Миколаївський районний суд Миколаївської області
Справа № 945/1328/25
Провадження № 3/945/528/25
03 вересня 2025 року м. Миколаїв
Суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Лопіна О.О., за участю секретаря судового засідання Швець Л.В., розглянувши матеріали, що надійшли з Головного Управління ДПС у Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , яка є директором МПП «Співдружність» (код ЄДРПОУ 23088405), РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,
встановила:
24 червня 2025 року з ГУ ДПС у Миколаївській області до Миколаївського районного суду Миколаївської області надійшов протокол № 380, складений 17 червня 2025 року відносно ОСОБА_1 , яка є директором МПП «Співдружність» (код ЄДРПОУ 23088405), за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
Згідно з викладеними обставинами у протоколі, при проведенні перевірки МПП «Співдружність» виявлено порушення ведення податкового обліку, а саме завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму ПДВ 18 332 грн., чим порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. В) п. 200.4 ст. 200 Податкового кодекс у України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.
На думку уповноваженої особи на складення адміністративного протоколу, вказане адміністративне правопорушення є триваючим, виявлене 27.05.2025 та за таких обставин, дії ОСОБА_1 уповноваженою особою кваліфіковано за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.
У судові засідання ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи не з'явилась. До суду повернулись судові повістки з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (за місцем реєстрації) та з відміткою «адресат відмовився» (за юридичною адресою підприємства).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. З огляду на позицію Європейського Суду, який неодноразово у своїх рішеннях наголошував на тому, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов'язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення слухання.
За таких обставин, враховуючи розумність строків розгляду справи, відсутність будь-яких заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи та враховуючи, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді даної справи відповідно до вимог ст.268 КУпАП не є обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Завданнями Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст.280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.163-1 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.
Об'єктом правопорушень, передбачених зазначеною статтею є суспільні відносини в сфері оподаткування.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у таких формах: відсутність податкового обліку; порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.
Суб'єктами правопорушень, передбачених ч. 1 ст.163-1 КУпАП можуть бути керівники та інші посадови особи підприємств, установ, організацій (заступники керівників з фінансово-економічних питань, головні бухгалтери тощо).
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину у справі.
Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на Акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки Малого Приватного підприємства «Співдружність» з питання дотримання податкового законодавства за березень 2025 року.
Відповідно до змісту п.86.1.ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У своїй практиці Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов'язків та не покладає відповідальність.
У силу норм Податкового Кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.
Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 р. у справі №П/811/2893/14.
Згідно положень ст.58 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.
Статтями 55-56 Податкового кодексу України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст. 56 Податкового кодексу України).
З аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, то контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов'язання, яке платник податків має право оскаржити.
До матеріалів справи не надано доказів, що уповноваженими особами ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято, надіслано та вручено у встановленому законом порядку податкове повідомлення-рішення, без наявності якого, згідно приписів п. 86.7 ст. 86 ПК України, посилання як на доказ, на акт перевірки є безпідставним, оскільки акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та містить висновки інспектора у ході її проведення.
Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, а також акт не можуть бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Суд наголошує, що він не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, відповідно до ст. 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це.
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що протокол складено за відсутності ОСОБА_1 за умови її запрошення та неявки.
У матеріалах справи міститься запрошення до ДПС ГУ ДПС у Миколаївській області на 17.06.2025. Разом з тим, матеріали справи не містять інформації чи своєчасно отримала вказане запрошення ОСОБА_1 , що може свідчити про порушення її прав на захист.
Отже, сукупність наведених обставин свідчить про те, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які беззаперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.163-1 КУпАП.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.
Згідно положеньст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставі та в порядку, встановлених законом.
Дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що діяння, яке ставиться у вину ОСОБА_1 матеріалами справи не доведене, а її провина не підтверджена.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтями 163-1, 251, 256, 265, 283, 284, 287-289 КУпАП,
постановила:
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Ця постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Олена ЛОПІНА