Справа № 149/2815/25
Провадження №1-кс/149/506/25
03.09.2025 р. м. Хмільник
Слідча суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Хмільницької окружної прокуратури Вінницької області ОСОБА_4 , в кримінальному провадженні № 12025020000000818, внесеному до ЄРДР 31 липня 2025 року, кваліфікованому за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, про накладення арешту,
за участі слідчого ОСОБА_3 ,
До Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області надійшло вказане клопотання, яке мотивовано тим, що в провадженні СВ Хмільницького РВП ГУНП у Вінницькій області, перебувають матеріали кримінального провадження №12025020000000818 від 31 липня 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
Досудовим слідством встановлено, що ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою з групою осіб, отримала завідомо підроблений офіційний документ у вигляді заповіту від імені померлої ОСОБА_6 на своє ім'я, на підставі якого отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, таким чином незаконно заволоділа земельною ділянкою з кадастровим номером 0524885800:03:002:0493 площею 1.887 га, чим спричинила Уланівській сільській раді матеріальну шкоду на загальну суму 306 328,00 грн. Після чого, з метою легалізації незаконно отриманого нею майна, уклала договір оренди вказаної земельної ділянки.
ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
Оскільки, на адресу СВ Хмільницького РВП надійшла позовна заява від сільського голови Уланівської сільської ради ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, та також, оскільки санкцією ч.1, ст. 209 КК України, інкримінованої ОСОБА_8 , передбачено конфіскацію майна як покарання, посилаючись на те, що підозрювана може відчужити земельну ділянку, якою незаконно заволоділа, а також з метою уникнення покарання та стягнення шкоди може відчужити належне їй майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди та покарання, просила накласти арешт у формі заборони відчуження належної підозрюваній квартири.
Слідчий в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задоволити.
Клопотання за клопотанням прокурора розглядається без виклику підозрюваної, її захисника на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.
Слідча суддя, перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з ЄРДР щодо кримінального провадження, в рамках якого було подано клопотання, та дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, дійшла наступних висновків.
Клопотання про арешт майна відповідає вимогам ст. 171 КПК України.
Слідчий просить накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності підозрюваній ОСОБА_5 , шляхом заборони її відчуження.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається, зокрема з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно до ч. 8, 11 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
30 липня 2025 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України.
ОСОБА_5 підозрюється в тому, що вона незаконно, шляхом обману, заволоділа земельною ділянкою із кадастровим номером 0524885800:03:002:0493 площею 1.887 га, розташованою на території Уланівської сільської ради, вартістю 306 328,00 грн, незаконно розпорядилась вищевказаною земельною ділянкою шляхом вчинення правочину.
Стороною обвинувачення доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, про що свідчить вагомість наявних доказів у матеріалах кримінального провадження, перерахованих також в клопотанні. Зокрема обґрунтованість підозри, крім витягів з ЄРДР, підтверджується копією заповіту ОСОБА_6 , протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, висновком експерту № СЕ-19/102-25/2262-ПЧ від 12 лютого 2025 року, повідомленням про підозру ОСОБА_5 .
За правовими позиціями Європейського суду з прав людини "обґрунтована підозра" це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Наявність обґрунтованої підозри є обов'язковим елементом застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування (досудового розгляду кримінальної справи).
На стадії вирішення питання про арешт майна, слідчий суддя не може надавати оцінку "обґрунтованості підозри" в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.
Фактів та інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінальних правопорушень, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо.
Зі змісту клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що необхідність такого арешту обумовлена забезпеченням відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення на загальну суму 306 328,00 грн та забезпечення конфіскації майна в разі визнання ОСОБА_5 винною у вчинення інкримінованих їй діянь.
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, ОСОБА_5 має у приватній власності квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 340 000 грн.
Таким вартість квартири, належній підозрюваній співмірна заподіяній кримінальними правопорушеннями шкоді, заявленій також представником потерпілого у цивільному позові.
ОСОБА_5 підозрювана зокрема за ч. 1 ст. 209 КК України, санкцією якої передбачено конфіскацію майна.
Зважаючи не те, що ОСОБА_5 незаконно заволоділа земельною ділянкою, після чого розпорядилась нею, шляхом укладення правочину, слідча суддя вважає ризик відчуження майна підозрюваною доведеним.
Враховуючи викладене, беручи до уваги обґрунтованість висунутої ОСОБА_5 підозри, за ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 209 КК України, міру покарання, передбачену за вчинення вказаних кримінальних правопорушень, доведеність ризику відчуження майна, передбаченого абзацом другим ч. 1 ст. 170 КПК України, розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, наявність цивільного позову, а також те, що слідчий просить застосувати найменш обтяжливий спосіб арешту майна - заборону його відчуження, що мінімізує негативні наслідки застосування заходу забезпечення кримінального провадження для підозрюваної, слідча суддя приходить до висновку, що за наведених обставин обмеження права власності підозрюваної накладенням арешту в формі заборони відчуження належного їй майна розумно співрозмірне завданням кримінального провадження, оскільки незастосування заборони відчуження майна призведе до його передачі, відтак слідча суддя, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а також відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, приходить до висновку про задоволення клопотання.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 132, 170-173 КПК України, слідча суддя,
Клопотання задоволити.
Накласти арешт у формі заборони відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , яка належать на праві приватної власності підозрюваній ОСОБА_5 .
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідча суддя: