"03" вересня 2025 р.
Справа 150/540/24
Провадження по справі №2/150/231/24
03 вересня 2025 року с. Мазурівка
Чернівецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючої: судді Цимбалюк Л.П.,
при секретарі Савковій С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТОВ «ФК «ЄАПБ» звернулося до районного суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідачем не виконуються взяті на себе зобов'язання згідно кредитних договорів, укладених 25.09.2023 та 15.07.2023, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка на час ухвалення рішення складає в загальному розмірі 81211 гривень 00 копійок.
Позивач в судове засідання не з'явився, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України у поданій відповіді на відзив на позовну заяву клопоче про розгляд справи у його відсутність, вимоги, викладені в позові, підтримує та просить їх задоволити. При цьому ТОВ «ФК «ЄАПБ» посилається на те, що Національним банком України в своєму листі від 02.09.2014 №18-112/48620 надано роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року №322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. Тобто на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Проте, матеріали справи не містять доказів, що Відповідач звертався до первісних кредиторів з відповідною заявою та надавав відповідні документи. Отже, на підставі вище викладеного встановлено, що нарахування Відповідачу відсотків здійснювалося первісним кредитором па законних підставах, оскільки Відповідач не повідомив первісного кредитора у відповідності до чинного законодавства про те, що він являється військовослужбовцем та, що на нього поширюється норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Крім того, позивачем зазначається, що заборгованість вказана у позовній заяві, яка підлягає стягненню з Відповідача нараховувалася первісним кредитором станом на дату відступлепня права вимоги до ТОВ «ФК «ЄАПБ», а ТОВ «ФК «ЄЛПБ» не здійснювало жодних додаткових нарахувань та вживає дії щодо врегулювання заборгованості виключно у розмірі отриманих прав вимоги.Оскільки, відповідачем умови кредитного договору не виконувалися, то на переконання позивача нарахування відсотків за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору є правомірним і відповідач жодними чином не позбавляється від виконання умов кредитного договору та погашення заборгованості в повному обсязі. На думку позивача, посилання відповідача на ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є безпідставним, оскільки, позивачем не пред'явлено вимоги до суду про стягнення будь - якої пені, будь - яких штрафів за невиконання умов кредитного договору, тобто, жодна вимога про стягнення заборгованості за кредитним договором не містить вимогу про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідачем ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Черкавського Ю.С. подано відзив на позов, який містить заперечення на нього. Наводить аргументи про те, що він з 28.09.2023 прийнятий на військову службу за контрактом. Відтак, щодо сплати відсотків просить застосувати положення п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (військовослужбовці, які мають кредитні зобов'язання перед банком, мають право на звільнення від сплати відсотків за користування кредитом). У зв'язку із наведеним визнає позов в частині стягнення кредитної заборгованості по кредитному договорі №08994-09/202325.09.2023, укладеному 25.09.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 , а також по договорі позики №5845252, укладеному 15.07.2023 між відповідачем та ТОВ «МАНІФОЮ».
В судовому засіданні представником позивача - адвокатом Черкавським Ю.С., який діє на підставі договору про надання правничої допомоги від 24.06.2025, позовні вимолги визнаються лише в частині стягнення основної суми заборгованості по двох кредитних договорахз, укладених між його довірителем ОСОБА_1 та ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і ТОВ «МАНІФОЮ».
Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 25.09.2023 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачем було укладено кредитний договір №08994-09/2023.
Згідно з п.1 кредитного договору за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті позикодавця з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбаченаст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі. Ці правила перебувають в загальному доступі на сайті і є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641,644 ЦК Українина укладення договору позики та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Вказаний договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.8 кредитного договору, реквізити та підписи сторін.
Окрім того, 15.07.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «МАНІФОЮ» (далі - первісний кредитор? ТОВ «МАНІФОЮ») та ОСОБА_1 (далі - відповідач або позичальник) було укладено договір позики №5845252 (далі - договір позики).
Договір позики підписано електронним підписом позичальника відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача, про що свідчить п.9 договору позики, реквізити та підпис сторін.
Згідно із п.п.2.1 договору позики позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов'язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позик) та сплатити позикодавцю проценти від суми позики та всі інші платежі, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п.п.2.5 договору позики позика надається позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на вебсайті товариства протягом трьох робочих днів з дати підписання договору.
Згідно п.п.9.1 договір позики укладається в інформаційно - телекомунікаційній системі позикодавця в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом попереднього розміщення позикодавцем в особистому кабінеті позичальника договору позики для вивчення та прийняття його умов позичальником шляхом введення одноразового ідентифікатора з метою підписання запропонованого позикодавцем договору у відповідне поле.
Відповідно до п.п.10.1.5 та п.п.10.1.6 договору позики відповідач підтвердив, що вивчив та повністю погоджується з умовами правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІФОЮ», які є невідємною частиною договору, а також вивчив та повністю погоджується з умовами цього договору позики.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст., ст.641, 644 цк України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
11.01.2024 між ТОВ «МАНІФОЮ» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ») укладено договір факторингу №11-01/2024 (далі - договір факторингу), відповідно до умов якого ТОВ «МАНІФОЮ» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
26.02.2024 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №26022024, відповідності до умов якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до п.1.1 Договорів факторингу Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (позики), плату за позикою (плату за процентною ставкою), процент за порушення грошових зобов'язань, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п.1.2 перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийму - передачі відповідного реєстру боржників згідно додатку №2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скраплений їх печатками акт прийому - передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до реєстрів боржників: до договору факторингу №26022024 від 26.02.2024року та №11-01/2024 від 11.01.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами в загальному розмірі 81211 грн. 00 коп.
Відповідно до п.1.3 Договорів факторингу ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «МАНІФОЮ» зобов'язуються протягом десяти робочих днів з дати відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «ЄАПБ», повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних ТОВ «ФК «ЄАПБ», надати інформацію, передбачену чинним законодавством про ТОВ «ФК «ЄАПБ» у спосіб, передбачений договором про споживчий кредит та вимогами чинного законодавства.
Із правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23.09.2015 року по справі №6-979цс15, вбачається, що боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
При умові, що відповідач з будь - яких підстав не отримав вище зазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті існуючої заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в договорі позики, і таке виконання було б належним у відповідності до положень статті 516 ЦК України.
Всупереч умовам Кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, Відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення Позивачу права грошової вимоги до Відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості.
За таких обставин суд вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідна позиція щодо застосування вказаних норм права викладена в постанові ВС від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19.
Згідно з умовами Кредитних договорів Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених Договорами.
Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитними договорами.
Відповідно до ст.1082 Цивільного кодексу України, передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» в загальному розмірі 81211 грн. 19 коп. за:
- за кредитним договором №08994-09/20231 від 25 вересня 2023 року в сумі 39000,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 31000,00 грн. - заборгованість за відсотками;
- за договором позики №5845252 від 15 липня 2023 року в розмірі 42211 грн. 00 коп., з яких 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29211,00 грн. - сума заборгованості за процентами за користування позикою.
Сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитних договорів (ст.638 ЦК України).
Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що ставляться.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, Відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Згідно ч.2 ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Згідно ст.617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Не виконуючи належним чином зобов'язання за вказаним договором відповідач порушив зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.
Частиною 1 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику /грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем/ у строк та в порядку, встановлені договором.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до частини 2 ст.1054 та частини 2 ст.1050 Цивільного Кодексу України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Пунктом 16 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Разом з цим пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає, крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц (провадження № 61-21025св18).
Відсутність звернення відповідача до первісного кредитора та позивача, не спростовує той факт що на нього розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, за наявності позову банку про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено у постанові Верховного Суду від 18.01.2023 по справі №642/548/21.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду у постановах від 26.12.2018 у справі №522/12270/15 від 15.05.2021, у справі №502/1438/18, від 24.02.2022 у справі №591/4698/20, від 12.05.2022 у справі №336/512/18, від 18.01.2023 у справі №642/548/21.
У постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №296/7213/15 зроблено висновок про те, що суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів,на яких цей розрахунок грунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено позивачем неправильно, то суд з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача надати більш повний та детальний розрахунок.
Як вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_1 , який виданий на ім'я ОСОБА_1 , а також довідки, виданої військовою частиною НОМЕР_2 від 30.09.2023 за №1163, копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу від 28.09.2023, останній з 28 вересня 2023 року є військовослужбовцем на підставі контракту.
Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 з 28.09.2023, як на військовослужбовця, призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, поширювалися пільги передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом на весь час його призову.
З огляду на вище наведені обставини вимоги позивача про стягнення із ОСОБА_1 відсотків за кредитним договором та договором позики, нарахованих внаслідок неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань, задоволенню не підлягають, оскільки відповідач як військовослужбовець (відповідні докази про що надано відповідачем) згідно п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звільняється від сплати процентів за кредитними договорами.
Таким чином, суд частково задовольняє позовні вимоги та стягує із відповідача на користь позивача суму заборгованості за основним боргом за кредитним договором та договором позики:
- №08994-09/2023 від 25 вересня 2023 в сумі 8000,00 грн.;
- №5845252 від 15 липня 2023 року в розмірі 13000,00 грн.
За змістом ст.22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зав'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
На підставі вказаних норм закону, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо погашення суми кредиту, що є істотним порушенням договорів кредиту та позики, укладених між сторонами, оскільки, Кредитор внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати суму кредиту за користування даним кредитом, на що позивач розраховував при укладенні договорів.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Згідно ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2024 рік» від 09.11.2023, 3460-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень 00 копійок.
Відтак, сума судового збору, що підлягає до сплати за звернення юридичної особи до суду із позовною заявою майнового характеру становить не менше 3028 гривень та не більше 1059800 гривень.
Відповідно ч.1ст.188 ЦПК України в одній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У пункті 10 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року, № 10 роз'яснюється, що подані до суду позовні заяви чи заяви, а також зустрічні позовні заяви можуть містити кілька самостійних позовних вимог, кожна з яких є об'єктом справляння судового збору.
Якщо в позовній заяві об'єднано кілька самостійних вимог майнового характеру, пов'язаних між собою, то, враховуючи, що об'єктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог. При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами (п.13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах").
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем при зверненні до суду - 11.09.2024, судового збору в розмірі 3028 гривень 00 копійок, про що свідчить платіжна інструкція кредитового переказу коштів №77852 від 16.08.2024 (а.с.6).
Вище викладене дає суду підстави для задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» понесених ним при зверненні до суду судових витрат, зокрема, судового збору, з врахуванням положень частини першої статті 141 ЦПК України, тобто, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 783 грн. 00 коп. (21000,00х3028:81211,00, де 21000,00 - заборгованість за основною сумою боргу по двох кредитних договорах, 3028 - сума судового збору, 81211,00 - загальна сума заборгованості по двох кредитних договорах).
На підставі ст., ст.525, 526, 538, 549- 551,611, 614, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 141, 263 - 265, 274, 279, 280, 282 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_3 , виданий 05.08.2019, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_4 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30 реквізити IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк»), заборгованість в розмірі 21000 (двадцяти однієї тисячі) гривень 00 копійок за:
- за кредитним договором №08994-09/2023 від 25 вересня 2023 року в сумі 8000,00 грн., з яких: 8000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу;
- за договором позики №5845252 від 15 липня 2023 року в розмірі 13000 грн. 00 коп., з яких 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» судовий збір в розмірі 783 (сімсот вісімдесяти трьох) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Згідно вимог ст.265 ч.5 п.4 ЦПК України реквізити сторін:
Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30 реквізити IBAN № НОМЕР_5 у АТ «ТАСкомбанк»).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання - АДРЕСА_1 (паспорт НОМЕР_3 , виданий 05.08.2019, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - НОМЕР_4 ).
СУДДЯ: Л.П. ЦИМБАЛЮК