Справа № 502/1114/25
(заочне)
02 вересня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Балан М.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кас'яненко О.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал»
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 24.01.2017 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір про надання банківських послуг № 26254049723302, відповідно до якого Клієнт приєднався до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в ПАТ «Банк Кредит Дніпро».
На підставі Кредитного договору за заявою клієнта, Банк відкрив Клієнту поточний рахунок, видав платіжну картку і надав йому кредит у формі кредитної лінії на строк 12 місяців з наступною пролонгацією на кожні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення Банку про закінчення строку кредиту.
Розмір процентів за користування коштами кредитної лінії, а також строки та порядок погашення заборгованості, сплати процентів та комісій, зазначені в Паспорті споживчого кредиту та/або Інформації про умови кредитування, з якими Клієнт був ознайомлений та згодний, про що свідчить його особистий підпис під текстом зазначеного документу.
Таким чином, сторони при укладенні Кредитного договору погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У подальшому Банк свої зобов'язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши ліміт Кредитної лінії на рахунку Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами в межах Кредитного ліміту, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписках з його рахунку.
Між тим, відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплати відсотків та комісії (за наявності) за користування кредитною лінією, виконав не в повному обсязі.
Згідно виписок по рахунку Позичальника, останній платіж на погашення заборгованості здійснено 29.11.2021 року, внаслідок чого у ОСОБА_1 сформувалась заборгованість перед Банком, що складається з:
- залишок простроченого кредиту - в сумі 3 885,18 гривень;
- залишок прострочених відсотків - в сумі 4 561,03 гривень;
- залишок прострочених комісій - в сумі 1742,47 гривень, що разом становить 10 188,68 гривень і підтверджується виписками з рахунку Клієнта та розрахунком заборгованості, що здійснений Банком і доданий до даного позову.
11.04.2024 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Санфорд Капітал» був укладений договір факторингу № 11/04/24.
Відповідно до п. 1.1 зазначеного договору, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги до Боржників за Кредитним договорами, відповідно до Реєстру Боржників згідно додатку № 1.
Відповідно до Реєстру Боржників до вказаного договору факторингу серед інших, до ТОВ «САНФОРД КАПІТАЛ» перейшло і право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 26254049723302 від 24.01.2017 року.
На підставі вищевикладеного, представник позивача просить суд:
-стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 188, 68 гривень;
-судові витрати по справі, які складаються з суми судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 7200 гривень.
Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 15.07.2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.
Враховуючи, що представник позивача в позові зазначив, що не заперечує проти заочного вирішення справи, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справ в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З досліджених доказів суд встановив наступні фактичні обставини:.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлено договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно положень ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як передбачено ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст. 629 Цивільного кодексу України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В судовому засіданні встановлено, що 24.01.2017 року між ПАТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 було укладено комплексний договір про надання банківських послуг № 26254049723302, відповідно до якого Клієнт приєднався до Універсального договору банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб в Пат «Банк кредит Дніпро».
На підставі Кредитного договору за заявою клієнта, Банк відкрив Клієнту поточний рахунок, видав платіжну картку і надав йому кредит у формі кредитної лінії на строк 12 місяців з наступною пролонгацією на кожні 12 місяців, у випадку відсутності повідомлення Банку про закінчення строку кредиту.
Розмір процентів за користування коштами кредитної лінії, а також строки та порядок погашення заборгованості, сплати процентів та комісій, зазначені в Паспорті споживчого кредиту та/або Інформації про умови кредитування, з якими Клієнт був ознайомлений та згодний, про що свідчить його особистий підпис під текстом зазначеного документу.
Таким чином, сторони при укладенні Кредитного договору погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У подальшому Банк свої зобов'язання перед Клієнтом за Кредитним договором виконав у повному обсязі, встановивши ліміт Кредитної лінії на рахунку Клієнта і надавши йому можливість користуватись кредитними коштами в межах Кредитного ліміту, визначеного Кредитним договором. Клієнт здійснював користування грошовими коштами кредитного ліміту, що відображено у виписках з його рахунку.
Згідно виписок по рахунку Позичальника останній платіж на погашення заборгованості здійснено 29.11.2021 року, внаслідок чого у ОСОБА_1 сформувалась заборгованість перед Банком, що складається з:
- залишок простроченого кредиту - в сумі 3 885,18 гривень;
- залишок прострочених відсотків - в сумі 4 561,03 гривень;
- залишок прострочених комісій - в сумі 1742,47 гривень, що разом становить 10 188,68 гривень і підтверджується виписками з рахунку Клієнта та розрахунком заборгованості, що здійснений Банком і доданий до даного позову.
Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.
Відповідно до ст.ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.
Відповідно до ст. 514, ч. 1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи викладені вище норми та обставин справи, суд дійшов висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Відтак, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими в частині стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки встановлено, що дійсно відповідач прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов'язань, останній не надав суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов необхідно задовольнити.
В частині позовних вимог про стягнення із відповідача на користь позивача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Так, представник позивача просить стягнути витрати понесені позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 7 200,00 грн.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також, діючим законодавством передбачено, що при визначенні розміру компенсації суду слід враховувати (а сторонам доводити) розумність витрат, тобто відповідність понесених стороною витрат складності, обсягу та характеру наданої адвокатом (іншим фахівцем) допомоги. На доведення обсягу наданої правової допомоги суду може бути надано як доказ докладний письмовий звіт адвоката у конкретній справі, адресований клієнту.
В даному випадку факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу підтверджується наступними доказами, а саме: договором про надання правничої допомоги № 1/04 від 01.04.2024 року, актом приймання - передачі послуг з правничої допомоги № 4 від 16.12.2024 року.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 3000 грн.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність.
Згідно ч. 1 та ч. 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Достовірними, відповідно до ст. 79 ЦПК України, є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до ч. 1ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування.
Згідно ч. 1 та ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
За правилами ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 211, 247, 259, 263-265, 280- 282, 352 ЦПК України, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 611, 1046, 1048, 1049, 1052, 1054, 1055 ЦК України, суд,-
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (місце знаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21 5- й поверх, приміщення 68, 69, ЄДРПОУ: 43575686), заборгованість за кредитним договором в розмірі 10 188, 68 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Санфорд Капітал» (місце знаходження: 49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б. 21 5- й поверх, приміщення 68, 69, ЄДРПОУ: 43575686), сплачений судовий збір в розмірі 2422, 40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 3000,00 (три тисячі) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан