Справа № 521/14683/25
Номер провадження:1-кс/521/3110/25
22 серпня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Хаджибейського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП України в Одеській області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за 12025163470000670 від 17.07.2025 року відносно:
ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Тараклія Республіки Молдова, громадянина Республіки Молдови, із неповною середньою освітою (9 класів), не одруженого, на утриманні малолітніх дітей не маючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , на території України раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, -
Як вбачається з клопотання слідчого, у невстановлений час та місці, однак не пізніше липня 2025 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , переслідуючи корисливі мотиви, із метою незаконного збагачення, вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо вимагання грошових коштів з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , під приводом вигаданого боргу у розмірі 5 000 доларів США.
Після цього, у період з 14.07.2025 року по 20.08.2025 року ОСОБА_4 неодноразово у телефонному режимі висував вимогу ОСОБА_13 у необхідності передачі грошових коштів у сумі 5 000 доларів США, погрожуючи фізичним насильством.
У подальшому, 20.08.2025 року приблизно о 17 годині 17 хвилин ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, прибули поряд із місцем проживання потерпілого, біля будинку №40 по вулиці Прохоровська у м. Одесі, де ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 зайняли заздалегідь обумовлені позиції, щоб спостерігати за оточуючою обстановкою з метою повідомлення ОСОБА_4 про появу сторонніх осіб, що могли завадити реалізації вказаними особами злочинного умислу.
Так, ОСОБА_4 , підійшов до потерпілого ОСОБА_13 , та покликав його, після чого в їх сторону направилися ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які діючи за попередньою змовою між собою відвели потерпілого у сторону зруйнованого будинку АДРЕСА_3 .
Після чого, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на вимагання грошових коштів у потерпілого ОСОБА_13 , діючи за попередньою змовою, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння матеріальної шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, користуючись значною фізичною перевагою та кількістю над потерпілим, використовуючи фактор раптовості, здійснюючи психологічний вплив, який виражався у погрозах з боку ОСОБА_4 застосування фізичного насильства до потерпілого, а ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 обступивши останнього з різних боків, демонстрували свою мовчазну згоду на дії ОСОБА_4 ..
Далі, ОСОБА_4 дістав з сумки, яка знаходилась у нього на плечі предмет, ззовні схожий на пістолет чорного кольору, та направив його у бік ОСОБА_13 , та з погрозою застосування насильства, висунули останньому незаконну, безпідставну вимогу передачі їм грошових коштів у сумі 5 000 доларів США, під приводом вигаданого боргу, які потерпілий ОСОБА_13 сприйняв як реальну загрозу власному життю та здоров'ю.
Незважаючи на позицію ОСОБА_13 про відсутність боргу, ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , продовжили вимагати у потерпілого грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, при цьому, погрожували у грубій формі з використанням нецензурної лайки та образливих слів, що у випадку невиконання їх вимог, до нього буде застосовано фізичне насильство, при цьому ОСОБА_4 продовжував погрожувати предметом, ззовні схожим на пістолет.
Надалі, потерпілий ОСОБА_13 , усвідомлюючи реальну перевагу вказаних осіб, приймаючи їх погрози за реальні, повідомив про наявність у нього коштів у сумі 3000 доларів США, на що ОСОБА_4 продовжуючи разом із ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вимагати грошові кошти, використовуючи при цьому психологічний тиск, погрозу застосування тілесних ушкоджень, близько 17 години 35 хвилин забрали 3000 доларів США (що згідно офіційного курсу НБУ станом на 20.08.2025 становило 123 тисячі 955 гривень) з рук ОСОБА_13 , які ОСОБА_4 брав особисто, після чого ОСОБА_4 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 покинули місце вчинення кримінального правопорушення, де залишився потерпілий ОСОБА_13 , однак, під час спроби втечі, були затримані співробітниками правоохоронних органів біля будинку № 40 по вулиці Прохоровська у місті Одесі.
Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, за кваліфікуючими ознаками: вимога передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, обмеження прав, свобод або законних інтересів потерпілого (вимагання), вчинене за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану.
20.08.2025 року ОСОБА_4 затриманий на підставі ст. 208 КПК України.
21.08.2025 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
За переконанням слідчого, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом затримання в порядку ст. 208 КПК України, протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 17.07.2025 року від потерпілого ОСОБА_13 , протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 17.07.2025 року, протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, протоколом про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії - аудіоконтролю особи від 07.08.2025 року, протоколом додаткового допиту потерпілого ОСОБА_13 від 20.08.2025 року, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
Слідчий звернулася до суду з клопотанням, яке погоджено прокурором Хаджибейської окружної прокуратури м. Одеси про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , мотивуючи клопотання тим, що є об'єктивні причини вважати, що у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу останній матиме можливість вчинити дії, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими та такими, що дають право слідчому судді задовольнити клопотання слідчого та застосувати найбільш суворий запобіжний захід.
Захисник підозрюваного заперечувала у задоволенні клопотання слідчого, вказала, що її підзахисний насилля до потерпілого не застосовував, у нього наявні міцні соціальні зв'язки, та місце проживання на території м. Одеси, просила суд визначити розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав думку свого захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують його доводи, а також вислухавши думку учасників судового засідання, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню за наступних підстав.
Метою застосування запобіжних заходів відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Виходячи зі змісту зазначених норм вбачається, що виключною (єдиною) метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а застосування таких заходів завжди пов'язане з необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Так, у своєму клопотанні слідчий зазначає, що згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконного впливу на свідків та потерпілого у кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний чи обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) буде здійснювати відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, слідчий суддя вважає доведеним ризик переховування підозрюваного ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду, оскільки останній підозрюється у вчиненні особливого тяжкого злочину, покарання за який передбачено у вигляді позбавлення волі на строк семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
При оцінці ризиків переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінювані ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. У рішенні «Пунцельт проти Чехії» №31315/96 від 25 квітня 2000 року, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою, з огляду, в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.
Також, слідчий суддя вважає доведеним наявність ризику незаконного впливу на свідків та потерпілого, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Показання свідків мають суттєве значення для доведення обставин, які підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні. В умовах зацікавленості підозрюваного у відверненні негативних наслідків, обумовлених притягненням до кримінальної відповідальності, він може безпосередньо або використовуючи зв'язки з іншими особами, впливати на вказаних осіб у різних формах (умовляння, підкуп, заохочення, погрози тощо), з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі, тощо.
Також, на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення), вказує той факт, що підозрюваний ОСОБА_4 ніде не працює, не має законного джерела доходу, що може спонукати його до вчинення нових корисливих злочинів, із метою отримання коштів для забезпечення власного проживання.
Крім того, підозрюваний ОСОБА_4 є громадянином Республіки Молдова, що може дозволити останньому залишити територію м. Одеси та безперешкодно покинути територію України.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, відсутність у підозрюваного постійного місця роботи, майновий стан підозрюваного, відсутність судимостей.
Враховуючи вищевикладене, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу підозрюваного, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання підозрюваним своїх обов'язків.
Крім того, у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання його під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Суд вважає, що перелічені прокурором доводи під час розгляду клопотання є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним вище ризикам.
Разом із цим, частина ч. 4 ст. 183 КПК України закріплює, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Враховуючи положення п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним його процесуальних обов'язків.
Керуючись ст. ст. 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ відділення поліції №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП України в Одеській області про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ), - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 )його процесуальних обов'язків, - не визначати.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 59 днів. Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 19.10.2025 року.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_14