cправа №947/1422/24
провадження №1-кп/947/439/25
03 вересня 2025 року м.Одеса
Київський районний суд міста Одеси у складі головуючого судді ОСОБА_1 , у присутності секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому та клопотання захисника про зміну запобіжного заходу,
за участю: прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 ,
1. Клопотання сторін кримінального провадження.
У провадженні Київського районного суду міста Одеси знаходиться кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України.
1.1. 02.09.2025 року прокурором до суду подано клопотання про продовження строку тримання під вартою, в обґрунтування якого зокрема зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 15 років, та відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Вважав, що підстави для зміни запобіжного заходу відсутні, ОСОБА_4 обвинувачується у вчинені особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке за результатами розгляду справи у суді йому може бути призначено покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, також останній сім'ї та утриманців не має, офіційно не працевлаштований, тому міцні соціальні зв'язки у нього відсутні, крім того, після вчинення кримінального правопорушення останній не надав необхідну первинну медичну допомогу потерпілому, тому він може мати намір уникнути кримінальної відповідальності, а також не прибути до суду за судовим викликом. Тобто встановлена наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Крім того, існує ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме обвинувачений ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та експертів, в разі призначення додаткових експертиз, так як злочин вчинено із застосуванням насильства, а також підозра у вчиненні вказаного кримінального правопорушення свідчить про антисоціальну спрямованість поведінки підозрюваного і його агресивну налаштованість.
Стверджував, що на даний час не допитані в суді свідки, яким відомо про обставини правопорушення, тому є всі підстави вважати, що ОСОБА_4 може тиснути на них шляхом морального та фізичного впливу для зміни ними показань на його користь з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин.
Крім цього, існують ризики, передбачені п.4 ч.1 ст.177 КПК України, тобто ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього як на обвинуваченого у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу, а також невиконання обов'язків шляхом неявки у разі необхідності до суду.
На думку прокурора, інші (менш суворі заходи) не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених чинним КПК України і його належної поведінки.
Посилаючись на викладене, керуючись зокрема ст.ст.131, 132, 176-178, 183, 184, 194, 199, 315 КПК України, просив продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення розміру застави.
1.2. 03.09.2025 року захисником заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу. В обґрунтування якого, захисник зокрема зазначив, що на цей час у суді досліджені письмові докази, а також проведено допит потерпілого, внаслідок чого ризики зменшилися. Також слід враховувати належну процесуальну поведінку в суді самого ОСОБА_4 .
Тим не менш, прокурор у клопотанні про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовує шаблонні фрази та не наводить жодного аргументу, який належним чином обгрунтовував би доцільність продовження застосування найсуворішого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 .
Вказував, що на переконання сторони захисту дані твердження прокурора не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки є гіпотетичними припущеннями, які не підтверджуються доданими до клопотанням матеріалами.
Наголошував, що наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків. передбачених статтею 177 КПК України, має бути доведено стороною обвинувачення шляхом надання суду відповідних доказів, про що прямо зазначено у ч.1 ст.194 КПК України.
Вважав, що сам по собі факт повідомлення обвинувального акту не може вважатися самостійною та достатньою підставою для висновків про існування ризику переховуватися від суду, оскільки в інакшому випадку це призвело би до звільнення прокурора від обов'язку доказування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, а самого обвинуваченого позбавило би права на захист, що у підсумку призвело би до порушення низки засад кримінального провадження.
Виснував, що з урахуванням відсутності доказів та належного обґрунтування обставин, які б надавали підстави вважати про те, що у цьому кримінальному провадженні є ризик переховування ОСОБА_4 від суду, введеного воєнного стану, міцності соціальних зв'язків обвинуваченого, а також наявності матері похилого віку, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України - не доведеним.
Звертав увагу, що у обвинуваченого ОСОБА_4 через його поважний вік та наявні у нього хвороби вже істотно погіршився стан здоров'я і його подальше знаходження під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» становить реальну загрозу для життя.
Стверджував, що стан здоров'я ОСОБА_4 є вкрай поганим, оскільки його підзахисний має досить похилий вік, а саме 60 років, у нього раніше було діагностовано закриту черепно-мозкову травму, забій-компресія головного мозку 2 ступеня, осколковий перелом склепіння та основи черепа, в результаті чого йому було проведено операцію, після чого у нього залишились такі залишкові явища, як запаморочення, сильні головні болі, галюцинації, а також йому важко концентрувати надовго погляд на одній ділянці.
Окрім цього, у ОСОБА_4 також раніше було діагностовано виразку шлунку, яка проявляється постійними болями шлунку. Через це його довіритель повинен дотримуватись спеціальної дієти, яка в умовах тримання під вартою неможлива, що може спричинити значний негативний ефект на стан здоров'я.
Цей факт підтверджується також і листом Одеської міської медичною частини №21 від 04.03.2024 року, де перераховані усі ці діагнози та вказано, що ув'язненому заплановані огляди лікарів: невропатолога, терапевта та психіатра, однак до цього часу ці огляди не проведені.
Через наявні хвороби та відсутність ефективної діагностики і лікування у ДУ «Одеський слідчий ізолятор» ОСОБА_4 повідомляє про погіршення його стану здоров'я, що як наслідок призвело його до стану пригніченості та безпорадності, психологічний стан його довірителя був порушений та він почав думати, що незабаром його чекає смерть внаслідок тяжкої хвороби та через відсутність лікування.
19.02.2024 року на електронну адресу Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях було надіслано клопотання про проведення повного комплексного медичного обслідування та надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_4 .
21.02.2024 року ОСОБА_4 було проведено лише огляд сімейним лікарем і не проведено огляду відповідними медичними спеціалістами.
10.04.2024 року на електронну адресу Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях було надіслано клопотання про проведення повного комплексного медичного обслідування та надання невідкладної медичної допомоги ОСОБА_4 .
Листом Одеської міської медичної частини №21 від 15.04.2024 року повідомлено, що у зв'язку із отриманими раніше травмами у вигляді ЗЧМТ та ВЧМТ ОСОБА_4 страждає на постійні головні болі, головокружіння. Задля подолання цих негативних проявів необхідна кваліфікована медична допомога, яку неможливо надати в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор», де тримається ОСОБА_4 під вартою. Те саме стосується і негативних похідних наслідків від загострення хронічного гастродуоденіту, для подолання яких потрібне лікування та дотримання спеціальної дієти, про що також зазначено у листі від 15.04.2024 року.
Окрім цього, ОСОБА_4 за цей час було проведено огляд окулістом. В результаті даного огляду виявлено стрімке погіршення зору та призначено носіння окулярів і приписано використання крапель для очей. Також було виявлено, що його ліве око хворе на катаракту, у зв'язку із чим ОСОБА_4 майже повністю осліп на це око і потребує термінового хірургічного втручання.
Наразі досі не проведено огляду психіатром, хоча даний огляд був запланований досить давно. Таким чином, затримка у огляді відповідними медичними спеціалістами та наданні необхідного лікування може призвести до значного погіршення стану здоров'я, що в результаті може мати невідворотні наслідки для здоров'я ув'язненого ОСОБА_4 .
Наголошував, що у відповідь на його адвокатський запит, Одеською міською медичною частиною №21 повідомлено про проведені медичні дії 04-05.02.2025 року щодо ОСОБА_4 та встановлено наявність позалікарняної лівобічної прикореневої пневмонії. Серед іншого 04.02.2025 року ОСОБА_4 було проведено рентгенограму ОГК, в результаті якої було отримано висновок: рентген- картина не виключає наявність утворення (центральна форма Neo) лівої легені. Лівобічна прикоренева пневмонія. Даний висновок може свідчити про наявність у ОСОБА_4 раку легені, а саме нейроендокринної пухлини (НЕО), які є групою рідкісних пухлин, що розвиваються в клітинах нейроендокринної системи в різних областях організму. Це, в свою чергу, вимагає термінового проведення комп'ютерної томографії органів грудної клітки після закінчення лікування пневмонії та проведення оглядів лікарем рентгенологом та лікарем онкологом для остаточного встановлення діагнозу і подальшого призначення ефективного лікування.
27.02.2025 року адвокатом було направлено до Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях засобами електронного зв'язку клопотання проведення медичного обслідування та надання медичної допомоги. Станом на 17.03.2025 року відповіді на дане клопотання отримано не було.
Відмічав про серйозність потенційного діагнозу та необхідність у зв'язку із цим проведення низки медичних обслідувань відповідними спеціалістами, в тому числі проведення комп'ютерної томографії органів грудної клітки подальше тримання ОСОБА_4 під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» позбавляє його можливості отримати повний спектр відповідних медичних досліджень і як наслідок прямо загрожує його здоров'ю та життю.
Вказував про наявність міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_4 , так як ОСОБА_4 має літню матір, яка потребує постійного догляду, має сина, якого звуть ОСОБА_7 , а також має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Також ОСОБА_4 має широке коло спілкування, зокрема ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які зверталися до суду із заявами про взяття ОСОБА_4 на поруки.
Окрім цього, щодо питання можливості утримання ОСОБА_4 надав суду квитанції про направлення грошових коштів від його сестри ОСОБА_10 для забезпечення належного харчування обвинуваченого ОСОБА_4 , що підтверджується копіями квитанцій.
Таким чином, стверджував, що існують достатні підстави для зміни ОСОБА_4 запобіжного заходу із тримання на під вартою на будь-який інший, не пов'язаний із позбавленням волі.
Щодо наявності у обвинуваченого постійного місця роботи, зазначав, що ОСОБА_4 до моменту затримання працював, а відсутність роботи зараз, пов'язана з його тримання під вартою.
Щодо репутації обвинуваченого зазначав, що ОСОБА_4 серед знайомих характеризується позитивно, а саме як скромна, адекватна, працьовита людина.
До того ж, раніше ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності не притягувався, та утримується під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» з 14.10.2023 року без визначення застави.
Таке безальтернативне утримання під вартою ОСОБА_4 є невиправданим за відсутності доведеності вини ОСОБА_4 у вказаному кримінальному провадженні.
Окрім того, ОСОБА_4 не вчиняв жодних спроб переховуватись від органів слідства та суду, за цей час прокурор не надав жодних доказів того, що можуть бути такі спроби у вказаному кримінальному провадженні, внаслідок чого не можна стверджувати про те, що він буде переховуватись від органів слідства та суду.
ОСОБА_4 не може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на цей час досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні закінчено, що виключає вказаний ризик.
На підставі викладеного, просив суд змінити запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із тримання під вартою на будь - який інший, не пов'язаний із позбавленням свободи.
2. Позиція сторін кримінального провадження.
Під час судового розгляду, прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити, проти клопотання захисника заперечував.
Під час судового засідання, захисник проти клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу заперечував, у його задоволенні просив відмовити. Вказував, що клопотання прокурора є необґрунтованим, а заявлені ним ризик або відпали або зі спливом часу перестали існувати. Підтримав подане клопотання про зміну запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з тримання під вартою. Просив врахувати вік та стан здоров'я обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав позицію захисника.
Представник потерпілого, під час судового розгляду, клопотання прокурора підтримав, проти клопотання захисника заперечував. Зокрема зазначив, що ризик переховування від суду не зменшився.
3. Мотиви та висновки суду.
Суд, вислухавши думки учасників кримінального провадження, прийшов до наступних висновків.
Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали слідчого судді Київського районного суду міста Одеси від 16.10.2023 року, до обвинуваченого ОСОБА_4 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави, який в подальшому судом неодноразово було продовжено, останній раз до 05.09.2025 року включно.
Згідно з положеннями ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Відповідно до ухвали Київського районного суду міста Одеси від 08.07.2025 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, судом враховано існування лише ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: що обвинувачений може переховуватись від суду, оскільки ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання, з урахуванням ст.68 КК України, тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Міцних соціальних зв'язків у м.Одеса та в Україні не має, офіційно не працював, на військовому обліку не перебуває, так як досяг граничного віку перебування на ньому. Має закордонний паспорт.
У зв'язку з цим, доводи та заперечення сторін кримінального провадження щодо ризиків, передбачених п.п. 2- 5 ч.1 ст.177 КПК України судом не оцінюються та не розглядаються, оскільки сторона обвинувачення безпідставно, не враховуючи попередні ухвали суду, без надання додаткових доказів про них заявляє.
Згідно зі змістом ч.3 ст.199 КПК України, однією з підстав для продовження строку тримання під вартою є наявність вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Суд погоджується, що на сьогоднішній день, ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України (переховування від суду), все ж таки продовжує існувати, оскільки обставини того, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання, з урахуванням ст.68 КК України, тільки у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, відсутності міцних соціальних зв'язків у м.Одеса та в Україні, оскільки всі його рідні (мати, сестра, син), перебувають за кордоном, досягнення граничного віку перебування на військовому обліку, а отже наявності права безперешкодного виїзду з України, також не змінилися та продовжують існувати.
Окрім цього, про реальність існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, свідчить той факт, що квартира АДРЕСА_2 , де проживав обвинувачений до свого затримання та яка належала його матерів, у жовтні 2024 року була відчужена іншій, сторонній особі. А отже, станом на 03.09.2025 року обвинувачений не має постійного місця проживання.
Суд неодноразово наголошував та наголошує, що ним було встановлено, що обвинувачений планував виїхати за межі України після початку війни, але через не досягнення, на той час, граничного віку перебування на військовому обліку не зміг цього зробити. Крім цього, обвинувачений має паспорт для виїзду за кордон, але до цього часу суду повідомляв суду, що такого паспорту не має.
На думку суду, вищевказані обставини та відсутність нових обставин про зменшення ризику переховування від суду, переконують суд у не щирості висловлювань обвинуваченого та породжують брак довіри до особи обвинуваченого, незважаючи на те, що після з'ясування цих обставин пройшло більше дванадцяти місяців та обвинувачений неодноразово стверджував, що не планував виїзд за кордон, а отже переконують суд у продовженні існування ризику переховування від суду.
Суд вважає, що існування обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні особливо тяжкого злочину у сукупності з існуючим ризиком, передбаченим п.1 ч.1 ст.177 КПК України та з'ясованими суперечливими поясненнями щодо спроби виїзду за межі України, відсутності міцних соціальних зв'язків та життєвих інтересів на території України, не дозоляють суду змінити запобіжний захід відносно обвинуваченого та є достатньою підставою для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання зазначеному ризику.
При цьому, суд вважає, що зі спливом певного часу, вказаний ризик не зменшився, оскільки обставини, які його обумовлювали також не змінилися та не відпали.
Крім того, суд вважає, що тривалість застосованого відносно обвинуваченого запобіжного заходу у співвідношенні із пред'явленим обвинуваченням та можливою мірою покарання, на даний час не виходить за межі розумного строку тримання обвинуваченого під вартою, а кореспондується з характером суспільного інтересу, який існує у випадку протидії вчиненню кримінальних правопорушень проти життя та здоров'я особи та інтересами потерпілого, яким пред'явлено до обвинуваченого цивільний позов на 2276175,00 грн.
Окрім цього, на думку суду, стан здоров'я ОСОБА_4 не є безумовною підставою для зміни запобіжного заходу під час судового розгляду.
Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 №239/5/104 (надалі - Порядок), особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Крім того, відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
В той же час, суду не надано будь - яких переконливих доказів того, що стан здоров'я обвинуваченого перешкоджає йому перебувати під вартою, оскільки надані стороною захисту документи вже були неодноразово досліджені судом під час попередніх розглядів клопотання про зміну запобіжного заходу та його продовження, а нових документів суду не надано..
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.27, 177, 199, 331, 369 КПК України, суд
1. У задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 - відмовити.
2. Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
3. Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою на 60 (шістдесят) днів, тобто до 01 листопада 2025 року включно.
4. Ця ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення шляхом подачі на неї апеляційної скарги.
Ця ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, ця ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Подання апеляційної скарги на цю ухвалу, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Суддя ОСОБА_1