133/2933/25
3/133/2279/25
Іменем України
03.09.25 м. Козятин
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Дурач О.А. розглянувши матеріали, що надійшли від Батальйону патрульної поліції з обслуговування Хмільницького району Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, раніше притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, -
02.08.2025 року, о 10 год. 52 хв., за адресою: Вінницька обл., Хмільницький р-н., с. Махнівка, автошлях М-21, 242 км., водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, мотоциклом «HONDA VFR 800 FI», державний номерний знак НОМЕР_1 , не маючи права керування даним транспортним засобом, а саме не отримував посвідчення водія відповідної категорії, чим повторно протягом року, вчинив правопорушення передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, чим порушив вимоги п. 2.1.а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП.
В судове засідання особа стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення не з'явилася. Про дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином за допомогою повідомлення на контактний номер телефону, що підтверджується довідкою про доставку. Клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не направляла та про причини неявки не повідомила. З огляду на те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, будучи обізнаною про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення, не вжила заходів для явки до суду, тому суддя вважає, що наведена поведінка учасника процесу є такою, що направлена на затягування розгляду справи, з метою спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП. Європейський Суд з прав людини у рішенні "Пономарьов проти України" від 3 квітня 2008 наголосив, що "сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження". Тим більше, стаття 268 КУпАП не містить імперативної заборони розглядати справу про адміністративне правопорушення за ст. 126 КУпАП без обов'язкової присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Тому, на підставі ст. 268 КУпАП, суддя вирішив розглядати справу без її участі, оскільки вона належно повідомлена про розгляд справи.
Згідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, адміністративна відповідальність передбачена за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - а саме за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
За ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення гарантоване ст. 7 КУпАП, за якою ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).
Відповідно до статей 1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннями ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Визначення «законності» або «згідно із законом» досить широко наведено в практиці ЄСПЛ, яка є джерелом права, у зв'язку із чим є обов'язковою до врахування судами при розгляді справ відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Так, в рішенні «Салов проти України» (Salov v. Ukraine) від 27 квітня 2004 р. ЄСПЛ нагадав, що фраза «відповідно до закону» вимагає, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя в національному праві.
Крім того, у рішенні по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 29 червня 2006 р., заява №11901/02, в п. 60 ЄСПЛ зазначено, що «законність розуміють як фундаментальну юридичну категорію, що є критерієм правового життя суспільства і громадян; законність також розглядають як «принцип, метод та режим суворого, неухильного дотримання, виконання норм права всіма учасниками суспільних відносин». У правовій державі законність (правозаконність) є гарантією правомірності застосованого примусу».
Однак концепція «законності» стосується не лише статті 8, але й багатьох інших статей Конвенції. Наприклад, у справі «Кац та інші проти України» (Kats and Others v. Ukraine, заява №29971/04), рішення від 18 грудня 2008 року, ЄСПЛ зазначив, що слово «законний» та словосполучення «відповідно до процедури, встановленої законом», які містяться в пункті 1 статті 5, по суті, відсилають до національного законодавства і встановлюють обов'язок забезпечувати дотримання матеріально-правових та процесуальних норм такого законодавства.
Ще однією вартою уваги справою за статтею 8 Конвенції, в якій йдеться про принцип законності, є «Володимир ОСОБА_4 та Світлана Поліщук проти України» (Vladimir Polishchuk and Svetlana Polishchuk v. Ukraine, заява №12451/04), рішення від 30 вересня 2010 року, в п. 44 якого ЄСПЛ наголосив, що «словосполучення «згідно із законом» у пункті 2 статті 8 Конвенції, по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов'язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм (див. рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine), заява №11901/02, п. 49).
Таким чином, особа може бути піддана заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб'єктом правопорушення, всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінюючи зібрані в справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вина ОСОБА_1 , у скоєному ним адміністративному правопорушенні повністю доведена матеріалами адміністративної справи, у тому числі:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409945 від 02.08.2025 року, який містить всі необхідні реквізити та його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП України та згідно якого викладені обставини скоєного правопорушення;
- відеозаписами з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, доданими до протоколу про адміністративне правопорушення, на яких зафіксовані обставини скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Правильність кваліфікації даного адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП, підтверджується:
- витягом з ІП «Адмінпрактика» відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до якого, ОСОБА_1 , 27.09.2025 року, притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- копією постанови серії ЕНА № 3147975 від 27.09.2025 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Суд вилучає з переліку доказів, як недопустимі докази, рапорт працівника поліції від 02.08.2025 року та заяву на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS - повідомлення від 02.08.2025 року, у зв'язку з тим, що вони являються службовими документами.
Згідно пояснень ОСОБА_1 від 02.08.2025 року, останній відмовився від надання пояснень на підставі ст. 63 Конституції України, а тому вказані пояснення не несуть жодного доказового значення по даному провадженню.
Оцінюючі надані суду докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими та такими, що узгоджуються між собою у логічному взаємозв'язку та є достатніми для встановлення складу адміністративного правопорушення у діях порушника.
Так, протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою, він містить всі необхідні реквізити та його зміст відповідає вимогам ст. 256 КУпАП України. Вказаний протокол містить підписи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Особа, щодо якої складений протокол, ознайомлений зі своїми правами, передбаченими ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що підтверджується відповідним підписом зазначеним в протоколі.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги пунктів 2.1.а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, тобто він керував транспортним засобом без посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, будучи особою яка протягом року вчинила правопорушення за ч. 2 ст. 126 КУпАП.
Отже, дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП України.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, а саме, будучи особою яка протягом року піддавалась стягненню за ч. 2 ст. 126 КУпАП, повторно вчинив правопорушення передбачене ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення за правопорушення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Вирішуючи питання щодо міри адміністративного стягнення, яке необхідно призначити порушнику, враховуючи його особу, а саме те, що дані, які б з негативного боку характеризували його суду не надані, враховуючи ступінь вини ОСОБА_1 у скоєному ним адміністративному правопорушенні, яка доведена матеріалами справи, обставини що пом'якшують або обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення відсутні, суд прийшов до висновку про необхідність піддати ОСОБА_1 адміністративному стягненню у межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами, без оплатного вилучення транспортного засобу, мотоцикла «HONDA VFR 800 FI», державний номерний знак НОМЕР_1 , власником якого є ОСОБА_2 , саме ця міра покарання буде достатньою для покарання та виправлення порушника, запобігання вчинення ним нових адміністративних правопорушень.
Крім того, згідно ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підстави для звільнення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від сплати судового збору відсутні.
Керуючись ст. ст. 33, 126, 221, 283 КпАП України суддя,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок: UA418999980313080149000002001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, отримувач: ГУК у Вінницькій області/21081300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37979858, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п'ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, на розрахунковий рахунок: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, місце знаходження: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП).
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області, прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілими.
Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.
В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Суддя О.А. Дурач