Справа № 624/543/25
провадження № 1-кп/624/68/25
02 вересня 2025 року Кегичівський районний суд Харківської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 120252221090000472 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кегичівка, Кегичівського району, Харківської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого монтером колії регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Українська залізниця», на утриманні маючого двох неповнолітніх дітей, військовозобов'язаного, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
- обвинувачення: прокурора Кегичівського відділу Берестинської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_4 ,
- захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 12.11.2024 в справі №624/1040/24 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Однак ОСОБА_3 достовірно знаючи про наявність вказаної постанови Кегичівського районного суду Харківської області від 12.11.2024, яка набрала законної сили 25.11.2024, та будучи ознайомлений з нею належним чином, ігноруючи виконання постанови суду в частині позбавлення його права керування транспортними засобами та маючи реальну можливість її виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ст. 129-1 Конституції України, в частині обов'язковості судових рішень, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, всупереч вищевказаного судового рішення, якою його позбавлено права керувати транспортними засобами, вчинив дії щодо умисного невиконання вказаної постанови суду за таких обставин.
18.12.2024 близько 17:58 години ОСОБА_3 керуючи автомобілем ВАЗ 21093, державний номер НОМЕР_1 , рухався по вул. Захисників України, с-ща Кегичівка, Берестинського району Харківської області, де був зупинений працівниками РПП СПД №1 ВП №1 Берестинського РВП ГУ НП в Харківській області, які склали стосовно останнього адміністративний протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом особою в стані алкогольного сп'яніння, вчинене повторно протягом року та постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 гривень, яка останнім не оскаржена.
Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 08.01.2025 по справі № 624/1157/24. яка набрала законної сили 21.01.2025, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, а саме керуванням транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, вчинене повторно протягом року та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 (три) роки.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковані за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та розповів про обставини скоєного кримінального правопорушення так, як про них зазначено в обвинувальному акті.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 не оспорюючи час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення, мотив і мету, форму вини за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст. 382 КК України, вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся.
Визнавальні свідчення обвинуваченого суд вважає правильними та достовірними, а також такими, що відповідають матеріалам справи, оскільки вони надані послідовно, несуперечливо та кладе в основу обвинувального вироку.
Зважаючи на те, що обвинувачений повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, погодився з правовою кваліфікацією своїх дій, його свідчення відповідають суті обвинувачення, суд за згодою учасників судового провадження, які правильно розуміють обставини кримінального правопорушення, які ніким не оспорюються, переконавшись у добровільності позицій обвинуваченого, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про позбавлення в подальшому права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності сумнівів у добровільності позиції обвинуваченого, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та обмежився допитом обвинуваченого.
Суд, заслухавши обвинуваченого, дослідивши всі наявні матеріали кримінального провадження, доходить висновку, що вина останнього в умисному невиконанні постанови суду, що набрала законної сили, є доведеною поза розумним сумнівом.
Таким чином, суд вважає встановленим, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення - злочин, передбачене ч. 1 ст. 382 КК України - умисне невиконання постанови суду, що набрало законної сили.
Обвинувачений ОСОБА_3 винний у скоєнні цього злочину і підлягає покаранню.
Відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року N 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Відповідно до ст. 12 КК України обвинувачений ОСОБА_3 скоїв нетяжкий злочин.
При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії нетяжкого злочину, відношення обвинуваченого до скоєного, який критично оцінює свою поведінку, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності раніше не притягався, на обліках у лікарів психіатра, нарколога та органу пробації не перебуває, перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних запасу, у ІНФОРМАЦІЯ_2 , працює, на утриманні має двох неповнолітніх дітей, за місцем фактичного проживання характеризується формально, як такий, що комісіями селищної ради не розглядався.
Суду надана досудова доповідь стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , відповідно до якої ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній.
Обставиною, яка згідно ст. 66 КК України, пом'якшує покарання ОСОБА_3 є щире каяття.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_3 судом не встановлено.
Суд доходить висновку, що обставина, яка пом'якшує покарання обвинуваченому не є винятковою і не знижує істотним чином міру тяжкості скоєного злочину, не зменшує суспільну небезпеку злочину до рівня, що виходить за межі покарання, що виключає застосування до обвинуваченого ст. 69 КК України - призначення більш м'якого покарання, яке передбачено законом.
Крім того, судом враховується досудова доповідь, складена Берестинським районним сектором №2 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області, згідно висновку якої орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства. У разі прийняття судом рішення про звільнення від відбуття покарання з випробуванням, орган пробації вважає за доцільне, крім обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого додаткові обов'язки, передбачені ч. 3 ст. 76 ККК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно зі ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Із врахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи обвинуваченого, обставину, яка пом'якшує, відсутність обставин, що обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення обвинуваченого до скоєного, суд дійшов висновку про необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в мінімальному розмірі передбаченому санкцією статті ч. 1 ст. 382 КК України, яке сприятиме його виправленню, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення. Суд призначає покарання про яке просив прокурор.
На думку суду це покарання є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нового кримінального правопорушення та відповідатиме меті гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого судом не обирався.
Судові витрати та речові докази відсутні.
Арешт на майно не накладався.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд
Визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Запобіжний захід до обвинуваченого до набрання вироку законної сили не обирати.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Харківського апеляційного суду через Кегичівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Суддя ОСОБА_1