересня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук