Справа № 483/1405/24
Провадження № 2/483/114/2025
Іменем України
27 серпня 2025 року м. Очаків
Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Рак Л.М.
за участю секретаря Гречки С.Є.,
представника позивача - адвоката Бойміструка А.П.,
представника відповідачки - адвоката Мельниченка С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції з використанням представниками позивача та відповідачки власних технічних засобів поза межами приміщення суду за допомогою системи «EasyCon» цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики), -
04 листопада 2024 року адвокат Бердниченко І.А. звернулася до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором надання поворотної фінансової допомоги (позики). Позовні вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що у вересні 2023 року позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 домовились, що позивач надасть відповідачці грошові кошти у вигляді зворотної фінансової допомоги у розмірі 180000 грн. 00 коп. для особистого використання останньою. З метоювиконання домовленостей, 28 вересня 2023 року позивачздійснив часткове перерахування грошових коштів відповідачціу розмірі 36 650 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № 9НВЗ-Н4ЕК-45А9-14С7. Надалі, в межах домовленостей, відповідачцібуло перераховано ще 13000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією № МХ4А-А363-НХВХ-М6РЗ від 03 січня 2024 року. В подальшому, 08 січня 2024 року між позивачемта відповідачкою, зметою встановлення умов щодо повернення отриманої поворотної фінансової допомоги, було підписано Договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики). Договір підписано за допомогою кваліфікованих електронних підписів (КЕП) у сервісі «Вчасно» про що свідчать квитанція з інформацією про підписання договору та протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису позивачата Відповідачки зонлайн сервісу державного онлайн сервісу перевірки КЕП/ЕЦП - https://czo.gov.ua/verify. Удень підписання договору, 08 січня 2024 року, позивачембуло перераховано відповідачці решту грошових коштів в розмірі 129464 грн. 00 коп. що підтверджується квитанцією № 14В8-Н534-7296-1В5Р від 08 січня 2024 року. Позивачем, згідно квитанцій, фактично відповідачці перераховано суму у загальному розмірі 179114 грн. 00 коп., що пояснюється домовленостями між позивачемта відповідачкоюпро надання поворотної фінансової допомоги з прив'язкою до курсу долара США. Верховний суд у постанові від 20 лютого 2019 року у справі № 629/5364/13-п дійшов висновку про те, що у разі встановлення отримання позичальником меншої кількості грошей або речей, ніж вказано в договорі, то вважається, що договір був укладений на фактично одержану ним кількість грошей або речей. Отже, позивачзаявляє позовні вимоги саме на суму, яка була фактично перерахована відповідачці зметою виконання домовленостей. Факт перерахування відповідачцігрошових коштів в розмірі 179114 грн. 00 коп. крім зазначених вище квитанцій про перерахування коштів на її рахунок, також підтверджується випискою по рахунку AT «УНІВЕРСАЛ БАНК»від 26 вересня 2024 р. за період починаючи з 2018 року.Відповідачкоюв Договорі були вказані реквізити, на які мало б здійснюватися перерахування коштів, а саме - номер банківського рахунку в міжнародному форматі - IBAN НОМЕР_1 , при цьому грошові кошти були надіслані на платіжну картку № НОМЕР_2 , який надала сама відповідачка, що підтверджується скрін-копією переписки між сторонами.Відповідно до п. 2.5 Договору, поворотна фінансова допомога вважається наданою Позикодавцем Позичальникуз моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка банку. Укладення зазначеного Договоруна визначених у ньому умовах є результатом вільного волевиявлення сторін, в тому числі Відповідачки,шляхом вчинення свідомих дій та не суперечить вимогам чинного законодавства. Тобто, Договоромпередбачено, що моментом надання поворотної фінансової допомоги є саме перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Відповідачки. Відповідно до пункту 3.1. Договоруповоротна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу Позикодавця,але не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в п. 2.6 цього Договору. Згідно з пунктом 2.6 Договоруповоротна фінансова допомога надається Позичальникуна строк, не більший ніж 180 (сто вісімдесят) календарних днів. Відповідно до пунктів 2.6 і 3.1 Договоруостанній день строку сплив 06 липня 2024 року. 08 липня 2024 року позивачемнаправлено електронними засобами у всіх доступних месенджерах та електронною поштою на адресу відповідачкидосудову вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги згідно з умовами Договору, проте вимога залишилася без реагування зі сторони відповідачки. 10 липня 2024 року позивачемна адресу за зареєстрованим місцем проживання відповідачки направленодосудову вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги. 29 липня 2024 року відповідачкаособисто отримала поштове відправлення, однак отримана вимога була залишена без реагування. Посилаючись на те, що у встановленні договоромстроки, всупереч вимогам закону, відповідачкана момент подання позовної заяви не повернула позивачевіповоротну фінансову допомогу, представник позивача просила стягнути з відповідачки ОСОБА_2 накористь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) в сумі 179114 грн. 00 коп.; витрати зі сплати судового збору в розмірі 1791 грн. 14 коп., а також витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою від 06 листопада 2024 року відкрито провадження у справі та її призначено до судового розгляду.
11 березня 2025 року від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Мельниченка С.О. надійшов відзив на позовну заяву в якому представником відповідачки зазначено, що дійсно позивачем на особистий рахунок відповідачки було здійснено три окремих грошових перекази у різні дати та час. Так, позивач на рахунок відповідачки здійснив перший грошовий переказ на суму 36650 грн. 00 коп. - 28 вересня 2023 року о 10 год. 44 хв., другий грошовий переказ на суму 13000 грн. 00 коп. - 03 січня 2024 року о 23 год. 47 хв., третій грошовий переказ на суму 129464 грн. 00 коп. - 08 січня 2024 року о 20 год. 34 хв. Однак, наразі жодних боргових зобов'язань у відповідачки перед позивачем не існує, оскільки відповідні грошові кошти були повернути позивачу у повному обсязі. Позовна заява є безпідставною, позовні вимоги мають явно штучний/надуманий характер, оскільки предмет позову в даній справі взагалі відсутній. Щодо грошової суми в розмірі 36650 грн. 00 коп. квитанція від 28 вересня 2023 року, то її відповідачкою повернуто, а позивачем її отримано: 05 жовтня 2023 року - 4000 грн. + 07 жовтня 2023 року - 1000 грн. + 10 жовтня 2023 року - 11500 грн. + 24 жовтня 2023 року - 15000 грн. + 04 грудня 2023 року - 5000,00 грн. всього 36500 грн. Щодо грошової суми в розмірі 13000 грн. квитанція від 03 січня 2024 року, то її відповідачкою повернуто, а позивачем її отримано: 22 січня 2024 року - 3000, 00 грн. + 23 січня 2024 року - 10000 грн., а всього 13000 грн. Щодо грошової суми в розмірі 129464 грн. квитанція від 08 січня 2024 року, то її відповідачкою повернуто, а позивачем її отримано: 09 січня 2024 року - 300 грн. + 11 січня 2024 року - 1600 грн. + 27 січня 2024 року - 2235 грн. + 27 січня 2024 року - 3000 грн. + 28 січня 2024 року - 2635 грн. + 05 лютого 2024 року - 5700 грн. + 07 лютого 2024 року - 6000 грн. + 10 лютого 2024 року - 20000 грн. + 17 лютого 2024 року - 1240 грн. + 24 лютого 2024 року - 600 грн. + 24 лютого 2024 року - 400 грн. + 03 березня 2024 року - 3350 грн. + 07 березня 2024 року - 27000 + 12 березня 2024 року - 7000 грн. + 24 березня 2024 року - 10000 грн. + 24 березня 2024 року - 1 800 грн. + 03 квітня 2024 року - 7000 грн. + 16 квітня 2024 року - 2600 грн., а всього 102460 грн. Отже, у період з 05 жовтня 2023 року по 16 квітня 2024 року відповідачка повернула, а позивач отримав 36500 грн. + 13000 грн. +102460 грн., всього 151960 грн. В свою чергу, за попередньою домовленістю між сторонами, решта 27154 грн. були отримані позивачем 09 грудня 2023 року - 5400, 00 грн. та 19 грудня 2023 року - 22000, 00 грн., а всього 27400 грн. Тому, калькуляція виглядає так: 151960 грн. + 27400 грн. = 179360 грн. Отже, відповідачка навіть переплатила позивачу 246 грн. в якості погашення заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року. Крім цього, відповідні дані також відображенні у виписці по картці від 26 вересня 2024 року, яка додана позивачем до позовної заяви. Тому, оскільки позивач проінформований належним чином, не заперечує та не спростовує, а навпаки, сам доводить факт отримання грошових коштів від відповідачки, відповідно долучивши даний доказ (виписку) до позовної заяви. Це знову таки підтверджує, що позовні вимоги є безпідставними, мають явно штучний/ надуманий характер, і предмет позову в даній справі взагалі відсутній. Крім того, між позивачем та відповідачкою не було погоджено та укладено графіку платежів, не було обумовлено відсотків за договором, штрафних санкцій і тому подібне. Тому, відповідачка мала право за змістом укладеного договору, повернути позивачу надані ним грошові кошти, в зручний для неї строк або період/дату та відповідно спосіб, власне визначати суму, яку буде сплачувати, оскільки жодних калькуляцій та графіку сторонами не погоджувалось. Далі, відповідно до умов договору загальний строк виконання зобов'язання є 180 календарних днів (пункт 2.6. договору) і саме відповідачка повернула позивачу грошові кошти вчасно і в повному обсязі. Пунктом 3.4. договору позики передбачено, що повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця (позивача) в установі банку, що й було зроблено відповідачкою. Відповідно до п. 3.5. договору позики, поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту остаточного перерахування коштів, що позичались, на поточний рахунок позикодавця (позивача), що підтверджує відповідна виписка з банку. Відповідна виписка надана відповідачкою та крім того, позивачем надана аналогічна за своїм змістом виписка. Отже, остаточним моментом перерахування коштів (повернення позики) є 16 квітня 2024 рік 12 год. 55 хв.Крім того, згідно з п. 4.1. договору, позичальник (відповідачка) має право достроково повернути отриману поворотну фінансову допомогу позикодавцю (позивачу), а позикодавець (позивач) зобов'язаний прийняти виконання зобов'язань. Таким чином, відповідачка не була обмежена у праві повернути грошові кошти завчасно, що і було нею зроблено у повному обсязі. Посилаючись на викладене, представник відповідачки просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
04 квітня 2025 року представником позивача адвокатом Бойміструком А.П. надано відповідь на відзив у якому, щодо тверджень представника відповідачки про виконання боргових зобов'язань та наведеноїкалькуляції в її підтвердження, представник позивача зазначив, що представником відповідачки не лише не заперечується, але й повністю визнається факт: 1) укладення між позивачем та відповідачем договору позики від 08 січня 2024 року, 2) надання (перерахування) позивачем відповідачці грошових коштів та 3) їх отримання відповідачкою у повному обсязі. Згідно з ч.1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними у визначенні умов договору, а відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Таким чином, визнаючи сам факт укладення договору та отримання коштів, відповідачка визнає і наявність зобов'язання з їх повернення. Водночас твердження представника відповідача про повернення боргу у повному обсязі (навіть з невеликою переплатою) суперечить фактичним обставинам, оскільки є недостовірною інформацією, а надані у підтвердження факту повернення коштів виписки і квитанції не містять належних і допустимих доказів факту повернення позичених грошових коштів в рамках виконання боргового зобов'язання в розумінні судової практики Верховного суду. Надана представником відповідачки виписка банківських операцій без зазначення призначення платежу не є належним доказом повернення боргу. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, від 10.05.2022 у справі №153/943/19, від 21.06.2023 у справі №308/4890/20 та від 28.08.2019 у справі №140/125/17, при поверненні боргу необхідно вказувати призначення платежу, наприклад «повернення боргу», «виконання зобов'язання за договором» тощо. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у строк та в порядку, що встановлені договором, позика вважається поверненою з моменту зарахування відповідної суми на банківський рахунок позикодавця. Оскільки у виписці, наданій відповідачем, не зазначено, що перекази відповідача здійснювалися саме в рахунок погашення боргу, її не можна вважати належним доказом виконання відповідачем своїх зобов'язань. Крім того, Верховний Суд у постанові від 17.02.2020 у справі № 752/10979/18 наголошує, що без зазначення призначення платежу неможливо однозначно встановити його мету. Якщо діяти за аналогією представника відповідача та здійснити розрахунок сум переказів між позивачем та відповідачем на підставі банківських виписок, наданих сторонами, то можна допустити, що позивачем перераховано на користь відповідача набагато більшу суму, ніж заявлена у наших позовних вимогах. Представником відповідача не лише не заперечується, але й повністю визнається факт укладення між позивачем та відповідачем договору позики від 08 січня 2024 року, надання (перерахування) позивачем відповідачу грошових коштів та їх отримання відповідачем у повному обсязі, що за своєю суттю не потребує більше від нас доказування факту перерахування грошових коштів на користь відповідача в розмірі заявленої в позовних вимогах суми. Долучена представником відповідачки банківська виписка по рахунку не є доказом факту отримання позивачем грошових коштів від відповідачки в рамках погашення боргових зобов'язань. Банківська виписки демонструє рух коштів між відповідачкою та позивачем, а також безапеляційно доводить відсутність грошових переказів від відповідачки на користь позивача у погашення боргу в рамках укладеного договору позики. Таким чином, представником відповідача не надано належних і допустимих доказів, що підтверджують реальне погашення відповідачкою на користь позивача боргового зобов'язання в рамках укладеного між ними договору. Заявлені грошові перекази, які здійснювались регулярно між сторонами один одному, а саме: грошові перекази відповідачки на користь позивача не містять призначення платежу, зокрема «в погашення боргу або подібного».
Представник позивача - адвокат Бойміструк А.П. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідачки - адвокат Мельниченко С.О. просив в задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, суд дійшов такого.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За визначенням п. 14.1.257 Податкового кодексу України, поворотна фінансова допомога це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Таким чином, поворотна фінансова допомога може бути надана лише на підставі договору, в якому обов'язково має бути зазначено про строк її повернення та про відсутність нарахування процентів або інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, а отже позивачем обов'язково має бути наданий такий договір на підтвердження власних позовних вимог та щодо суті і природи правовідносин, які виникли між сторонами. В іншому ж випадку за умови відсутності укладеного в письмовій формі між сторонами договору, мова може йти лише про безповоротну фінансову допомогу, як те передбачено абзацом першим пп. 14.1.257 п.14.1. ст. 14 ПК України, умовами надання якої не передбачено ані самого повернення коштів, ані строку повернення.
В постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі № 140/125/17, провадження № 61-25138св18, зазначено, що правовою основою для отримання позики або поворотної фінансової допомоги є договір позики.
За своєю цивільно-правовою природою та юридичним змістом договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно зі ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики, і його умов.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17, Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18), від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18) та від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17 (провадження № 61-9694св20).
Як вбачається з договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про наступне: Позикодавець надає Позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому п. 2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1.).
Згідно з п. 2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 180000 гривень 00 копійок.
Поворотна фінансова допомога надається Позикодавцем у повному розмірі. Термін надання не повинен перевищувати 2 (двох) календарних днів з дати підписання договору (п. 2.3. договору).
Перерахування грошових коштів здійснюється Позикодавцем на поточний рахунок Позичальника. Поворотна фінансова допомога використовується для потреб Позичальника відповідно до визначених цілей (п. 2.4. договору).
Відповідно до пунктів 2.5., 2.6. договору поворотнафінансова допомога вважається наданою Позикодавцем Позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка з банку. Поворотна фінансова допомога надається Позичальнику на строк не більше ніж 180 календарних днів.
Відповідно до п. 7.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором. Договір може бути розірвано за домовленістю сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п. 7.3. договору всі зміни та доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома сторонами у вигляді додаткової угоди до даного договору, яка є його невід'ємною частиною.
Позичальником в Договорі були вказані реквізити, на які необхідно перерахувати кошти, а саме - номер банківського рахунку: IBAN НОМЕР_1 (а.с. 18-19).
На підтвердження перерахування коштів за вищевказаним Договором позивачем надано квитанції: № 9НВ3-Н4ЕК-45А9-14С7 від 28 вересня 2023 року про перерахування на рахунок НОМЕР_2 суми в розмірі 36650 грн. 00 коп. з призначенням платежу - переказ особистих коштів; № МХ4А-А363-НХВХ-М6Р3 від 03 січня 2024 року про перерахування на рахунок НОМЕР_2 суми в розмірі 13000 грн. 00 коп. з призначенням платежу - переказ особистих коштів; № 14В8-Н534-7296-1В5Р від 08 січня 2024 року про перерахування на рахунок НОМЕР_2 суми в розмірі 129464 грн. 00 коп. з призначенням платежу - переказ особистих коштів; загальна сума перерахованих котів становить 179114 грн. 00 коп. (а.с.36-38).
Крім того, на підтвердження перерахування коштів позивачем надано виписку по картці НОМЕР_3 від 26 вересня 2024 року про рух коштів по категорії: переказ на картку, поповнення картки по операціям НОМЕР_2 за період з 21 травня 2018 року по 26 вересня 2024 року з якої вбачається, що протягом вказаного періоду проводились операції як щодо переказу з картки НОМЕР_3 на картку НОМЕР_2 так і поповнення картки НОМЕР_3 з картки НОМЕР_2 , серед яких є перекази на картку НОМЕР_2 , а саме: 28 вересня 2023 року суми в розмірі 36650 грн. 00 коп., 03 січня -13000 грн. 00 коп., від 08 січня 2024 року - 129464 грн. 00 коп. призначення перерахованих сум не зазначено (а.с. 24-33).
Цивільне судочинство здійснюється, зокрема, на засадах змагальності сторін та диспозитивності (п.п. 4, 5 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч.ч. 2, 3 ст.12 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України).
Статтею ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК України, учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв'язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства.
Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст. 79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб'єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.
Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається в межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов'язані й взаємообумовлені.
Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.
Зазначення доказів - це інформація, повідомлення про конкретні засоби доказування, на підставі яких підтверджується наявність чи відсутність викладених обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Якість доказування забезпечується визначеним ЦПК процесуальним порядком і способом їх дослідження.
Особливість по доказуванню полягає в тому, що воно виступає як право і обов'язок осіб, які беруть участь у справі.
Вони мають право подавати докази, брати участь в їх дослідженні, давати усні і письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування та заперечення, тобто мають право на доказування.
Сторони, подаючи докази, реалізують своє право по доказуванню і одночасно виконують обов'язок по доказуванню.
Обов'язок по доказуванню покладається на того, хто звернувся за допомогою до суду.
Право доказування виступає як можливість подання доказів, участь в їх дослідженні, попередній оцінці та гарантується сукупністю процесуальних засобів і реалізується по волі заінтересованих осіб особисто або за допомогою суду у відповідності з своїми інтересами та вибором способу поведінки.
Обов'язок по доказуванню полягає у необхідності виконання комплексу відповідних дій, який гарантується настанням несприятливих правових наслідків у випадку їх невиконання, зокрема, відмовою суду визнати наявність юридичного факту у разі невиконання стороною обов'язку по його доказуванню; якщо позивач не доведе підставу вимоги, то в позові належить відмовити.
Невиконання обов'язку по доказуванню для сторін й інших суб'єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.
Так, як на підставу позову представник позивача посилається на те, що до укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року позивачем відповідачці було направлено 28 вересня 2023 року сума у розмірі 36650 грн. 00 коп., 03 січня 2024 року сума у розмірі 13000 грн. 00 коп., що підтверджується наданими до суду квитанціями № 9НВ3-Н4ЕК-45А9-14С7 від 28 вересня 2023 року та № МХ4А-А363-НХВХ-М6Р3 від 03 січня 2024 року.
Разом з тим, договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року, який був укладений пізніше перерахування вказаних сум, не містить відомостей про те, що вказані суми були перераховані в рахунок грошових коштів у вигляді поворотної фінансової допомоги за договором від 08 січня 2024 року, тобто до підписання договору.
Також виписка по картці НОМЕР_3 від 26 вересня 2024 року про рух коштів та зазначені вище квитанції про перехування позивачем вказаних сум, в яких в графі призначення платежу зазначено - переказ особистих коштів, не містять доказів, що вказані кошти були перераховані саме на виконання договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року.
Пунктом 7.1. договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року, як зазначалось вище, передбачено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.
Отже, судом встановлено, що позивачем поворотна фінансова допомога (позика) мала бути надана відповідачці після укладення договору, тобто з 08 січня 2024 року, а тому надані позивачем квитанції не приймаються судом до уваги, оскільки вони не підтверджують переказ коштів саме за договором укладеним між позивачем та відповідачкою 08 січня 2024 року.
Крім того, доводи представника відповідачки щодо отримання відповідачкою коштів 28 вересня 2023 року у розмірі 36650 грн. 00 коп., 03 січня 2024 року у розмірі 13000 грн. 00 коп. в рахунок укладеного в майбутньому договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики), судом також не приймаються до уваги, оскільки отримання вказаних коштів до укладення договору від 08 січня 2024 року суперечить умовам укладеного договору.
Згідно з ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Отже, визнання обставин, які не підлягають доказуванню, можливе, зокрема, за умов: 1) визнання їх усіма учасниками справи та 2) відсутності в суду обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин.
В розумінні ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками, тому доводи сторін, що кошти були перераховані на виконання Договору раніше ніж його було підписано, за усною їх домовленістю, суд оцінює критично.
Крім того, як зазначено вище, відповідно до п. 7.3. договору всі зміни та доповнення до даного договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома сторонами у вигляді додаткової угоди до даного договору, яка є його невід'ємною частиною.
Позичальником в Договорі були вказані реквізити, на які необхідно перерахувати кошти, а саме - номер банківського рахунку: IBAN НОМЕР_1 .
Разом з тим, з дослідженої судом квитанції № 14В8-Н534-7296-1В5Р від 08 січня 2024 року про прерахування коштів в розмірі 129464 грн. 00 коп., з зазначенням в графі призначення платежу - переказ особистих коштів та виписки по картці НОМЕР_3 від 26 вересня 2024 року про рух коштів, наданих позивачем, вбачається, що кошти були пререраховані на рахунок НОМЕР_2 , що суперечить укладеному договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року. При цьому суду не надано доказів, що відповідно до п. 7.3. договору від 08 січня 2024 року були внесенні зміни або доповнення до вказаного договору, а тому вказана квитанція та виписка по картці не можуть бути прийнятті судом до уваги. Посилання позивача на те, що грошові кошти згідно укладеного договору позивачем були надіслані на платіжну картку № НОМЕР_2 , номер якої надала відповідачка, що підтверджується скрін-копією переписки між сторонами (а.с. 69) не заслуговують на увагу, оскільки такі відомості як вбачається з зазначеної скрін-копії відповідачкою були надані 28 квітня 2023 року, тобто до укладення договору про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року. Крім того, в квитанції № 14В8-Н534-7296-1В5Р від 08 січня 2024 року про перерахування коштів в розмірі 129464 грн. 00 коп. в графі призначення платежу зазначено - переказ особистих коштів, а не переказ коштів згідно з договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивачем, не виконано процесуальний обов'язок щодо доведення тих обставин на які він посилається, а саме факту перерахування відповідачці коштів в розмірі 180000 грн. саме за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року на реквізити зазначені позичальником в п. 8 договору, а тому позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в сумі 179114 гривень за договором про надання поворотної фінансової допомоги (позики) від 08 січня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 вересня 2025 року.
Головуючий: