Справа № 953/5261/25
н/п 2/953/2496/25
02 вересня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Кіндера В.А., за участі секретаря судового засідання Сергієнко К.В., представника позивача - адвоката Віцюк О.В., представника відповідача - адвоката Саніна А.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін, у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину,
30.05.2025 до Київського районного суду м. Харкова надійшла вказана позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення донькою повноліття. Окрім того, позивач просила стягнути з відповідача в зазначеному вище розмірі аліменти за попередній період, а саме: з 01.03.2022 по 01.05.2025.
В обґрунтування позову посилається на те, що сторони у справі перебували у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з 2008 року. Від подружнього життя у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . До кінця 2021 року разом мешкали і вели спільне домогосподарство за адресою: АДРЕСА_1 . Протягом спільного життя у позивача з відповідачем були роздільні бюджети. Відповідач не брав участі у фінансовому забезпеченні дитини, окрім основного харчування.
З моменту домовленості між сторонами у 2019 році та до березня 2022 року відповідач сплачував позивачу на всі витрати для дитини 3000,00 грн, що зі слів відповідача становило четверту частину від його доходу. В березні 2022 року позивач разом із дитиною виїхали до Франції, де наразі проживають. В 2023 році позивачу із податкових декларацій стало відомо про фактичні доходи відповідача, які значно перевищували раніше заявлені ним. З березня 2022 року неодноразово просила відповідача сплачувати аліменти в розмірі частини від реального доходу зазначеного в деклараціях, однак відповідач систематично ухилявся від надання матеріальної допомоги, у зв'язку з чим змушена звернутись до суду з даною позовною заявою про стягнення аліментів на утримання дитини, втому числі за минулий період.
Відповідно до заяви від 19.06.2025, яка представником відповідача через систему «Електронний суд», заявлено про визнання позову в частині вимог щодо стягнення аліментів на утримання доньки в заявленому розмірі до досягнення дитиною повноліття. Водночас, представник відповідача заперечив в іншій частині вимог щодо стягнення аліментів за минулий період, обґрунтовуючи це тим, що матеріали справи не містять доказів, що позивач вживала заходів у період з 01.03.2022 по 01.05.2025 щодо отримання аліментів у збільшеному розмірі, а також відсутні докази ухилення відповідача від сплати аліментів у зазначений період. Надані копії платіжних квитанцій в підтвердження перерахування коштів позивачу в якості сплати аліментів на утримання дитини в період березень 2024 - березень 2025.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Харкова від 04.06.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за вказаною позовною заявою; розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала і просила його задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача визнав позовні вимоги в частині стягнення аліментів на утримання дитини та заперечив щодо стягнення аліментів за попередній період з підстав викладених у відзиві.
Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, у зв'язку з наступним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 серія НОМЕР_1 , її батьком є відповідач у цій справі - ОСОБА_2 , матір'ю - позивачка ОСОБА_1 .
Відповідно до перекладу довідки про місце проживання з французької мови на українську, ОСОБА_4 мешкає в м. Енсісайм, Франція.
У судовому засіданні встановлено, що дитина проживає з матір'ю. Домовленості між батьками щодо способу утримання дітей, на теперішній час, не досягнуто.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Положеннями частини третьої статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч. 3 ст. 182 СК України).
Згідно із частиною першою статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов'язків по утриманню дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості один із батьків має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на дітей можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. У такому випадку частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, а також тверда грошова сума аліментів визначається судом.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Розмір аліментів має забезпечувати гармонійний розвиток дитини та не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. При визначенні розміру аліментів суд зобов'язаний врахувати ряд обставин, а саме матеріальний та сімейний стан платника аліментів і дітей. Визначений рішенням суду розмір аліментів не вважається незмінним.
Враховуючи викладене, дані про особу відповідача, який є працездатною особою, виходячи з принципу розумності та справедливості, враховуючи позицію представника відповідача, який визнав позовні вимоги в цій частині, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Обставини, які б свідчили про неможливість відповідача сплачувати аліменти саме у такому розмірі, матеріали справи не містять.
В частині вимог щодо стягнення з відповідача аліментів за попередній період суд зазначає.
Відповідно до частини другої статті 191 СК України аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
В підтвердження вжиття заходів щодо одержання аліментів з відповідача, позивачем надана роздруківка переписки із відповідачем. Позивач стверджує, що між сторонами існувала домовленість щодо сплати відповідачем коштів на утримання дитини в розмірі четвертої частини доходів, що в 2019 році становило три тисячі гривень. В судовому засіданні представник позивача підтвердила, що позивач отримувала грошові кошти шляхом безготівкового перерахунку через термінал, однак ці кошти перераховувала бабуся дитини, перерахунок коштів носив безсистемний характер, без зазначення призначення платежу, а тому ці кошти не можуть вважатись отриманими від позивача в якості аліментів.
У заяві представника відповідача від 30.06.2025 стверджується, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо розміру та порядку сплати аліментів. Скріншоти з листування містять лише фрагмент їх спілкування у різний проміжок часу, що не дозволяє здійснити їх повний аналіз та встановити яких саме домовленостей досягли сторони. Окрім того, в підтвердження надання коштів на утримання дитини представником відповідача надано копії 53 квитанцій на загальну суму 251350,00 грн, що були перераховані позивачу в період березень 2024 - березень 2025 року. Додатково були надані також копії квитанцій за 2023 рік.
Допитаний свідок ОСОБА_5 , бабуся дитини, в судовому засіданні стверджувала про доброзичне ставлення до дитини, як зі своєї сторони, так і зі сторони відповідача. Дійсно, протягом 2023-2025 років перераховувала через банківський термінал кошти на утримання внучки. Грошові кошти для перерахунку через термінал надавав син, тобто відповідач у цій справі. Особиста участь свідка в допомозі внучці становила загалом 800 евро, які вона подарувала готівкою, а також додатково зі своєї особистої картки перераховувала кошти на сплату послуг репетитора.
Положеннями п. 51 Постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/3027/21 від 21 червня 2023 року визначено, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.
В судовому засіданні встановлено, що між позивачем та відповідачем постійно велась дискусія щодо розміру коштів, які повинен був сплачувати відповідач в якості аліментів. Надане позивачем листування суд бере до уваги як підтвердження ведення певних перемовин, водночас, договір між батьками про сплату аліментів на дитину в належній формі не укладався, що виключає можливість встановити умови існуючих домовленостей.
З урахуванням показань свідка щодо перерахунку позивачу коштів відповідача на утримання дитини, копій квитанцій, що наявні в матеріалах справи, суд не знайшов підтвердження факту ухилення відповідача від сплати аліментів, який є підставою для стягнення аліментів за попередній період, а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
На підставі пункту першого частини першої статті 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Відповідно до частин першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів.
Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 6 ст. 141 ЦПК України).
Зважаючи на те, що у цій справі прийнято рішення про задоволення вимоги щодо стягнення аліментів на неповнолітню дитину, то суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп.
Керуючись статтями 265, 268, 273 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 30 травня 2025 року і до досягнення дитини повноліття.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) або через відповідний суд (п. 15.5 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України) до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Повний текст рішення складено 03.09.2025.
Сторони та учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Суддя Кіндер В.А.